Абіфлокс : інструкція, застосування, ціна

Збудники захворювання

Нерезистентні

Резистентні

Ентеробактерії

менше 1 мг/л

більше 2 мг/л

Синьогнійна паличка

менше 1 мг/л

більше 2 мг/л

Ацинетобактерії

менше 1 мг/л

більше 2 мг/л

Стафілококи

менше 1 мг/л

більше 2 мг/л

Пневмококи¹

менше 2 мг/л

більше 2 мг/л

Стрептококи груп А, В, С і G

менше 1 мг/л

більше 2 мг/л

Гемофільна паличка

Moraxella catarrhalis²

менше 1 мг/л

більше 1 мг/л

Граничні значення, не пов’язані з жодними видами бактерій³

менше 1 мг/л

більше 2 мг/л

¹Межові значення між найменшими концентраціями, необхідними для пригнічення росту нерезистентних і помірно резистентних штамів, зважаючи на необхідність стримати ріст диких, довелося збільшити з одного до двох, що вказує на багатоваріантність вказаного параметру. Межові значення стосуються лікування високими дозами антибіотика.

²Штами, для пригнічення росту яких необхідні вищі концентрації антибактеріального препарату (порівняно із межовими значеннями між нерезистентними і помірно резистентними штамами), зустрічаються або вкрай рідко, або про них ще не було жодних повідомлень. Тести на визначення збудника і його чутливість до антибіотика повторюються на будь-якому ізоляті, і якщо результат не підтверджується, ізолят надсилають до довідкової лабораторії.

³Граничні значення, не пов’язані з жодними видами бактерій, визначалися головним чином з урахуванням фармакодинамічних і фармакокінетичних параметрів. Ці значення не перебувають у залежності від розподілу найменшої концентрації антибактеріального препарату, необхідного для інгібування росту певних видів патогенів і застосовуються виключно для видів, для яких не були визначені граничні значення, пов’язані з конкретними видами мікроорганізмів. Для видів, які не рекомендується тестувати на резистентність до антибіотика, або для видів, які (зважаючи на недостатність доказів їхньої чутливості) вважаються сумнівними (зокрема ентерококів, Нейсерій, грамнегативних анаеробних бактерій), ці значення не застосовуються. Межові значення найменшої концентрації Levofloxacinum, якої достатньо для пригнічення росту нерезистентних і помірно резистентних патогенів (згідно з рекомендаціями Інституту клінічних і лабораторних стандартів), представлені у табл. 2 для тестування мінімальної інгібуючої концентрації антибіотика (у мкг/мл) чи методу паперових дисків (у цьому разі – просочених 5 мкг левофлоксацину; діаметр зони затримки росту бактерій виміряний у міліметрах).

Збудники захворювання

Нерезистентні

Резистентні

Ентеробактерії

менше 2 мкг/мл

більше 17 мм

більше 8 мкг/мл

менше 13 мм

Кишкова паличка

менше 2 мкг/мл

більше 17 мм

більше 8 мкг/мл

менше 13 мм

Ацинетобактерії

менше 2 мкг/мл

більше 17 мм

більше 8 мкг/мл

менше 13 мм

Stenotrophomonas maltophilia

менше 2 мкг/мл

більше 17 мм

більше 8 мкг/мл

менше 13 мм

Стафілококи

менше 1 мкг/мл

більше 19 мм

більше 4 мкг/мл

менше 15 мм

Ентерококи

менше 2 мкг/мл

більше 17 мм

більше 8 мкг/мл

менше 13 мм

Гемофільна паличка

Moraxella catarrhalis¹

менше 2 мкг/мл

більше 17 мм

Пневмококи

менше 2 мкг/мл

більше 17 мм

більше 8 мкг/мл

менше 13 мм

Бета-гемолітичний Стрептокок

менше 2 мкг/мл

більше 17 мм

більше 8 мкг/мл

менше 13 мм

¹Будь-який інший результат, окрім категорії означеної як "нерезистентні", є виключеним з огляду на відсутність або обмежене поширення штамів, які є резистентними до запропонованої антибіотикотерапії. У разі, якщо штами є резистентними, їх ідентифікацію і результати тестувань на чутливість до антибактерійного препарату підтверджують повторними дослідженнями. Ці дослідження проводяться у довідковій лабораторії з використанням методу розведень, розробленого Інститутом клінічних і лабораторних стандартів, який вважається еталонним.

