Аугментин суспензія: інструкція, застосування, ціна

Аугментин Ô – напівсинтетичний складний бета-лактамний антибіотик із групи пеніцилінових, який ефективно діє на пеніцилін-резистентні мікроорганізми.

Склад і форма випуску

Діючі речовини – амоксицилін, кислота клавуланова.

Допоміжні речовини – ксантанова камедь, аспартам (Е 951), кислота янтарна, кремній діоксид колоїдний безводний, гідроксипропілметилцелюлоза, ароматизатори сухі апельсинові (1 та 2), ароматизатор сухий малиновий, ароматизатор сухий "Світла патока", кремнію діоксид.

Аугментин Ô випускається у формі порошку для суспензії.

5 мл суспензії містять амоксициліну (у формі амоксициліну тригідрату) 400 мг і кислоти клавуланової (у формі калію клавуланату) 57 мг.

Порошок фізично – майже білого кольору в пляшечці.

Фармакологічні властивості

Амоксицилін активний як до грампозитивних, так і до грамнегативних бактерій. Амоксицилын чутливий до бета-лактамаз, і розпадається під їх впливом, тому він неактивний щодо мікроорганізмів, які виробляють бета-лактамази. Проте клавуланова кислота має бета-лактамну структуру, і здатна нівелювати завдяки дії на плазмідних бета-лактамаз вплив ферменту на амоксицилін. Це розширяє спектр дії антибіотика і робить до нього чутливими мікрорганізми, резистентні до цифалоспоринів та пеніцилінів. Амоксицилін отримує властивості антибіотика широкого спектра дії інгібітора бета-лактамаз.

Час, що перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію Ч>MIК, вважається основним фактором, який визначає ефективність амоксициліну.

Резистентність до амоксициліну або клавуланової кислоти виникає кількома шляхами – через інактивацію бактеріальними бета-лактамазами, на які не розповсюджується дія клавуланової кислоти, і перетворення ПЗБ, що призводить до афінності антибіотику до мішені.

Крім того, резистентність бактерій також залежить від непроникності або механізму рефлюксного насосу, особливо у грамнегативних бактерій.

Граничні значення МІК у амоксициліну/клавуланової кислоти встановлені Європейським комітетом з випробування чутливості і наведені нижче:

Мікроорганізми	Граничні значення чутливості (мкг/мл)
	Чутливі	Помірно чутливі	Резистентні
Haemophilus influenzae1	≤1	-	> 1
Moraxella catarrhalis1	≤1	-	> 1
Staphylococcus aureus 2	≤2	-	>2
Коагулазонегативні стафілококи 2	≤ 0,25		> 0,25
Enterococcus1	≤4	8	> 8
Streptococcus A, B, C, G5	≤ 0,25	-	> 0,25
Streptococcus pneumoniae3	≤ 0,5	1-2	>2
Ентеробактерії 1, 4	-	-	> 8
Грамнегативні анаеробні бактерії 1	≤4	8	> 8
Грампозитивні анаеробні бактерії 1	≤4	8	> 8
Граничні значення, що не стосуються окремих видів 1	≤2	4-8	> 8

1 Повідомлені значення для концентрацій амоксициліну. З метою випробування чутливості концентрація клавуланової кислоти встановлена у значенні 2 мг/л.

2 Повідомлені значення для концентрацій оксациліну.

3 Граничні значення, наведені в таблиці, розраховані із граничних значень для ампіциліну.

4 Граничне значення резистентності R>8 мг/л означає, що всі штами з механізмами резистентності заявлені як резистентні.

5 Граничні значення, наведені в таблиці, розраховані із граничних значень для бензилпеніциліну.

Резистентність здатна змінюватись географічно і з часом для окремих видів мікроорганізмів. Тому необхідно слідкувати та мати інформацію про чутливість мікробів до антибіотика. Далі мікроорганізми сортовані відповідно до чутливості до діючих речовин антибіотику:

Зазвичай чутливі види

Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Gardnerella vaginalis, Staphylococcus aureus

(чутливий до метициліну)£, Coagulase – negative staphylococci (чутливий до метициліну), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae1, Streptococcus pyogenes та інші бета-гемолітичні стрептококи, група Streptococcus viridans.

Грамнегативні аероби: Capnocytophaga spp., Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae2, Moraxella catarrhalis, Pasteurella midtocida.

