Німесулід : інструкція, застосування, ціна

Німесулід – синтетичний лікарський засіб для зняття болю, жару і запалення. Належить до групи нестероїдних протизапальних засобів. За хімічною структурою – сульфаніламід. Перший у світі селективний інгібітор циклооксигенази-2. 

Склад

Діюча речовина: 1 таблетка містить 0,1 г німесуліду (nimesulide).

Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, целюлоза мікрокристалічна.

Форма випуску

Основні фізичні і хімічні властивості

Таблетки у дозуванні 100 мг №30 (по 10 таблеток у 3 блістерах) і 0,1 г №30 (по 10 таблеток у 3 блістерах). Колір таблеток варіюється від світло- до зеленувато-жовтого.

Німесулід випускається також у формі гелю для зовнішнього застосування 1% у тубах ємкістю 30 г, а також у формі порошку для виготовлення оральної суспензії у дозуванні 100 мг/2 г по 2 г №12 у пакетиках.

Фармацевтична група

Код АТХ M01A X17. Німесулід належить до групи нестероїдних протизапальних і протиревматичних лікарських засобів

Фармакологічні властивості 

Фармакодинаміка. Німесулід належить до групи нестероїдних протизапальних препаратів (ефективно знімає біль, жар та запалення). Блокує фермент циклооскигеназу-2, який забезпечує біосинтез простагландинів.

Фармакокінетика. Препарат у формі таблеток для перорального прийому добре засвоюється організмом. При прийомі дози у 100 мг пік (3-4 мг/л) концентрації діючої речовини у сироватці крові дорослого пацієнта фіксується через 2, максимум 3 години. AUC становить від 20 до 35 мг/л за годину. При збільшенні дози у 2 рази та прийомі препарату впродовж 7 днів, різниця у показниках не фіксувалася.

Діюча речовина зв’язується із білками плазми крові на 97,5%. Перетворення лікарського засобу відбувається у печінці (зокрема, за посередництвом ізоферменту цитохрому Р450 CYP2C9). Основний метаболіт (парагідроксипохідне), який також демонструє фармакологічну активність, з’являється у  плазмі крові через 0,8 годин після прийому препарату та має незначну сталу величину – меншу, ніж стала величина всмоктування діючої речовини. Половина дози Німесуліду виводиться з організму впродовж 3,2-6 годин. 50% діючої речовини препарату елімінується зі сечею. У незміненому стані виводиться від 1% до 3%. З екскрементами – 29%.

В осіб похилого віку, які приймали разову або повторну дозу ліків, зміни кінетичного профілю Німесуліду не спостерігалися.

У хворих із помірною нирковою недостатністю (початковими її стадіями), при якій кліренс креатиніну становить від 30 до 80 мл/хв., у плазмі крові відзначалися ті ж показники максимальної концентрації діючої речовини препарату, а також основного її метаболіту, що й у здорових учасників клінічних досліджень. Два важливі фармакокінетичні параметри (такі, як AUC і період напіввиведення) у хворих осіб відповідали значенням в осіб здорових, хоча й були на 50% вищими.

У разі повторного прийому препарату діюча речовина в організмі не накопичується.

Показання

Лікарський засіб націлений на усунення гострого болю. Препарат виявляє очікуваний терапевтичний ефект, зокрема, при спазматичній дисменореї. Проте Німесулід необхідно розглядати як препарат із резерву (другої лінії), тобто його доцільно приймати лише у випадку, якщо ліків із першої пацієнт не переносить, є протипоказання до їх прийому або таких лікарських засобів просто немає у наявності, а ситуація вимагає негайного застосування знеболюючого препарату.