Спектр антибактерійної активності

Поширеність нечутливості вибраних видів бактерій до запропонованої антибіотикотерапії може відрізнятися на різних етапах її проведення, а також з урахуванням географічних особливостей. Перед призначенням левофлоксацину (особливо, якщо інфекція характеризується важким перебігом) рекомендується ознайомитися з інформацією про локальну поширеність нечутливості до цього антибіотика. Якщо при деяких інфекційних патологіях, викликаних тим чи іншим збудником, його ефективність підпадає під сумнів, необхідно додатково проконсультуватися з фахівцем, що спеціалізується на антибіотикорезистентності.

Види бактерій, які переважно є чутливими до левофлоксацину 

Аеробні грампозитивні

Золотистий стафілокок* з множинною медикаментозною стійкістю, Стафілококи сапрофітний/піогенний*, Стрептококи групи В, С і G, Пневмококи*.

Аеробні грамнегативні

Burkholderia cepacia**, Гемофільна паличка*/Haemophilus para-influenzae, Паличка Фріндлендера*, Пастеурелла мультоцида, P. rettgeri, Eikenella corrodens, Клебсієла окситока, Moraxella catarrhalis*, Вульгарний протей. 

Анаеробні 

Пептострептококи.

Інші

Chlamydophila pneumoniae*/psittaci/Хламідія трахоматіс, Мікоплазма пневмонія*/людська, Legionella pneumophila*, Уреаплазма уреалітікум.

Види бактерій, при інфікуванні якими ризик вторинної резистентності є вищим

Аеробні грампозитивні

Ентерокок фекальний*, Staphylococcus coagulase spp., штами Золотистого стафілококу, стійкі до метициліну.

Аеробні грамнегативні  

А. baumannii*, Ентеробактер аерогенес/клоаке*/Pantoea agglomerans, Бактерія Моргана*, P. stuartii, Serratia marcescens*, Цітробактер фреунді*, Кишкова паличка*, Протей мірабіліс*, Синьогнійна паличка*.

Анаеробні

Бактероїди фрагіліс/ ovatus**/vulgatus**/Bacillus thetaiotaomicron**, С. difficile**.    

*Клінічна ефективність антибіотика (при затверджених клінічних показаннях) демонструвалася на чутливих ізолятах.

**Помірно чутливі культури.

Інша важлива інформація

При внутрішньолікарняних інфекціях, збудниками яких є Синьогнійна паличка, показана комбінована терапія.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Фармакокінетичні параметри після введення левофлоксацину у вену та прийому внутрішньо істотно не відрізняються. Після введення у вену антибіотик акумулюється у сечі та у слизовій бронхів, а також у бронхіальному секреті легеневої тканини (водночас вміст левофлоксацину у легенях перевищує його концентрацію у сироватці крові). У цереброспінальній рідині ідентифікується у незначних кількостях.

Розподіл тканинами/біологічними рідинами організму

Levofloxacinum на 30%, максимум на 40% зв'язується з білками плазми крові. При багатократному введенні доз у 500 мг (кратність введення - один раз протягом 24 годин) кумуляція активного інгредієнту майже не відбувається. Після введення дози у 500 мг (кратність введення - два рази протягом доби) кумуляція є несуттєвою. Стабільного стану субстанція досягає впродовж трьох діб застосування антибактеріального препарату.

Проникнення у тканини/біологічні рідини:

Слизову бронхів/бронхіальний секрет легеневої тканини 

При прийомі внутрішньо у дозі 500 мг через 60 хвилин пік концентрації антибіотика у слизовій бронхів зупиняється на позначці 8,3 мкг/г, у бронхіальному секреті легеневої тканини, - на 10,8 мкг/мл відповідно.

