Фаніган : інструкція, застосування, ціна

Фаніган – комбінований знеболюючий препарат із групи нестероїдних протизапальних, який знімає запалення та послаблює біль завдяки анальгетичній дії.

Склад і форма випуску

Діюча речовина –  парацетамол, диклофенак натрію.

Допоміжні речовини – крохмаль кукурудзяний, повідон К-30, натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, жовтий захід FCF (Е 110).

1 таблетка містить парацетамолу 500 мг, диклофенаку натрію 50 мг.

Фізичні характеристики – таблетки капсулоподібної форми оранжевого – темно-оранжевого кольору з білими вкрапленнями.

Фармакологічні властивості

Фаніган – препарат із кількома діючими речовинами, який здійснюють анальгетичну, протиревматичну, протизапальну та антипіретичну дії. Діючі речовини справляють інгібуючий ефект на простагландинів.

Дія диклофенаку:

Діюча речовина натрію диклофенак достатньо швидко всмоктується в кров, а максимальної концентрації досягає через 1-2 год, а зв'язування із білками – 99%, а біодоступність близько 5%. Максимальної концентрації в тканинах досягається вже через 4 години, і перевищує концентрацію в крові. Період напіввиведення із синовіальної рідини складає 3-6 год, а з плазми крові – 1-2 год. При цьому виводиться майже 65% нирками у вигляді метаболітів печінки, 35% - через кишечник, і тільки 1% у незміненому вигляді.

Дія парацетамолу:

Парацетамол швидко всмоктується та абсорбується у ШКТ, а максимальна концентрація приходить вже через 30-60 хв. Період напіввиведення становить 1-4 год. Парацетамол рівномірно розподіляється в рідинах організму, зв'язування з білками крові може змінюватись. Парацетамол виводиться майже повністю в печінці та виводиться нирками у вигляді метаболітів.

Препарат не накопичується в організмі, якщо дотримуватись рекомендацій по застосуванні, після повторного застосування фармакологічні показники препарату не змінюються.

Показання

Фаніган застосовується для послаблення болю для посттравматичного та післяопераційного синдрому.

Також фаніган використовується для послаблення болю від анкілозуючого спондиліта, фаринготонзиліту, головного, спинного, м’язового, та зубного болю, при несуглобовому ревматизмі, аднекситі, остеоартрозі, для гострих нападів подагри, ревматоїдному артриту, первинної дисменореї та отиті.

Протипоказання

Препарат заборонено вживати разом із алкоголем, у разі кровотечі, гіперчутливості до діючих або допоміжних речовин, при виразці шлунку та кишечнику, перфорації та кровотечі ШКТ у анамнезі, активній формі виразки/кровотечі.

Якщо є високий ризик після операційних кровотеч, порушення згортання крові, церебровоскулярних кровотеч, гемостазу, гемопоетичних порушень фаніган не використовують.

Також препарат заборонений у разі:

• Застійної серцевої недостатності;
• Печінкової недостатності;
• Ішемічної хвороби серця при стенокардії та після інфаркту міокарду;
• Нирковій недостатністі;
• У разі виникнення алергічних реакцій на ацетилсаліцилову кислоту, ібупрофен, парацетамол, диклофенак та інші НПЗП;
• Цереброваскулярних захворюваннях після перенесення інсульту та ішемічних атак;
• Захворювання крові, лейкопенії, порушенні кровотворення та вираженій анемії;
• Захворюванні периферичних артерій;
• Вродженій гіпербілірубінемії;
• Лікуванні післяопераційного болю під час аортокоронарному шунтуванні;
• Дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
• Синдромі Жильбера;
• Запальних захворюваннях кишечнику.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Фаніган не слід приймати, якщо жінка намагається завагітніти, диклофенак порушує фертильність при періодичному вживанні.

Загалом препарат заборонено використовувати на І-ІІІ триместрі вагітності та під час лактації.

Здатність впливати на швидкість реакції

Від препарату може початись порушення зору, сонливість, порушення з боку нервової системи, запаморочення, млявість, які порушують рефлекси, необхідні для управління механізмами та авто.

