Вазар : інструкція, застосування, ціна

Вазар – препарат антагоніст ангіотензину ІІ та діуретик, який використовується для терапії високого кров'яного тиску. 

Склад і форма випуску

Головна діюча речовина: валсартан, гідрохлоротіазид. 1 таблетка Вазару може бути у такому дозуванні: валсартан – 80 мг, гідрохлоротіазид – 12,5 мг; валсартан – 160 мг, гідрохлоротіазид – 12,5 мг; валсартан – 160 мг, гідрохлоротіазид – 25 мг; валсартан – 320 мг, гідрохлоротіазид – 12,5 мг; валсартан – 320 мг, гідрохлоротіазид – 25 мг.

Додаткові речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, повідон К29–К32, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний;

Додаткові речовини оболонки таблетки 80/12,5 мг: Opadry II 85G34642 Pink (спирт полівініловий, тальк, титану діоксид (Е 171), макрогол 3350, лецитин, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий
(Е 172));

Додаткові речовини оболонки 160/12,5 мг: Opadry II 85G25455 Red (спирт полівініловий, тальк, титану діоксид (Е 171), макрогол 3350, лецитин, заліза оксид червоний (Е 172), барвник Sunset Yellow (Е 110));

Додаткові речовини оболонки 160/25 мг: Opadry II 85G23675 Orange (спирт полівініловий, тальк, титану діоксид (Е 171), макрогол 3350, лецитин, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий
(Е 172), заліза оксид чорний (Е 172));

Додаткові речовини оболонки 320/12,5 мг: Opadry II рожевий 85G34643 (спирт полівініловий, тальк, титану діоксид (Е 171), макрогол 3350, лецитин, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172));

Додаткові речовини оболонки 320/25 мг: Opadry II жовтий 85G32408 (спирт полівініловий, тальк, титану діоксид (Е 171), макрогол 3350, лецитин, заліза оксид жовтий (Е 172)).

Випускається Вазар у формі таблеток різного дозування, що вкриті прозорою оболонкою. Залежно від дозування таблетки випускаються червоного чи рожевого кольору.

Купити в аптеці можна за рецептом від лікаря.

Фармакологічні властивості

Фармакодинамічні характеристики

Вазар – потужний судинозвужувальний препарат, ангіотензин ІІ, який чинить пряму вазопресорну дію. Призначення цього препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску, але це застосування не впливає на частоту пульсу. Механізм дії Вазару зумовлений так, що ангіотензин ІІ зв’язується зі специфічними рецепторами, які розташовані на клітинних мембранах у різних тканинах. Цей препарат має широкий спектр фізіологічної дії та безпосередньо і опосередковано регулює артеріальний тиск людини. Крім того, він сприяє затримці натрію і стимулює вироблення альдостерону. Діюча речовина, валсартан, є активним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, що використовується для внутрішнього застосування. 

Початок антигіпертензивної активності відбувається впродовж 2 годин після внутрішнього застосування. Максимальне зниження артеріального тиску відбувається за 4–6 годин. Цей ефект зберігається протягом доби. Якщо регулярно приймати препарат Вазар, максимальний терапевтичний ефект досягається за 2–4 тижні і тримається на досягнутому рівні в ході тривалої терапії.

Фармакокінетичні характеристики

Валсартан

Діюча речовина валсартан швидко всмоктується у шлунково–кишковому тракті. Біодоступність речовини становить 23%. Далі речовина зв'язується із білками крові на 94–97%.

Валсартан на 70% виводиться із калом, а 30 % із сечею, переважно в незміненому вигляді.

Концентрація препарату в крові як у разі прийому його натще, так і у разі прийому з їжею однакові. Однак зменшення AUC не супроводжується значним зниженням терапевтичного ефекту.

