Йодомарин: інструкція, застосування, ціна

Йодомарин – препарат, який заповнює дефіцит йоду в організмі.

Склад і форма випуску

Йодомарин випускається у вигляді таблеток.

Діюча речовина: калію йодид.

Йодомарин 100: 1 таблетка містить калію йодиду 131 мкг, що відповідає 100 мкг йодиду.

Йодомарин 200: 1 таблетка містить калію йодиду 262 мкг, що відповідає 200 мкг йодиду.

Допоміжні речовини: лактоза, магнію карбонат легкий, желатин, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки з плоскопаралельними поверхнями, білого або майже білого кольору, зі скошеними краями та рискою для поділу з одного боку.

Фармакологічні властивості

Йодомарин – фармакологічний засіб неорганічного йоду. Йод відноситься до життєво необхідних мікроелементів, що входять до групи гормонів щитоподібної залози – трийодтироніну (Т3), тироксину (Т4).

У разі попадання йодиду в клітку епітелію фолікули щитоподібної залози під впливом ферменту йодид-пероксидази здійснюють окислення йоду, в результаті утворюється елементарний йод. Відбувається реакція заміщення речовини з ароматичним циклом тирозину та утворюються тироніни – 3-йод похідне (трийодтиронін – Т3) і 3,5-йод похідне (тироксин – Т4). Тироніни утворюють з'єднання з тиреоглобуліном (депонується в колоїді фолікула щитовидної залози та в цьому стані зберігається протягом декількох днів/тижнів). Цей процес порушується при дефіциті йоду. Йод, що надходить в організм у фізіологічній кількості, впливає на рівень тиреотропного гормону (ТТГ) і показники співвідношення Т3/Т4, нормалізує параметри щитоподібної залози у немовлят, дітей і дорослих молодого віку, запобігає утворенню ендемічного зоба через брак йоду в їжі.

Фармакокінетика

Йод після прийому всередину практично повністю всмоктується в тонкому кишківнику, після чого протягом 2 годин розподіляється по міжклітинному простору та накопичується в щитоподібній, слинних й молочних залозах, шлунку і нирках.

У здорової людини об'єм розподілу становить 38% від маси тіла (в середньому 23 літри). Концентрація йоду в крові після прийому стандартної дози – 10-50 нг/мл, водночас його вміст в шлунковому соці, молоці та слині в 30 разів вищий. У щитоподібній залозі міститься 10-20 мг або 3/4 всього йоду в організмі.

Виводиться йод переважно з сечею, менше – з повітрям, що видихається, та калом. Згідно з рівноважною концентрацією кількість, що виводиться, пропорційна добовому надходженню йоду з їжею.

Показання до застосування

Йодомарин застосовується для:

• профілактики розвитку дефіциту йоду, включаючи періоди вагітності та/або годування груддю;
• профілактичних заходів після хірургічного лікування рецидиву йододефіцитного зоба, а також після закінчення комплексної терапії фармакологічними засобами гормонів щитоподібної залози;
• лікування дифузного еутиреоїдного зоба у дорослих пацієнтів молодого віку, дітей, включаючи немовлят.

Протипоказання

Йодомарин протипоказаний до застосування за наявності:

• гіперчутливості до будь-якого компонента препарату;
• туберкульозу легенів;
• герпетиформного дерматиту Дюрінга (синдром Дюрінга-Брока);
• геморагічного діатезу;
• рідкісної спадкової форми непереносимості галактози, важкого дефіциту лактази або синдрому мальабсорбції галактози та глюкози;
• вираженого гіпертиреозу.

Під час латентного гіпертиреозу протипоказане застосування Йодомарину в дозах понад 150 мкг йоду на добу.

За наявності автономної аденоми, дифузних і фокальних осередків щитоподібної залози прийом Йодомарину в дозах від 300 мкг до 1000 мкг на добу протипоказаний, крім передопераційної йодотерапії з приводу блокади щитоподібної залози за Пламмером.

Передозування

Симптоми при передозуванні Йодомарином проявляються:

• зафарбовуванням слизових оболонок в коричневий колір;
• болем в животі;
• рефлекторним блюванням (якщо в їжі є крохмаль – забарвлення синього кольору);
• діареєю (можлива кров у випорожненнях);
• зневодненням;
• шоком;
• утворенням стенозу стравоходу (в окремих випадках);
• йодизмом (запалення і набряк слизових оболонок, включаючи бронхіт, кон'юнктивіт, нежить і гастроентерит, металевий присмак у роті);
• активізацією латентних запальних процесів (наприклад, туберкульоз);
• еритемою;
• набряками;
• геморагією;
• бульозними та вугреподібними висипаннями;
• нервовим збудженням;
• лихоманкою;
• летальними випадками у разі прийому великої кількості йоду – від 30 мл до 250 мл йодної настоянки.