Анаероби: Bacteroides fragilis, Fusobacterium nucleatum, Prevotella spp.

Види, для яких набуття резистентності може бути проблемою

Грампозитивні аероби: Enterococcus faecium$.

Грамнегативні аероби: Escherichia coli, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris.

Природно резистентні мікроорганізми

Грамнегативні аероби: Acinetobacter sp., Citrobacter freundii, Enterobacter sp., Legionella pneumophila, Morganella morganii, Providencia spp., Pseudomonas sp., Serratia sp., Stenotrophomonas maltophilia.

Інші мікроорганізми:

Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Coxiella burnetti, Mycoplasma pneumoniae

$ Природна помірна чутливість за відсутності набутого механізму резистентності.

£ Всі стафілококи, резистентні до метициліну, є резистентними до амоксициліну/ клавуланової кислоти.

1 Streptococcus pneumoniae, резистентний до пеніциліну, не слід лікувати цією лікарською формою амоксициліну/клавуланової кислоти (див. розділи "Спосіб застосування та дози"

та "Особливості застосування").

2 Штами зі зниженою чутливістю були зареєстровані у деяких країнах ЄС із частотою вище 10%.

Амоксицилін і клавуланова кислота повністю дисоціюють у водному розчині при фізіологічному кислотному балансі. Вони добре абсорбуються від пероральновго прийому, причому біодоступність у них при цьому становить +/- 70%. Показники у крові у них ідентичні, а час максимальної концентрації приблизно година. Концентрація і амоксициліну і клавуланової кислоти під час прийому в антибіотику однакова при еквівалентному прийомі тих же доз окремо.

Зв’язування з білками – у клавуланової кислоти 25%, а у амоксициліну – 18%. Об’єм розподілу складає 0,3–0,4 л/кг для амоксициліну і 0,2 л/кг для клавуланової кислоти.

Амоксицилін мало розподіляється у спинномозковій рідині. Препарати було знайдено у жовчному міхурі та жовчі, черевних тканинах, шкірі, м’язовій та жирових тканинах, перитонеальній та синовіальній рідинах і у гної.

Кумуляція речовин у організмі при дослідах на тваринах не встановлена, проте діючі речовини проникають через плаценту і в грудне молоко.

Амоксицилін частково виводиться через нирки сечею як неактивна пеніцилова кислота приблизно 10–25% від прийнятої дози, клавуланова кислота виводиться у вигляді метаболітів через фекалії та під час видихання.

Хдорові добровольці показали термін напіввиведення обох діючих речовин протягом години при середньому кліренсі 25 л/год. Виділення із сечею для амоксициліну складає 50–85%, для клавуланової кислоти – 60% протягом доби. Клавуланова кислота максимально виводиться протягом 2 годин після прийому.

Пробенецид затримує виведення амоксициліну, але не впливає на фармакокінетику клавуланової кислоти.

Для дітей від 3 місяців до 2 років, старшого віку, дорослих та літніх людей, період напіввиведення однаковий.

У дітей першого тижня життя прийом препарату не може бути частіше 2 р/добу.

При порушенні функції нирок загальний сироватковий кліренс амоксициліну та клавуланової кислоти зменшується пропорційно зниженню функцій нирок. Це в більшій мірі впливає на амоксицилін, який виводиться переважно нирками.

При порушенні функцій печінки необхідне оборежне використання препарату і постійний контроль стану печінки.

Показання

Аугментин використовують для лікування у дорослих та дітей інфекцій, спричинених чутливими до діючих речовин мікроорганізмі, серед яких часто нечутливі до інших пеніцилінових бета-лактами. Серед захворювань такі:

• Інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів – негоспітальна пневмонія, загострений бронхіт та гострий бактеріальний синусит;
• Пієлоніфрит;
• Інфекції кісток і суглобів та остемієлити;
• Цистити усіх видів;
• Інфекції шкіри та мяких тканин;
• Дентоальвеолярні абсцеси з целюлітом;
• Інфекції при укусах тварин;

Під час призначення аугментину слід керуватись таблицею резистентності та правилами дозування.

Протипоказання

У разі гіперчутливості до будь-яких компонентів або до пеніцилінових, аугментин приймати заборонено. Наявність у анамнезі тяжких алергічних реакцій від застосування інших бета-лактамних препаратів також передбачає неможливість використання аугментину.

