Долоксен : інструкція, застосування, ціна

Долоксен – препарат, що входить до групи нестероїдних протизапальних протиревматичних засобів та застосовується для лікування різних типів болю.

Склад і форма випуску

Головна діюча речовина: парацетамол, диклофенак натрію; 1 таблетка містить у собі 500 мг парацетамолу, а диклофенаку натрію 50 мг;

Випускається у формі таблеток, що покриті оболонкою.

В аптеці можна купити за рецептом.

Фармакологічні властивості

Фармакодинамічні характеристики

Препарат Долоксен здійснює протизапальну, антипіретичну та аналгетичну дії. Механізм дії препарату зумовлений активністю діючих речовин- парацетамолу та диклофенаку, які впливають на гіпоталамічні центри головного мозку. 

Фармакокінетичні характеристики

Препарат Долоксен швидко абсорбується у шлунковому тракті та досягає максимальної концентрації за одну - дві години. Далі діюча речовина зв'язується із білками крові на 99%.

Час напіввиведення з організму становить 3-6 годин. Метаболізм відбувається у печінці, а препарат виходить з організму разом із сечею, жовчю та калом. 

Показання

Препарат Долоксен застосовується для лікування гострого болю різного типу: зубного, м'язового, головного, та того, що локалізується у хребті. Використовується також під час таких захворювань, до прикладу, ревматизму, при ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті, остеоартрозі, спондилоартриті, під час гострих нападів подагри, первинній дисменореї, аднекситі, фаринготонзиліті, отиті. Також застосовується для терапії посттравматичного та післяопераційного больового синдрому.

Протипоказання

Протипоказано застосовувати препарат Долоксен у таких випадках:

• якщо наявна гіперчутливість до діючої речовини або будь-якого іншого компонента складу;
• якщо у пацієнта є гостра виразка кишківника чи шлунка;
• якщо наявна перфорація чи гастроінтестинальна кровотеча;
• якщо у людини тяжка серцева, печінкова чи ниркова недостатність;
• якщо у відповідь на застосування парацетамолу чи диклофенаку виникають алергічні реакції, зокрема бронхіальна астма;
• при порушеннях кровотворення нез’ясованого ґенезу та лейкопеії;
• під час анемії середньої та тяжкої стадій;
• якщо є загальні запальні захворювання кишківника;
• при наявному в історії хвороби алкоголізмі;
• для терапії післяопераційного болю опісля операції коронарного шунтування.

Передозування

Симптоми передозування диклофенаком: блювання, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, запаморочення, шум у вухах, судоми. У разі тяжкої інтоксикації можливе виникнення гострої ниркової недостатності та ураження печінки.

Симптоми передозування парацетамолом: подразнення печінки, яке може виникнути у людей, які застосували парацетамол 10 г або більше, та у дітей, які застосували понад 150 мг/ на кг ваги тіла. Цей ефект видно за 1-2 доби. Можуть з'являтися порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може розвиватися в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, кому та призвести до летальних наслідків. З'являються також блідість шкіри, нудота, блювання, анорексія та абдомінальний біль. Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може характеризуватися сильним болем в області попереку, гематурією, протеїнурією і прогресувати навіть за відсутності тяжкого ураження печінки. Фіксувалася також серцева аритмія і панкреатит. 

Для лікування передозування використовуються такі методи: термінова підтримуюча і симптоматична терапія, застосування активованого вугілля. Такі методи застосовують у разі артеріальної гіпотензії, ниркової недостатністі, судом, порушень з боку шлунково-кишкового тракту і пригнічення дихання. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові потрібно вимірювати через 4 години або пізніше. Може бути застосована терапія N-ацетилцистеїном протягом 24 годин після прийому препарату, але максимальний ефект можна здобути при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. 

Наврядчи форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія будуть ефективними методами для виведення Долоксену з організму через те, що активні речовини препарату зв’язуються з білками плазми крові і піддаються інтенсивному метаболізму.

