Ібунорм: інструкція, застосування, ціна

Ібунорм – це нестероїдний протизапальний та знеболювальний засіб, що застосовується для полегшення больового синдрому різної етимології. 

Склад і форма випуску

Активна речовина: ібупрофен. 1 капсула містить 400 мг ібупрофену.

Додаткові речовини: крохмаль картопляний, гіпромелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, магнію стеарат; оболонка капсули містить титану діоксид (Е 171), желатин.

Випускається препарат Ібунорм у формі капсул білого кольору зі вмістом у вигляді білого порошку.

В аптеці препарат Ібунорм можна придбати без рецепту від лікаря.

Фармакологічні властивості препарату

Фармакодинамічні характеристики

Активна речовина ібупрофен – це нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ), похідний пропіонової кислоти, який чинить протизапальну, жарознижувальну, знеболювальну дії шляхом пригнічування синтезу простагландинів, які є медіаторами болю та запалення. Крім того, ібупрофен зворотно пригнічує агрегацію тромбоцитів. Відомо, що під час одночасного прийому ібупрофен може пригнічувати вплив ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) у низьких дозах на агрегацію тромбоцитів. Проте обмеженість цієї інформації дає підставу припускати, що під час несистематичного прийому ібупрофену клінічно вагомі ефекти вважаються малоймовірними.

Фармакокінетичні характеристики

Після внутрішнього прийому ібупрофен добре всмоктується у шлунково–кишковому тракті та далі зв’язується з білками плазми крові.

Максимальної концентрації у сироватці крові досягає за 45 хвилин після прийому, якщо препарат застосовували натще. Якщо приймати цей лікарський засіб під час вживання їжі, пікові рівні спостерігаються через 1–2 години після прийому.

Ібупрофен метаболізується у печінці, виводиться нирками у незміненому вигляді або у формі метаболітів. Період напіввиведення становить 2 години.

У пацієнтів похилого віку не спостерігалося істотних відмінностей у фармакокінетичних показниках.

Показання до застосування

Застосовувати препарат Ібунорм варто у таких випадках:

• для полегшення зубного, головного, зокрема мігрені, менструального болю;
• під час невралгій;
• для терапії болю, що виникає в зоні спини, в суглобах чи м'язах;
• під час ревматичного болю;
• для симптоматичного лікування під час застуди та грипу.

Протипоказання для прийому препарату

Протипоказано приймати препарат Ібунорм, якщо:

• наявна гостра чутливість до активної речовини та додаткових складників препарату;
• в історії хвороби наявні реакції гіперчутливості після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або інших НПЗЗ, наприклад,  астма, риніт, ангіоневротичний набряк, кропив’янка.
• наявні в історії хвороби шлунково–кишкові кровотечі або перфорації, пов’язані із застосуванням НПЗЗ;
• під час важких порушень функції печінки та/чи нирок;
• у разі серцевої недостатності;
• у третьому триместрі вагітності;
• якщо є цереброваскулярні або інші кровотечі;
• у пацієнта порушено кровотворення або згортання крові.

Передозування

Симптоми передозування: нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, діарея. Можуть також виникати шум у вухах, головний біль, запаморочення та шлунково–кишкова кровотеча.

Важке отруєння ібупрофеном: токсичні ураження центральної нервової системи, які проявляються у вигляді сонливості, ністагму, порушення зору, інколи – збудженого стану та дезорієнтації або коми, судом. Також під час важкого отруєння можуть виникати гіперкаліємія та метаболічний ацидоз, гостра ниркова недостатність, пошкодження печінки, артеріальна гіпотензія, дихальна недостатність та ціаноз.

Лікування передозування: симптоматична терапія, забезпечення прохідності дихальних шляхів та спостереження за показниками життєво важливих функцій до нормалізації стану, застосування абсорбентів, промивання шлунка протягом 1 години після застосування потенційно токсичної дози препарату. Якщо ібупрофен вже всмоктався, потрібно ввести лужні речовини для швидкого виведення кислотного ібупрофену через сечу.

Побічні симптоми

Небажані реакції можуть виникати з боку:

Шлунково–травного тракту: біль у животі, диспепсія та нудота, діарея, метеоризм, закреп, блювання, виразкова хвороба, перфорації, шлунково–кишкові кровотечі, мелена, криваве блювання, іноді летальні випадки (особливо у пацієнтів похилого віку), виразковий стоматит, гастрит, панкреатит, загострення коліту, хвороба Крона.

Серцевої–судинної системи: серцева недостатність, набряк; артеріальна гіпертензія, артеріальний тромбоз (інфаркт міокарда чи інсульт).

Центральної нервової системи: головний біль, асептичний менінгіт, окремі симптоми якого (ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація) можуть виникати у пацієнтів з існуючими аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини; парестезії, сонливість.

Нирок та сечовивідної системи: гостре порушення функції нирок, сосочковий некроз, особливо при тривалому застосуванні, пов’язані з підвищенням рівня сечовини у плазмі крові та набряком, ниркова недостатність, нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.