При жовтяниці та дисфункції печінки від діючих речовин у анамнезі також не рекомендовано використання аугментину.

Аугментин заборонено у разі підозри щодо наявності інфекційного мононуклеоз, бо він може викликати кіроподібне висипання у разі використання антибіотику.

Тривале використання препарату викликає зростання сталої нечутливої до нього мікрофлори.

У разі ризику того, що мікроорганізм може отримати резистентність до бета-лактамів, на які не діє клавуланова кислота, не слід використовувати аугментин у вигляді суспензії.

Гарячкова генералізована еритрема на початку лікування може означати гострий генералізований екзантематозний пустульоз. У такому разі використання агументину негайно припиняють, і подальше застосування протипоказано.

Пацієнтам із фенілкетонурією слід обережно призначати аугментин через вміст аспартама (Е 951) – джерела фенілаланіну.

Заборонено використання пацієнтам із синдромом мальабсорції глюкози-галактози через вміст мальтодекстину.

Застосування під час вагітності і годування груддю

Під час дослідів на тваринах, 10-кратні дози аугментину Ô не проявили ніяких негативних ефектів. Є підозра про зв’язок між використанням аугментину Ô і ризиком некротичного ентероколіту у новонароджених. Не рекомендоване використання протягом І–ІІІ триместрів вагітності та лактації.

Діти під час лактації можуть страждати на діарею та розлади ШКТ через те, що діючі речовини потрапляють у молоко.

Використання можливе тільки якщо лікар вважає, що користі буде більше, ніж шкоди

Здатність впливати на швидкість реакцій

Спеціальні дослідження про вплив препарату на рефлекси не проводились, проте побічні дії негативно впливають на свідомість під час лікування.

Спосіб застосування і дози

Якщо при лікуванні інфекцій виявлено, що мікроорганізми чутливі до амоксициліну, необхідно переходити з амоксициліну/клавуланової кислоти на амоксицилін.

При виборі дози препарату, необхідно враховувати:

• Тяжкість і місце інфекції;
• Вік, вагу, стан нирок пацієнта;
• Збудників та їх чутливість до діючих речовин;

Іноді є необхідність використання інших форм випуску аугментину для підбору необхідної дози.

Аугментин в порошку для суспензій вживають під час їжі, щоб зменшити ризики непереносимості. Лікування можна починати парентерально відповідно до інструкції, і поступово переходити на пероральне застосування.

Перед початком вживання необхідно пересвідчитись у цілісності пломб на кришці. Перед розведенням необхідно струсити флакон, щоб розрихлити порошок. Після цього необхідно додати воду за схемою, перевернути і розбовтати. За іншим способом необхідно набрати води нижче відмітки на етикетці, перевернути і ретельно збовтувати і долити води до необхідного рівня, знову перевернути і збовтати.

Для дозування 400 мг/57/5 мл необхідно додати 62 мл і загалом вийде 70 мл суспензії. Перед кожним використанням збовтувати.

Дітям дозволено використовувати від 2 місяців. Дітям з масою більше 40 кг призначають іншу лікарську форму.

Дітям з вагою <40 кг аугментин у порошку для суспензії здатна забезпечити максимальну добову дозу 1000–2800 мг амоксициліну та 143–400 мг клавуланової кислоти за схемою, вказаною в інструкцією. Для підвищення дози амоксициліну без клавуланової кислоти рекомендовано використовувати інші форми антибіотику.

Лікування призначають індивідуально для кожного пацієнта, проте загалом курс лікування не має перевищувати 14 днів.

Діти з масою ≥ 40 кг необхідно використовувати тільки інші форми аугментину.

Діти з масою < 40 кг

• Від 25 мг/3,6 мг/кг/добу до 45 мг/6,4 мг/кг/добу, розділені на два прийоми.
• Лікування таких інфекцій як середній отит, синусит та інфекцій нижніх дихальних шляхів – з 2 років доза до 70 мг/10 мг/кг/добу, розбиті на два прийоми.
• Немає клінічних даних для лікарських форм Аугментину 7:1 щодо доз вищих ніж 45мг/6,4мг/кг/добу для пацієнтів до 2 років.
• Немає клінічних даних для лікарських форм Аугментину 7:1 стосовно пацієнтів віком до 2 місяців. Таким чином, рекомендації стосовно дозування для цієї групи пацієнтів відсутні.