Легеневу тканину

При прийомі внутрішньо у дозі 500 мг через 1/6, максимум ¼ доби пік концентрації активного компоненту у легеневій тканині становить майже 11,3 мкг/г, і ця концентрація перевищує концентрацію левофлоксацину у сироватці крові.

Сечовий міхур

При прийомі внутрішньо у дозі 500 мг (кратність прийому антибактеріального препарату – 1-2 рази протягом доби) через дві, максимум чотири години пік концентрації Levofloxacinum у сечовому міхурі становить від 4 до 6,7 мкг/мл.

Спинномозкову рідину

У цереброспінальну рідину діюча речовина проникає у незначних кількостях.

Тканину передміхурової залози

При прийомі левофлоксацину у дозі 500 мг (кратність прийому – один раз протягом доби) впродовж трьох діб середня його концентрація у тканині передміхурової залози через дві години після застосування антибіотика становить 8,7 мкг/г, через чверть доби – 8,2 мкг/г. Через добу – 2 мкг/г відповідно. Показник середньої добової концентрації – 1,84 мкг/г.

Сечу

Через 1/3 або пів доби середня концентрація Levofloxacinum у сечі після однократного прийому внутрішньо у дозі 150 мг становить 44 мг/л, у дозі 300 мг – 91 мг/л, у дозі 500 мг – 200 мг/л відповідно.

Метаболізм

Біотрансформація активного компоненту є незначною. У її процесі утворюються два метаболіти – оксид амінів і десметил-левофлоксацин. При виведенні їх з організму нирками ці продукти проміжного обміну становлять менше 5% дози. Levofloxacinum демонструє стереохімічну стабільність (його структурна формула не підлягає змінам).

Екскреція

Т½ вказаного фармінґредієнту становить від ¼ до 1/3 доби (зі сироватки крові після прийому внутрішньо, так само як і після введення у вену елімінується доволі повільно). Екскретується переважно зі сечею (більш як 85% дози).

У разі потреби прийом левофлоксацину внутрішньо можна заміняти введенням його у вену і навпаки, оскільки фармакокінетичні параметри цього антибіотика при пероральному або внутрішньовенному застосуванні суттєво не відрізняються одні від одних.

Лінійність

Діапазон лінійної фармакокінетики, яку демонструє Levofloxacinum, становить від 50 до 600 мг.

Застосування при недостатності ниркової функції

Ниркова дисфункція може змінювати фармакокінетику цього антибіотика. Якщо функція нирок знижена, відповідно, зменшується/уповільнюється його елімінація зі сечею і коефіцієнт очищення, а Т½, навпаки, пролонгується у часі (більше інформації - у табл. 3).

                                                                                                                                                 Табл. 3

Застосування у похилому віці

Фармакокінетичні параметри Levofloxacinum у хворих молодого і похилого віку практично не відрізняються (за винятком коефіцієнту очищення).

Відмінності, пов’язані зі статтю

Результати окремого аналізу хворих різної статі, які застосовували у терапії левофлоксацин, демонструють неістотну різницю у його фармакокінетиці. Докази, які би підтвердили, що ці відмінності мають клінічне значення, відсутні.

Показання до застосування

Абіфлокс призначають при запальних процесах у дорослих, викликаних бактеріями, які демонструють чутливість до левофлоксацину:

● пневмоніях;

● інфекційних захворюваннях шкірних покривів/м'яких тканин;

● інфекціях сечовивідних шляхів, зокрема пієлонефритах, які супроводжуються ускладненнями;

● хронічному бактеріальному простатиті.

Протипоказання

● Гіперчутливість до діючої або однієї із допоміжних речовин препарату або будь-яких інших похідних 4-хінолону;

● скарги на ушкодження сухожиль після попереднього застосування похідних 4-хінолону;

● епілепсія.

Спосіб застосування Абіфлоксу. Підбір оптимальної дози

Перед призначенням антибіотика проводиться проба на індивідуальну чутливість до нього.

