Мілістан мультисимптомний : інструкція, застосування, ціна

Мілістан мультисимптомний – комбінований препарат для лікування застудних захворювань. Діючі компоненти препарату володіють аналгетичними, жарознижувальними, протиалергічними та знеболювальними ефектами.

Декстрометорфану гідробромід усуває кашель та застосовується при ураженнях бронхів.

Склад і форма випуску

діючі речовини: парацетамол, цетиризину гідрохлорид, хлорфеніраміну малеат, декстрометорфану гідробромід;

5 мл суспензії містять парацетамолу 160 мг, цетиризину гідрохлориду 2,5 мг, хлорфеніраміну малеату 1 мг, декстрометорфану гідроброміду 5 мг;

допоміжні речовини: натрію метилпарабен (Е 219), натрію пропілпарабен (Е 217), натрію карбоксиметилцелюлоза, аспартам (Е 951), ксантанова камедь, сорбіту розчин 70%, динатрію едетат, барвник кармоїзин (Е 122), цукроза, есенція фруктова, вода очищена.

Лікарська форма. Суспензія оральна.

Основні фізико-хімічні властивості: суспензія від світло-рожевого до рожевого кольору.

Фармакотерапевтична група. Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код АТХ N02B Е51.

Показання до застосування

Препарат використовують при виявленні симптомів грипу та ГРВІ: підвищеній температурі тіла, м’язових болях та болях в суглобах, головному болю, дискомфортних відчуттях у горлі та в порожнині носа, закладеному носі та нежиті, сухому подразнюючому кашлі, сльозотечах та чханні.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до компонентів препарату, до гідроксизину або до будь-якого похідного піперазину, інших антигістамінних препаратів,;
• тяжкі порушення функції печінки;
• тяжкі порушення функції нирок,
• вроджена гіпербілірубінемія;
• дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази,
• алкоголізм;
• захворювання крові;
• синдром Жильбера;
• виражена анемія, лейкопенія, гіпокоагуляція, закритокутова глаукома;
• ризик затримки сечі у зв’язку з захворюваннями уретри та простати, обструкція шийки сечового міхура, пілородуоденальний стеноз, непрохідність кишечнику;
• тяжкий перебіг гіпертонічної хвороби;
• захворювання коронарних артерій серця, аритмії, епілепсія; гіпертиреоз.

Також препарат протипоказаний пацієнтам з ризиком виникнення дихальної недостатності.

Не застосовувати разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО, антидепресантів зі зворотним нейрональним захопленням серотоніну (флуоксетин, пароксетин).

Спосіб застосування та дози

До препарату додається спеціальна мірна ложка, розрахована на дозу в 5 мл препарату.

Діти, віком від чотирьох до шести років: приймають 1 мірну ложку препарату двічі на добу.

Діти після шести років та дорослі пацієнти: приймають 2 мірні ложки препарату двічі на добу.

Лікування препаратом триває до 5 днів.

Рекомендується витримувати інтервал між прийомами в щонайменше 4 години.

Не слід порушувати рекомендацій щодо частоти вживання препарату. Препарат не вживається більше, ніж 2 рази на добу.

Діти.

Мілістан мультисимптомний використовують для лікування пацієнтів, які досягнули 4-річного віку.

Особливості застосування

Парацетамол.

Пацієнти із порушеним функціонуванням печінки та нирок мусять отримати консультацію щодо застосування препарату, адже у його складі міститься парацетамол. Діючий компонент загострює гепатотоксичну дію препарату.

Парацетамол змінює результати досліджень щодо концентрації глюкози та сечової кислоти в організмі пацієнта, який приймає Мілістан мультисимптомний.

Астма, спазми, літній вік та хронічний кашель – є станами, які потребують обережного використання препарату.

Заборонено перевищувати рекомендовані дози суспензії та комбінувати з іншими препаратами, в складі яких міститься парацетамол, варфарин чи інші препарати з антикоагулянтним ефектом. Паралельне використання анальгетиків потребує консультації з лікарем.

Якщо симптоми захворювання не зникають та/або якщо розпочинаються мігрені – варто звернутися до лікаря. Тривале використання препарату потребує моніторингу стану внутрішніх органів та кровотворної системи. При виникненні алергій, застосування препарату припиняють.

