Дистимія

Дистимія – це прояв хронічної депресії. Поява дистимії зумовлена конституційно-депресивною фізіологією людини. Коли в пацієнта відзначають розлади в процесі утворення серотоніну (гормону, що відповідає за підтримку гарного настрою) в головному мозку – людина вважається хворою на дистимію.

Згідно з даними близько 20% людей після 18 років хоч раз страждали подібним психічним розладом. Дистимія більш небезпечна для нервової системи, а також може паралізувати розумову і психічну діяльність людини. Вона може бути складником біполярного розладу, а періоди загострення пригніченого настрою називаються “подвійною депресією”. Виникнення цієї патології більш поширене в підлітковому і навіть у дитячому віці. У дітей вона виникає через сімейний вплив, а у підлітків унаслідок шкільних випробувань. Вважають, що жінки більш схильні до дистимії, це пов'язується з гормональними змінами. Можна вирізнити такі симптоми хвороби:

• зменшення енергійності, продуктивності й активності;
• розлади сну;
• невпевненість у собі й відчуття пригнічення;
• порушення концентрації;
• зниження інтересу до статевих стосунків;
• почуття безпорадності;
• відчуття, що буденні труднощі важко подолати;
• песимізм;
• небажання говорити.

Можна розділити дистимію на декілька форм в залежності від тривалості протікання:

• "чиста" дистимія – розвиток розладів проходить без значного депресивного стану;
• дистимія, при якій регулярно повторюються затяжні депресії;
• дистимія з поодинокими, але затяжними періодами депресії.

Види дистимії:

• характерологічна – цей тип характеризується проявом стійких розладів, які не проходять протягом великого проміжку часу. Людина зосереджується на стані ангедонії, нудьги, песимістично розглядає сенс життя і своє існування у світі. Крім цього, картину доповнює поганий настрій і депресія.
• соматична – у цьому випадку в пацієнта поступово наростає погане самопочуття, з’являються запори, посилюється серцебиття. Крім цього, з'являються скарги на порушення сну, невиправдану сльозотечу, задишку. Унаслідок цього, в пацієнта з’являється не підкріплене почуття тривоги та пригніченості.

Причини

Основні чинники, які призводять до прогресування психічного розладу дистимії:

• наявність в організмі соматичних патологій хронічного характеру;
• неповноцінне і нераціональне харчування;
• постійне виникнення стресових ситуацій;
• неповноцінний сон;
• деякі особистісні характеристики, а також особливості центральної нервової системи;
• "дитячі" проблеми, такі як погане виховання, соціальна ізоляція, втрата близьких людей, вимогливість до дитини з боку батьків тощо.

Під час яких хвороб проявляється

Дистимія не проявляється як наслідок якихось хвороб. Це самостійне захворювання, що з'являється внаслідок порушення роботи центральної нервової системи.

Діагностика

Дистимія рідко діагностується одразу, це пов'язано з обмеженою симптоматикою.

Постанова попереднього діагнозу депресивних розладів стає значно легшою, якщо задати 2 запитання:

1) Як часто турбували пацієнта пригнічений настрій або почуття безнадії протягом місяця?

2) Як часто турбувала пацієнта втрата інтересу до виконання будь-яких справ або втрата задоволення від їх виконання протягом місця?

Позитивна відповідь на 1 з цих питань має чутливість 97 % і специфічність 67 % у викритті періоду депресії.

При діагностиці звертають увагу на:

1) період депресії – у перебігу біполярних психотичних розладів;

2) депресивну форму адаптаційних розладів;

3) дистимію і циклотимію;

4) постійні розлади настрою під час перебігу соматичної хвороби.

До якого лікаря звернутись

Звісно, у випадку психічних розладів потрібно звернутись до психолога, якщо він встановить діагноз дистимії, можливо, буде потрібне подальше лікування у психотерапевта, адже такі розлади потрібно лікувати фармакологічно.

Профілактика та лікування

Профілактичних методів дистимії в медицині поки що не розроблено. Оскільки схильність до даного розладу закладена фізіологічно. А щоб запобігти розвитку маніакально-депресивного психозу, необхідно провести лікування дистимії при перших помітних і незначних проявах. Ліки підбирати при цьому, з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта.

Метою лікування дистимії є не тільки усунення несприятливих симптомів і повернення до нормального буденного життя, а запобігання рецидиву цього захворювання. Найчастіше для терапії цього психічного розладу застосовується стимулювання імунної системи. Курс терапії розробляється в кожному випадку індивідуально – враховується частота проявів симптомів, вік пацієнта і загальне самопочуття. Обов’язково пацієнтам призначають антидепресанти. Крім цього, проводиться інтенсивна психотерапія, щоб нормалізувати психологічний стан хворого. Лікарі застосовують методи сімейної, інтерперсональної та когнітивно-поведінкової психотерапії.

У дистимії використовуються такі лікарські засоби, як при лікуванні депресії:

• SSRI – інгібітори зворотного захоплення серотоніну – збільшення концентрації серотоніну і сенсибілізації нервової клітини до його дії;
• TLPD – трициклічні антидепресанти – стимулюють норадренергічну та серотонінергічну систему.

Щоб не піддаватись психологічним порушенням, можна слідувати простим правилам хорошого життя:

• правильно харчуватися;
• займатися спортом;
• відпочивати та розслаблятися;
• мати нормований робочий день, не перенапружуватись;
• уникати стресу;
• приділяти час для хобі та улюбленій справі.