Німесулід повинен призначати лікар, оцінивши співвідношення можливої користі та ризиків для здоров’я пацієнта.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до діючої або однієї із допоміжних речовин препарату;
• реакція підвищеної чутливості у вигляді риніту, кропив’янки та/або бронхоспазму при прийомі ацетилсаліцилової кислоти чи інших нестероїдних протизапальних засобів, яка спостерігалася у минулому;
• Німесулід раніше викликав токсичний вплив на печінку пацієнта;
• одночасний прийом із гепатотоксичними лікарськими засобами;
• залежність пацієнта від алкоголю або наркотиків;
• виразкова хвороба шлунка та/або дванадцятипалої кишки у стадії загострення, наявність рецидивів хвороби, шлунково-кишкових кровотеч або інших кровотеч, які супроводжують інші патології, перфорації шлунково-кишкового тракту в анамнезі;
• важке порушення процесу згортання крові;
• важка серцева недостатність (зменшення насосної функції серця);
• важка ниркова недостатність, при якій кліренс креатиніну становить менше 30 мл/хв.;
• печінкова недостатність;
• стан, схожий на той, який виникає при грипі; підвищення температури тіла;
• гостра хірургічна патологія або підозри на неї;
• утруднення або цілковите припинення кровопостачання до тканин головного мозку, що мало місце у минулому.

Спосіб застосування та дозування препарату

Перед початком лікування Німесулідом необхідно оцінити співвідношення можливої користі та ризиків для здоров’я пацієнта.

Завжди слід приймати найменшу дозу, яка може дати очікуваний терапевтичний ефект і зводити кратність прийому ліків до мінімуму. Німесулід не можна приймати довше 15 днів. Препарат призначений для перорального прийому.

Дорослим пацієнтам рекомендується приймати по 100 мг лікарського засобу 2 рази на день після їжі. Пацієнтам у віці 12-18 років, а також особам у старшому та похилому віці коригувати дозу ліків (з огляду на вікові особливості перебігу захворювання та підвищений ризик виникнення побічних реакцій) не потрібно. 

Якщо у людини – порушена функція нирок, діагностована слабка або помірна недостатність роботи цього органу з кліренсом креатиніну від 30 до 80 мл/хв., змінювати дозування Німесуліду також не потрібно.

Пацієнтам з важкими захворюваннями печінки, терапія Німесулідом у таблетках у дозуванні 100 мг протипоказана.

Побічні ефекти

У менш, як в 1 випадку на 100, але більш, ніж в 1 на 10  пацієнти скаржаться на діарею, нудоту, блювання (нерідко – із домішками крові). При здачі лабораторних аналізів може виявлятися підвищення рівня ферментів печінки.

У менш, як в 1 випадку на 1000, але більш, ніж в 1 на 100 хворі заявляють про запаморочення, підвищення кров’яного тиску, напади задишки, закрепи, здуття живота, симптоми, що супроводжують запалення слизової оболонки шлунка, свербіж та висипку на шкірі, інтенсивне виділення поту, набряки.

У менш, як в 1 випадку на 10000, але більш, ніж в 1 на 1000 фіксується збільшення кількості еозинофілів у крові та рівня кальцію з одночасним зменшенням рівня гемоглобіну. Виникають реакції підвищеної чутливості, може виникати еритема та дерматит. Наростає відчуття тривоги, нервозності, можуть турбувати нічні жахіття, порушуватися гострота зору, прискорюватися серцебиття (цей симптом нерідко супроводжується коливаннями артеріального тиску), з’являтися кровотечі та крововиливи. Людина відчуває загальне нездужання, слабкість, втому, жар. Погіршується насосна функція серця. Зростає ризик інфарктів та інсультів. Порушується процес сечовипускання (виникають його затримки). При здачі аналізу сечі у досліджуваному матеріалі можуть виявлятися еритроцити.

У менш, як в 1 випадку на 10000 знижується кількість тромбоцитів у крові, що тягне за собою ризик кровотеч та проблеми із їхньою вчасною зупинкою. Зростає ризик появи пурпур – дрібноточкових крововиливів, які виникають внаслідок ушкодження капілярів. Лабораторно також може виявлятися брак усіх клітин крові, що вважається важкою патологією, оскільки кров не здатне у повній мірі виконувати покладені на неї функції, через що страждають всі органи та тканини. Є ризик розвитку системної реакції гіперчутливості (аж до набряку Квінке), появи кропив’янки або багатоформної еритеми, синдрому Лаєлла або синдрому Стівенса-Джонсона, виникнення бронхоспазмів і навіть розвитку бронхіальної астми.