Аби звести до мінімуму ризик бактеріального забруднення, лікарський засіб необхідно застосовувати впродовж трьох годин після перфорації гумового корка. При проведенні вливань захищати флакон від потрапляння на нього прямих сонячних променів не потрібно.

Зважаючи на те, що Абіфлокс у формі таблеток (для прийому внутрішньо) і у формі розчину, призначеного для інфузій, є біологічно еквівалентними, допускається застосовування однакових доз.

Доза підбирається з урахуванням збудника, який викликав інфекційне захворювання, і важкості перебігу хвороби.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                       Табл. 4

Оптимальні дози левофлоксацину у терапії дорослих пацієнтів з нормальною нирковою функцією (КК ˃50 мл/хв.)

*Якщо інфекційне захворювання має важкий перебіг, доцільно розглянути можливість збільшення дози препарату (однак тільки у разі застосування розчину, призначеного для вливань).

**Якщо стан пацієнта дозволяє, від ведення левофлоксацину у вену через кілька діб можна відмовитися, перевівши хворого на пероральний прийом цього антибіотика. Доза – аналогічна.

З огляду на те, що Levofloxacinum елімінується головним чином зі сечею, для пацієнтів зі зниженою нирковою функцією дозу антибіотика зменшують.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             Табл. 5

Оптимальні дози левофлоксацину у терапії дорослих хворих зі зниженою нирковою функцією (КК ˂50 мл/хв.)

¹Перебування на гемодіалізі або хронічному амбулаторному перитонеальному діалізі не вимагає призначення додаткових доз антибіотика.

Підбір дози левофлоксацину при печінковій дисфункції. Зважаючи на те, що біотрансформація вказаного фармінґредієнту лише частково відбувається у печінці, коригувати дозу не потрібно.

Підбір дози у похилому віці. Якщо нирки у хворого нормально працюють, коригувати дозу антибіотика немає необхідності.

У вену антибактеріальний препарат вводиться повільно (крапельно). Вливання 100 мл розчину (= 500 мг діючої речовини або вмісту одного флакону) повинно тривати не менше однієї години.

Якщо стан пацієнта дозволяє, від такого шляху ведення Levofloxacinum через кілька діб можна відмовитися, перевівши хворого на пероральний прийом антибіотика. Доза водночас призначається аналогічна.

Як довго повинна тривати терапія цим препаратом, залежить від перебігу патології. Після того, як температура тіла повернеться до показників норми (або підтвердженої лабораторно ерадикації патогена, який викликав захворювання), застосування левофлоксацину, як і будь-якого іншого антибіотика, продовжують ще мінімум на 2-3 доби.

