Валодіп: інструкція, застосування, ціна

Валодіп – це препарат інгібітор ангіотензину ІІ та блокатор кальцієвих каналів, який використовується для лікування гіпертензії.

Склад і форма випуску

Головна речовина: амлодипін у вигляді амлодипіну бесилату, валсартан. 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 5 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату та 80 мг валсартану або 5 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату та 160 мг валсартану, або 10 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату та 160 мг валсартану.

Додаткові речовини: целюлоза мікрокристалічна, маніт (Е 421), магнію стеарат, натрію кроскармелоза, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат.

Випускається у формі таблеток жовто-коричневого кольору, що вкриті оболонкою з плівки.

У аптеці придбати можна тільки за рецептом від лікаря.

Фармакологічні властивості препарату

Фармакодинамічні характеристики

Препарат Валодіп містить у складі два антигіпертензивні компоненти з додатковими механізмами контролю артеріального тиску при есенціальній гіпертензії: амлодипін належить до класу антагоністів кальцію, а валсартан - до класу антагоністів ангіотензину ІІ. Комбінація цих інгредієнтів має адитивний антигіпертензивний ефект, знижуючи артеріальний тиск більшою мірою, ніж кожен із компонентів окремо.

Амлодипін

Амлодипін інгібує трансмембранне проникнення іонів кальцію в гладкі м’язи серця і судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну обумовлений прямим релаксаційним впливом на гладкі м’язи судин, що зумовлює зменшення периферичного судинного опору і зниження артеріального тиску. Скоротливість серцевого м’яза і гладких м’язів судин залежать від проходження позаклітинного кальцію в ці клітини через специфічні іонні канали.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок терапевтичні дози амлодипіну призводять до зниження ренального судинного опору і підвищення рівня гломерулярної фільтрації, а також ефективного ниркового потоку плазми без змін фракції, що фільтрується, або протеїнурії.

Амлодипін не змінює функцію синусно-передсердного вузла або передсердно-шлуночкової провідності у здорових тварин або людини. 

Валсартан

Валсартан є активним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, що призначений для внутрішнього прийому. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, які рідко поширені і є відповідальними за ефекти ангіотензину ІІ. Підвищені рівні ангіотензину II внаслідок блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні АТ2-рецептори, що врівноважує ефект АТ1-рецепторів. Валсартан не має будь-якої часткової активності агоніста відносно АТ1-рецепторів і має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ1-рецепторами, ніж з АТ2-рецепторами.

Застосування препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску, частота пульсу під час цього не змінюється.

У більшості пацієнтів після застосування внутрішньо разової дози препарату початок антигіпертензивної активності відзначається в межах 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4−6 годин.

Антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 годин після прийому разової дози. За умови регулярного застосування препарату максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається протягом 2−4 тижнів і утримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Раптова відміна валсартану не призводить до відновлення артеріальної гіпертензії або до інших побічних клінічних явищ.

Валсартан/амлодипін

Комбінація амлодипіну і валсартану забезпечує дозозалежне зниження артеріального тиску у всьому діапазоні терапевтичних доз. Дія препарату після прийому разової дози комбінації зберігається протягом однієї доби.

Фармакокінетичні характеристики

Амлодипін

Після внутрішнього застосування амлодипін досягає максимальної концентрації (Сmax) в плазмі крові протягом 6−12 годин. Біодоступність становить від 64 % до 80 %. Прийом їжі не впливає на біодоступність речовини.

Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях амлодипіну доведено, що в пацієнтів, хворих на есенціальну гіпертензію, приблизно 97,5 % циркулюючого препарату зв’язується з білками плазми.

Амлодипін інтенсивно (приблизно 90 %) метаболізується в печінці до вигляду неактивних метаболітів.

Виведення амлодипіну з плазми двофазне, з періодом напіввиведення приблизно 30−50 годин. Рівноважні рівні в плазмі досягаються після постійного введення протягом 7−8 днів. 10% незміненого амлодипіну і 60 % метаболітів амлодипіну виводяться з організму із сечею.