Тяжкі інфекції є передумовою для порушень функцій нирок.

Бактеріальні інфекції потребують комбінованої антибактеріальної терапії.

Цетиризин гідрохлорид.

Попри відсутність значущих взаємодій з алкоголем, препарат не рекомендовано поєднувати з алкоголем. Пацієнти зі схильністю до епілепсій, затримок сечі та судом приймають препарат з обережністю.

Хлорфенірамін малеат

Епілепсії, високий тиск, гіпертрофія передміхурової залози, серцево-судинні хвороби, недостатність нирок та печінки потребують обережного використання препарату. Діти та пацієнти літнього віку вразливі до загострень побічних реакцій зі сторони ЦНС. Бажано уникати комбінацій з седативними препаратами, алкоголем, іншими антигістамінними лікарськими засобами.

Декстрометорфан гідробромід

Хронічний кашель та астма в анамнезі потребують попередньої консультації з лікарем.

Зловживання препаратом провокує загострення побічних реакцій.

Допоміжні речовини.

Допоміжні компоненти препарату здатні спровокувати алергії. Препарат містить цукрозу, фруктозу, сахарозу, що потрібно врахувати при використанні препарату пацієнтами з цукровим діабетом та іншими специфічними генетичними захворюваннями.

Вплив на психомоторні реакції пацієнта.

При вживанні препарату можуть виникати неврологічні розлади, тому, за можливості, рекомендується утриматися від роботи зі складними механізмами та/або керуванні транспортом.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Препарат не використовують в період вагітності та годуванню груддю.

Передозування

Передозування спостерігається при перевищенні рекомендованої частотності вживання препарату та на фоні використання парацетамолу в дозі, яка перевищує десять грамів речовини (у повнолітніх пацієнтів) та у разовій дозі 150 мг/кг маси тіла у дітей.

Пацієнти, які використовують лікарські засоби, що збуджують печінкові ферменти (карбамазепін, фенітоїн, рифампіцин, звіробій, тощо), зловживають алкоголем, мають розлади травлення, — можуть отримати передозування від прийому 5 г парацетамолу. В цієїї групи пацієнтів спостерігаються гострі ураження печінки.

Серед симптомів передозування: сухість шкіри, блідість, підвищена температура тіла, нудота, порушення травлення, біль внизу живота, слабкість кишечника; надмірна концентрація білка, порушення метаболізму, печінкова недостатність (з летальними наслідками), ниркова недостатність, нефрит, капілярний некроз; порушення сечовипускання; аритмія, тахікардія; сильний та тривалий головний біль; порушення сну; гіперактивність, розлади психіки; розлади зору; ураження шкіри та алергічні реакції; сухість та ураження ротової порожнини; надмірна втомлюваність, ступор, пригнічення ЦНС; судоми.

Великі дози препарату порушують роботу органів кровотворення та можуть спричиняти порушення травного тракту, зокрема, внутрішні кровотечі.

Передозування цетиризин гідрохлоридом

Цетиризин у надмірних дозах (доза, яка у 5 разів перевищує рекомендовану) впливає на нервову систему пацієнта. Можливі: сплутаність свідомості, підвищена втомлюваність, головний біль, неспокій, сонливість, тремор та затримка сечовипускання.

Передозування хлорфенірамін малеатом.

Потенційна летальна доза діючої речовини - 25-50 мг/кг на масу тіла. Стан при передозуваннях коливається від надмірного збудження до суттєвого пригнічення.

Передозування іздекстрометорфан гідробромідом

Надмірні дози діючої речовини призводять до нудоти, пригнічень ЦНС, запаморочень, порушень зору, хвороба Унферріхта-Лундборга, тремтіння очей, дрімливість, тремор, надмірне збудження, пригнічення дихання.

Терапія передозування. 

Необхідна швидка госпіталізація пацієнта при прийомі надмірних доз, навіть якщо ранні симптоми передозування не спостерігаються.

При відсутності блювання, до госпіталізації пацієнту можна застосовувати метіонін у пероральний спосіб.

Якщо передозування препаратом відбулося в межах години, пацієнту надається відповідна доза активованого вугілля. Передозування парацетамолом усувається за допомогою N-ацетилцистеїну протягом доби після прийому препарату. Ефект від N-ацетилцистеїну з’явиться за 8 годин після введення антидоту.

