Арифон Ретард: інструкція, застосування, ціна

Арифон Ретард – лікарський засіб, який нормалізує роботу судин та нирок. Головний компонент препарату – індапамід – сульфонамідний діуретик, що покращує еластичність артерій та загальний периферичний опір судин. Як наслідок, препарат застосовується для терапії артеріальної гіпертензії.

Антигіпертензивна дія при використанні рекомендованих доз препарату становить 24 години.

Завдяки специфічній дії, індапамід підвищує діурез. Діуретична дія препарату є помірною та не викликає дискомфорту.

Використовуючи препарат, слід пам’ятати, що ефект тіазидів та тіазидоподібних діуретиків не залежить від доз. Навпаки, пацієнти, які приймають надмірні дози препарату, ризикують отримати значно більшу кількість небажаних реакцій. Якщо призначена доза не демонструє бажаного ефекту – варто проконсультуватися з лікарем та ні в якому разі не підвищувати дозу самостійно.

Арифон Ретард не впливає на обмін ліпідів та вуглеводів у організмі пацієнтів.

Склад і форма випуску

діюча речовина: індапамід (indapamide);

1 таблетка містить 1,5 мг індапаміду;

допоміжні речовини : лактози моногідрат, гіпромелоза (Е 464), повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний (Е 551), магнію стеарат (Е 470 В), титану діоксид (E 171), гліцерин (Е 422), макрогол 6000.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості: білого кольору, круглої форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Фармакотерапевтична група. Діуретики з помірно вираженою діуретичною активністю, за винятком тіазидів. Сульфонаміди, прості. Індапамід. Код АТС: C03B A11.

Показання до застосування

Препарат призначається при первинній (есенціальній) артеріальній гіпертензії для дорослих пацієнтів.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до діючої речовини, інших сульфонамідів або до будь-яких допоміжних речовин;
• тяжка ниркова недостатність;
• печінкова енцефалопатія або тяжке порушення функції печінки;
• гіпокаліємія.

Спосіб застосування та дози

Препарат для внутрішнього прийому.

Для дорослих пацієнтів

Застосовувати 1 таблетку натще, після пробудження. Таблетку не розжовувати, ковтати цілою, запивати рідиною.

Збільшення доз може посилити інтенсивність побічних реакцій без підвищення антигіпертензивної дії. Однак при використанні більшої кількості препарату спостерігається зростання діуретичного ефекту.

Особливі групи пацієнтів

При нирковій недостатності не слід застосовувати тіазидоподібні діуретики. Лікарський засіб призначається з обережністю для пацієнтів з незначними порушеннями роботи нирок. Однак найбільш ефективним препарат виявляється для групи пацієнтів без порушень ниркової функції.

Часто функція нирок порушується внаслідок вікових особливостей організму. В такому разі Арифон Ретард не призначається. Якщо у пацієнтів літнього віку не виявлено порушення рівня креатиніну – використання препарату можливе виключно за умови регулярного контролю роботи нирок.

Тяжкі порушення печінки виключають можливість лікування Арифоном Ретард.

Діти.

Невідомо, чи Арифон Ретард ефективний та безпечний для пацієнтів дитячого віку. Попередні дослідження, проведені для цієї категорії хворих, відсутні. Рекомендується уникати такого лікування.

Особливості застосування

Нерідко застосування препарату для хворих з порушенням роботи печінки викликало печінкову енцефалопатію. Найчастіше подібні ураження відбувалися у пацієнтів з попереднім невиявленим порушенням електролітного балансу. Якщо у пацієнтів з’являються перші симптоми розвитку енцефалопатії – варто припинити лікування діуретиками.

Надходили повідомлення щодо розвитку реакцій світлочутливості на фоні тривалого використання діуретиків. Якщо у пацієнта, який приймає Арифон Ретард, проявляються відхилення, пов'язанні з явищем світлочутливості – слід негайно припинити лікування. Якщо в майбутньому пацієнту призначаються діуретики, важливо потурбуватися про додатковий захист шкіри від потрапляння сонячного світла під час повного курсу лікування.

Серед допоміжних речовин Арифону Ретард міститься лактоза, тому препарат не призначається для людей з рідкісними спадковими захворюваннями (порушеною переносимістю галактози, мальабсорбцією глюкози/галактози, дефіцитом лактази).

Електролітний та водний баланс

Важливо здійснювати моніторинг концентрацій натрію в крові пацієнта. Процедура проводиться як перед початком лікування, так і в процесі його проходження. На перших етапах лікування діуретиками, порушення рівня натрію може бути безсимптомним, а будь-які відхилення можна виявити тільки за допомогою регулярного моніторингу. Пацієнти літнього віку та з ураженнями печінки повинні проходити моніторинг дещо частіше. Тіазиди здатні викликати гіпонатріємію або гіповолемією, іноді – з серйозними наслідками. Ці порушення нерідко стають причиною ортостатичної гіпотензії або дегідратації, які, своєю чергою, спричиняють компенсаторний метаболічний алкалоз.

Серед пацієнтів, які знаходяться в групі ризику щодо розвитку гіпокаліємії на фоні прийому тіазидних діуретиків: хворі літнього віку; хворі з порушеною функцією шлунка або ті, хто приймають недостатньо їжі з інших причин; хворі, які застосовують комбіновану терапію та отримують інші медикаменти; хворі з цирозом печінки; хворі з недостатністю серця або ішемічною хворобою в анамнезі; хворі з подовженим інтервалом QT. Для всіх перерахованих категорій пацієнтів існує ризик розвитку аритмій або шлуночкової тахікардії типу «пірует». Інколи при подібних патологіях спостерігається летальний наслідок.