У разі гострої інтоксикації рекомендується промивання шлунка 5% розчином тіосульфату натрію або розчинами білка, крохмалю до повного видалення йоду. Для усунення порушень водно-електролітного балансу проводиться симптоматична терапія, за необхідності призначається протишокове лікування.

При хронічній інтоксикації слід припинити прийом Йодомарину.

У разі гіпотиреозу на тлі застосування йоду рекомендується скасувати прийом препарату, для нормалізації обміну речовин призначаються фармакологічні засоби гормонів щитоподібної залози.

Гіпертиреоз, який викликаний терапією йоду, в буквальному сенсі не є передозуванням, бо може розвиватися від концентрації йоду, що вважається в інших країнах фізіологічною.

У разі легких форм передозування Йодомарином у спеціальному лікуванні немає потреби. У разі виражених форм необхідна тиреостатична терапія, ефективність якої відстрочена в часі. При тиреотоксичній кризі (найважчі випадки) слід провести інтенсивну терапію, тиреоїдектомію або плазмаферез.

Побічні ефекти

У разі профілактичного застосування Йодомарину пацієнтами будь-якого віку і терапевтичного прийому новонародженими та дітьми зазвичай небажаних реакцій не спостерігається. Проте, у разі наявності великих осередків автономії щитоподібної залози, а також при використанні йодиду в добовій дозі понад 150 мкг виключити повністю розвиток вираженого гіпертиреозу не можна.

Нижчеперераховані побічні ефекти виникали з частотою:

• дуже рідко – <1/10000;
• рідко – від ≥1 / 10000 до <1/1000;
• нечасто – від ≥1 / 1000 до <1/100;
• часто – ≥1 / 100 до <1/10;
• дуже часто – ≥1 / 10;
• невідомо (немає можливості оцінити за результатами доступних даних).

З боку ендокринної системи.

У разі лікуванні зоба у дорослих пацієнтів (добова доза від 300 мкг до 1000 мкг йоду) може розвинутися гіпертиреоз, викликаний йодом (дуже рідко). Зазвичай причиною для цього є обмежені та/або дифузні ділянки автономії щитоподібної залози. Насамперед ця реакція спостерігається у літніх пацієнтів, які страждають зобом тривалий час.

З боку імунної системи.

Можуть спостерігатися реакції гіперчутливості (дуже рідко):

• туберозна або бульозна йододерма;
• риніт на тлі прийому йоду;
• ангіоневротичний набряк;
• припухлість слинних залоз;
• ексфоліативний дерматит;
• акне;
• лихоманка.

Також можливі: еозинофілія, прояв йодизму (набряк слизової носа, набряк Квінке, кропив'янка, свербіж, висипи на шкірі та рідко – анафілактичний шок), тахікардія, дратівливість, тремор, підвищене потовиділення, порушення сну, діарея, дискомфорт в епігастральній ділянці. В окремих випадках у разі прийому Йодомарину в великих дозах може розвинутися гіпотиреоз і зоб.

Особливості застосування

Йодомарин не рекомендується використовувати у разі гіпотиреозу, крім випадків гіпотиреозу, викликаного дефіцитом йоду. Також не слід застосовувати препарат пацієнтам, у яких є підозра на рак щитоподібної залози, та якщо проводиться терапія радіоактивним йодом. Необхідно враховувати розвиток гіперкаліємії під час терапії Йодомарином у пацієнтів, які хворіють на ниркову недостатність.

Спосіб застосування та дози                                                                             

При надходженні йоду в організм дорослого пацієнта в концентрації менше ніж 150-200 мкг/добу для профілактики ендемічного зоба та йодного дефіциту рекомендується прийом додаткових доз йоду в кількості:

• новонародженим та дітям до 12 років – від 50 мкг до 100 мкг на добу (від ½ до 1 таблетки Йодомарину 100 або ½ таблетки Йодомарину 200, що еквівалентно 100 мкг йоду). Для дози в 50 мкг необхідно застосовувати фармакологічні засоби з відповідною концентрацією йодиду;
• дітям старше 12 років і дорослим – від 1 до 2 таблеток Йодомарину 100 або від ½ до 1 таблетки Йодомарину 200 (100-200 мкг йоду);
• під час вагітності та годування груддю – 2 таблетки Йодомарину 100 або 1 таблетка Йодомарину 200 за добу (200 мкг йоду).