Валсартан

Після прийому препарату внутрішньо Сmax валсартану в плазмі досягається протягом 2-4 годин. Біодоступність препарату становить 23 %. Прийом їжі може знижувати експозицію валсартану за показником AUC (концентрація в плазмі - час) приблизно на 40 %, а Сmax - на 50%, хоча через 8 годин після застосування концентрація валсартану в плазмі була однакова у групі, яка приймала препарат натщесерце, і групі пацієнтів, яка застосовувала препарат після прийому їжі. Зниження AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від прийому їжі.

Рівноважний об’єм розподілу валсартану після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 л, що вказує на те, що валсартан розподіляється в тканинах неінтенсивно. Валсартан міцно зв’язується з білками плазми (94−97 %), здебільшого із сироватковим альбуміном.

Валсартан значною мірою не трансформується, оскільки тільки 20 % дози переходить у метаболіти. 

Валсартан виводиться з організму здебільшого в незміненому стані з калом (приблизно 83 % від дози) і сечею (близько 13 % від дози). Після внутрішньовенного введення кліренс валсартану в плазмі становить приблизно 2 л/год, а його ренальний кліренс - приблизно 0,62 л/год (приблизно 30 % від загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану - 6 годин.

Валсартан/амлодипін

Після перорального застосування комбінації амлодипін/валсартан Сmax в плазмі валсартану і амлодипіну досягається за 3 і 6−8 годин відповідно. Швидкість і ступінь всмоктування комбінації амлодипін/валсартан еквівалентні біодоступності валсартану та амлодипіну.

Діти

Інформація про фармакокінетичні показники препарату у дітей молодше 18 років відсутня.

Пацієнти похилого віку 

Час досягнення Сmax амлодипіну в плазмі крові приблизно однаковий у пацієнтів молодшого віку і пацієнтів літнього віку. У пацієнтів літнього віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, що призводить до зростання AUC і подовження періоду напіввиведення. Середня системна AUC валсартану в осіб літнього віку на 70 % вище, ніж у пацієнтів молодшого віку, тому необхідно дотримуватися обережності при підвищенні дозування.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Порушення функції нирок не впливають істотно на фармакокінетику амлодипіну. Нирковий кліренс якої становить лише 30 % від загального плазмового кліренсу.

Пацієнти з печінковою недостатністю

У пацієнтів з печінковою недостатністю знижується кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40−60 %. У пацієнтів зі слабкими і помірними хронічними захворюваннями печінки експозиція валсартану (визначена за значеннями AUC) в середньому вдвічі перевищує таку у здорових добровольців (відібрані за віком, статтю та масою тіла).

Пацієнти, які мають захворювання печінки, повинні дотримуватись обережності під час застосування препарату.

Показання до застосування

Застосовувати препарат Валодіп потрібно:

• для лікування есенціальної гіпертензії у дорослих, в яких кров'яний тиск не вдається врегулювати монотерапією амлодипіном чи валсартаном.

Протипоказання для прийому препарату

Протипоказано приймати Валодіп за таких умов:

• у пацієнта наявна тяжка гіпотензія;
• в історії хвороби пацієнта є гіперчутливість до діючої речовини та інших компонентів складу;
• вагітним та жінкам та жінкам, що планують вагітність;
• якщо у пацієнта є тяжкі захворювання печінки: біліарний цироз печінки або холестаз;
• у разі шоку, зокрема кардіогенного;
• якщо у пацієнта спостерігається обструкція вивідного тракту лівого шлуночка, наприклад, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія і стеноз аорти тяжкого ступеня;
• у разі перенесеного інфаркту та при гемодинамічній нестабільній серцевій недостатності;
• разом з іншими антагоністами рецепторів ангіотензину (АРА), зокрема валсартаном, або інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або з порушеннями функції нирок, у яких швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ)< 60 мг/хв/1,73 м2.

Передозування

Симптоми передозування препаратом Валодіп: виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням, наростаюча периферична вазодилатація і, ймовірно, рефлекторна тахікардія, системна гіпотензія, шок і летальний наслідок.

Лікування передозування: промивання шлунка, штучний виклик блювання, застосування абсорбентів. Ці заходи також вимагають підтримки серцево-судинної системи, включаючи частий контроль серцевої і дихальної функцій, підйом кінцівок, уваги до об'єму циркулюючої рідини і сечовипускання. 

