Ібупром Макс: інструкція, застосування, ціна

Ібупром Макс – лікарський нестероїдний протизапальний засіб на основі ібупрофену, який бореться із болем, запаленням та жаром, пригнічуючи синтез медіаторів болю та запалення (простагландинів) та тимчасово зупиняючи агрегацію тромбоцитів.

Склад і форма випуску

діюча речовина: ibuprofen; 1 таблетка містить ібупрофену 400 мг;

допоміжні речовини:

ядро: лактоза, моногідрат; повідон; крохмаль кукурудзяний; тальк; натрію кроскармелоза; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний;

оболонка: сахароза, тальк, крохмаль кукурудзяний, титану діоксид (Е 171), віск карнаубський, віск білий.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, довгасті, опуклі з обох боків таблетки в цукровій оболонці.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Код АТС  М01А Е01.

Показання до застосування

Препарат  використовується для усунення симптомів головного болю, в тому числі й мігрені. Препарат усуває зубний та менструальний біль, допомагає при невралгії та ревматичних больових симптомах. В окремих випадках ібупрофен призначається для усунення ознак застуди чи грипу, а також для симптоматичного лікування болю в спині.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до ібупрофену або до будь-якого з компонентів препарату.
• Реакції гіперчутливості (наприклад, астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка) після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або інших НПЗЗ.
• Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки/кровотеча в активній формі або рецидиви в анамнезі (два або більше виражених епізодів підтвердженої виразкової хвороби чи кровотечі).
• Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація стінки шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пов’язані із застосуванням НПЗЗ.
• Тяжка серцева недостатність, тяжке порушення функцій печінки або тяжке порушення функцій нирок.
• Останній триместр вагітності
• Цереброваскулярні або інші кровотечі.
• Порушення кровотворення або згортання крові.

Спосіб застосування та дози

Загальні рекомендації.

Препарат виключно для внутрішнього використання. Прийом їжі не впливає на біодоступність діючої речовини лікарського засобу. Не приймати понад 3 таблетки препарату протягом доби, запивати водою.

Повнолітні пацієнти та діти віком від 12 років.

Застосовувати 1 пігулку з інтервалом у 4-6 годин. Максимальна допустима доза - 3 пігулки протягом доби (1200 мг ібупрофену), у разі, якщо препарат використовується для усунення симптомів.

Пацієнти, яким призначене систематичне лікування препаратом протягом 10 днів та більше.

Важливо провести попереднє коригування доз ібупрофену. Для усунення симптомів захворювання важливо знизити дозу до найнижчої ефективної. Якщо за 10 днів препарат не продемонстрував ефективності — слід звернутися по консультацію лікаря.

Пацієнти літнього віку.

Не потребують особливих корекцій доз.

Пацієнти з патологіями нирок та печінки (легкий чи помірний ступінь).

Не потребують особливих корекцій доз.

Діти.

Пацієнти, які не досягнули 12-річного віку, не використовують лікарський засіб.

Особливості застосування

Для нейтралізації небажаних явищ рекомендується уникати довготривалого використання препарату у високих дозах.

Пацієнти літнього віку піддаються ризику виникнення шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, які можуть стати причиною летальних наслідків.

Препарат може негативно вплинути на органи дихання. Внаслідок використання препарату пацієнти, в анамнезі яких є вказівка про алергічні реакції чи бронхоспазм, можуть отримати загострення цих захворювань.

Комбінація з іншими НПЗЗ.

Варто відмовитися від одночасного використання ібупрофену та інших НПЗЗ, серед яких селективні інгібітори циклооксигенази-2. Таке поєднання провокує розвиток та загострення побічних реакцій.

Пацієнти зі змішаним захворюванням сполучної тканини та/або з системним червоним вовчаком мають підвищений ризик розвитку вірусного (асептичного) менінгіту. При подібних захворюваннях препарати ібупрофену призначають з обережністю.

Препарат впливає на серцево-судинну систему пацієнта. Гіпертонія чи серцева недостатність в анамнезі потребують особливої обережності при використанні препаратів ібупрофену, оскільки їх надмірні дози здатні спровокувати набряки, затримувати значну кількість рідини в організмі та зумовлювати випадки артеріальної гіпертензії.

Клінічні дослідження продемонстрували, що високі дози ібупрофену (2400 мг на 24 години) та довготривалий прийом препарату можуть підвищити ризик розвитку інфаркту міокарда або інсульту. При цьому низькі дози та збалансоване використання препарату не здатні суттєво погіршити стан пацієнта та призвести до артеріальних тромболітичних ускладнень.