Після прийому Німесуліду пацієнти можуть скаржитися на головний біль, запаморочення та сонливість протягом дня, порушення гостроти зору, зниження температури тіла, яка здатна опускатися нижче 35ºС. Також може застоюватися жовч, жовтіти шкіра і склери, розвинутися гепатит (запалення печінки), який може мати блискавичний перебіг і призвести до смерті хворого, гостра печінкова енцефалопатія, турбувати біль у животі, розлади травлення, які супроводжується болем, що локалізується “під ложечкою”, з’являтися виразки на слизовій ротової порожнини, шлунка, дванадцятипалої кишки.

Поява стільця у вигляді дьогтю (мелени) сигналізує про кровотечу у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, що є наслідком появи наскрізного отвору у шлунку або дванадцятипалій кишці. Також зберігається ризик розвитку ниркової недостатності, про що сигналізує зменшення порції сечі, яку виділяють нирки. Як правило, ниркова недостатність виникає на тлі інтерстиційного нефриту, коли у запальний процес втягується інтерстиційна тканина цього органу. Німесулід слід з обережністю приймати хворим, в яких діагностували хворобу Крона або ентероколіт, оскільки терапія цим препаратом може спровокувати загострення цих патологій.

Підрахунки базуються на результатах, які були отримані у ході клінічних досліджень, в яких взяло участь 7800 хворих, та постмаркетингового спостереження за пацієнтами, які лікувалися Німесулідом. Частоту виникнення побічних реакцій “у менш, як в 1 випадку на 10000”, можна також розглядати як частоту “у менш, як в 1 випадку на 100000”.

Передозування 

Німесулід, як і будь-який інший нестероїдний протизапальний засіб, може викликати надмірну сонливість, а також нудоту, блювоту та/або біль, що локалізується «під ложечкою». Належна підтримуюча терапія усуває ці прояви.

Також при прийомі Німесуліду може виникнути кровотеча у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Рідше препарат може провокувати підвищення кров’яного тиску, розвиток гострої ниркової недостатності, а також повну втрату свідомості і пригнічення всіх функцій організму, у т.ч. дихальної.

Системні реакції гіперчутливості розвивалися у хворих на тлі прийому лікувальних доз Німесуліду, тому очікується, що можуть виникнути також при прийомі надмірних.

У разі передозування Німесулідом пацієнтам слід проводити як симптоматичну, так і підтримуючу терапію. Специфічного лікарського засобу, який би припинив або усунув ефекти від прийому надмірних доз Німесуліду не розроблено. З огляду на те, що препарат зв’язується з альбумінами, глікопротеїнами, α-, β- та γ-глобулінами, а також ліпопротеїдами майже на 97,5%, підключення пацієнта до апарату штучної нирки, штучна стимуляція виділення сечі нирками, її підлужнення, очищення крові поза організмом для виведення з нього діючої речовини може не дати бажаного ефекту.

У наступні 4 години після прийому надмірної дози Німесуліду потрібно спровокувати блювоту у пацієнта. Хворий може також прийняти активоване вугілля у дозі від 60 до 100 мг (доза розрахована на дорослу особу) та/або проносний лікарський засіб, який збільшить кількість води у кишечнику і забезпечить швидке його випорожнення.  

У подальшому необхідно спостерігати, як у пацієнта функціонує печінка та нирки.

Взаємодія з іншими ліками

При одночасному прийомі кортикостероїдних препаратів підвищується ймовірність появи виразки шлунка та/або дванадцятипалої кишки, що тягне за собою зростання ризику виникнення кровотечі. Кровотечі у шлунково-кишковому тракті також можуть виникнути на тлі одночасного прийому Німесуліду з антитромбоцитарними засобами та селективними інгібіторами зворотного захоплення гормону серотоніну.

Німесулід, як і будь-який інший нестероїдний протизапальний засіб, може посилювати терапевтичний ефект антикоагулянтів, зокрема ацетилсаліцилової кислоти та варфарину, тому одночасний прийом цих ліків протипоказаний пацієнтам, в яких діагностовано важкі порушення процесу згортання крові. Якщо уникнути одночасного прийому неможливо, хворий повинен протягом усього процесу лікування перебувати під пильним медичним наглядом, зокрема за допомогою систематичного проведення лабораторних аналізів необхідно відстежувати, як згортається його кров.