Для відновлення судинного тонусу і артеріального тиску може бути застосований судинозвужувальний препарат за відсутності протипоказань для його застосування. При стійкому зниженні артеріального тиску, яке є наслідком блокади кальцієвих каналів, може бути доцільним внутрішньовенне введення кальцію глюконату.

Гемодіаліз у цьому разі неефективний.

Побічні реакції

Небажані реакції можуть виникати з боку:

Імунної системи: реакції гіперчутливості.

Метаболізму: анорексія, гіперкальціємія, гіперглікемія, гіперліпідемія, гіперурикемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія.

Психіки та центральної нервової системи: депресія, тривога, безсоння/ розлади сну, перепади настрою, сплутаність; порушення координації, запаморочення, постуральне запаморочення, дисгевзія, екстрапірамідний синдром, головний біль, гіпертонія, парестезія, периферична невропатія, невропатія, сонливість, непритомність, тремор, гіпестезія.

Органів зору: порушення та ослаблення зору.

Крові та лімфи: зниження рівня гемоглобіну та гематокриту, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, інколи з пурпурою.

Інфекції та інвазії: назофарингіт, грип.

Серцевої та судинної системи: відчуття серцебиття, непритомність, тахікардія, аритмії (зокрема брадикардія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь), інфаркт міокарда; гіперемія, гіпотонія, ортостатична гіпотензія, васкуліт.

Органів дихання: кашель, задишка, риніт, фаринголарингеальний біль.

Органів слуху: шум у вухах, запаморочення.

Ниркової та сечовивідної системи: збільшення рівня креатиніну в крові, ніктурія, поліурія, проблеми із сечовипусканням, поліакіурія, ниркова недостатність і порушення функції нирок.

Шлунково-кишкового тракту: абдомінальний дискомфорт та біль у верхніх ділянках живота, зміна ритму дефекації, закреп, діарея, сухість у ротовій порожнині, диспепсія, гастрит, нудота, блювання, гіперплазія ясен, панкреатит.

Печінки та жовчі: атипові проби функції печінки, зокрема підвищення рівня білірубіну в крові, гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця.

Статевої системи та молочних залоз: імпотенція, еректильна дисфункція, гінекомастія.

Опорно-рухового апарату: артралгія, біль у спині, припухлість суглоба, м’язові судоми, м'язові болі, припухлість гомілковостопного суглоба, відчуття тяжкості.

Шкірного покриву: алопеція, еритема, бульозний дерматит, ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, мультиформна еритема, екзантема, гіпергідроз, реакції світлочутливості, свербіж, знебарвлення шкіри, кропив’янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса -Джонсона, набряк Квінке, токсичний епідермальний некроліз.

Загальне: астенія, нездужання, дискомфорт, набряки кінцівок, гіперемія, надмірна втома, набряк обличчя, біль у грудях, що не пов’язаний із серцем, біль, набряк м’яких тканин.

Лабораторні показники: збільшення рівня калію в крові, збільшення ваги, зменшення ваги.

Побічні реакції, що спостерігалися найбільш часто або були значними чи тяжкими: назофарингіти, грип, гіперчутливість, головний біль, непритомність, ортостатична гіпотензія, набряки, набряки м’яких тканин, набряки обличчя, периферичні набряки, підвищена втомлюваність, почервоніння обличчя, астенія та припливи.

Особливі застереження до застосування

Пацієнти із печінковою недостатністю

Валсартан виводиться в незміненому стані з жовчю. Період напіввиведення амлодипіну збільшується та показник AUC (концентрація в плазмі - час) вищий у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Проте немає рекомандацій щодо застосування. Особлива обережність необхідна при застосуванні Валодіпу пацієнтам з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня або обструктивними захворюваннями жовчного міхура.

Максимальна рекомендована доза для пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки без холестазу становить 80 мг валсартану.

Пацієнти із нирковою недостатністю

Пацієнтам з порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня (ШКФ>30 мл/хв/1,73 м2) коригувати дозу не обов'язково. При помірних порушеннях ниркової функції рекомендовано контролювати рівні калію і креатиніну в сироватці крові.