Спосіб застосування і дози

Дозування залежить від захворювання та віку пацієнтів, і призначається лікарем індивідуально для кожного пацієнта. Вживати у найменших дозах, які справляють ефективність протягом найменшого строку. Вживати:

Дорослим та дітям від 14 років – 1 таблетка 2-3 р/добу після їди.

Інтервал між прийомами має бути не менше 4 годин.

Лікування призначають на 5-7 днів, і воно залежить від захворювання.

Без консультації лікаря препарат можна приймати не більше 3 днів. Максимальна доза для дорослих та дітей від 14 років – 3 таблетки. Перевищувати дозування суворо заборонено.

Заборонений прийом разом із іншими препаратами, що містять парацетамол.

Взаємодія з препаратами

Для диклофенаку:

Піднімає концентрацію літію при одночасному прийомі;

Піднімає концентрацію дигоксину у разі паралельного застосування;

При використанні діуретиків та антигіпертензивних засобів зменшується антигіпертезивний ефект, а пацієнтам необхідний контроль артеріального тиску.

Циклоспорин, триметоприм, такролімус, калійзберігаючі діуретики призводять до зростанні рівня калію в крові.

При використанні із антикоагулянтами та антитромботичними ліками піднімає небезпеку кровотечі.

Використання інших НПЗП, кортикостероїдів, та селективних інгібіторів циклооксигенази-2 разом із диклофенаком створює небезпеку шлунково-кишкової кровотечі як і застосування інгібіторів зворотного захоплення серотоніну.

Гіпоглікемія та гіперглікемія виникають через одночасне використання антидіабетичних препаратів.

Рівень метотрексату зростає від диклофенаку, від чого зростає його токсичність. При інтервалах між прийомами у 24 год було помічено серйозну токсичність препарату.

При одночасному вживанні посилюється нефротоксичність циклоспорину.

У такролімусу піднімається ризик нефротоксичності.

Судоми посилюються при епілепсії якщо вживати одночасно з диклофенаком антибактеріальні хінолони.

Фенітоїн збільшує свій ефект при одночасному використанні.

Холестопол та холестирамін провокують затримку всмоктування диклофенаку, тому його слід вживати за годину або через 4-6 годин після їх використання.

Серцеві глікозиди підвищують серцеву недостатність.

Диклофенак зменшує дію міфепристону, тому його можна використовувати з перервою у 8-12 годин.

Концентрація диклофенаку у крові зростає при одночасному вживанні із інгібіторами CYP2C9.

Рифампіцин, звіробій, карбамазепін, фенітоїн та інші препарати, що стимулюють ферменти, здатні зменшувати диклофенак у крові.

Для парацетамолу:

Метоклопрамід та домперидон збільшують швидкість всмоктування парацетамолу. А холесттирамін – зменшує його.

Збільшується ефективність варфарину та кумаринових антикоагулянтів і небезпека кровотечі незалежно від доз та регулярності прийому.

Барбітурати нівелюють жарознижуючий ефект парацетамолу. Протисудомні, в тому числі барбітурати, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку через підвищення перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти.

Ізоніазид та рифампіцин у високих дозах із парацетамолом підвищують можливість розвитку гепатотоксичного синдрому.

Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Передозування

Ефекти для диклофенаку:

Не існує стандартної схеми передозування – можуть випадково проявлятись такі симптоми:

• Збудження;
• Нудота;
• Судоми;
• Головний біль;
• Блювання;
• Сонливість;
• Діарея;
• Біль в животі;
• Запаморочення;
• Кома;
• Кровотеча в ШКТ;
• Шум у вухах;

Лікування полягає у симптоматичній терапії. Це стосується артеріальної гіпертензії, пригнічення дихання, ниркову недостатність; розладів у травній системі та судом. Гемоперфузія, форсований діурез та діаліз неефективні для виведення препарату. Для нівелювання ефекту високих доз застосовується активоване вугілля та можливе промивання шлунку.

Для парацетамолу:

Після прийому 10 г і більше парацетамолу для у дорослих та у дітей – понад 150 мг/кг.