Побічні реакції

Кров та лімфа: тромбоцитопенiя, нейтропенія, лейкопені, анемія, апластична анемія, гемолітична анемія (особливо у хворих на дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), агранулоцитоз, панцитопенія.

Імунна система: реакції гіперчутливості, анафілактичні/анафілактоїдні реакції: артеріальна гіпотензія, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, зокрема, набряк обличчя.

Психіка та нервова система: дезорієнтація, депресія, порушення сну, безсоння, нічні жахи, дратівливість, занепокоєність, відчуття страху, психотичні розлади, сплутаність свідомості, психомоторне збудження; головний біль, запаморочення, порушення чутливості, парестезії, порушення пам’яті, дезорієнтація, судоми, депресія, підвищена дратівливість, тривожність, тремор, асептичний менінгіт, розлади смаку, порушення мозкового кровообігу, психотичні реакції.

Органи чуття (зір/ слух): порушення та затуманення зору, диплопія; вертиго, дзвін або шум у вухах, розлади слуху.

Серце та судини: посилене серцебиття, тахікардія, задишка, біль у серці, серцева недостатність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, васкуліт.

Органи дихання: бронхіальна астма, задишка, бронхоспазм, біль у грудях, пневмоніти.

Шлунково-кишковий тракт: нудота, блювання, діарея, диспепсія, абдомінальний біль, метеоризм, анорексія, гастрити, гастроінтестинальна кровотеча, блювання з домішками крові, геморагічна діарея, мелена, виразка шлунка або кишківнику з/без кровотечі чи перфорації, коліти: геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороби Крона, закреп, стоматит, глосит, розлади  стравоходу, діафрагмоподібні стриктури кишківника, спазми кишківника, панкреатит.

Печінка та жовч: підвищений рівень трансаміназ, печінкова недостатність, гепатит, некроз печінки, жовтяниця, розлади печінки, блискавичний гепатит.

Шкірний покров: свербіж, шкірний висип, еритема, висип на слизових оболонках, кропив’янка, бульозні висипи, екзема, ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), еритродермія, ексфоліативний дерматит, алергічний дерматит, втрата волосся, реакції фоточутливості, пурпура, алергічна пурпура.

Сечовидільна система: гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, нирковий папілярний некроз, набряки, затримка рідини в організмі.

Загальне: набряк, загальна слабкість, посилене потовиділення, гіпоглікемія, навіть до коми.

Особливості застосування

Шлунково-кишкові виразки, кровотечі або перфорації можуть виникнути у будь-який період упродовж лікування нестероїдними протизапальними, незалежно від селективності ЦОГ-2, навіть у разі відсутності клінічних ознак. Щоб зменшити такий ризик, терапію потрібно починати з найменш ефективної дози протягом найкоротшого терміну.

Існує підвищений ризик виникнення тромботичних серцево-судинних та цереброваскулярних ускладнень з певними селективними інгібіторами ЦОГ-2. Досі не зрозуміло, чи цей ризик прямо залежить від селективності ЦОГ-1/ЦОГ-2 окремих протизапальних засобів. На цей момент немає доступної інформації щодо тривалої терапії максимальною дозою діючої речовини, диклофенак, можливість аналогічно підвищеного ризику не може бути виключена. До часу, коли ця інформація стане доступною, потрібно проводити ретельну оцінку співвідношення ризику до користі щодо застосування диклофенаку пацієнтам з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярними розладами, оклюзійними захворюваннями периферичних артерій або значними факторами ризику, наприклад артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, тютюнопалінням. Через це потрібно приймати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого часу лікування.

У зв’язку із застосуванням НПЗЗ, у тому числі і диклофенаку, дуже рідко повідомлялося про серйозні реакції шкіри, деякі з них летальні, у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик цих реакцій існує на початку терапії, а розвиток цих реакцій відзначається у більшості випадків у 1-й місяць лікування. Препарат слід відмінити при перших проявах шкірного висипання, виразок слизової оболонки або будь-яких інших проявах гіперчутливості. У рідкісних випадках, як і при застосуванні інших НПЗЗ, можуть спостерігатися алергічні реакції, у тому числі анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть без попереднього впливу диклофенаку. Завдяки своїм фармакодинамічним властивостям препарат, як і інші НПЗЗ, може маскувати ознаки і симптоми інфекції.