Шкірного покриву: різні висипання на шкірі, тяжкі форми шкірних реакцій, таких як синдром Стівенса–Джонсона, мультиформна еритема і синдром Лайєлла, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, фоточутливість.

Крові та лімфи: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, які можуть виникати при тривалому лікуванні, першими ознаками яких є пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки у ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, нез’ясована кровотеча та синці.

Органів зору: при тривалому лікуванні можуть виникати порушення зору, неврит зорового нерва.

Органів слуху: при тривалому лікуванні можливі дзвін у вухах та запаморочення.

Імунної системи: реакції гіперчутливості, що включають кропив’янку та свербіж; тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок; реактивність дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення астми, бронхоспазм.

Психіки: тільки при тривалому застосуванні – депресія, галюцинації, сплутаність свідомості.

Печінки та жовчі: порушення функції печінки, при тривалому лікуванні можуть виникати гепатит та жовтяниця.

Загальне: нездужання і підвищена втомлюваність.

Лабораторні дослідження: зниження рівня гемоглобіну.

Особливі застереження до застосування

Вплив на органи дихання

Бронхоспазм може виникнути у пацієнтів, які хворіють на бронхіальну астму або алергічні захворювання, або мають ці захворювання в історії хвороби.

Прийом з іншими НПЗЗ

Одночасний прийом ібупрофену з іншими НПЗЗ, зокрема селективні інгібітори циклооксигенази–2, підвищує ризик розвитку побічних реакцій, тому його варто уникати.

Системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини. Дуже обережно потрібно застосовувати ібупрофен під час симптомів системного червоного вовчака та змішаних захворювань сполучної тканини через підвищений ризик виникнення асептичного менінгіту.

Вплив на ниркову систему

Довготривалий прийом НПЗЗ може призвести до дозозалежного зниження синтезу простагландинів і провокувати розвиток ниркової недостатності. Високий ризик цієї реакції мають пацієнти з порушеннями функції нирок, серцевими порушеннями, порушеннями функції печінки, пацієнти, які приймають діуретики, і пацієнти літнього віку. Таким пацієнтам необхідно контролювати ниркову функцію.

Вплив на фукцію печінки

Можливе порушення функції печінки.

Вплив на фертильність у жінок

Існує обмежена інформація, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, можуть впливати на процес овуляції у жінок. Цей процес є зворотним після завершення лікування. Довготривалий прийом (стосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування понад 10 днів) ібупрофену може порушити жіночу фертильність і не рекомендований жінкам, які планують вагітність. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, цей препарат необхідно відмінити.

Вплив на серцево–судинну та цереброваскулярну систему

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або помірним або середнім ступенем застійної серцевої недостатності в анамнезі слід з обережністю розпочинати довготривале лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомлялося про випадки затримки рідини, артеріальної гіпертензії та набряків.

Відомо, що застосовування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), а також тривале лікування можуть призвести до незначного підвищення ризику артеріальних тромботичних ускладнень, наприклад, інфаркту міокарда або інсульту. Невідомо, чи низька доза ібупрофену (наприклад, ≤ 1200 мг на добу) може призвести до підвищення ризику інфаркту міокарда. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями довгострокове лікування може призначити лікар тільки після ретельного обстеження. Пацієнтам з вираженими факторами ризику серцево–судинних ускладнень (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) призначати довготривале лікування НПЗЗ варто лише після ретельної оцінки користі.

Вплив на шлунково–кишковий тракт

НПЗЗ потрібно дуже обережно застосовувати пацієнтам з хронічними запальними захворюваннями кишківника, наприклад, виразковий коліт, хвороба Крона, оскільки ці стани можуть загострюватись. Відомо про випадки шлунково–кишкової кровотечі, перфорації, виразки, іноді летальні, які виникали на будь–якому етапі лікування НПЗЗ, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких розладів з боку шлунково–кишкового тракту в історії хвороби.

Ризик шлунково–кишкової кровотечі, перфорації, виразки підвищується при збільшенні доз НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо якщо вона ускладнена кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку. Ці пацієнти повинні починати лікування з мінімальних доз. Потрібно дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів, які отримують супутні препарати, що можуть підвищити ризик гастротоксичності або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди або антикоагулянти (наприклад, варфарин) або антитромбоцитарні засоби (наприклад, аспірин). Під час довготривалої терапії для цих пацієнтів, а також для пацієнтів, які потребують супутнього застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або інших лікарських засобів, що можуть збільшити ризик для шлунково–кишкового тракту, варто розглядати призначення лікарем комбінованої терапії мізопростолом або інгібіторами протонної помпи.

Пацієнтам із наявними шлунково–кишковими розладами в історії хвороби, передусім пацієнтам похилого віку, необхідно повідомляти про будь–які незвичайні симптоми з боку шлунково–кишкового тракту (переважно кровотечу), особливо про шлунково–кишкову кровотечу на початку терапії. У разі шлунково–кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування варто одразу завершити.