Німесулід здатен послаблювати лікувальний ефект сечогінних лікарських засобів, а також інших препаратів, що володіють антигіпертензивною дією. Якщо у пацієнта порушена функція нирок (приміром, внаслідок зневоднення організму або з огляду на старечий вік) комбінація будь-якого нестероїдного протизапального засобу (у т.ч. Німесуліду) з препаратами, які блокують ангіотензинперетворюючий фермент, антагоністами ангіотензину ІІ, що утворюються з ангіотензину І та речовинами, які пригнічують простагландин-ендопероксид-синтазу, може викликати порушення у роботі нирок та призвести до розвитку гострої недостатності цього органу. Хоч такий стан є зворотним, слід уникати одночасного прийому цих лікарських засобів, особливо якщо пацієнт – особа старшого або похилого віку.

Всі хворі, які змушені приймати Німесулід одночасно із вищепереліченими лікарськими засобами, мусять дотримуватися правильного питного режиму. Лікуючому лікарю рекомендується постійно моніторити, як працюють їхні нирки.

У разі комбінації Німесуліду із фуросемідом слід мати на увазі, що німесулід послаблюватиме терапевтичний ефект фуросеміду. Якщо у пацієнта діагностовано захворювання нирок або серця, таке поєднання ліків вимагає особливої уваги з боку медиків. Дослідження на здорових добровольцях показало, що комбінація німесуліду та фуросеміду майже на 20% зменшує AUC та знижує кумулятивну екскрецію фуросеміду, не змінюючи його ниркового кліренсу.

Німесулід, як і будь-який інший нестероїдний протизапальний засіб, зменшує кліренс літію, внаслідок чого його рівень у сироватці крові зростає, що викликає токсичний ефект. Тож якщо пацієнт приймає препарати літію і мусить прийняти Німесулід, необхідно перевірити, яким є рівень цього хімічного елементу.   

Дослідження, проведені in vivo не підтвердили конфлікту Німесуліду з іншими препаратами, такими як глібенкламід, варфарин, циметидин, теофілін, дигоксин, алюміній у комбінації з магнієм гідроксидом. Препарат пригнічує активність ізоферменту цитохрому Р450 CYP2C9. При комбінації ліків, які є його субстратами із Німесулідом, концентрація їх діючої речовини у сироватці крові, як правило, підвищується, що автоматично тягне за собою збільшення токсичного впливу на організм.

Якщо пацієнт прийняв Німесулід і йому потрібно прийняти метотрексат (або, навпаки, прийняв метотрексат, а тепер треба прийняти німесулід), необхідно вичекати мінімум добу (24 години). Німесулід, як і інші інгібітори синтетаз, діючи на ниркові простагландини, здатен підвищувати токсичний вплив циклоспоринів на нирки.

Як показали дослідження, які проводилися in vitro, толбутамід, вальпроєва та саліцилова кислота витісняють німесулід із місць зв’язування з білками сироватки крові. Проте цей ефект у ході клінічних випробувань Німесуліду не спостерігався.

Особливості застосування

Аби знизити ймовірність виникнення побічних реакцій, Німесулід слід приймати у мінімально можливій дозі мінімально короткий період часу. У разі, якщо препарат не виявить бажаного терапевтичного ефекту, від подальшого лікування Німесулідом потрібно відмовитися.

Препарат може викликати серйозні порушення роботи печінки, а у менш, ніж в 1 випадку на 100000 – призвести до смерті хворого. Якщо з’явилися симптоми, які сигналізують про ушкодження цього органу (такі як відраза до їжі, біль у животі, втома, нудота і блювота, потемніння сечі, посвітління калу), якщо печінкові проби виявили порушення базових функцій цього органу, Німесулід приймати протипоказано – як на момент виникнення побічних реакцій, так і у майбутньому. Як правило, після відмови від подальшої терапії німесулідом (якщо пацієнт не приймав його довго), печінка відновлює свою нормальну роботу.

На період лікування Німесулідом слід відмовитися від прийому ліків, які виявляють токсичний вплив на печінку, а також від вживання спиртних напоїв.

Не рекомендується приймати цей препарат одночасно з іншими нестероїдними протизапальними засобами (зокрема селективними інгібіторами циклоосигенази-2).

