Цефікс : інструкція, застосування, ціна

Купити на Liki24 зі знижкою 30% Купити

Цефікс – це лікарський засіб, діючою речовиною якого є антибіотик групи цефалоспоринів, що застосовується для лікування інфекцій, які спричиняють патогенні мікроорганізми. Застосовується при інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, а також при інфекціях сечовивідних шляхів.

Інструкція вказана для: Цефікс капсули по 400 мг №5.

Склад і форма випуску

Діюча речовина: цефіксим;

1 капсула містить цефіксиму (у формі тригідрату) 400 мг;

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, натрію кроскармелоза, олія рослинна гідрогенізована.

Склад оболонки капсули:

корпус капсули: FD&C Blue № 1 (Е 133), титану діоксид (Е 171), желатин, вода очищена;

кришка капсули: FD&C Blue № 1 (Е 133), титану діоксид (Е 171), желатин, вода очищена.

Лікарська форма

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до жовтуватого кольору у твердих желатинових капсулах з блакитною кришечкою з написом “PhI” та блакитним корпусом з написом “Cefix 400 mg”, розмір 0Е.

Упаковка: По 5 капсул у блістері; по 1 блістеру у картонній коробці.

Відпускається за рецептом.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цефіксим – антибіотик 3тього покоління, що належить до групи цефалоспоринів. Застосовується внутрішньо. В лабораторних умовах він характеризується значною бактерицидною активністю щодо мікроорганізмів як грамнегативних, так і грампозитивних. Препарат вважається ефективним для лікування тих інфекцій, які були спричинені внаслідок впливу патогенних мікроорганізмів. Вичерпний список мікроорганізмів можна знайти в інструкції до препарату. Препарат характеризується високим ступенем стабільності, коли є бета-лактамази.

Більша частина ентерококів (список можна переглянути в інструкції до препарату) вважаються стійкими до цефіксиму.

Фармакокінетика

Пероральне застосування препарату формує абсолютну біодоступність у розмірі від 22 % до 54 %. Препарат призначається незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на процес всмоктування.

Якщо відбувається повторне дозування препарату, то це призводить до його незначного накопичення або ж накопичення взагалі не відбувається.

Вплив препарату на пацієнтів літнього віку та дорослих практично не відрізняється, тому його можна призначати в однакових дозах для обох груп.

Фракція альбуміну практично повністю зв’язується з препаратом. 30 % становить середня вільна фракція.

З сечі та сироватки крові не були ізольовані метаболіти препарату.

Препарат у майже незміненому вигляді виводиться з сечею шляхом клубочкової фільтрації.

Показання

Препарат застосовується при інфекційно-запальних захворюваннях, які спричинили мікроорганізми, що є чутливі до препарату.

Препарат варто застосовувати, якщо виникла інфекція верхніх та нижніх дихальних шляхів: при запаленні середнього вуха, при тонзиліті, викликаному бактеріями, при синуситі, фарингіті, гострому бронхіті, загостренні хронічного бронхіту. Якщо антибіотики, що часто використовуються, не є ефективними, бо збудник захворювання є стійким до них, то в такому випадку цефіксим також може застосовуватись.

Препарат також застосовується при інфекціях сечовивідних шляхів, також якщо виник неускладнений пієлонефрит або у випадку цистоуретриту чи циститу.

Препарат призначають для лікування пацієнтів з інфекціями, які спричинили патогенні мікроорганізми. Повний список мікроорганізмів можна переглянути в інструкції до препарату.

Протипоказання

Підтверджена гіперчутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів або до інших компонентів препарату; підвищена чутливість до пеніцилінів; порфірія.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Щодо застосування препарату під час вагітності даних немає. Проте відомо, що препарат може проникати через плаценту.

Під час лікування цефіксимом слід тимчасово призупинити грудне вигодовування, адже препарат може проникати у грудне молоко.

Якщо виникає крайня необхідність у препараті, то щодо його застосування необхідно порадитись з лікарем.

Передозування

Передозування препаратом провокує посилені прояви побічних реакцій. Передозування може викликати нудоту, діарею, блювання та запаморочення.

При передозуванні слід промити шлунок, застосувати глюкокортикоїди та антигістамінні препарати. Перитонеальний діаліз та гемодіаліз мають незначне сприяння на процес виведення препарату з організму.

Специфічних засобів для усунення симптомів при передозуванні немає.

Побічні реакції

Препарат має слабко виражені побічні дії, які проявляються нечасто.

Так, препарат може викликати задишку або біль під час дихання, впливаючи на роботу дихальної системи. Дія на вестибулярний апарат або орган слуху може призвести до втрати слуху. Поява головного болю, гіперактивності, дисфорії або запаморочення може бути проявом побічної дії засобу на нервову систему.

Побічна дія препарату на кровоносну систему та лімфатичну систему може бути виражена у появі синців або кровотеч без видимої причини, продовженні протромбінового і тромбінованого часу. Також можуть з’являтись тромбофлебіт, гемолітична анемія та нейтропенія. До проявів побічної дії препарату можна також віднести тромбоцитоз, тромбоцитопенію, лейкопенію, а також гранулоцитопенію і еозинофілію.

