Нетримання сечі

Нетримання сечі (енурез, інконтиненція) – захворювання, при якому спостерігається мимовільне виділення нирками рідини (сечі).

У більшості випадків від енурезу під час сну страждають діти, підлітки та люди похилого віку. Однак нетримання може розвиватися в будь-якому віці. 

При енурезі сеча у таких пацієнтів викликає роздратування, набухання шкірних покривів (мацерація), що сприяє формуванню пролежнів в області з'єднання кісток тазу з хребтом.

Нетримання сечі можна розділити на три типи за симптомами:

• стресове нетримання сечі, яке виникає при підвищенні внутрішньочеревного тиску через підняття важких предметів, заняття спортом, статевого акту, незначних стресів, чхання, кашлю і навіть сміху;
• ургентне нетримання сечі виникає при будь-якому наповненні сечового міхура, але найчастіше зустрічається у жінок;
• змішана форма нетримання, яка містить симптоми першої й другої форми.

Причини

Найбільш частим фактором нетримання сечі у жінок є важкі, травматичні пологи, під час яких розриваються м'які тканини промежини і відбувається перерозтягнення м'язів тазового дна.

Гінекологічні операції (видалення кіст або пухлин на матці або яєчниках) також можуть бути причиною неприємного симптому.

Під час гормональних змін, пов'язаних з клімаксом і віком, через недостатню еластичність м'язів слабшає сфінктер, що впливає на часте сечовипускання і нетримання.

Ургентне нетримання сечі – це стан, який пов'язаний з гіперактивністю сечового міхура або нейрогенністю (дисфункцією, млявістю) сечового міхура. У пацієнтів з таким симптомом позиви трапляються з регулярністю раз на кожні півтори-дві години. Першопричинами можуть бути неврологічні проблеми (черепно-мозкова травма, травма хребта) або інсульт з його наслідками.

Решта причин нетримання сечі у жінок і чоловіків:

• функціональні порушення;
• сечостатева інфекція;
• зайва вага;
• дисфункція вихідного отвору сечового міхура;
• обструкція вихідного отвору сечового міхура;
• гіпоактивность детрузора (м'язової оболонки) сечового міхура;
• гіперактивність детрузора сечового міхура;
• дисенергія роботи детрузора і сфінктера.

Застосування деяких медикаментів, хвороба Паркінсона, розсіяний склероз, інсульт, ендокринні розлади і деменція також можуть спровокувати розвиток нетримання сечі.

Діагностика

Пацієнтам, які виявили у себе нетримання сечі, необхідно згадати причини виникнення стану, його тривалість. Також потрібно звернутися до лікарів, вони допоможуть пройти неврологічне обстеження – оцінити не тільки психічний стан пацієнта, а й ходу, симптоми периферичної та автономної нейропатії, ортостатичну гіпотензію та функціонування нижніх кінцівок.

Важливими є огляди області таза, шиї, верхніх кінцівок (оцінка цервікального спондилеза і стенозу), хребта.

Крім того, необхідно буде виконати ректальне дослідження і уродинамічне дослідження.

Під час яких хвороб проявляється

Захворювання може бути симптомом таких захворювань, як: екстрофія сечового міхура, цистит, черепно-мозкова травма, інсульт, травми сечового міхура і хребта.

До якого лікаря звернутися

За консультацією краще звертатися до терапевта, гінеколога, уролога і нефролога.

Профілактика і лікування

Для профілактики необхідно займатися гімнастикою, качати прес, виконувати вправи для спини і зміцнення стегнових м'язів.

В період лікування нетримання сечі бажано обходитися не тільки лікарськими препаратами, дієтою, але і поєднувати перераховані рекомендації для профілактики разом з тренуваннями сечового міхура, м'язів тазового дна (вправи Кегеля).

Для зміцнення м'язів, еластичності зв'язок, поліпшення кровопостачання малого таза, також можна проводити фізіотерапію з фізичним терапевтом. 

Важливо! Краще не відкладати похід до лікаря при виявленні нетримання сечі. Адже в деяких випадках лікарські препарати можуть бути безсилі, тому доведеться робити операцію.