Гідрохлоротіазид

Після внутрішнього застосування гідрохлоротіазид всмоктується у шлунково–кишковому тракті за 2 години. Біодоступність речовини становить 60–80%. З організму діюча речовина, гідрохлоротіазид, виводиться разом із сечею на 95% у незміненому вигляді і приблизно 4 % – у вигляді гідролізату.

При одночасному прийомі гідрохлоротіазиду з їжею спостерігалося як підвищення, так і зниження його системної біодоступності порівняно з відповідним показником при прийомі натще.

Хворі літнього віку

Деякі пацієнти старшого віку мають ризик того, що системний вплив валсартану може бути більше виражений, ніж у пацієнтів молодого віку, однак він не був клінічно значущим.

Можливо таке, що у пацієнтів старшого віку як здорових, так і тих, які мають артеріальну гіпертензію, системний кліренс гідрохлоротіазиду буде нижчий, ніж у здорових молодих пацієнтів.

Хворі з порушенням функції нирок

Пацієнти з кліренсом креатиніну 30–70 мл/хв коригування дози не потребують.

Пацієнти із порушеннями функції печінки

Відсутні дані щодо прийому валсартану пацієнтами із тяжкими порушеннями функції печінки. Печінкові захворювання суттєво не впливають на фармакокінетичні показники гідрохлоротіазиду, тому коригування дози такі пацієнти не потребують.

Показання до застосування

Вазар показано застосовувати для терапії пацієнтам з артеріальною гіпертензією та тих, кров'яний тиск яких не контролюється за допомогою монотерапії.

Протипоказання

Протипоказано застосовувати Вазар у таких випадках:

• якщо у пацієнта є гіперчутливість до діючої речовини та інших компонентів складу;
• при важких печінкових порушеннях: цироз і холестаз;
• при важких порушеннях функціонування нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв);
• якщо у пацієнта в історії хвороби є  гіперкальціємія, рефрактерна гіпокаліємія, симптоматична гіперурикемія, гіпонатріємія;
• вагітним жінкам та жінкам репродуктивного віку, що планують вагітність;
• одночасно із антагоністами рецепторів ангіотензину, зокрема валсартантом;
• одночасно із інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок.

Передозування

Можуть виникати такі клінічні ознаки передозування: нудота, сонливість, артеріальна гіпотензія, шок, слабкість, сплутаність свідомості, гіповолемія, порушення балансу електролітів і, як наслідок, аритмія та м’язові спазми, анурія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини в крові, тахікардія, запаморочення, парестезія, виснаження, розлади свідомості, блювання, спрага, поліурія, олігурія.

Лікування передозування: негайна нормалізація гемоциркуляції, штучний виклик блювання, застосування абсорбентів, відновлення водно–сольового балансу шляхом внутрішньовенного введення ізотонічного сольового розчину.

Гемодіаліз ефективний тільки у разі виведення з організму гідрохлоротіазиду. Спеціальний антидот відсутній.

Побічні реакції

Небажані реакції можуть виникати з боку:

Центральної нервової системи та психіки: парестезія, запаморочення, синкопе, головний біль; депресія, порушення сну.

Крові та лімфи: тромбоцитопенія, іноді з пурпурою.

Імунної системи: алергічні реакції.

Метаболізму та обміну речовин: зневоднення, гіпокаліємія, при застосуванні високих доз– збільшення рівнів ліпідів крові, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіперурикемія, гіперкальціємія, гіперглікемія, глюкозурія та порушення метаболізму хворих на діабет, гіпохлоремічний алкалоз.

Органів чуття (зір та слух): нечіткість зору, гостра закритокутова глаукома; дзвін у вухах.

Судин та серця: артеріальна гіпотензія, постуральна гіпотензія, яка може посилюватися при застосуванні алкоголю, анестетиків, седативних препаратів; серцева аритмія.

Органів дихання: кашель, некардіогенний набряк легенів, дихальна недостатність, зокрема пневмонія, набряк легенів.

Сечовивідної системи: порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, ниркові розлади.

Опорно–рухового апарату: міалгія, артралгія.