Препарат впливає на нирки пацієнта. Зокрема, надходили повідомлення про ниркову недостатність, зумовлену довготривалим використанням препарату. Використовуючи ібупрофен, важливо контролювати функцію нирок, оскільки в пацієнтів може розвинутися ниркова недостатність.

Препарат впливає на роботу печінки. Надходили повідомлення щодо порушень функцій печінки. Важливо пам’ятати, що діючий компонент Ібупрому Макс, метаболізується печінкою, через що важливо контролювати її стан.

Клінічні дані свідчать, що ібупрофен може вплинути на фертильність пацієнток. Препарати, які пригнічують синтез простагландину/циклооксигенази можуть негативно вплинути на процес овуляції в жінок. Після припинення лікування ібупрофеном всі негативні побічні реакції зі сторони репродуктивних органів стабілізуються.

Ібупрофен може пошкодити ШКТ, оскільки НПЗЗ загострюють хвороби шлунково-кишкового тракту (коліт, хвороба Крона, тощо). В окремих випадках НПЗЗ призводили до летальних наслідків, викликаючи внутрішні кровотечі, виразки та перфорації шлунка. Ризик небажаних явищ підвищується зі збільшенням дози препарату. Пацієнти літнього віку та люди з виразковою хворобою в анамнезі повинні використовувати препарат з обережністю та розпочинати терапію з найнижчих ефективних доз. Варто повідомляти про усі відхилення в роботі ШКТ під час лікування препаратом. Комбінація з окремими препаратами (пероральними кортикостероїдами, антикоагулянтами, селективними інгібіторами, антитромбоцитарними засобами) здатна підвищити ризик виразок та кровотеч.  Якщо у пацієнтів проявляються перші ознаки пошкодження ШКТ – лікування припиняють.

НПЗЗ здатні розвинути низку небажаних реакцій зі сторони шкіри. Так у пацієнтів проявлялися тяжкі форми ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу. Подібні реакції спостерігаються на початку терапії та зникають за перший місяць лікування. У разі виявлення ознак висипів – варто звернутися до лікаря та проконсультуватися щодо потенційної відміни препарату/призначення замінної терапії.

В складі лікарського засобу міститься сахароза та лактоза, через що препарат не використовується пацієнтам з рідкісними захворюваннями (непереносимістю галактози, дефіцитом лактази, порушенням мальабсорбції глюкозо-галактози, непереносимістю фруктози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції, недостатністю сахарози).

Вплив на швидкість реакцій.

У разі використання препарату «за потреби» - ризику щодо порушень швидкості реакцій немає. Якщо пацієнт дотримується рекомендації щодо особливостей застосування, а також використовує схему лікування, призначену лікарем – застережні заходи не потрібні, оскільки серйозного впливу на швидкість реакцій не виявлено. Якщо пацієнти перевищують дозу препарату та/або спостерігається індивідуальна непереносимість НПЗЗ, яка супроводжується сонливістю, запамороченням та дезорієнтацією – варто відмовитися від роботи зі складними механізмами та від управління автотранспортом.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Пригнічення об’єднання простагландинів може негативно вплинути на перебіг вагітності та/або на ембріон, плід та їх розвиток. Епідеміологічні дослідження продемонстрували, що НПЗЗ підвищують кількість викиднів. Також тривале використання препарату здатне спровокувати патологічні відхилення в фізіології новонародженого.  Особливо це загострюється, якщо приймати препарат на перших етапах вагітності.

НПЗЗ не рекомендуються до використання протягом двох перших триместрів вагітності та перед пологами. У новонароджених, матері яких приймали НПЗЗ протягом тривалого часу, зафіксовано порушення нирок, серця та легень.

У ІІІ триместрі вагітності препарати ібупрофену протипоказані, оскільки під впливом діючої речовини пригнічується скорочувальна функція матки, що призводить до важкості під час пологів.

Годування груддю.

Клінічні аналізи виявили незначну кількість ібупрофену в грудному молоці матері. Бажано уникати використання Ібупрому Макс в період грудного вигодовування.

Передозування

Передозування у дітей.

Ібупрофен у дозах, які перевищують 400 мг на кг маси тіла дитини, може спричинити гостре отруєння.

Передозування у дорослих.

Інтоксикація в дорослих пацієнтів зустрічається рідше та при прийнятті значно вищих доз діючої речовини препарату. При використанні надмірних доз ібупрофену, період його напіввиведення з організму триває до трьох годин.