Реакції шкіри на застосування препарату Ібунорм

Дуже рідко під час прийому НПЗЗ можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій, що можуть бути летальними, зокрема ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона та синдром Лайєлла. Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігається на ранніх етапах терапії, у більшості випадків початок таких реакцій відбувається протягом першого місяця лікування. Також повідомлялося про випадок гострого генералізованого екзантематозного пустульозу, що виник після застосування лікарських засобів, що містять ібупрофен. Застосування Ібупрофену варто завершити при перших ознаках шкірного висипання, патологічних змін слизових оболонок або будь–яких інших ознаках гіперчутливості.

Період вагітності та грудного вигодовування

Протипоказано приймати Ібунорм у третьому триместрі вагітності, оскільки можливий токсичний вплив на розвиток плоду та здоров'я матері. 

У період першого та другого триместру для застосування варто проконсультуватися з лікарем, оцінити потенційну користь для матері та зважити ризики для дитини.

Не рекомендовано приймати Ібунорм під час грудного вигодовування, оскільки препарат має здатність проникати у грудне молоко.

Вплив на психомоторні функції організму

Переважно, якщо дотримуватись встановленого дозування, застосування препарату Ібунорм не впливає на психомоторні функції під час керування транспортом. Подекуди можливе виникнення запаморочення, сонливості, дезорієнтації або порушення зору під час прийому НПЗЗ, тоді варто відмовитися від керування автотранспортом або роботи з механізованими системами.

Спосіб застосування та режим дозування

Капсули Ібунорм призначені для перорального застосування. Під час прийому їх варто запивати достатньою кількістю рідини.

Мінімальну ефективну дозу варто приймати протягом найменшого можливого періоду, потрібного для позбавлення від симптомів. У разі необхідності застосовувати препарат понад 10 днів, якщо симптоми не зникають або погіршуються, пацієнту необхідно звернутися до лікаря.

Дорослі та діти старше 12 років

Рекомендована доза становить 1 капсулу кожні 4 години. Добова доза не повинна перевищувати 3 капсули. Максимальна добова доза становить 1200 мг.

Пацієнти похилого віку

Пацієнти похилого віку не потребують коригування дозування.

Пацієнти з нирковими та печінковими порушеннями

Ці категорії пацієнтів не потребують коригування дозування.

Діти 

Дітям молодше 12 років застосовувати препарат Ібунорм не можна.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Ібупрофен не варто приймати разом з такими препаратами:

• ацетилсаліциловою кислотою (аспірином), оскільки це може збільшити ризик виникнення побічних реакцій, крім випадків, коли аспірин (доза не вище 75 мг на добу) призначав лікар;
• іншими НПЗЗ, у тому числі селективними інгібіторами циклооксигенази–2.

Дуже обережно потрібно приймати Ібунорм з такими препаратами:

Препарат	Очікувана взаємодія
Антикоагулянти	НПЗЗ можуть посилити лікувальний ефект таких антикоагулянтів, як варфарин.
Антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II) та діуретики	Можуть послаблювати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів зі зневодненням або у пацієнтів літнього віку з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інігібітора АПФ або антагоніста ангіотензину ІІ і препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай має зворотний характер. Тому такі комбінації варто призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. За необхідності довготривалого лікування варто провести адекватну гідратацію пацієнта та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичного впливу НПЗЗ.
Кортикостероїди	Можуть підвищити ризик появи виразок та кровотеч у шлунково–кишковому тракті.
Літій	Відомо про потенційне підвищення рівнів літію у плазмі крові.
Метотрексат	Відомо про потенційне підвищення рівня метотрексату у плазмі крові.
Серцеві глікозиди	НПЗЗ можуть посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію клубочкової фільтрації нирок та підвищувати рівень глікозидів у плазмі крові.
Зидовудин	Відомо про підвищений ризик гематологічної токсичності при сумісному застосуванні зидовудину та НПЗЗ. Існують докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ–інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію, у разі супутнього лікування зидовудином та ібупрофеном.
Циклоспорин, такролімус	Можливе підвищення ризику нефротоксичності.
Антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори серотоніну	Може підвищуватись ризик виникнення шлунково–кишкової кровотечі.
Хінолонові антибіотики	Одночасний прийом з ібупрофеном може підвищити ризик виникнення судом.
Препарати групи сульфонілсечовини та фенітоїн	Можливе підсилення ефекту.
Міфепристон	НПЗЗ не варто застосовувати раніше ніж через 8–12 діб після застосування міфепристону, оскільки вони знижують його ефективність.

Термін придатності та умови зберігання

Термін придатності – 3 роки.

Зберігати капсули Ібунорм варто у безпечному місці, захищеному від дітей та прямих сонячних променів, за кімнатної температури.

Ціна

Ціна препарату Ібунорм в аптеках становить:

Ібунорм капс. 200 мг №10 – 16.58 гривень.

Ібунорм капс. 400 мг №10 – 25.89 гривень.