Для профілактики рецидиву йододефіцитного зоба після хірургічного лікування і після закінчення комплексної терапії фармакологічними засобами гормонів щитоподібної залози рекомендується дорослим та дітям приймати 1-2 таблетки Йодомарину 100 або від половини до цілої таблетки Йодомарину 200 на добу, що становить 100-200 мкг йоду.

Для терапії еутиреоїдного зоба рекомендуються такі дози Йодомарину:

• немовлятам і дітям – від половини до цілої таблетки (100-200 мкг йоду);
• пацієнтам молодого віку та дорослим – 3-5 таблеток Йодомарину 100 або 1½ – 2½ таблетки Йодомарину 200 (300-500 мкг йоду).

Спосіб застосування

Таблетки Йодомарину слід приймати після вживання їжі, запиваючи склянкою води. Новонародженим і дітям до 3 років препарат можна давати в подрібленому вигляді.

З профілактичною метою Йодомарин вживається протягом кількох місяців/років, але найчастіше – упродовж всього життя.

Для терапії зоба Йодомарином у немовлят вистачає 2-4 тижнів, а у дітей та дорослих пацієнтів – від 6 до 12 місяців.

Дозування і тривалість прийому препарату для терапії захворювань щитоподібної залози та профілактики визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта.

Діти

За наявності показань Йодомарин можна приймати дітям будь-якого віку, включаючи новонароджених.

Застосування під час вагітності та годування груддю

Під час вагітності та годування груддю зростає потреба в йоді, ось чому особливо важливе надходження в організм достатньої кількості йоду (200 мкг на добу). Внаслідок того, що йод може проникати через плаценту, а також через чутливість ембріона до фармакологічно активної дози йоду препарат необхідно приймати суворо в рекомендованій дозі. Це стосується й періоду годування грудьми, бо кількість йоду в 30 разів перевищує концентрацію в плазмі крові. Однак трапляються й винятки – високодозова йодна профілактика, яка проводиться після ядерно-технічних аварій.

Здатність впливати на швидкість реакції

Йодомарин не впливає на швидкість реакції.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Дефіцит йоду підвищує реакцію на тиреостатичну терапію, в той час як надлишок – знижує її. На підставі цього перед/під час терапії гіпертиреозу від застосування йоду, за можливості, необхідно утриматися. Тиреостатичні фармакологічні засоби затримують перехід йоду в органічну сполуку в щитоподібній залозі, тим самим викликаючи утворення зоба.

Речовини, які поглинаються щитоподібною залозою за тим механізмом, що і йод, пригнічують за конкурентними механізмами поглинання йоду щитоподібною залозою (наприклад, перхлорат здатний пригнічувати рециркуляцію йодиду всередині щитоподібної залози).

Пригнічення може відбуватися з боку фармакологічних засобів, що не поглинаються самі (наприклад, тіоціанат в концентрації вище 5 мг/дл.).

Метаболізм йодиду і поглинання йоду щитоподібною залозою стимулюються ТТГ (екзогенний і ендогенний тиреотропний гормон).

Одночасна терапія великими дозами йоду, які пригнічують секрецію гормонів щитоподібної залози, а також солями літію може призвести до розвитку гіпотиреозу та зоба.

Поєднання високих доз калію йодиду з калійзберігаючими діуретиками здатне викликати гіперкаліємію.

При одночасному прийомі з Йодомарином зростає вплив хінідину на серце через збільшення кількості калію в сироватці крові.

Одночасне використання Йодомарину з солями важких металів і рослинними алкалоїдами призводить до пригнічення всмоктування йоду та утворення нерозчинного осаду.

Умови та термін зберігання

Йодомарин 100 зберігається за умов кімнатної температури не більше ніж 3 роки.

Йодомарин 200 в пакуванні з ПВХ/алюмінієвим блістером можна зберігати 3 роки за температури, що не перевищує +25°С.

Йодомарин 200 в пакуванні з алюмінієм/алюмінієвим блістером зберігається 5 років без спеціальних умов.

Ціна

Йодомарин в таблетках з дозуванням 100 мкг (100 шт.) можна придбати за 100-125 грн, а з дозуванням 200 мкг (2 блістери по 25 шт.) – за 99-108 грн.