Гемодіаліз при передозуваннях Мілістаном мультисимптомним не продемонстрував ефективності.

Рекомендується симптоматичне та підтримуюче лікування.

Побічні реакції

При прийомі препарату можливі: шкірні висипи та висипи на слизових оболонках, гіперемія, свербіж, еритема, імунокомплексні захворювання, некроліз, еритема, набряк, судин, дерматит; реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції; диспепсичні розлади, та розлади ШКТ; підвищення активності "печінкових" ферментів, порушення функції печінки; гіпоглікемія; порушення апетиту, анорексія; анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, патологічні зміни з боку крові; фарингіт, риніт, бронхоспазм; стимуляція ЦНС, збудження та седативний ефект від застосування препарату, судоми, синкопе, дистонія, тремор, дратівливість чи ейфорія, порушення пам’яті та концентрації; порушення рівноваги та слуху, вертиго, дзвін чи шум у вухах, лабіринтит; затримка сечі; енурез; нечіткість зору, підвищення внутрішньоочного тиску; порушення сну, сплутаність свідомості, нервові тики, дратівливість; тахікардія, аритмія, різкі зміни артеріального тиску; слабкість м’язів; астенія, загальне нездужання, відчуття стиснення в грудях, набряки; збільшення маси тіла; порушення менструального циклу; імпотенція.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Бажано уникати комбінацій з іншими лікарськими препаратами, в складі яких міститься парацетамол чи інші суміжні речовини, які входять до складу Мілістану мультисимптомного.

Взаємодія з парацетамолом.

Метоклопрамід і домперидон підвищують швидкість засвоєння парацетамолу.

Холестирамін зменшує швидкість засвоєння парацетамолу. Варфарин з парацетамолом знижує рівень згортання крові; можливі кровотечі. Барбітурати погіршують жарознижувальну дію парацетамолу та посилюють токсичний вплив на печінку. Гепатотоксичність проявляється при поєднанні парацетамолу з протисудомними лікарськими засобами, рифампіцином, ізоніазидом та алкоголем.

Ефективність діуретиків при поєднанні з парацетамолом знижується.

Парацетамол у поєднанні з кофеїном може підвищувати свої знеболювальні властивості.

Взаємодії з хлорфеніраміном малеатом

Хлорфеніраміну малеат з снодійними, заспокійливими, анестичними препаратами, алкоголем та нейролептиками посилює свою дію, що призводить до передозувань з пригніченням ЦНС.

Фенітоїн у поєднанні з компонентом Мілістану Мультисимптомного посилює токсичність.

Інгібітори МАО не призначаються з хлорфеніраміном, оскільки така комбінація подовжує антихолінергічні ефекти та пригнічує ЦНС. Антидепресанти з хлорфеніраміном провокують виникнення та загострення побічних реакцій.

Взаємодії з декстрометорфану гідробромідом

Інгібітори ферментів CYP2D6 не поєднуються з декстрометорфаном, оскільки така комбінація провокує токсичний вплив на організм пацієнта, провокуючи серотоніновий синдром.

Хінідин підвищує концентрацію декстрометорфану, що загострює побічні ефекти зі сторони ЦНС. Інгібітори CYP2D6 потребують постійного моніторингу за станом пацієнта. Можуть знадобитися спеціальні корекції доз декстрометорфану.

Інгібітори МАО, інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антидепресанти та препарати для лікування хвороби Паркінсона не використовують з декстрометорфаном.

Алкоголь загострює побічні реакції діючої речовини.

Взаємодії з цетиризином гідрохлориду

Алкоголь та інші засоби, які впливають на ЦНС, спричиняють погіршення працездатності пацієнта, який приймає Мілістан.

Протипоказано одночасне застосування з протикашльовими засобами, оскільки така комбінація ускладнює відхаркування.

Під час лікування препаратом, варто уникати вживання алкогольних напоїв.

Умови та термін зберігання

Препарат придатний до вживання протягом двох років.

Умови зберігання. Зберігати за температури, яка не перевищує 25ºC, в оригінальній упаковці. Зберігати у місці, недоступному для дітей.