Варто оминати прийом Долоксену разом із системними нестероїдними протизапальними засобами, наприклад, селективними інгібіторами ЦОГ-2, оскільки відсутні дані про синергічний ефект, і у зв’язку з появою потенційних адитивних небажаних реакцій.

Наявність бронхіальної астми в історії хвороби

У людей, хворих на бронхіальну астму, із проявом сезонного алергічного риніту, хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо пов’язаних з алергічними, подібними до ринітів, симптомами) доволі частіше з'являються реакції на НПЗЗ, такі як загострення захворювання бронхіальної астми (так звана непереносимість аналгетиків/аналгетична астма), набряк Квінке або кропив’янка. Саме тому таким хворим рекомендовано вживати профілактичні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергічними реакціями (наприклад висипання, свербіж або кропив’янка) на інші речовини.

Вплив на шлунок та травний тракт

Як і під час застосування інших НПЗЗ,зокрема диклофенаку, людям із симптомами, що свідчать про порушення з боку травного тракту або з історією хвороби, що передбачає наявність виразки шлунка або кишківника, кровотечі або перфорації, обов’язковим є медичний огляд.

Ризик утворення внутрішніх кровотеч підвищений за умови збільшення дозування, у пацієнтів із виразкою в історії хвороби та у пацієнтів старшого віку. Для зменшення ризику такого токсичного ефекту на травний тракт, терапію потрібно починати та підтримувати найменшими ефективними дозами. Для таких осіб, а також для тих, які потребують сумісного лікування лікарськими засобами, що містять низьку концентрацію ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарськими засобами, які, імовірно, підвищують ризик небажаної дії на травний тракт, варто розглянути питання щодо застосування суміжної терапії із застосуванням захисних препаратів (наприклад інгібіторів протонної помпи або мізопростолу).

Осіб зі шлунково-кишковою токсичністю в історії хвороби, особливо старшого віку, потрібно повідомляти про будь-які незвичні клінічні ознаки (особливо кровотечі у травному тракті). 

Вплив на ниркову систему

Довготривала терапія високим дозуванням НПЗЗ може сприяти виникненню набряку та артеріальної гіпертензії. Особливу увагу потрібно звернути на пацієнтів із порушеннями функціонування серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтам літнього віку, пацієнтам, які отримують супутню терапію діуретиками або препаратами, що суттєво впливають на функціонування ниркової системи, а також особам із надмірним пригніченням позаклітинного об’єму рідини з будь-якої причини, наприклад, до або після серйозних хірургічних операцій. У такому разі під виглядом профілактичних методів рекомендовано проводити контроль ниркової функції. Зупинка лікування переважно зумовлює повернення до стану, що передував лікуванню.

Діючу речовину диклофенак потрібно приймати із застереженням пацієнтам із серцевою дисфункцією та іншими станами, що призводять до затримки рідини. Уваги потребують пацієнти, які використовують також діуретики або інгібітори АПФ, або які мають збільшений ризик появи гіповолемії. Наслідки, зазвичай, більш важкі у пацієнтів старшого віку. 

Вплив на печінку та жовч

Якщо препарат Долоксен застосовується довго, рекомендовано проводити контроль розгорнутого аналізу крові. Також особливого ретельного медичного огляду потребують хворі на тяжкі порушення функції печінки. Як і решту нестероїдних протизапальних, Долоксен може тимчасово впливати на вироблення тромбоцитів. Потрібно ретельно наглядати за особами із порушеннями гемостазу. Підвищені рівні ферменту, переважно, відновлюються після припинення застосування препарату.

Потрібно також знати те, що у людей з алкогольними нециротичними ураженнями печінки, підвищений ризик появи гепатотоксичної дії парацетамолу.