Небажані побічні явища

Застосування Абіфлоксу може супроводжуватися захворюваннями, викликаними паразитичними патогенними грибками (за рахунок створення сприятливого для їх росту середовища); гіперчутливістю (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Абіфлоксу") та анафілаксією (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Абіфлоксу") – іноді вже після першого введення/прийому антибіотика; інсомнією, психозами, зокрема спробами завдати собі шкоди (думками про самогубство або реальними суїцидальними діями) (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Абіфлоксу"), змінами свідомості, моторним занепокоєнням, нервовим перенапруженням, депресією, підвищеною тривожністю, неспокоєм, галюцинаціями; порушеннями функції зору; прискореним серцебиттям, пролонгацією QT-інтервалу, що можна простежити за результатами ЕКГ (більше інформації на цю тему – у розділах "Передозування" та "Особливості застосування Абіфлоксу", підрозділі "Пролонгація QT-інтервалу"), стійким зниженням кров'яного тиску; діареєю або, навпаки, закрепами, абдомінальним болем, метеоризмом, наявністю крові у калі, що може сигналізувати про одночасне запалення двох кишок – тонкої і товстої (у т.ч. псевдомембранозний коліт), нудотою (з блюванням або без нього), розладами травлення; висипаннями/свербежем шкіри, ангіоедемою, синдромами Стівенса-Джонсона/Лайелла, надмірним потовиділенням, кропив’янкою, гіперчутливістю до UV-променів (у тому числі сонячних), багатоформною ексудативною еритемою – водночас реакції з боку шкіри/слизових іноді можуть виникати вже після першого введення/прийому левофлоксацину; гострою недостатністю ниркової функції (у т.ч. викликаною тубулоінтерстиціальним нефритом), підвищенням концентрації креатиніну у плазмі крові; лейко- (аж до розвитку агранулоцитозу), тромбо-, панцито-, нейтропенією, гемолітичною анемією, еозинофілією; зниженням рівня глюкози у крові (здебільшого у хворих на діабет) (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Абіфлоксу"), відразою до їжі; вертиго, сонливістю, тремором, мононейропатією (сенсорною/сенсомоторною), порушеннями нюху/смаку (аж до повної їх втрати), болем голови, судомами, парестезією; дзвоном у вухах, розладами слуху; бронхоспазмом, екзогенним алергічним альвеолітом, задишкою; погіршенням печінкових проб (аланінамінотрансферази/ALP/білірубіну/аспартатамінотрансферази/гама-глутамілтрансферази), пожовтінням склер/шкіри/слизових (як результат підвищення рівня білірубіну у крові), що вказують на ушкодження (запалення) гепатоцитів, зокрема важке (у тому числі гостру недостатність печінкової функції) (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Абіфлоксу"); тендинітом, у т.ч. ахіллового сухожилля, у тому числі обох нижніх кінцівок (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Абіфлоксу"), іншими ушкодженнями сухожиль, зокрема їх розривом, у т.ч. ахіллового сухожилля, у тому числі обох нижніх кінцівок (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Абіфлоксу"), водночас цей побічний ефект може виникнути у перші дві доби застосування Levofloxacinum, слабкістю/болем у м'язах (особливо у пацієнтів з важким перебігом міастенії гравіс), болем у суглобах, міопатією і крайнім її ступенем - рабдоміолізом; астенічним станом, болем (з локалізацією у спині, верхніх/нижніх кінцівках, грудній клітці), лихоманкою.

Застосування фторхінолонових препаратів може також викликати нейролептичні екстрапірамідні розлади, мозочкову атаксію, ізольований васкуліт шкіри (без втягнення у патологічний процес внутрішніх органів). У разі порфіринової хвороби фторхінолонові антибіотики здатні збільшувати частоту її нападів. 

Передозування

При введенні/прийомі надто високих доз левофлоксацину виникають характерні прояви з боку ЦНС, у т. ч. вертиго, напади судом і зміни свідомості, а також симптоми з боку ШКТ, зокрема поява ерозій на слизових органів шлунково-кишкового тракту і нудота. Може пролонгуватися QT-інтервал. При передозуванні антибіотиком за хворим встановлюється пильний медичний нагляд, у тому числі регулярно проводиться запис стандартної електрокардіограми.

Терапія. Лікування націлене на зменшення, а згодом повне усунення проявів передозування. Елімінувати діючу речовину з організму за допомогою гемодіалізу, зокрема перитонеального (у тому числі хронічного амбулаторного), неможливо. Специфічний антидот не розроблений.

Особливості застосування Абіфлоксу

У разі, якщо з’ясується, що пневмонію викликали Пневмококи, а саме захворювання має важкий перебіг, необхідно врахувати, що введення/прийом Абіфлоксу може не забезпечити бажаного лікувального ефекту. Інфекційні патології, які можна віднести до категорії "шпитальних", збудниками яких є Синьогнійна паличка, здебільшого вимагають проведення комбінованого лікування.

Тривалість вливання левофлоксацину

Препарат (500 мг активної субстанції, що міститься у 100 мл розчину) рекомендується вливати протягом однієї години щонайменше. При вливанні офлоксацину (левофлоксацин є його І-ізомером) фіксувалися випадки транзиторного підвищення АТ (артеріального тиску) і тахікардії. Рідко, але кров'яний тиск може різко знижуватися (аж до розвитку гострої судинної недостатності). У разі, якщо під час вливань антибіотика артеріальний тиск у пацієнта почне різко знижуватися, потрібно одразу припинити інфузію. 

