Дисмонорея

Дисменорея є матковим больовим синдромом з циклічним характером. Він проявляє себе в період менструацій або безпосередньо перед їх настанням (за 1-3 дні). Пік болю відзначається через добу після початку критичних днів і стихає через кілька днів. Зазвичай біль гострий, іноді спазматичний, пульсуючий або тупий і постійний, локалізація – переважно в нижній третині живота. Деколи він може іррадіювати в нижні кінцівки, область внизу спини в поперековій зоні, в зону паху, стегон.

Додаткові симптоми: головні болі, нудота, блювання, запаморочення, непритомність, набряк, порушення сну, підвищення температури тіла, здуття живота, закреп, порушення роботи серцево-судинної системи, дратівливість, підвищена пітливість. Іноді виділяються згустки або зліпки ендометрію.

Згідно зі статистикою, з хворобливими менструаціями стикається велика частина дівчат і жінок. Деякі з них відчувають надзвичайно сильні болі та стають непрацездатними приблизно 3-5 днів на місяць, що і є справжньою дисменореєю. Ступінь тяжкості даного стану безпосередньо залежить від інтенсивності болю, що турбує жінку під час менструації. Вичікувальна позиція і надія, що все пройде без лікування, у цьому випадку може призвести до погіршення стану.

Класифікація

Виділяють первинну і вторинну дисменорею. Переважно зустрічається перша форма цього стану. Первинна дисменорея – це функціональне порушення менструального циклу, не пов'язане з якими-небудь патологіями органів малого тазу. Зазвичай вперше непокоїть дівчину в зовсім юному віці, найчастіше при настанні перших менструацій.

Симптоми можна пояснити структурними гінекологічними аномаліями. Біль, швидше за все, виникає в результаті скорочень матки та ішемії, можливо стимульованої простагландинами чи іншими медіаторами запалення, які продукуються в секреторному ендометрії. Сприятливі чинники включають:

• проходження менструальної крові через шийку матки;
• відсутність фізичного навантаження;
• неправильне положення матки;
• зайве занепокоєння з приводу менструацій;
• вузький зів шийки матки.

Первинна дисменорея, як правило, з'являється протягом першого року після менархе (першої менструації) і відбувається майже незмінно в овуляторних циклах. Виділяють такі фактори ризику розвитку важких симптомів:

• менархе у дуже ранньому віці;
• затяжні та важкі менструальні періоди;
• паління;
• спадковість.

Симптоми можуть зменшуватися з віком або після вагітності.

Згідно зі статистикою, приблизно 5-15% жінок з первинною дисменореєю відчувають досить сильні болі, що порушують щоденну активність.

Характер і вираженість болю поділяють дисменорею на компенсовану і некомпенсовану форму. У першому випадку хворобливі відчуття не посилюються з часом, а в другому – стан жінки поступово погіршується під час менструації.

Вторинна дисменорея зазвичай розвивається на тлі захворювань органів репродуктивної системи, різних запалень. Зазвичай дана форма зустрічається у пацієнток старше 30-35 років, вона проявляється появою дискомфорту і під час менструації, і за пару днів до неї. Найбільш поширені причини вторинної дисменореї – це ендометріоз, аденоміоз матки, міома матки. Рідше зустрічаються вроджені аномалії розвитку. Наприклад, дворога матка, неповна внутрішньоматкова перегородка, поперечна перегородка піхви.

У деяких жінок больовий синдром виникає, коли матка намагається вивести тканини через надмірно вузький цервікальний канал. Фактори ризику аналогічні первинній дисменореї.

Причини

Причиною появи дисменореї можуть бути анатомічні зміни в структурі матки, різні функціональні порушення у роботі органів репродуктивної системи. Також даний стан може наступати внаслідок порушення скоротливої функції міометрію.

Переважно дисменорея розвивається внаслідок порушення обміну й утворення простагландинів – біологічно активних речовин, які є похідними поліненасичених жирних кислот. Саме вони відповідають за скорочення шару м'язів матки, призводять до появи спазмів, що викликають сильні болі.  Велика роль відводиться спадковості.

Також до розвитку дисменореї може привести застосування внутрішньоматкової спіралі.

Діагностика

Спочатку відбувається анамнез менструальної функції, з'ясовується характер і тяжкість симптомів;  вік, коли все почалося;  фактори, що впливають на симптоми;  огляд загального стану;  розбір перенесених захворювань, операцій та ін.

Потім проводиться вагінальне дослідження з метою виявлення пошкоджень і утворень, що випадають у цервікальний канал.  Живіт обстежують на наявність ознак перитоніту.

Може знадобитися скласти тест на вагітність, а також здати посів виділень з цервікального каналу.  Зазвичай необхідно пройти УЗД органів малого тазу для виявлення утворень (кіст яєчників, міоми матки, ендометріозу, аденоміозу).  Можуть проводитися додаткові обстеження:

• гістеросальпінгографія або соногістерографія;
• МРТ;
• пієлографія.
• гістероскопія або лапароскопія.

Під час яких хвороб проявляється

Дисменорея буває при таких захворюваннях:

• варикозному розширенні тазових вен;
• пороках розвитку матки;
• ендометріозі;
• кісті яєчника;
• міомі;
• аденоміозі;
• спайках;
• запальних захворюваннях матки та придатків.

До якого лікаря звернутися

При наявності дисменореї варто негайно звернутися за консультацією до гінеколога або гінеколога-ендокринолога.

Профілактика

В якості профілактичних заходів рекомендується регулярно звертатися до гінеколога для проведення періодичних оглядів.  Важливо своєчасно лікувати гінекологічні захворювання і вибирати оптимальні методи контрацепції, радячись з досвідченим фахівцем.