Шкірного покриву: кропив’янка та інші види висипання, фотосенсибілізація, некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз, шкірні реакції, подібні до червоного вовчака, реактивація червоного вовчака шкіри, мультиформна еритема.

Печінки та жовчі: внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця.

Статевих органів та молочних залоз: імпотенція.

Шлунково–кишкового тракту: діарея, панкреатит, закреп, втрата апетиту, легка нудота і блювання, відчуття шлунково–кишкового дискомфорту.

Загальне: підвищення температури тіла, надмірна втома.

Новоутворення: немеланомний рак шкіри (базальноклітинна карцинома і плоскоклітинна карцинома).

Лабораторні показники: підвищення сечової кислоти у плазмі, підвищення білірубіну та креатиніну у плазмі, гіпокаліємія, гіпонатріємія, підвищення азоту сечовини в крові, нейтропенія.

Такі реакції відбувалися під час клінічних досліджень у хворих на гіпертонічну хворобу: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, головний біль, безсоння, зниження лібідо, нудота, набряк, фарингіт, риніт, синусит, запалення верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.

Особливості застосування

Електролітні зміни

Необхідно дотримуватись обережності при сумісному прийомі Вазару із солями калію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, які можуть підвищувати рівень калію (наприклад, гепарин). Повідомлялося про випадки гіпокаліємії під час лікування тіазидними діуретиками. Рекомендовано часто перевіряти вміст калію в сироватці крові. При застосуванні тіазидних діуретиків може виникнути гіпонатріємія і гіпохлоремічний алкалоз. Тіазиди посилюють виведення магнію з сечею, що в результаті може призвести до гіпомагніємії.

Дефіцит натрію та/або об’єму циркулюючої крові в організмі

У пацієнтів із тяжким ступенем дефіциту натрію та/або об’єму циркулюючої крові в організмі, як, наприклад, у тих, які отримують високі дози діуретиків, в окремих випадках після початку терапії препаратом може спостерігатися симптоматична гіпотензія. Перед початком терапії цим препаратом потрібно провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або об’єму циркулюючої крові.

У разі гіпотензії пацієнта варто покласти у положення лежачи і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію сольового розчину. Лікування можна продовжувати одразу ж після стабілізації артеріального тиску.

Пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або іншими станами з підвищеною активністю ренін–ангіотензин–альдостеронової системи

У пацієнтів, функція нирок яких може залежати від активності ренін–ангіотензин–альдостеронової системи (наприклад, у пацієнтів з важкою застійною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту пов’язане з олігурією та/або прогресуючою азотемією, рідко – з гострою нирковою недостатністю. Застосування препарату хворим із тяжкою хронічною серцевою недостатністю не обґрунтоване.

Оскільки не може бути виключено, що через пригнічення ренін–ангіотензин–альдостеронової системи застосування препарату також може бути пов’язане із порушенням функції нирок, Вазар не варто застосовувати такій групі пацієнтів.

Стеноз ниркової артерії

Не варто застосовувати препарат пацієнтам з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом ниркової артерії єдиної нирки, оскільки у таких пацієнтів можуть збільшуватися рівні сечовини крові та креатиніну плазми крові.

Первинний гіперальдостеронізм

Не варто застосовувати Вазар пацієнтам із первинним гіперальдостеронізмом, оскільки їхня ренін–ангіотензинова система не активована.

Стеноз аортального та мітрального клапану, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія

Як і при застосуванні інших вазодилататорів, пацієнти зі стенозом аортального та мітрального клапану або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією (ГОКМ) потребують особливої обережності.

Порушення функції нирок

Пацієнти з легкими та помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну> 30 мл/хв) регулювання дози не потребують. Контроль калію в сироватці крові, креатиніну і сечової кислоти рекомендований при застосуванні препарату пацієнтам з порушенням функції нирок. Одночасний прийом антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, в тому числі й валсартану, або інгібіторів АПФ з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2) протипоказаний.