Одночасний прийом антагоністів рецепторів ангіотензину, зокрема валсартану, або інгібіторів АПФ з аліскіреном протипоказаний пацієнтам з порушеннями функції нирок, в яких ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2.

Подвійна блокада РААС

Відомо, що сумісне застосування інгібіторів АПФ, АРА або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок, зокрема гостру ниркову недостатність. Через це не рекомендовано проводити подвійну блокаду РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, АРА або аліскірену.

Якщо подвійна блокада є абсолютно необхідною, її потрібно проводити тільки під наглядом лікаря зі здійсненням частого ретельного моніторингу функції нирок, концентрацій електролітів та артеріального тиску. Не варто одночасно застосовувати інгібітори АПФ та АРА пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Серцева недостатність та нещодавній інфаркт міокарда

Через пригнічення РААС у пацієнтів зі схильністю можливі порушення функції нирок. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, у яких функція нирок може залежати від активності РААС, застосування інгібіторів АПФ і антагоністів рецепторів ангіотензину викликало розвиток олігурії та/або прогресуючої азотемії, а також (у рідкісних випадках) гостру ниркову недостатність та/або смерть. Схожі результати відзначали і під час застосування валсартану. Пацієнтам з серцевою недостатністю або після перенесеного інфаркту міокарда потрібно постійно оцінювати функцію нирок.

При застосуванні амлодипіну пацієнтам із серцевою недостатністю неішемічного походження класу III і IV за класифікацією NYHA частота випадків розвитку набряку легень може посилитися. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, зокрема амлодипіном, потрібно приймати з обережністю, оскільки вони підвищують ризик серцево-судинних подій та летальних випадків.

Стеноз аорти і мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і під час терапії іншими вазодилататорами, дуже обережними потрібно бути пацієнтам, у яких констатований стеноз аорти або стеноз мітрального клапана або виражений стеноз аорти невисокого ступеня.

Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію в організмі або об’єму циркулюючої крові

У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією спостерігалася надмірна гіпотензія. У пацієнтів з активованою ренін-ангіотензиновою системою (зі зниженим вмістом натрію і/або об’ємом циркулюючої крові, які одержують високі дози діуретиків), які приймають блокатори ангіотензинових рецепторів, може виникати симптоматична гіпотензія. Рекомендоване коригування цього стану перед прийомом Валодіпу або ретельний медичний контроль на початку лікування.

При виникненні артеріальної гіпотензії під час застосування Валодіпу пацієнта потрібно покласти на спину і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію фізіологічного розчину. Після стабілізації артеріального тиску можна продовжити лікування.

Гіперкаліємія

Потрібно одночасно проводити лікування калієвими добавками, калійзберігаючими діуретиками, сольовими замінниками, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть підвищувати рівень калію (гепарин та ін.) разом із Валодіпом, а також здійснювати частий контроль вмісту калію.

Стеноз ниркової артерії

Потрібно приймати з обережністю для лікування гіпертензії у пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом єдиної нирки, оскільки рівні сечовини та креатиніну в крові можуть збільшуватись.

Хірургічні втручання, наприклад трансплантація нирки

Досвід безпечного застосування Валодіпу пацієнтам з недавно перенесеною трансплантацією нирки відсутній.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнтам з первинним гіперальдостеронізмом не варто приймати антагоніст ангіотензину II валсартан, оскільки їхня ренін-ангіотензинова система порушена у зв’язку з основною хворобою. 

Ангіоневротичний набряк

Набряк Квінке, зокрема набряк гортані та голосової щілини, що можуть призвести до обструкції дихальних шляхів, і/або набряк обличчя, губ, глотки і/або язика у пацієнтів, які застосовували валсартан. Деякі з цих пацієнтів мали в історії хвороби набряк Квінке при прийомі інших препаратів, зокрема інгібіторів АПФ. Прийом препарату потрібно одразу припинити при виникненні набряку Квінке. Повторний прийом не рекомендований.

Період вагітності та грудного вигодовування

Протипоказано приймати препарат Валодіп вагітним жінкам та жінкам репродуктивного віку, які планують найближчим часом вагітність, оскільки підтверджений негативний токсичний вплив на плід. Якщо вагітність підтверджується підчас прийому лікарського засобу, потрібно негайно завершити його застосування. 

