Зиоміцин: інструкція, застосування, ціна

Зиоміцин – препарат для пригнічення бактерій на основі азитроміцину. Належить до групи макролідів-азалідів. У високих дозах Зиоміцин володіє бактерицидним ефектом, внаслідок чого вважається засобом широкого спектру дії. Завдяки зв’язці з 5 OS - субодиницею рибосом, препарат пригнічує ріст та розмноження бактерій (активність виявляється щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій, а також анаеробних та внутрішньоклітинних мікроорганізмів).

В окремих випадках бактерії проявляють набуту резистентність до препарату. Стійкість часто залежить від місцевості та часу прояву певного виду мікроорганізму, тому для терапії тяжких інфекцій необхідно отримати локальну специфічну інформацію щодо перебігу захворювання.

Склад і форма випуску

діюча речовина: азитроміцин (azithromycin);

1 таблетка містить азитроміцину дигідрату у перерахуванні на азитроміцин 500 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, натрію лаурилсульфат, повідон К90, тальк, магнію стеарат, покриття Opadry 04B52069 жовтий: гіпромелоза, титану діоксид (Е171), хіноліновий жовтий (Е104), поліетиленгліколі.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: капсулоподібні таблетки, вкриті оболонкою жовтого кольору, з логотипом «А500» з одного боку та гладенькі з іншого.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Азитроміцин. 

Показання до застосування

Зиоміцин застосовується для лікування інфекцій, викликаних бактеріями з чутливістю до азитроміцину. Серед показань:

• гострий синусит бактеріального походження;
• гострий отит бактеріального походження;
• запалення глотки та мигдалин (фарингіт та тонзиліт);
• хронічний бронхіт;
• негоспітальна пневмонія різної важкості;
• лікування інфекцій епідермісу та м’яких тканин;
• уретрит та цервіцит без ускладнень, зумовлені бактерією Chlamydia trachomatis;
• акне вульгаріс легкої або помірної важкості.

Протипоказання

Підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, до будь-якого макролідного, а також кетолідного антибіотика, або до будь-якого іншого компонента препарату.

Через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Спосіб застосування та дози

Загальні рекомендації щодо застосування препарату:

• Зиоміцин використовується одноразово протягом доби.
• Прийом їжі не впливає на дію препарату.
• Не варто подрібнювати таблетки перед застосуванням чи розжовувати їх в процесі прийому; таблетки  ковтати цілими, запиваючи водою.
• Якщо виявляється пропуск використання антибіотику, бажано надолужити прийом якомога швидше, однак перед наступним застосуванням – витримати паузу у 24 години.

Дозування для повнолітніх пацієнтів та дітей маса тіла яких більша, ніж 45 кг.

Інфекції дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри (окрім випадків мігруючої еритеми): рекомендована доза діючої речовини Зиоміцину –  1500 мг. Препарат використовується три дні, щодня рекомендовано вживати не більше однієї таблетки (500 мг азитроміцину).

Лікування акне вульгаріс: повний курс лікування передбачає 6 г азитроміцину. Препарат використовується за схемою: три дні вживати 1 таблетку Зиоміцину (500 мг азитроміцину) один раз протягом доби; далі – прийом зменшується до 1 таблетки Зиоміцину (500 мг азитроміцину) один раз на тиждень. Лікування триває 9 тижнів. Між тижневими прийомами  слід витримувати інтервал в повні 7 днів.

Лікування мігруючої еритеми: повний курс лікування передбачає 3 г азитроміцину. Препарат використовується за схемою: перший день лікування – 1 г азитроміцину (2 таблетки по 500 мг за один прийом); далі приймати препарат ще 5 днів у дозуванні 500 мг азитроміцину 1 раз протягом доби.

Лікування інфекцій, які передаються статевим шляхом: азитроміцин вживається в дозі 1000 мг за один прийом (2 таблетки Зиоміцину по 500 мг).

Дозування для пацієнтів літнього віку.

Корекція доз не є обов’язковою чи необхідною. Перед призначенням препарату слід перевірити коефіцієнт електричної провідності серця, який може порушуватися внаслідок вікових особливостей. Пацієнти літнього віку з виявленими порушеннями не приймають азитроміцин або використовують його під пильним наглядом лікаря, оскільки необережне використання препарату може спровокувати аритмію серця.

Особливості дозування для хворих з патологіями нирок.

Помірне порушення роботи нирок не передбачає особливих корекцій доз.

При тяжких порушеннях нирок, азитроміцин призначається з обережністю.

Особливості дозування для хворих з патологіями печінки.

Азитроміцин метаболізується у печінці, тому Зиоміцин не варто призначати пацієнтам з порушеними функціями печінки. Попередній досвід подібного використання обмежений, ефективність та безпека такого лікування не доведена.

Діти.

Зиоміцин не рекомендується для пацієнтів чия вага нижча, ніж 45 кг. Для дітей рекомендуються аналоги препаратів азитроміцину з відкоректованим дозуванням.

Особливості застосування

Зиоміцин вступає в взаємодію з антацидними препаратами, що варто врахувати за потреби в комбінаціях. В такому разі між застосуваннями препаратів варто витримати інтервал у дві години.

Пацієнти з порушеннями функцій печінки/нирок повинні пройти медичне обстеження перед прийомом звичайних доз препарату. Якщо в процесі лікування виявляються ознаки порушень печінки (жовтяниця, астенодепресивний синдром, зміна кольору сечі та сеча з кров’ю, печінкова енцефалопатія) варто припинити використання препарату до нормалізації стану печінки.