Трансплантація нирок

Наразі інформація щодо безпеки застосування препарату пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки, відсутня.

Порушення функції печінки

У пацієнтів із незначними і помірними порушеннями функції печінки без холестазу Вазар потрібно застосовувати з обережністю. Тіазиди потрібно приймати з обережністю хворим з порушеннями функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки незначні зміни балансу рідини та електролітів можуть спровокувати печінкову кому.

Системний червоний вовчак

Відомо, що тіазидні діуретики посилюють або активують прояви системного червоного вовчака.

Метаболічні порушення

Тіазидні діуретики можуть змінювати толерантність до глюкози і підвищувати рівні холестерину, тригліцеридів і сечової кислоти в сироватці крові. Для хворих на діабет може знадобитися корекція дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних препаратів. Тіазиди можуть зменшувати екскрецію кальцію з сечею та спричинити непостійне та незначне підвищення рівня сироваткового кальцію за відсутності порушень метаболізму кальцію. Потрібно припинити застосування тіазидів перед проведенням тестів щодо оцінки функції паращитовидних залоз.

Фоточутливість

Існують випадки виникнення реакції фоточутливості при застосуванні тіазидних діуретиків. Якщо реакція фоточутливості виникає під час терапії, рекомендовано припинити лікування. Якщо повторне застосування сечогінного засобу вважається необхідним, рекомендується захищати відкриті ділянки шкіри від сонячних променів або штучного ультрафіолетового випромінювання.

Період вагітності

Протипоказано застосовувати препарат Вазар у період вагітності. Якщо вагітність була виявлена під час терапії препаратом, варто перейти на альтернативну терапію. А також потрібно розпочати альтернативне лікування у жінок репродуктивного віку, які планують вагітність.

Загальне

Потрібно дотримуватися обережності при застосуванні препарату пацієнтам із гіперчутливістю до інших антагоністів рецепторів ангіотензину II в анамнезі. Реакції підвищеної чутливості до гідрохлоротіазиду частіше виникають у пацієнтів з алергією чи астмою.

Ангіоневротичний набряк

Про виникнення набряку Квінке (у тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика) повідомлялося у пацієнтів, які отримували валсартан, деякі з цих пацієнтів мали в історії хвороби набряк Квінке при застосуванні інших препаратів, зокрема і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II. При розвитку набряку Квінке лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II потрібно відразу завершити. Протипоказане повторне застосування препарату.

Гостра закритокутова глаукома

Застосування гідрохлоротіазиду, сульфонаміду деколи сприяє ідіосинкратичній реакції, яка може призвести до гострої перехідної короткозорості і гострої закритокутової глаукоми. Відзначається гостре зниження гостроти зору або біль в очах. Ці симптоми зазвичай тривають протягом кількох годин на тиждень при прийомі препарату. Нелікована глаукома може призвести до незворотної втрати зору.

Потрібно відразу припинити прийом препарату. Можливо, знадобиться медикаментозне або хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми є алергічна реакція на застосування сульфонаміду або пеніциліну.

Пацієнти старшого віку коригування дози не потребують.

Білки йоду у плазмі крові можують понижувати гідрохлоротіазид. Також вони можуть збільшувати концентрацію вільного білірубіну в крові.

Подвійна блокада ренін–ангіотензин–альдостеронової системи

При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищується ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), тому через можливий розвиток подвійної блокади РААС одночасне застосування цих препаратів не рекомендується. У разі, якщо така комбінація є абсолютно показана, рекомендується нагляд спеціаліста та частий моніторинг артеріального тиску, функції нирок та електролітів у таких пацієнтів. Інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не слід одночасно застосовувати пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Немеланомний рак шкіри

Існує підвищений ризик розвитку немеланомного раку шкіри і плоскоклітинної карциноми, якщо збільшувати початкову дозу Вазару. Рекомендовано регулярно проводити огляд шкіри і вчасно повідомляти медичного працівника у разі будь–яких уражень. Також рекомендовані запобіжні заходи для уникнення появи раку шкіри: обмеження потрапляння сонячного проміння на шкіру, використання захисних засобів під час перебування на сонці. Якщо були знайдені ураження шкіри, варто провести біопсійний аналіз.