Ризик запалення тканини сухожиль і їх розриву

У рідкісних випадках терапія Levofloxacinum може супроводжуватися запаленням/розривами сухожиль (зазвичай ахіллового). Ці ризики зростають із віком і при прийомі кортикостероїдних препаратів, тому при призначенні цього антибіотику за вищезазначеними категоріями хворих встановлюється системний моніторинг. При появі ознак запалення сухожиль необхідно припинити застосування лікарського засобу і звернутися до лікаря. При розриві алгоритм дій – аналогічний, але потрібно ще додатково знерухомити уражене сухожилля.

Патології, викликані С. difficile

Якщо під час терапії препаратом або відразу після її завершення виникла діарея (особливо важка, тривка, з наявністю (хоча й не обов’язково) крові у калі), це дає підстави запідозрити Clostridium difficile-індуковану діарею, зокрема найбільш важку її форму – псевдомембранозний коліт. У таких випадках застосування левофлоксацину припиняють. Хворому призначають підтримуючу терапію + специфічні лікарські засоби, наприклад, ванкоміцин (для прийому внутрішньо). Препарати, які пригнічують перистальтику кишечника, таким пацієнтам протипоказані.

Схильність до нападів судом

Епілепсія слугує протипоказанням до прийому вказаного антибіотика. При схильності до судом левофлоксацин (як і будь-які інші похідні 4-хінолону) призначають з особливою обережністю, у тому числі хворим з ураженнями ЦНС в анамнезі, у комбінації з фенбуфеном і схожими на нього НПЗП або ліками, які знижують судомний поріг, у т.ч. Theophyllinum (більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій"). При появі судом терапію Levofloxacinum припиняють.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г-6-ФД)

У разі наявних або прихованих дефектів активності Г-6-ФД при застосуванні похідних 4-хінолону пацієнт може виявляти схильність до імунологічних реакцій, тому таким хворим левофлоксацин призначають з обережністю.

Ниркова недостатність  

Зважаючи на те, що діюча речовина елімінується головним чином зі сечею, при ослабленій функції нирок (нирковій недостатності) дозу антибіотика коригують (більше інформації на цю тему – у розділі "Спосіб застосування Абіфлоксу. Підбір оптимальної дози").

Реакції гіперчутливості

Періодично вказана активна субстанція здатна викликати серйозні реакції гіперчутливості, зокрема потенційно летальні, коли ангіонабряк прогресує до анафілаксії вже після першого введення/прийому левофлоксацину (більше інформації на цю тему – у розділі "Небажані побічні явища"). У таких випадках застосування препарату негайно припиняють. Про виникнення реакцій гіперчутливості слід обов’язково поінформувати лікаря.

Зниження рівня глюкози у крові

Є повідомлення, що введення/прийом левофлоксацину (як і будь-яких інших похідних 4-хінолону) може викликати зниження рівня цукру у крові, особливо у хворих з цукровим діабетом, що приймають цукрознижуючі препарати (наприклад, глібенкламід) або вводять ін'єкційно інсулін. Відтак при призначенні Levofloxacinum пацієнтам з цукровим діабетом необхідно систематично перевіряти показники концентрації глюкози у їхній крові (більше інформації на цю тему – у розділі "Небажані побічні явища").

Запобігання розвитку підвищеної чутливості до UV-променів

Згадана побічна реакція дуже рідко супроводжує введення/прийом левофлоксацину. Профілактично слід уникати тривалого перебування під прямими сонячними променями або опромінення лампами штучного UV-опромінення (у т.ч. відвідувань солярію).  

Поєднання з антагоністами вітаміну К

У хворих, які поєднували Levofloxacinum з антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), можуть збільшуватися показники тестів на визначення швидкості зсідання крові (міжнародне нормалізоване відношення і протромбіновий час) та, відповідно, зростати ризик кровотеч. Це вимагає більш ретельного моніторингу результатів коагуляційних тестів у зазначеної категорії пацієнтів (більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій"). 