Симптоми передозування проявляються у вигляді нудоти, блювання, діареї. Інколи спостерігається біль внизу живота та внутрішня кровотеча. Серед симптомів не пов’язаних зі ШКТ – дзвін чи шум у вухах, головний біль, токсичний вплив на центральну нервову систему, сонливість, дезорієнтація, збудження. В деяких випадках у пацієнтів, які приймали ібупрофен протягом тривалого часу, розвивалися судоми.

Тяжке отруєння супроводжується порушенням роботи нирок та метаболічним ацидозом. У пацієнтів проявляється гостра недостатність нирок, ураження печінки. Якщо в анамнезі пацієнта виявлено бронхіальну астму, існує ризик її загострення.

Лікування передозування. Для ліквідації інтоксикації, здійснюється симптоматична та підтримуюча терапія. Часто, для повноцінного лікування необхідна підтримка прохідності дихальних шляхів.  Поки стан пацієнта не нормалізується, важливо забезпечити аналіз основних показників організму та встановити моніторинг роботи серця.

Серед медикаментозних антидотів – активоване вугілля, яке використовують перорально. Використовувати сорбенти варто протягом першої години після передозування.

Якщо передозування препаратом супроводжується спазмами, рекомендується проводити внутрішньовенне застосування лоразепаму або діазепаму.

Якщо в анамнезі пацієнта, який отримав токсичну дозу препарату, виявлено бронхіальну астму, слід використовувати бронходилататори.

Побічні реакції

Перераховані нижче небажані явища спостерігалися при дозах менших за 1200 мг препарату протягом доби. Тривале використання препарату та дози, які перевищують вказані, можуть провокувати передозування, загострювати наведені побічні реакції та провокувати інші небажані ефекти.

Недовготривале використання препарату стало причиною: порушень кровотворення, розвитку реакцій гіперчутливості, набряку обличчя, гортані та язика; тахікардії та артеріальної гіпотензії; тривалого головного болю, асептичного менінгіту; серцевої недостатності; реактивності органів дихання, астми, бронхоспазму; гострого болю в животі, нудоти, диспепсії, діареї, метеоризму, виразкової хвороби шлунка/дванадцятипалої кишки, перфорації шлунку, гастриту, загострень коліту та хвороби Крона. Рідко спостерігалися ураження печінки та висипи на шкірі, в тому числі бульозні реакції та синдром Стівенса-Джонсона. Дуже рідко виникали гострі порушення функцій нирок.

Препарат може впливати на лабораторні аналізи, зокрема показувати хибно занижений рівень гемоглобіну.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Препарати ібупрофену, як і інші НПЗЗ не поєднуються з:

– ацетилсаліциловою кислотою. Така комбінація загострює побічні реакції. До того ж, ібупрофен мінімізує антиагрегантний ефект аспірину.

– іншими НПЗЗ (селективні інгібітори циклооксигенази-2). Комбінація підвищує ризик небажаних ефектів від обидвох препаратів.

Препарати ібупрофену використовуються з обережністю в таких комбінаціях:

• поєднання з антикоагулянтами. Ефект антикоагулянтів підсилюється. Потрібний нагляд за станом пацієнта;
• поєднання з антигіпертензивними засобами та діуретиками: НПЗЗ знижують їх ефективність. Діуретики стимулюють нефротоксичність НПЗЗ;
• поєднання з кортикостероїдами: підвищують ймовірність виникнення кровотеч у ШКТ та виразок;
• поєднання з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та антитромбоцитарними засобами: підвищується ймовірність розвитку кровотеч в ШКТ;
• поєднання з серцевими глікозидами: НПЗЗ порушують серцеву функцію, чим мінімізують ефективність препарату;
• поєднання з літієм: в плазмі крові пацієнта підвищується рівень літію;
• поєднання з метотрексатом: в плазмі крові пацієнта підвищується рівень метотрексату;
• поєднання з циклоспорином: підвищений ризик нефротоксичності;
• поєднання з міфепристоном: НПЗЗ знижують ефективність міфепристону. Перед використанням одного з препаратів слід витримати інтервал у 8-12 діб;
• поєднання з такролімусом: підвищується нефротоксичність препаратів;
• поєднання з зидовудином: підвищується ймовірність гематологічної токсичності;
• поєднання з хінолоновими антибіотиками: підвищується ймовірність виникнення судом;
• поєднання з препаратами сульфонілсечовини та фенітоїну: посилюється дія препаратів.

Умови та термін зберігання

Препарат придатний до вживання протягом трьох років від дати, зазначеної на упаковці.

Зберігати в оригінальній упаковці, за температури, яка не перевищує 30°C. Зберігати в місці, захищеному від дітей.