Сльозотеча

Виділення з очей сліз – це фізіологічна функція роботи слізних залоз, необхідна для оптимального зволоження рогівки, дезінфекції очного яблука і видалення з нього чужорідних часток. У нормі у здорових людей виділяється приблизно 1 мл сліз за добу. Якщо у людини сльозоточивість стає постійною і відбувається безпричинно, то можна говорити про наявність захворювання очей. Виділення, що виробляються слізними залозами, спочатку надходять у канали, які з'єднуються зі слізним мішком. З нього сльози стікають через протоку прямо в носову порожнину, ось чому сильна сльозотеча часто супроводжується виділеннями з носа.

Існує ретенційне і гіперсекреторне різновиди сльозотечі. У першому випадку в організмі сльози виробляються нормально, проте через порушений відток вони залишаються в очах замість того, щоб піти сльозовідвідними шляхами в носову порожнину. У другому – слізні залози продукують надмірну кількість секрету.

Причини

Всі причини гіперсекреторної сльозотечі поділяються на 2 групи: фізіологічні та патологічні.

Причини природного походження підвищеної сльозоточивості часом криються в явищах навколишнього середовища. Так, даний симптом може спостерігатися при сильному вітрі та морозі або піщаній бурі. Сльозотеча виникає також при пробудженні, больових відчуттях, бурхливому сміху або при попаданні в очі подразнюючих речовин (наприклад, перцю) і чужорідних тіл. У разі сильного навантаження на очі протягом дня виникає втома, сльози діють як захисний механізм. Такий синдром отримав назву "сухе око".

До патологічних причин сльозоточивості відносяться: інфекційні хвороби, алергії (найбільш часто трапляються на косметику), офтальмологічні захворювання, системні порушення. Також сюди відносяться ушкодження структур ока внаслідок ударів, опіків, поранень гострими предметами, найчастіше страждають рогівка і кон'юнктива.

Ще однією поширеною в сучасному світі причиною сльозотечі є недотримання рекомендацій з використання контактних лінз. Іноді проблема криється не просто в належному гігієнічному догляді, своєчасній заміні лінз, їх пошкодженні або утворенні на них відкладень, а в їх неправильному виборі. У рідкісних випадках можлива токсична дія очищувальних розчинів на рогівку.

Причини ретенційної сльозотечі очей:

• різні порушення правильного положення повік (виворіт повіки);
• запалення слізного мішка (дакріоцистит);
• хвороби слизової оболонки носа (набряклість слизової носа, риніт, поліпи, гайморит);
• звуження слізного каналу або його зрощення.

Сльозотеча очей у літньому віці

Сльозотеча очей – поширена скарга серед людей похилого віку. Причому причинами найчастіше є не хвороби сльозовідвідних шляхів, а звичайні вікові зміни структур ока.

Такі хвороби допоміжного апарату очей зумовлені старінням організму, здатні викликати сльозотечу:

• запалення пінгвекули;
• заворот нижньої повіки;
• неправильна корекція пресбіопії;
• старечий блефароптоз (опущення верхньої повіки);
• гіпертрофія слізного сосочка нижньої повіки;
• захворювання слизової оболонки повік і очного яблука;
• функціональна слабкість м'язів слізних канальців, атонія.

Також у літніх людей часто відбуваються відхилення у функціонуванні ЛОР-органів, ці порушення теж викликають сльозотечу:

• гіпертрофічний або атрофічний риніт;
• викривлення перегородки носа;
• деформації носових раковин.

Діагностика

З метою визначення істинної причини сльозоточивості лікар уважно огляне структури ока для виявлення анатомічних дефектів (наприклад, неправильного положення вій). Крім того, лікар оцінить стан: рогівки, шкіри повік, кон'юнктиви, характер і частоту мігательних рухів, достатність змикання повік. Проведе біомікроскопію очей, щоб проаналізувати стан: слізної плівки, рогівки, кон'юнктиви, повік, висоту сльозових менісків. Лікар ретельно опитає пацієнта, збере анамнез. Наприклад, попередні інфекції зазвичай вказують на вірусну чи бактеріальну причину цього симптому.

У разі наявності підозри на інфекційну природу захворювання обов'язково проводять посів виділень на мікрофлору, а також визначають чутливість виявлених мікроорганізмів до антимікробних препаратів.

Коли пацієнт велику кількість часу проводить за комп'ютером, то для діагностики нерідко призначають флюоресцеїнову інстілляціонну пробу. Під час неї застосовують забарвлюючий розчин, щоб визначити розрив слізної плівки й дефекти рогівки. Крім того, часом необхідно провести спеціальні проби, оцінити швидкість утворення сліз (тест Ширмера), а також якість і швидкість випаровування слізної плівки (проба Норна).