Німесулід знижує температуру тіла, а у деяких випадках – це єдиний симптом бактерійної інфекції. Тож якщо у хворого з’явилися симптоми грипу або ГРВЗ (у т.ч., підвищилася температура) приймати німесулід не можна.

Відмовитися від лікування цим препаратом мусять також пацієнти, в яких раніше при прийомі нестероїдних протизапальних засобів у шлунково-кишковому тракті виникали виразки, ускладнені перфораціями та кровотечами, – не важливо, як давно. Чим більша доза цих ліків і чим старший пацієнт – тим більший ризик. У разі крайньої необхідності, коли хворий потребує терапії нестероїдними протизапальними засобами, слід почати із найменшої дози, яка може забезпечити бажаний терапевтичний ефект. Такі пацієнти (а також ті, що змушені приймати інші ліки, які підвищують ризик появи ускладнень з боку ШКТ, приміром, ацетилсаліцилову кислоту, кортикостероїди, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну чи антикоагулянти), мусять паралельно приймати захисні препарати - інгібітори протонної помпи або місопростол.

У перші дні терапії хворі потребують пильного медичного контролю. Перфорація шлунка або дванадцятипалої кишки, що тягне за собою кровотечу, створює загрозу життю пацієнта! Потрібно мати на увазі, що ризик появи такого важкого побічного ефекту зберігається протягом усього періоду прийому препарату. Симптоматика не завжди розвивається по висхідній. Якщо людина до початку лікування Німесулідом не мала патологій шлунка та/або дванадцятипалої кишки, не означає, що такі побічні ефекти як виразка/перфорація/кровотеча у неї не виникнуть. Якщо виникли, прийом Німесуліду потрібно негайно припинити.

Препарат (особливо у поєднанні з оральними контрацептивами, антиагрегантами або антикоагулянтами) може викликати загострення хвороби Крона та неспецифічного виразкового коліту, тому пацієнтам, в яких діагностували ці захворювання, Німесулід не призначають.  

Пацієнти, які внаслідок різних патологічних змін в організмі, потерпають від набряків, при прийомі нестероїдних протизапальних засобів вимагають медичного нагляду. При порушенні роботи нирок від прийому Німесуліду слід відмовитися. Хворим із патологіями нирок, що супроводжуються порушенням роботи цього органу, препарат приймати заборонено.

Крім виразок/перфорацій/шлунково-кишкових кровотеч у хворих похилого віку на тлі застосування Німесуліду серце, печінки та/або нирки можуть почати працювати із перебоями. Такі пацієнти вимагають постійних консультацій лікуючого лікаря.

Згідно з даними, отриманими у ході проведення клінічних досліджень, тривалий прийом Німесуліду у великих дозах (як і будь-якого іншого нестероїдного протизапального засобу), може дещо підвищувати ймовірність розвитку інфаркту міокарда або інсульту.

Якщо у пацієнта діагностували серцево-судинну патологію (артеріальну гіпертензію, яку хворий недостатньо контролює, ішемічну хворобу серця, цереброваскулярне захворювання, хворобу периферичних артерій, гостру серцеву недостатність) або якщо хворий перебуває у групі ризику виникнення ускладнень з боку серцево-судинної системи (хворіє на артеріальну гіпертензію, цукровий діабет, курить або у нього аномально підвищився рівень ліпідів у крові), перед початком прийому Німесуліду такого хворого потрібно ретельно обстежити. У разі погіршення самопочуття, появи небажаних реакцій від подальшого лікування цим препаратом необхідно відмовитися.

Пацієнтам із геморагічним діатезом, препарат призначають із обережністю.

З метою профілактики гострих серцево-судинних захворювань ним не можна заміняти ацетилсаліцилову кислоту. 

Німесулід у формі таблеток не призначають хворим на рідкісну спадкову непереносимість галактози, Lapp-лактозну недостатність або глюкозо-галактозну мальабсорбцію, оскільки лактоза входить до складу препарату як одна із допоміжних речовин.

