Диспепсія 

Диспепсія – утруднене травлення через порушення шлунково-кишкового тракту. Супроводжується здуттям живота, болями у верхній частині живота, підвищеним газовиділенням (метеоризм), відчуттям переїдання (переповнення в шлунку), дискомфортом після їди, швидким насиченням, відчуттям печіння за грудиною і нудотою. Якщо стан викликано порушенням перетравлення, то може змінюватися дефекація: калові маси будуть рідкими, пінистими, блискучими, жирними. Також частіше буде з'являтися бажання до дефекації.

Диспепсія може призвести до розладу роботи органів травлення або їх патології.

Досить часто даний симптом з'являється у дітей. Скарги у немовлят пов'язані з порушенням секреції шлункового соку і ферментів, кишковими кольками, відрижками. У дітей старшого віку страждає моторна функція, виникає відчуття переповнення, нудота і погане самопочуття.

Основні види диспепсії:

• функціональна – порушення функцій органів шлунково-кишкового тракту, при якому неможливо помітити зміни;
• органічна – пошкодження структури органів шлунково-кишкового тракту, помітна під час медогляду і діагностики. Проблеми з травленням пов'язані з виразковою хворобою, гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, ерозією шлунка або дванадцятипалої кишки, жовчнокам'яною хворобою та іншими захворюваннями.

За реакціями організму диспепсія буває:

• виразкоподібною – через болі в животі, під ложечкою (найчастіше турбують вночі або, коли людина голодна);
• рефлюксоподібною – через печію, відрижку з кислотою та без, загрудинний біль;
• дискінетичною – у ​​зв'язку з переповненням шлунку, здуттям живота, вагою і нудотою;
• неспецифічною (невизначеною) – через наявність всіх перерахованих вище симптомів.

Розрізняють також аліментарну диспепсію, ферментативну диспепсію, на тлі синдрому мальабсорбції, інфекційно-токсичну диспепсію і психогенну.

Типи аліментарної диспепсії:

• бродильна – виникає через вживання пива та квасу, а також надлишку вуглеводів (хлібобулочні вироби, цукор, боби, капуста, фрукти) в раціоні;
• гнильна – через велику кількість білкової їжі в раціоні або вживання несвіжого м'яса;
• жирова – через надлишок жирів у раціоні.

Типи ферментативної диспепсії:

• гастрогенна – спостерігається при поганому синтезі ферментів шлунка;
• панкреатогенна – при нестачі ферментів передміхурової залози;
• ентерогенна – при недостатньому синтезі кишкових соків;
• гепатогенна (біліарна, печінкова) – при нестачі жовчі.

Однак, якщо у пацієнта спостерігаються проблеми при ковтанні, підвищена температура, анемія, безпричинне схуднення, кров'янисті виділення в калових масах, запальні показники під час лабораторних досліджень, то диспепсію виключають зі списку передбачуваних розладів і захворювань.

Причини

Провокувати появу симптому можуть різні стресові фактори, депресія, соматизація, запалення дванадцятипалої кишки, погане харчування, тривале прийняття медикаментів, підвищена секреція соляної (хлороводної) кислоти, інфекційного хелікобактерного обсіменіння шлунка, розлад рухової функції шлунка, в тому числі й недостатнє розслаблення шлунку після прийняття їжі, гнійна інфекція, отруєння, дискінезія (захворювання, при якому виникають проблеми з виведенням жовчі) початкового відділу шлунково-кишкового тракту, гіповітаміноз (стан, що виникає при недостатньому потраплянні в організм вітамінів), гастропарез, порушення акомодації шлунка і ритму перистальтики (шлункова дісрітмія).

Крім того, органічна диспепсія може бути спровокованою вагітністю, грипом, гастритом, сальмонельозом, дизентерією, виразковою хворобою шлунку, пухлинами в органах травного тракту, отруєнням важкими металами, запальними процесами в підшлунковій залозі й гепатобіліарної системі, яка допомагає травленню та виведенню з організму продуктів метаболізму.

Діагностика

Якщо Ви помітили схожі з диспепсією симптоми, необхідно записатися на:

• фізичний огляд;
• загальний і біохімічний аналіз крові;
• езофагоманометрію (манометр стравоходу) – дослідження, яке допоможе проаналізувати роботу стравоходу;
• езофагогастродуоденоскопію, яка дозволить виявити рефлюкс-езофагіт, виразкову хворобу шлунка, пухлини шлунка та інші органічні захворювання;
• ультразвукове дослідження, яке допоможе виявити хронічний панкреатит, жовчнокам'яну хворобу;
• копрограму – дослідження екскрементів;
• ренгенографію;
• електрогастроентерографію, що зможе виявити проблеми гастродуоденальної моторики;
• сцинтиграфію шлунку, яку використовують для виявлення гастропарезу (розтягування стінок шлунка при хронічній затримці його спорожнення);
• добову рН-метрію;
• діагностику для визначення інфікованості слизової оболонки шлунка бактерією Helicobacter pylori;
• антродуоденальний манометр – дозволяє досліджувати моторику дванадцятипалої кишки й шлунку.

Деяким пацієнтам після консультації у лікаря рекомендують зробити рентгенографію, елекстрогастрографію, антродуоденальную манометр, імуноферментний аналіз і діагностику на полімеразну ланцюгову реакцію.

Під час яких хвороб проявляється

Диспепсія проявляється під час хронічного панкреатиту, целіакії, цукрового діабету, захворювань щитоподібної залози, раку підшлункової залози, раку печінки, лімфоми, хвороби Крона, саркоїдозу, амілоїдозу, сальмонельозу, дизентерії, гастропарезу, судинних патологій органів черевної порожнини, захворювань сполучної тканини, хронічної серцевої недостатності та інших.

До якого лікаря звернутися

При тривалому відчутті вище наведених симптомів диспепсії бажано звернутися до гастроентеролога – лікаря, який займається діагностикою та лікуванням органів травної системи людини.

Профілактика і лікування

Щоб вберегти себе від диспепсії, необхідно дотримуватися таких порад від медичних фахівців:

• правильно харчуватися по 5-6 разів на день, приймаючи їжу невеликими порціями;
• мити овочі та фрукти;
• відмовитися від кави, алкоголю, жирної, смаженої й гострої їжі, не їсти "на ходу" і не переїдати;
• не сидіти на жорстких дієтах;
• відпочивати;
• вести здоровий спосіб життя, займатися спортом, гуляти на свіжому повітрі;
• уникати стресових ситуацій;
• нормалізувати режим сну.

В період лікування лікарі призначають ферментні препарати, пребіотики, пробіотики, лікарські засоби, що покращують моторику органів шлунково-кишкового тракту, медикаменти, що знижують секрецію соляної кислоти, трициклічні антидепресанти та вітаміни групи В. Також може бути призначена дієта.