Після прийому фенітоїну, карбамазепіну, звіробою, фенобарбітону, рифампіцину, примідону та інших препаратів, що індукують печінкові ферменти, вживання алкоголю, розладів травлення, у разі муковісцидозу, ВІЛ-інфекції, кахесії та голодування та прийому 5 г парацетамолу може відбутись ураження печінки.

У перші 24 години проявляються:

• Нудота;
• Біль в животі;
• Анорексія;
• Блідість;
• Блювання;

Ураження печінки проявляється протягом 12-48 годин порушеннями метаболізму та метаболічним ацидозом. Далі вона може перетворитись на енцефалопатію, кому, гіпоглікемію та навіть до смертельного випадку.

Гостра ниркова недостатність проявляється сильним болем у ділянці попереку і може розвиватись навіть без печінкової недостатності.

У разі тривалого застосування у великих дозах може розвинутись нейтропенія, апластична анемія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, панцитопенія та лейкопенія. Запаморочення, порушення орієнетації, нефротоксичність, гепатонекроз також можуть виникнути.

Лікування проходить симптоматично і підтримуючи найважливіші системи органів.

У разі передозування необхідно терміново доставити хворого в лікарню для лікування наслідків.

Протягом 1 години необхідно вживати активоване вугілля. N-ацетилцистеїн можна застосовувати протягом 24 год, але захисний ефект настане тільки через 8 год після його прийому. Після цього ефективність антидоту швидко падає. Використовувати його необхідно тільки за встановленими правилами.

Підтримувальне і симптоматичне лікування необхідне для судом, артеріальної гіпотензії, пригнічення дихання, ниркової недостатності, і порушення роботи ШКТ. Гемоперфузія, форсований діурез та гемодіаліз неефективні при лікуванні передозування.

Побічні дії

• Імпотенція;
• Набряк;
• Тромбоцитопенія;
• Інтерстиціальний нефрит,
• Лейкопенія;
• Гостра ниркова недостатність;
• Сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці);
• Некроз печінки;
• Панцитопенія;
• Жовтяниця;
• Кровотечі;
• Біль у животі;
• Анафілактичні/анафілактоїдні реакції;
• Діарея;
• Ангіоневротичний набряк;
• Нудота;
• Шкірні висипання;
• Артеріальна гіпертензія;
• Висипання на слизових оболонках;
• Екзема;
• Синдром Стівенса-Джонсона;
• Серцева недостатність;
• Дерматит;
• Тахікардія;
• Реакції фоточутливості;
• Неврит зорового нерва;
• Депресія;
• Інсульт;
• Дратівливість;
• Психотичні розлади;
• Галюцинації;
• Парестезії;
• Головний біль;
• Сонливість,
• Судоми;
• Запаморочення;
• Тривожність;
• Асептичний менінгіт;
• Порушення мозкового кровообігу;
• Порушення пам’яті;
• Сплутаність свідомості;
• Зорові порушення;
• Диплопія;
• Порушення сну;
• Вертиго;
• Розлади слуху;
• Дезорієнтація;
• Біль у ділянці серця;
• Випадання волосся;
• Інфаркт міокарда;
• Токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла);
• Артеріальна гіпотензія;
• Бронхіальна астма;
• Бронхоспазм;
• Пневмонії;
• Еритема;
• Блювання;
• Свербіж;
• Метеоризм;
• Артеріальна гіпотензія та анафілактичний шок;
• Анорексія;
• Гастрит;
• ШКТ кровотеча;
• Виразки шлунку і кишечнику;
• Коліт;
• Запор;
• Стоматит;
• Порушення функції стравоходу;
• Панкреатит;
• Гепатит;
• Реакції гіперчутливості;
• Розлади печінки;
• Синці;
• Печінкова недостатність;
• Агранулоцитоз;
• Гематурія;
• Анемія;
• Протеїнурія;
• Нейтропенія;
• Папілярний некроз нирки;
• Гіпоглікемічна кома;
• Затримка рідини;

При використанні 150 мг на добу та більше можливі тромботичні ускладнення у пацієнтів.

Умови і термін зберігання

Зберігати недоступним для дітей протягом 3 років при температурі до 25 градусів Цельсію.

Ціна

Фаниган таблетки 10х10 №100 – 232 – 320 грн.