Долоксен може мати вплив на результати лабораторних показників щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.

Не можна застосовувати препарат разом з іншими засобами, що містять такі ж діючі речовини, як і Долоксен.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Протипоказано застосовувати Долоксен у період вагітності та годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Оскільки застосування препарату Долоксен може викликати небажані реакції з боку нервової системи, на період терапії Долоксеном варто утриматися від керування автотранспортом та іншими рухомими механізмами.

Спосіб застосування та дозування

Дозування та тривалість терапії встановлюється індивідуально для кожного пацієнта залежно від захворювання та важкості його перебігу.

Дорослі та підлітки від 14 років

Рекомендована доза для цієї категорії становить 1 таблетка 2-3 на день після прийому їжі.

Термін терапії становить не більше 5-7 днів та залежить від важкості хвороби.

Максимально допустима добова доза - 3 таблетки.

Діти до 14 років

Застосовувати препарат Долоксен цій категорії заборонено.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Диклофенак	Дія	Парацетамол	Дія
Літій, дигоксин	диклофенак підвищує концентрацію цих речовин.	Барбітурати	зменшують жарознижувальний ефект.
Діуретичні та антигіпертензивні засоби	диклофенак може знижувати їх антигіпертензивний ефект, тому таку комбінацію потрібно застосовувати з особливою обережністю пацієнтам, особливо старшого віку. Потрібно періодично контролювати артеріальний тиск, а протягом терапії пити достатню кількість рідини.	Метоклопрамід та домперідон	швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися.
Калійзберігаючі діуретики	можливе підвищення рівня калію у сироватці крові, тому пацієнтам, які одночасно застосовують такі препарати, слід контролювати рівень калію у сироватці крові.	Холестирамін	швидкість всмоктування парацетамолу може зменшуватися.
Інші НПЗЗ та кортикостероїди	можливе підвищення частоти небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту. Потрібно уникати одночасного прийому Долоксену з іншими НПЗЗ, зокрема із селективними інгібіторами циклооксигенази-2, через відсутність будь-яких доказів можливої користі від синергічної дії.	Варфарин та інші кумарини	антикоагулятний ефект може бути посилений.
Антикоагулянти та протитромбоцитарні препарати	можливе підвищення ризику виникнення кровотеч,  тому у разі такого поєднання лікарських засобів рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами.	Протисудомні препарати, які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки	можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну	підвищений ризик появи шлунково-кишкових кровотеч.	Ізоніазид, рифампіцин	підвищують ризик розвитку гепатотоксичного синдрому.
Протидіабетичні препарати	ефективність не змінюється. Але відомі повідомлення про появу у таких випадках як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що зумовлювало необхідність зміни дози цукрознижувальних засобів під час прийому препарату. Тому під час лікування препаратом Долоксен потрібно контролювати рівень глюкози у крові.	Діуретики	зменшується їх ефективність.
Метотрексат	може підвищуватися концентрація метотрексату у крові і посилюватися його токсична дія.	Алкоголь	Заборонено застосовувати разом із алкоголем!
Препарати, які стимулюють ферменти, що метаболізують лікарські засоби	здатні зменшувати концентрації диклофенаку у плазмі крові.
Колестипол та холестирамін	зменшує всмоктування диклофенаку приблизно на 30% та 60% відповідно.
Циклоспорин	може посилювати нефротоксичність циклоспорину, тому препарат слід призначати у менших дозах, ніж при призначенні пацієнтам циклоспорину.
Антибактеріальні засоби – похідні хінолону	Існують окремі повідомлення про появу судом у хворих, які використовували одночасно похідні хінолону та НПЗЗ.

Термін придатності та умови зберігання

Максимальний термін зберігання – 3 роки.

Тримати у сухому, захищеному від дітей і сонячного проміння, місці за температури не вище, ніж 25 °С.

Ціна

Ціна в аптеках препарату Долоксен становить:

Долоксен таблетки п/о №100 – приблизно 252 гривні.