Лікар може перевірити міцність слізної плівки, оглядаючи пацієнта в поляризованому світлі, виміряти товщину ліпідного шару. Якщо є підозри на непрохідність нососльозних каналів, то проводять кольорові функціональні проби.

Найскладнішою вважається діагностика алергічного кон'юнктивіту, оскільки вона потребує алергічних проб.

Під час яких хвороб проявляється?

Найчастіше підвищена сльозоточивість – це симптом бактеріальної або вірусної інфекції, а також алергії. Зазвичай, бактеріальні кон'юнктивіти викликані різними видами стафілококів, стрептококів, пневмококів. Захворювання починається гостро – обидва ока червоніють, з'являються рясні водянисті, а потім і слизисто-гнійні виділення. Деколи цей процес може переходити на рогівку, тоді викликається кератит.

Також кон'юнктивіт буває наслідком хламідійної інфекції, яка передається контактно-побутовим шляхом. Дане захворювання починається з ураження спочатку одного ока, а потім інфекція переходить і на друге око. Додатково відзначається почервоніння слизової оболонки, сльозотеча і помірна світлобоязнь.

Вірусний кон'юнктивіт викликається аденовірусами або вірусами герпесу. У першому випадку кон'юнктивіт розвивається гостро, супроводжується почервонінням кон'юнктиви, слезоточивостью і набряком повік. У другому випадку захворювання протікає більш мляво, процес, як правило, має однобічну локалізацію. Можлива поява висипань на шкірі повік, крил носа.

Дане захворювання може також виникнути після перенесених респіраторних інфекцій, ГРВІ, грипу, а у дітей – кору. Порушення імунного статусу майже завжди позначається на очних захворюваннях, їх перебігу.

Запалення війкового краю повік або блефарит схожий по симптоматиці з вищеописаними хворобами. Причини блефариту – інфекційні (стафілококи) та неінфекційні (алергії й очні патології: астигматизм, синдром сухого ока й т. і.). Зазвичай блефарит супроводжується: набряком повік, їх почервонінням, сверблячкою; загостренням чутливості очей до світла, вітру; постійними сльозами через які картинка перед очима відрізняється своєю розмитістю і нечіткістю.

Однак нерідко синдром сухого ока виступає самостійною причиною даного симптому. Простіше кажучи, сльози служать компенсаторною реакцією організму на недостатнє зволоження рогівки. Найчастіше цей синдром виникає через рідкісне моргання, а також з причини протягів, носіння контактних лінз, неправильно підібраної косметики.

Кон'юнктивіти алергічної природи виникають при контакті з зовнішніми подразниками (пил, шерсть тварин, косметика). Вони починаються досить гостро зі свербіння і раптової різі в очах, сльозотечі. Але іноді супроводжуються незначними проявами, які ускладнюють діагностику.

Ретенційна сльозотеча з'являється при порушенні роботи сльозовідвідних шляхів через запалення в області слізного мішка (дакріоцистит), непрохідность або звуження носослізного каналу (дакриостеноз), вивороту або опущення нижньої повіки внаслідок старіння.

Дакріоцистит розвивається, коли слізна рідина не може пройти далі по носослізному каналу, тобто в носовий хід. Вона застоюється в слізному мішку, що супроводжується інфікуванням, слизисто-гнійними виділеннями, запаленням, сльозотечею. Область слізного мішка (розташована під внутрішнім краєм ока) червоніє і набрякає, іноді звужується очна щілина.

Непрохідність носослізного каналу буває вродженого характеру або має травматичну природу. Часом слізний канал може перекривати пухлина, розташована в області носа, очей. Але найчастіше проблеми виникають внаслідок інфекційних процесів або застосування лікарських препаратів (наприклад, засобів для лікування глаукоми). Також причина може бути в функціональній слабкості м'язів слізних канальців, тобто їх атонії.

Іноді дренажна система ока є недорозвиненою у новонароджених, але це зазвичай проходить через деякий час самостійно або після курсу спеціалізованого масажу.

У більш літніх пацієнтів дана проблема виникає при опущенні нижньої повіки через ослаблення м'язів, які його скорочують, і сухожиль кута ока.

До якого лікаря звернутися?

Спочатку за консультацією потрібно якомога швидше звернутись до офтальмолога. Після обстеження може знадобитися відвідати онколога, імунолога, алерголога.

Профілактика

Важливо дотримуватися оптимального режиму роботи й відпочинку, своєчасно міняти лінзи, дотримуватися елементарних правил гігієни. При наявності синдрому сухого ока рекомендується з метою профілактики використовувати очні краплі, що імітують штучні сльози.