Непереносимість галактози, недостатність лактази або глюкозо–галактозна мальабсорбція

Оскільки препарат Вазар містить глюкозу, не варто приймати цей засіб людям із рідкісними вродженими проблемами непереносимості галактози, недостатності лактази або глюкозо–галактозної мальабсорбції.

Лецитин
Якщо у пацієнта є алергія на арахіс чи сою, не варто застосовувати препарат Вазар. 

Гіперчутливість

Оскільки таблетки Вазар по 160/12,5 мг, що містять Sunset yellow FCF (E110), можуть спричиняти реакції гіперчутливості, то варто застосовувати препарат Вазар обережно.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Протипоказано застосовувати препарат Вазар вагітним жінкам. Якщо вагітність підтвердилась під час терапії, варто припинити застосування Вазару і за необхідності замінити дозволеним під час вагітності препаратом.

У період лактації не варто застосовувати препарат Вазар, оскільки інформація щодо застосування обмежена. Варто розглянути можливість замінити Вазар безпечним альтернативним методом лікування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Заборонено керувати автомобілем чи іншими рухомими механізмами через наявну потенційну небезпеку.

Спосіб застосування та дозування

Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату Вазар. Запивати варто таблетку невеликою кількістю рідини.

Дорослі

Для дорослих рекомендована добова доза становить 80 мг/12,5 мг, тобто 1 таблетка Вазару.

Якщо артеріальний тиск не понижується через місяць лікування, варто трішки збільшити дозу до 160 мг/12,5 мг на день. 

Якщо надалі все–таки знижується артеріальний тиск недостатньо, потрібно збільшувати дозування до 320 мг/12,5 мг. 

Максимальна добова доза становить 320 мг/25 мг, яка застосовується у випадку, якщо нижчі дози неефективні.

Зазвичай Вазар проявляє ефект через 2–4 тижні. Деяким пацієнтам необхідно для цього 4–8 тижнів терапії.

Пацієнти із легкими чи середніми порушеннями нирок (кліренс креатиніну> 30 мл/хв) корекції дози не потребують.

Пацієнтам із легкою та помірною печінковою недостатністю небіліарного походження і без холестазу не можна перевищувати дозування 80 мг.

Діти

Не рекомендовано застосовувати препарат Вазар дітям, адже цей засіб не застосовується у педіатрії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасна взаємодія із валсартаном та гідрохлоротіазидом:

Літій

Повідомлялося про випадки зворотного підвищення концентрації літію у плазмі крові та прояви токсичності під час суміжного застосування інгібіторів АПФ та тіазидів, зокрема гідрохлоротіазиду. Не рекомендовано застосовувати таку комбінацію через брак інформації щодо застосування. Якщо така комбінація необхідна, варто проводити ретельний моніторинг рівнів літію у плазмі крові.

Інші антигіпертензивні препарати

Вазар може посилювати дію інших препаратів з антигіпертензивними властивостями.

Пресорні аміни

Можлива знижена реакція на пресорні аміни, яка є недостатньою, щоб виключити їх використання.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), зокрема селективні інгібітори ЦОГ–2, ацетилсаліцилова кислота та неселективні НПЗП

НПЗП можуть послаблювати антигіпертензивний ефект як антагоністів ангіотензину II, так і гідрохлоротіазиду при одночасному застосуванні. Крім того, одночасне застосування
Вазару та НПЗП може призвести до погіршення функції нирок та підвищення рівня калію у плазмі крові. Таким чином, рекомендується контроль функції нирок на початку лікування, а також – адекватна гідратація пацієнта.