Психози

Є повідомлення про виникнення психозів у хворих, які застосували у лікуванні похідні 4-хінолонів (у тому числі левофлоксацин). Дуже рідко, але такі реакції супроводжувалися появою схильності до саморуйнівної поведінки, зокрема думок про самогубство (іноді – вже після першого введення/прийому препарату) (більше інформації на цю тему – у розділі "Небажані побічні явища"). При виникненні психозу прийом антибіотика припиняють і проводять адекватні у таких випадках медичні заходи. Якщо у минулому у хворого діагностували психози або психічні розлади, вказаний антибактеріальний препарат такому пацієнту призначають з обережністю.

Пролонгація QT-інтервалу.

При наявності чинників ризику пролонгації QT-інтервалу:

● вродженого синдрому пролонгації QT-інтервалу;

● порушення балансу електролітів (у тому числі зниженні рівнів магнію і калію);

● кардіопатологій (зокрема при серцевій недостатності, уповільненому серцебитті, інфаркті міокарда);

● комбінації з медикаментами, здатними пролонгувати QT-інтервал (у т.ч. антиаритмічними лікарськими засобами, які належать до класу ІА-ІІІ, макролідами, трицикліками);

● у похилому віці (більше інформації на цю тему – у розділах "Спосіб застосування Абіфлоксу. Підбір оптимальної дози", підрозділі "Підбір дози у похилому віці", "Небажані побічні явища", "Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій" і "Передозування")

Фторхінолонові препарати, у т. ч. Levofloxacinum, призначають, виявляючи максимальну обережність.

Мононейропатія

Є повідомлення, що у хворих на тлі застосування фторхінолонових антибіотиків, зокрема левофлоксацину, може досить швидко розвинутися мононейропатія (сенсорна або сенсомоторна). При появі ознак захворювання введення/прийом препарату припиняють, що дозволить унеможливити виникнення незворотних змін.

Ідентифікація опіатів у сечі

При введенні/прийомі Levofloxacinum результат аналізу сечі на наявність у ній опіатів може виявитися хибно позитивним, що, ймовірно, вимагатиме його підтвердження (або спростування) шляхом застосування більш специфічних діагностичних методів.

Порушення роботи гепатобіліарної системи

Є повідомлення про випадки некротично-запальних змін у печінці, які можуть призвести до недостатності її функції і навіть летальних наслідків. Переважно такі випадки фіксувалися у хворих, які мали важкі супутні патології, у т. ч. сепсис (більше інформації на цю тему – у розділі "Небажані побічні явища"). При появі ознак захворювань печінки (відрази до їжі, меланурії, абдомінального болю, пожовтіння та/або свербежу слизових/шкіри), таким хворим рекомендують припинити терапію левофлоксацином і повідомити про погіршення самопочуття лікаря.

Важливо! Категорично забороняється змішувати антибіотик із лужними розчинами (зокрема бікарбонатом натрію) або гепарином.

Допускається змішувати Абіфлокс з:

0,9% розчином NaCl, розчином Рінгера (з попереднім введенням у нього 2,5% глюкози), 5% розчином глюкози, багатокомпонентними розчинами для парентерального живлення (поповнення нестачі амінокислот, електролітів і вуглеводів). 

Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій

Вплив інших препаратів на Абіфлокс

Фенбуфену, теофіліну або схожих НПЗЗ

Фармакокінетична взаємодія між Levofloxacinum і Theophyllinum не простежується. Однак у разі одночасного застосування хінолонових препаратів і теофіліну, НПЗП або інших лікарських засобів, однією із побічних дій яких є зниження судомного порогу, останній може знизитися ще більше. У присутності фенбуфену вміст левофлоксацину у плазмі крові є на 13% більшим, ніж у разі застосування виключно левофлоксацину.     