Якщо протягом першого тижня лікування діуретиками у пацієнтів з попередніми порушеннями виявлено гіпокаліємію, варто здійснити її корекцію і тільки після цього відновлювати медикаментозну терапію.

Кальцій плазми

Тіазидні препарати  понижують виділення кальцію із сечею, що може стати причиною тимчасового збільшення концентрації кальцію в крові пацієнта. Інколи підвищений рівень кальцію є наслідком недіагностованої аденоми паращитоподібної залози. В такому разі пацієнтам призначається обстеження паращитоподібної залози.

Глюкоза крові

Пацієнти з цукровим діабетом (особливо групи з гіпокалемією) повинні моніторити рівень глюкози в крові під час терапії лікарським засобом.

Сечова кислота

Під час лікування Арифоном Ретард існує закономірність між підвищеним рівнем сечової кислоти та кількістю проявів подагри.

Вплив на роботу нирок

Доведено, що тіазидоподібні діуретики найбільш ефективні для пацієнтів без дисфункції нирок або для тих, чиї порушення нирок є незначними. Перед призначенням препарату людям літнього віку рекомендується провести аналіз рівня креатиніну, оскільки ця група пацієнтів більш вразлива до механізму дії препарату та може отримати серйозніші наслідки в разі недостатнього контролю стану.  

При застосуванні препарату можлива дегідрація, яка призводить до гіповолемії та спричиняє порушення гломерулярної фільтрації на початку лікування. Згодом це може перерости у збільшення рівня сечовини та креатиніну в крові пацієнта. При нормальній роботі нирок це ніяк не вплине на хворого, однак при помірному порушенні хвороба може розвинутися і перерости в ниркову недостатність.

Допінг-контроль

Індапамід впливає на результати допінг-контролю, демонструючи позитивну реакцію на тести. Це варто пам’ятати спортсменам перед проходженням подібних тестів.

Вплив на швидкість реакції.

Впливу на концентрацію уваги не виявлено. Однак Арифон Ретард може спричиняти неприємні побічні реакції, серед яких пониження тиску, запаморочення та непритомність. Якщо на перших етапах лікування спостерігається симптом, який може призвести до травм на виробництві або стати причиною автокатастрофи при управлінні транспортом – варто відмовитися від складної роботи під час лікування препаратом.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Всього зафіксовано 300 короткотривалих випадків використання індапаміду під час вагітності. Наслідком застосування лікарського засобу в ІІІ триместрі вагітності є затримка розвитку плоду, порушення об’єму циркулюючої крові, фетоплацентарна ішемія.

Варто уникати застосування препарату під час вагітності.

Недостатньо даних щодо проникнення індапаміду та його метаболітів в молоко матері. Вважається, що при грудному вигодовуванні під час лікування Арифоном Ретард в новонароджених може розвинутися гіперчутливість до компонентів препарату та виникнути низка невстановлених побічних реакцій.

Діуретики негативно впливають на лактацію, тому варто відмовитися від їх застосування в період грудного вигодовування.

Препарат не впливає на фертильність тварин. Очікується, що результати для людей є аналогічними.

Передозування

При отриманні надмірних доз препарату у пацієнтів спостерігається порушення водного та електролітного балансів, які супроводжуються нудотою з блюванням, зниженням артеріального тиску, судомами, сонливістю, вертиго, функціональною сплутаністю свідомості, поліурією або олігоурією та, як результат попереднього, - анурією.

Для лікування проводиться випорожнення шлунка, яке допомагає вивести препарат, а також призначення активованого вугілля та відновлення водного й електролітного балансу. Терапія проводиться в умовах стаціонару.

Побічні реакції

Використання препарату може викликати: реакції надмірної чутливості до компонентів препарату. Найчастіше реакції гіперчутливості проявлялися в пацієнтів з передумовами (алергічні чи астматичні реакції або макулопапульозні висипи).

Побічні ефекти, викликані Арифоном Ретард зумовлені використанням надмірних доз препарату та довготривалим використанням засобу.

Існують повідомлення про виявлення таких клінічних порушень:

• агранулоцитоз, гематологічні хвороби (апластична анемія), руйнування еритроцитів (гемолітична анемія), лейкопенія та тромбоцитопенія;
• підвищення рівня кальцію до розвитку гіперкальціємії, зниження рівня калію до розвитку гіпокаліємії, гіпонатріємія;
• запаморочення, підвищувана втомлюваність/слабкість тіла, головний біль, парестезія тіла, непритомність;
• міопія, розмитість зору та його загальне пошкодження;
• аритмія, пароксизмальна тахікардія типу «пірует»;
• пониження артеріального тиску – артеріальна гіпотензія;
• нудота, яка може супроводжуватися блюванням, закреп, панкреатит, сухість у роті;
• порушення функції печінки, розвиток печінкової енцефалопатії у пацієнтів з недостатністю печінки, гепатит;
• реакції надмірної чутливості, макулопапульозний висип, розрив капілярів та, як наслідок, пурпура, кропив’янка, ТЕН, Синдром Стівенса-Джонсона, загострення гострого системного червоного вовчака (при його попередній наявності), ангіоневротичний набряк, світло- та фоточутливість;
• розвиток ниркової недостатності;

Вплив на дослідження:

• Подовження QT-інтервалу;
• Збільшення рівня глюкози крові;
• Збільшення рівня сечової кислоти в крові;
• Збільшення рівня печінкових ферментів.

Умови та термін зберігання

Препарат придатний до використання протягом двох років від дати виготовлення.

Зберігати за температури, яка не перевищує 30°C. Зберігати у місцях, недоступних для дітей.