Взаємодії з валсартаном:

Подвійна блокада ренін–ангіотензин–альдостеронової системи (РААС) АРА інгібіторами АПФ або аліскіреном

У разі одночасного застосування АРА, включаючи валсартан, з іншими засобами, що блокують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен, необхідна обережність.

Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину (АРА), включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2) протипоказане.

Калійзберігаючі діуретики, калійвмісні харчові добавки, сольові препарати для замісної терапії, що містять калій, та інші речовини, що можуть підвищувати рівень калію

При прийомі лікарського засобу, що впливає на рівень калію, у комбінації з валсартаном рекомендований моніторинг рівня калію у плазмі крові.

Транспортери

Валсартан є субстратом транспортера печінкового поглинання ОАТР1В1/ОАТР1В3 та ефлюксного печінкового транспортера MRP2. Одночасне застосування інгібіторів транспортера поглинання (наприклад, рифампіну, циклоспорину) або транспортерів ефлюксу (наприклад, ритонавіру) може призводити до підвищення системної експозиції валсартану. Починаючи або закінчуючи одночасне лікування такими лікарськими засобами, рекомендовано дотримуватися обережності.

Взаємодії з гідрохлоротіазидом:

Засоби, які можуть сприяти виникненню двонаправленої тахікардії:

• антиаритмічні препарати I a класу (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід).
• антиаритмічні препарати III класу (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід).
• деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол).
• інші (наприклад, бепридил, цисаприд, дифеманіл, еритроміцин в/в, галофантрин, кетансерин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін в/в).

Через ймовірний розвиток гіпокаліємії гідрохлоротіазид потрібно приймати обережно разом із засобами, які можуть спричинити двонаправлену тахікардію.

Глікозиди наперстянки

Індукована тіазидами гіпокаліємія або гіпомагніємія може виникнути як небажаний ефект, що сприяє розвитку серцевої аритмії, індукованої препаратами наперстянки.

Кальцієві солі та вітамін D

Застосування тіазидних діуретиків, зокрема гідрохлоротіазиду, одночасно з вітаміном D або солями кальцію може сприяти підвищенню рівня кальцію у плазмі крові. Одночасний прийом тіазидних діуретиків з солями кальцію може спричиняти гіперкальціємію у пацієнтів, схильних до гіперкальціємії, наприклад, пацієнтів з гіперпаратиреозом, злоякісними новоутвореннями або вітамін D–опосередкованими станами через посилення канальцевої реабсорбції кальцію.

Антидіабетичні засоби

Лікування тіазидами може впливати на толерантність до глюкози. Корекція дози антидіабетичного лікарського засобу може бути необхідною.

Потрібно обережно використовувати метформін через ризик появи лактоацидозу, спричиненого можливою функціональною нирковою недостатністю, пов’язаною з гідрохлоротіазидом.

Лікарські препарати, застосування яких пов’язане з втратою калію та гіпокаліємією

Гіпокаліємічний ефект гідрохлоротіазиду може посилюватися у разі одночасного прийому калійуретичних діуретиків, кортикостероїдів, проносних засобів, АКТГ, амфотерицину, карбеноксолону, пеніциліну G, саліцилової кислоти та похідних.

Якщо необхідне призначення цих лікарських засобів з комбінацією гідрохлоротіазиду та валсартану, рекомендовано проводити моніторинг рівня калію у крові.

Лікарські засоби, здатні індукувати шлуночкову тахікардію типу «пірует»

Потрібно з обережністю приймати одночасно з препаратами, що можуть індукувати шлуночкову тахікардію типу «пірует», зокрема антиаритмічними засобами І а та ІІІ класу, а також з деякими антипсихотичними засобами.

Препарати, які мають вплив на рівень натрію у сироватці крові

Гіпонатріємічний ефект діуретиків може посилюватися у разі одночасного застосування таких лікарських засобів, як антидепресанти, антипсихотичні препарати, протиепілептичні препарати тощо. У разі тривалого застосування цих лікарських потрібно дотримуватися обережності.