Cimetidinum і Probenecidum

Згадані препарати виявляють вплив на екскрецію Levofloxacinum (за рахунок блокування його канальцевої секреції). У присутності циметидину коефіцієнт очищення нирок знижується на 24%, пробенециду – на 34%. Ці відмінності у фармакокінетиці, виявлені у ході досліджень, мають значення для статистики, однак не враховуються при призначенні комбінованого лікування. У той же час, за необхідності поєднання левофлоксацину з ліками, які впливають на його канальцеву секрецію (зокрема Cimetidinum і Probenecidum), особливо у лікуванні хворих з недостатністю ниркової функції, таку терапію призначають з особливою обережністю. 

Інші дані, що можуть мати значення

Кальцій вуглекислий, Glibenclamidum, Digoxinum і Ranitidinum фармакокінетичних параметрів Levofloxacinum (при одночасному застосуванні цих лікарських засобів) не змінюють (або ж ці зміни не мають клінічного значення).

Вплив Абіфлоксу на інші препарати

Cyclosporinum

У разі комбінації левофлоксацину з циклоспорином Т½ останнього збільшується на 33%.

Антагоністи вітаміну К

Є повідомлення, що при поєднанні Levofloxacinum з антагоністами вітаміну К (у т. ч.  варфарином) можуть збільшуватися показники тестів на визначення швидкості зсідання крові (МНВ і ПТЧ) та, відповідно, зростати ризик кровотеч (помірних або навіть сильних). Тож якщо хворий одночасно вводить/приймає левофлоксацин та антагоністи вітаміну К, потрібно регулярно моніторити результати коагуляційних тестів у нього (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Абіфлоксу").

Медикаменти, які пролонгують QT-інтервал

Якщо хворий застосовує у терапії фторхінолонові антибіотики (у тому числі Levofloxacinum) і (одночасно) препарати, які пролонгують QT-інтервал (зокрема антиаритмічні засоби класів ІА-ІІІ, макроліди або трицикліки), така комбінація вимагає особливої обережності як з боку самого пацієнта, так і з боку його лікаря (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Абіфлоксу", підрозділі "Пролонгація QT-інтервалу").

Діти

З огляду на ризик ушкодження суглобового хряща, застосовувати Абіфлокс у педіатричній практиці забороняється.

Застосування Абіфлоксу вагітними жінками/жінками, які годують дитину грудьми

Зважаючи на те, що хінолонові антибіотики можуть ушкоджувати суглобовий хрящ організмів, які активно ростуть (зародка, плоду, немовляти, яке перебуває на грудному вигодовуванні у пацієнтки, що застосовує у лікуванні Абіфлокс), а також з огляду на відсутність досліджень, які би підтвердили безпеку і ефективність левофлоксацину у терапії вагітних пацієнток і пацієнток, які перебувають у лактаційному періоді, вказаним категоріям хворих Абіфлокс не призначають. Якщо жінка, яка застосовує цей препарат у лікуванні, дізнається про настання вагітності, їй необхідно якомога швидше поінформувати про це лікаря.

Вплив на психомоторні функції/концентрацію уваги при управлінні автомобільним транспортом та роботі з іншою технікою

Левофлоксацин може негативно впливати на роботу ЦНС (викликати появу вертиго, змін свідомості, порушень координації рухів, особливо при перебуванні у вертикальному положенні, у т. ч. під час ходьби, сонливості, розладів зорової і слухової функцій). Якщо хворий сідає за кермо, працює з іншими механізмами, які при неправильній експлуатації можуть становити загрозу як для нього самого, так і людей, що його оточують, то він повинен врахувати ці ризики.

Середня ціна в аптеках

Від 167 до 203 гривень за Абіфлокс у формі розчину (100 мл), призначеного для вливань у дозуванні 500 мг.

Рекомендації щодо термінів і умов зберігання антибіотика

Флакон із розчином рекомендується зберігати у заводській упаковці, у місцях, до яких не мають доступу діти, за кімнатної температури (тобто яка не перевищує +25ºС), не довше трьох років від дати виготовлення.

Категорія відпуску

Відпуск препарату провізором/фармацевтом передбачає наявність рецепту від лікаря.