Прийом нестероїдних протизапальних засобів рідко, але може супроводжуватися важкими шкірними реакціями (ексфоліативним дерматитом, токсичним епідермальним некролізом або синдромом Стівенса-Джонсона), які здатні призвести до летальних наслідків. Якщо у хворого в анамнезі уже виникали такі реакції (у перші 4 тижні від початку прийому ліків), то ймовірність повторного виникнення зростає. Якщо з’явилася висипка на шкірі, слизових оболонках або інші прояви алергії, лікування Німесулідом (як і будь-якими іншими нестероїдними протизапальними засобами) потрібно припинити.  

Вплив на швидкість реакції 

Такий взаємозв’язок не був вивчений. Проте якщо під час терапії Німесулідом пацієнт відчуває запаморочення, сонливість протягом дня, йому потрібно відмовитися від робіт, які вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції.

Застосування препарату вагітними жінками та тими, що годують грудьми

Німесулід пригнічує синтез простагландину, а це може негативно впливати як на перебіг вагітності, так і розвиток плоду. Результати епідеміологічних досліджень вказують на те, що при прийомі німесуліду у І та ІІ триместрі вагітності зростає ризик викидня, розвитку серцево-судинних аномалій та дефекту передньої черевної стінки (гастрошизису). Ймовірність розвитку вад серця зростає приблизно з 1% до 1,5%. Існує припущення, що чим більшою є доза ліків і чим довше пацієнтка їх приймає, тим більша ймовірність виникнення небажаних побічних ефектів, перерахованих вище.

Німесулід призначають жінкам, які планують вагітність і вагітним на ранніх термінах вагітності лише якщо потенційна користь від прийому перевищує можливі ризики. У такому разі доза і тривалість терапії обираються найменші з можливих.

Прийом Німесуліду у ІІІ триместрі протипоказаний, оскільки препарат як інгібітор синтезу простагландину здатен викликати порушення функції нирок (аж до розвитку ниркової недостатності та маловоддя) і пневмокардіальне токсичне ураження у плоду (коли артеріальні протоки передчасно закриваються, а у системі легеневої артерії зростає кров’яний тиск). При виникненні кровотечі у жінки тривалість такої кровотечі може збільшуватися, оскільки німесулід навіть у малих дозах перешкоджає утворенню згустків крові. На тлі прийому препарату у ІІІ триместрі вагітності пригнічується скорочувальна функція матки, наслідком чого може стати слабка родова діяльність, що призведе до затримки пологів або відтягнення природного родорозрішення у часі.

Прийом препаратів, які пригнічують синтез простагландину, під час вагітності пов’язують із збільшення тиску у легеневій артерії, зменшенням порції сечі, яку виділяють нирки, зменшенням індексу амніотичної рідини, несвоєчасним закриттям боталової протоки, матковими кровотечами, збільшенням часу пологів. Є дані, що при прийомі таких лікарських засобів жінками у ІІІ триместрі вагітності, зростає ризик розвитку ниркової недостатності у їхніх дітей (у віці від перших днів життя до 1 року).

При дослідженнях, які проводилися на тваринах, вдалося встановити, що нестероїдні протизапальні засоби, які пригнічують синтез простагландину, виявляють токсичний вплив на репродуктивну систему, але даних щодо схожого ефекту у жінок немає. Є інформація, що Німесулід негативно впливає на фертильну функцію жінок, тому його не слід приймати жінкам, які хочуть завагітніти. У разі якщо вагітність не настає, а пацієнтка лікується Німесулідом, потрібно це врахувати та відмінити прийом ліків. Якщо лікується, але їй вдалося завагітніти, необхідно повідомити про це лікуючого лікаря, який буде вести вагітність.

Невідомо, чи здатна діюча речовина проникати у материнське молоко, тому застосовувати Німесулід у період грудного вигодовування забороняється.   

Діти

Не рекомендується призначати препарат дітям, яким ще не виповнилося 12 років.

Ціна

Від 38 до 44 гривень за упаковку ліків у дозуванні 0,1 г №30 (по 10 таблеток у 3 блістерах).

Умови та термін зберігання

Німесулід необхідно зберігати не довше 3 років із дати виготовлення при температурі не вище 25◦С у місцях, до якого не мають доступу діти.

Категорія відпуску

Потрібен рецепт лікаря.