Бета–блокатори та діазоксид

Одночасний прийом тіазидних діуретиків, зокрема гідрохлоротіазиду, з бета–блокаторами може підвищувати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, зокрема гідрохлоротіазид, можуть підсилити гіперглікемічний ефект діазоксиду.

Цитотоксичні засоби

Тіазиди, зокрема гідрохлоротіазид, можуть зменшувати ниркову екскрецію цитотоксичних засобів та посилювати їхні мієлосупресивні ефекти.

Недеполяризуючі релаксанти скелетних м’язів

Тіазиди, зокрема гідрохлоротіазид, посилюють дію таких релаксантів скелетних м'язів, як похідні кураре.

Лікарські препарати для лікування подагри

Може виникнути необхідність коригування дози лікарських засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти, оскільки гідрохлоротіазид може підвищувати рівень сечової кислоти у плазмі крові, а також необхідність збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону.

Одночасне застосування тіазидних діуретиків, зокрема гідрохлоротіазиду, може збільшити частоту реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Антихолінергічні засоби

Через зниження моторики шлунково–кишкового тракту та швидкості випорожнення шлунка біодоступність тіазидних діуретиків може бути збільшена антихолінергічними засобами. Очікувано, що прокінетичні лікарські засоби, такі як цизаприд, можуть знижувати біодоступність діуретиків тіазидного типу.

Амантадин

Тіазиди, зокрема гідрохлоротіазид, можуть збільшити ризик побічних реакцій, спричинених амантадином.

Іонообмінні смоли

Абсорбція тіазидних діуретиків, зокрема гідрохлоротіазиду, знижується під впливом холестираміну або колестиполу. Це може зумовити субтерапевтичні ефекти тіазидних діуретиків. Однак зміщення у часі прийому гідрохлоротіазиду та смоли таким чином, щоб гідрохлоротіазид приймати не менше ніж за 4 години до або через 4–6 годин після прийому смоли, може звести до мінімуму ризик взаємодії.

Циклоспорин

Одночасний прийом з циклоспорином може збільшувати ризик гіперурикемії та ускладнень, що подібні до подагри.

Метилдопа

Існують рідкі випадки гемолітичної анемії у пацієнтів, які отримують одночасну терапію метилдопою та гідрохлоротіазидом.

Карбамазепін

У осіб, які застосовують гідрохлоротіазид суміжно з карбамазепіном, може розвитися гіпонатріємія. Такі пацієнти повинні бути проінформовані про можливість гіпонатріємічної реакції і бути під контролем. 

Контрастні засоби, що містять йод

У разі спричиненої діуретиком дегідратації існує підвищений ризик появи гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах препарату, що містить йод. Потрібно здійснити  поповнення втрати рідини у хворого перед прийомом.

Алкоголь, анестетики та седативні препарати

У разі одночасного застосування тіазидних діуретиків з препаратами, що також можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад, завдяки зниженню активності симпатичної центральної нервової системи або прямої судинорозширювальної дії), можливе потенціювання ортостатичної гіпотензії.

Термін придатності та умови зберігання

Зберігати:

Дозування 80/12,5 мг, 160/12,5 мг, 160/25 мг – максимум 4 роки.

Дозування 320/12,5 мг, 320/25 мг – максимум 2 роки.

Зберігати потрібно у безпечних, захищених від дітей умовах, за температури не вище, ніж 25 ºС.

Ціна

Ціна Вазару в аптеках становить:

Вазар А таб 5 мг/80 мг N28 – 103 гривні.

Вазар А таб 5 мг/160 мг N28 – 11 гривень.

Вазар А таб 10 мг/160 мг N28 – 140 гривень.

Вазар таб 320 мг N30 – 233 гривні.

Вазар таб 160 мг N90 – 318 гривень.

Вазар Н таб 80 мг/12,5 мг N90 – 378 гривень.