Легкі порушення роботи нирок вимагають паралельної обережності та моніторингу стану нирок.

Довготривалий прийом препарату здатний спровокувати псевдомембранозний коліт (викликаний Clostridium difficile). Захворювання може проходити в вигляді гострого коліту або легкої діареї. При виникненні подібних станів, слід виключити ймовірність розвитку клострідіального псевдомембранозного коліту.

Азитроміцин подовжує інтервал QT, тому при лікуванні Зиоміцином можливий розвиток серцевої аритмії. Лікарський засіб може стати причиною міастенічного синдрому та загострити міастенію в пацієнтів, які знаходяться в групі ризику.

Вплив на швидкість реакцій

Якщо препарат зумовлює побічні реакції зі сторони нервової системи чи порушує зір пацієнта, варто дотримуватися обережності, розпочинаючи роботу, яка вимагає підвищеної концентрації уваги.

Застосування в період вагітності або годування груддю

При вивченні дії азитроміцину на репродуктивну функцію тварин, застосовувалися дози, які вважаються токсичними для людей. Введені надмірні дози продемонстрували токсичні реакції в організмі матері. Токсичного впливу на плід виявлено не було.

Дослідження проведенні на людях не здійснювалися, тому важко сказати про перебіг вагітності в жінок, які приймали азитроміцин в період вагітності. Вважається, що варто утриматися від використання антибіотиків Зиоміцин в період вагітності.

Годування груддю.

Азитроміцин проникає у молоко матері, однак точно невідомий механізм його проникнення та подальший вплив на новонародженого. Як запобіжний захід варто використовувати азитроміцин тільки в тому разі, якщо користь для матері буде вищою, аніж ризик для дитини.

Вплив на фертильність.

Дослідження на щурах показали, що частий прийом азитроміцину понижував ймовірність настання вагітності. Аналогічні дослідження на людях не проводилися.

Передозування

Передозування препаратом може спостерігатися при прийомі таких доз препарату, які суттєво перевищують рекомендовані. В такому разі в пацієнтів спостерігаються: нудота, блювання, діарея, проблеми зі слухом, які є зворотніми.

Для лікування рекомендується симптоматична терапія, часто з застосуванням активованого вугілля та інших необхідних заходів, направлених на підтримання функціонування пацієнта.

Побічні реакції

• Молочниця (в тому числі й оральний кандидоз), грибкові та бактеріальні інфекції, фарингіт, гостре запалення ШКТ, нежить, псевдомембранозний коліт.
• Зниження кількості лейкоцитів, тромбоцитів та нейтрофілів в крові, збільшення еозинофілів у крові, гемолітична анемія.
• Прояв реакцій гіперчутливості (анафілактичні реакції та/або ангіоневротичний набряк).
• Розвиток анорексії, астенічний синдром.
• Підвищена агресивність, тривожність, розвиток безсоння, збуджений стан, делірій, можливі галюцинації.
• Головний біль, вертиго, гіперсомнія, парестезія, розлад смаку та нюху, синкопе, непритомність, судоми, порушення психомоторики, втрата смакової функції язика, міастенія гравіс, гіпестезія.
• Розлади та погіршення зору.
• Порушення слуху, дзвін у вухах, вертиго.
• Відчуття серцебиття, тріпотіння-мерехтіння шлуночків, аритмія, подовження QТ-інтервалу, артеріальна гіпотензія.
• Порушення дихання, кровотечі з носа.
• Дискомфорт в ШКТ, діарея, біль у животі, нудота, гастрит, блювання, закреп, диспепсія, порушення ковтання, сухість у роті, виразки у ротовій порожнині, надмірне виділення слини.
• Порушення функції печінки, обтураційна жовтяниця, гепатит.
• Свербіж, висипи на шкірі, кропив'янка, дерматит, гіпергідроз, синдром Стівенса-Джонсона, розвиток фоточутливості, ТЕН, еритема.
• Захворювання суглобів, біль в м’язах, біль у шиї та/або спині, артралгія.
• Біль у нирках, біль при сечовипусканні, гостра ниркова недостатність, тубулоінтерстиціальний нефрит.
• Біль у грудях, загальне нездужання, підвищена втомлюваність, підвищена температура тіла, набряки (набряк обличчя та периферичні набряки).

Використання препарату може змінювати лабораторні показники: демонструвати понижену кількість лейкоцитів, еозинофілів, понижену концентрацію бікарбонату, підвищений рівень базофілів, моноцитів, нейтрофілів, креатиніну, аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази та білірубіну. Препарат може вплинути на показники рівнів калію, лужної фосфатази, хлориду, глюкози, тромбоцитів, бікарбонату, натрію.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Препарат призначається з обережністю для пацієнтів, які приймають інші препарати, які подовжують інтервал QT.

Антациди зменшують пікові концентрації азитроміцину в крові на 25%. Поєднання з дигоксином може підвищувати концентрації дигоксину. Азитроміцин підвищує концентрації зидовудину.

Комбінація азитроміцину з похідними ріжків може викликати отруєння пацієнтів (ерготизм), поєднання протипоказане.

Пероральні антикоагулянти можуть потенціювати антикоагулянтний ефект внаслідок комбінацій з азитроміцином.

Азитроміцин впливає на засвоєння циклоспорину, слід відрегулювати дозування та забезпечити моніторинг рівнів циклоспорину. Застосування азитроміцину та нелфінавіру зумовлює збільшення концентрації азитроміцину.

Умови та термін зберігання

Препарат придатний до вживання протягом трьох років.

Температура зберігання не повинна перевищувати 25ºС. Зберігати в місці, недоступному для дітей.