Людям літнього віку не слід коригувати дозування.

Порушення функцій нирок

Пацієнтам з кліренсом креатиніну (CrCl) більш ніж 30 мл/хв корекція дози не потрібна. При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв не рекомендовано вживання аугментину у співвідношенні 7:1 діючих речовин.

Порушення роботи печінки

Необхідний регулярний контроль стану печінки.

Взаємодія з препаратами

При одночасному використанні аценокумаролу або варфарину разом із амоксициліном може збільшуватись міжнародний коефіцієнт нормалізації. Подібне використання потребує контролю за протромбінованим індексом або INR. Може потребуватись коригування дози антикоагулянтів.

Зменшується виведення метотрексату та збільшення його токсичності.

Не рекомендоване використання пробенециду через зменшення канальцевої секреції амоксициліну. Це збільшує рівень в організмі амоксициліну та клавуланової кислоти та тривалість їх там знаходження.

Від одночасного прийому мікофенолату мофетилу із пероральним амоксициліном і клавулановою кислотою падає концентрація мікофенольної кислоти вдвічі.

Алопуринол разом із аугментином підвищує можливість алергічних реакцій на шкірі.

Необхідно використовувати ферментативні методи визначення глюкооксидази при наявності глюкози в сечі, оскільки неферментативні методи можуть бути неефективними.

Можливі хибно позитивні аналізи проти Кумбса.

Передозування

Найчастіше фіксуються розлади у шлунковому тракті та/або порушення балансу рівня електролітів та рідини. Часто проявляється кристалурія через амоксицилін, яка може розвиватись до ниркової недостатності.

При порушенні функції нирок та у пацієнтів, яким призначили великі дози, можливе виникнення судом.

Амоксицилін може осідати на катетерах сечового міхура, від розчину для ін'єкцій. Необхідно регулярно перевіряти стан катетерів.

Проблеми із шлунковим трактом лікуються симптоматично. Амоксицилін/клавуланову кислоту видаляють з кровотоку гемодіалізом.

Побічні дії

У разі алергічних реакцій від прийому пеніцилінового аугментину, слід терміново припинити лікування. При реакції на пеніцилін в анамнезі та у разі атопічних захворювань, можливі серйозні анафілактичні реакції та навіть летальні випадки.

Особливу небезпеку судом викликає порушення функцій нирок у пацієнтів.

Побічні дії на печінку фіксуються більшою частиною серед чоловіків та літніх пацієнтів, у дітей виявляються дуже рідко. Симптоми виникають переважно на початку лікування, але можливі і через місяці після курсу. Летальні випадки від проблем із печінкою дуже рідкі але можливі.

Серед ефектів, які було зафіксовані такі:

• Розвиток резистентних мікроорганізмів;
• Оборотна лейкопенія;
• Оборотний агранулоцитоз;
• Нейтропенія;
• Гемолітична анемія;
• Тромбоцитопенія;
• Збільшення часу кровотечі та протромбінового індексу;
• Ангіоневротичний набряк;
• Запаморочення;
• Анафілакція;
• Головний біль;
• Алергічний васкуліт;
• Асептичний менінгіт;
• Чорний "волохатий" язик;
• Діарея;
• Антибіотикоасоційований коліт;
• Нудота;
• Зміна забарвлення емалі;
• Гепатит;
• Мультиформна еритрема;
• Жовтяниця;
• Кропив’янка;
• Синдром Стівена-Джонсона;
• Шкірні висипання;
• Токсичний епідермальний некроліз;
• Кристалугія;
• Бульозний ексфоліативний дерматит;
• Кандидоз шкіри та слизових оболонок;
• Гострий генералізований екзантематозний пустульоз;
• Інтерстиціальний нефрит;
• Псевдомембранозний коліт;
• Підвищення АСТ і АЛТ.

Термін та умови зберігання

Аугментин Ô зберігати протягом 2 років закупореним при температурі до 25 градусів Цельсію. Приготовану суспензію зберігати максимум 7днів при температурі 2–8 градусів Цельсію. Препарат необхідно зберігати в оригінальній упаковці недоступним для дітей.

Ціна

Аугментин пор. д/орал.сусп. 400мг/57мг/5мл 70мл фл. – 152–168 грн;

Аугментин пор. д/орал сусп 228,5мг/5мл 70мл – 118–135 грн.