Препарат Валодіп має здатність проникати у грудне молоко, тому не рекомендовано його застосовувати жінкам під час грудного вигодовування. 

Вплив на психомоторні функції організму

Оскільки можливі небажані реакції з боку центральної нервової системи, зокрема запаморочення, головний біль, слабкість та втома, варто обережно сідати за кермо автомобіля та інших рухомих механізмів.

Спосіб застосування та режим дозування

Дорослі

Пацієнтам, у яких артеріальний тиск не вдається врегулювати монотерапією амлодипіном або валсартаном, можна застосовувати комбіновану терапію лікарським засобом Валодіп.

Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату. Запивати таблетку варто невеликою кількістю рідини.

Дозування та тривалість терапії визначається для кожного пацієнта індивідуально залежно від реакції та стану пацієнта. 

Рекомендована доза становить - 1 таблетка на добу. Максимальна добова доза - 1 таблетка Валодіпу 5 мг/80 мг або 1 таблетка Валодіпу 5 мг/160 мг, або 1 таблетка Валодіпу 10 мг/160 мг (максимально допустимі дози компонентів препарату - 10 мг амлодипіну, 320 мг валсартану).

Пацієнти з порушенням функції нирок

Щодо застосування Валодіпу пацієнтами із важкими нирковими захворюваннями нічого не відомо.

Пацієнтам з порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції нирок помірного ступеня тяжкості рекомендується контролювати рівні калію і креатиніну в крові.

Супутнє застосування Валодіпу з аліскіреном протипоказане пацієнтам з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).

Пацієнти, хворі на цукровий діабет

Супутнє застосування Валодіпу з аліскіреном протипоказане пацієнтам, хворим на цукровий діабет.

Пацієнти із порушенням функції печінки

Протипоказано приймати Валодіп пацієнтам із печінковою недостатністю.

Обережно потрібно приймати Валодіп пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого або помірного ступеня або обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого або помірного ступеня тяжкості без холестазу максимальна рекомендована доза - 80 мг валсартану.

Рекомендацій щодо прийому амлодипіну пацієнтам з легким чи помірним порушенням функції печінки немає. При переведенні таких пацієнтів з артеріальною гіпертензією і порушенням функції печінки на амлодипін або Валодіп потрібно призначати найменшу з рекомендованих доз амлодипіну в монотерапії або у складі комбінованої терапії.

Пацієнти похилого віку

Пацієнти цієї вікової категорії не потребують коригування дози.

Потрібно бути обережним, якщо потрібне збільшення дози препарату пацієнтам старшого віку. При переведенні таких пацієнтів з артеріальною гіпертензією і порушенням функції печінки на амлодипін або Валодіп потрібно призначати найменшу з рекомендованих доз амлодипіну в монотерапії або у складі комбінованої терапії.

Діти

Інформація щодо застосування Валодіпу дітьми молодше 18 років відсутня. Ефективність препарату у цьому разі не вивчалась, тому приймати Валодіп дітям не рекомендовано.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Речовина	Взаємодія
Гіпотензивні препарати	Часто застосовувані гіпотензивні препарати, наприклад, альфа-блокатори, діуретики, та інші лікарські засоби, які можуть викликати появу гіпотензивних небажаних явищ (наприклад, трициклічні антидепресанти, альфа-блокатори, що застосовуються для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози), можуть посилювати гіпотензивну дію комбінації.
Інгібітори CYP3A4	Супутнє застосування амлодипіну із сильними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібіторами протеази, азоловими протигрибковими, макролідами, такими як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значного посилення системного впливу амлодипіну. Клінічні прояви таких фармакокінетичних змін можуть бути посиленими у пацієнтів літнього віку. Можуть бути необхідними клінічний моніторинг та корекція доз.
Індуктори CYP3A4: протисудомні препарати, наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, рифампіцин, звіробій звичайний (Hypericum perforatum)	При одночасному застосуванні індукторів CYP3A4 плазмова концентрація амлодипіну може змінюватися. Тому потрібно контролювати артеріальний тиск і коригувати дозування під час та після супутнього прийому лікарського засобу, особливо з сильними індукторами CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, Hypericum perforatum).
Симвастатин	Багаторазовий прийом доз 10 мг амлодипіну з 80 мг симвастатину призводить до збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з застосуванням одного симвастатину. Рекомендовано знижувати добову дозу симвастатину до 20 мг для пацієнтів, що застосовують амлодипін.
Дантролен (інфузії)	У тварин спостерігалися летальні випадки вентрикулярних фібриляцій та кардіоваскулярних колапсів у зв’язку із гіперкаліємією після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати супутнього застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, схильним до розвитку злоякісної гіпертермії, та при лікуванні злоякісних гіпертермій
Такролімус	Існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, однак фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлений. Для уникнення токсичності такролімусу, під час супутнього застосування амлодипіну пацієнтам, які приймають такролімус, потрібно проводити регулярний моніторинг рівнів такролімусу в крові та, у разі необхідності, коригувати його дозу.
mTOR інгібітори (mammalian target of rapamycin - мішені рапаміцину у ссавців)	Такі mTOR інгібітори, як сиролімус, темсиролімус і еверолімус, є субстратами CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором CYP3A. Під час одночасного застосування амлодипіну з mTOR інгібіторами він може посилювати їхній вплив.
Силденафіл	Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливав на фармакокінетику амлодипіну. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу як комбінованої терапії кожен із препаратів проявляв гіпотензивний ефект незалежно від іншого.
Літій	Під час одночасного застосування літію з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, зокрема валсартану, відзначалося зворотне підвищення сироваткових концентрацій літію і його токсичності. Супутнє застосування валсартану і літію не рекомендоване. Якщо ж застосування такої комбінації необхідно, потрібно ретельно контролювати рівень літію в сироватці крові. Ризик підвищення токсичності літію може бути надалі підвищений при сумісному застосуванні з Валодіпом та діуретиками.
Калієві добавки, калійзберігаючі діуретики, сольові замінники, що містять калій, або інші препарати, які можуть підвищувати рівень калію	Якщо лікарські засоби, які впливають на калієві канали, призначають у комбінації з валсартаном, потрібно передбачити регулярний та частий контроль вмісту калію у плазмі.
Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір)	Результати досліджень тканини печінки людини показали, що валсартан є субстратом печінкового переносника накопичення OATP1B1 та печінкового ефлюксного переносника MRP2. Супутнє застосування інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір) можуть збільшувати системну експозицію валсартану.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), в тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилова кислота (>3 г/день) і неселективні НПЗП	При супутньому застосуванні антагоністів ангіотензину II і НПЗП можливе послаблення гіпотензивної дії. Також супутнє застосування антагоністів ангіотензину II і НПЗП підвищує ризик погіршення функції нирок та підвищення рівня калію в сироватці крові. Тому на початку лікування рекомендується контролювати стан функції нирок, а також забезпечувати належний рівень рідини в організмі пацієнта.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) з АРА, інгібіторами АПФ або аліскіреном	Результати клінічних досліджень показали, що подвійна блокада РААС при комбінованому застосуванні інгібіторів АПФ, АРА чи аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), у порівнянні з лікуванням одним лікарським засобом, що впливає на РААС. Тому супутнє застосування АРА - включаючи валсартан - або інгібіторів АПФ з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).
Грейпфрут або грейпфрутовий сік	Не рекомендовано застосовувати амлодипін із грейпфрутовим соком або із грейпфрутом, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.
Інше	Амлодипін не впливає на фармакокінетичні показники аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину. У разі монотерапії валсартаном не встановлені клінічно значущі лікарські взаємодії з такими препаратами: циметидин, варфарин, фуросемід, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід, дигоксин, атенолол, індометацин.

Термін придатності та умови зберігання

Термін придатності – 3 роки.

Зберігати потрібно у сухому, захищеному від дітей місці, за кімнатної температури.

Ціна

Ціна Валодіпу в аптеках становить:

Валодіп табл. 5 мг/80 мг №30  – 103-118 гривень;

Валодіп табл. 5 мг/160 мг №30 – 141-164 гривні;

Валодіп табл. 10 мг/160 мг №30 – 154-180 гривень.