До розладів роботи травного тракту, пов’язаних із дією засобу, відносять метеоризм, блювання, нудоту, діарею та появу спазмів кишечнику і шлунку. Іноді можуть проявитись біль у животі, псевдомембранозний коліт, сухість у роті, кандидоз слизової оболонки рота, дисбактеріоз або дисперсія, найрідкісніший варіант – глосит чи стоматит. Також препарат може призвести до анорексії, викликаючи побічну дію з боку обміну речовин.

Проявом дії на нирки та сечовидільну систему може стати гематурія або гострий інтерстиціальний нефрит, який є фактором прояву гострої ниркової недостатності. Такі симптоми як іктеричність шкіри або склер, холестатична жовтяниця, холестаз, гепатит, гіпербілірубінемія або збільшення активності трансміназ печінки, а також лужної фосфатази – це ознаки побічних дій препарату на гепатобіліарну систему організму. Окремо треба звернути увагу на вагінальні кандидози, які проявляються свербежем у вагінальній порожнині або появою виділень – це інвазивні та інфекційні прояви побічної дії препарату.

Якщо окремо розглянути побічну дію препарату на імунну систему і шкіру, можна спостерігати прояви гіперчутливості, що включає в себе різні види висипань та свербежу, анафілактичні шокові реакції та ангіоневротичні набряки. Можливі варіанти медикаментозного висипу, що супроводжуються еозинофілією або ж системними проявами. Спостерігаються симптоми, які зазвичай пов’язують із сироватковою хворобою. Імовірною побічною реакцією є поява набряку обличчя, кропив’янки, гіперемії шкіри та синдрому Стівена-Джонсона. Можуть зустрічатись прояви мультиформної еритеми, сироваткової хвороби, гарячки, пурпури та артралгії, варіанти макулопапульозних (або везикулобульозних) висипань, сухості шкіри, злущення епітелію та грибкових дерматитів. Зрідка побічна дія може виражатись у чутливості до сонячних опіків, випадінні волосся і токсичному епідермальному некролізі.

Застосування препарату може спричинити діарею. Побічна дія препарату також може проявитись підвищенням кількості сечовини крові, підвищенням сироваткового креатиніну, хибними позитивними результатами тесту Кумбса. У тестах, де застосовується нітропрусид, у сечі також може бути позитивна реакція на кетони.

Можливі також хибні позитивні тести на глюкозу у складі сечі, тому слід користуватись ферментними тестами.

До того ж застосування препарату може змінювати показники ниркової та печінкової проби.

Загальні розлади можуть проявлятись у формі підвищеного потовиділення, загальною слабкістю, підвищеною втомлюваністю, запаленням слизової.

Діарея виникає зазвичай тоді, коли препарат застосовується у вищих дозах. Діарея може бути помірною та тяжкою. В цьому випадку, слід припинити терапію препаратом, адже це загрожує здоров’ю та може призвести до небезпечних наслідків.

Спосіб застосування та дози

Всмоктування препарату не залежить від прийому їжі. Тяжкість захворювання визначає тривалість курсу лікування, який встановлюється індивідуально. Переважно курс лікування триває тиждень, але в разі потреби його можна продовжити до двох. Якщо інфекція була спричинена Streptococcus pyogenes, то мінімальна тривалість лікування складає 10 днів.

Якщо препарат застосовується для лікування циститів неускладненої форми, то курс лікування триває 3 дні.

Рекомендоване дозування для дорослих та дітей від 12 років, які важать більше 50ти кг становить 1 капсула (400 мг) один раз в 24 години.

Якщо необхідне лікування цервікальної або уретральної гонококової інфекції, то рекомендоване одноразове дозування становить 400 мг.

Пацієнтам літнього віку препарат призначається у тих самих дозах, що й для дорослих. Проте, варто здійснювати контроль ниркових функцій і, якщо спостерігається тяжка ниркова недостатність, то слід скоригувати дозування.

Дозування при нирковій недостатності

При нирковій недостатності препарат слід призначати з обережністю. Коригування дози відбувається шляхом врахування кліренсу креатиніну. Якщо кліренс креатиніну перевищує 60 мл на хвилину, то призначається стандартне дозування. Якщо ж кліренс креатиніну становить від 21 до 60 мл на хвилину або людям, що проходять процедуру гемодіалізу, дозування становить 75 % від стандартного, але інтервали між застосуванням зберігаються. Якщо ж кліренс креатиніну менший, ніж 20 мл на хвилину або людям, що проходять процедуру перитонеального діалізу, то призначається половина стандартного дозування,але інтервали між застосуванням зберігаються.

Велика кількість препарату не видаляється за допомогою гемодіалізу чи перитонеального діалізу.

Якщо потрібно застосувати дозу препарату менше 400 мг, то рекомендується інша лікарська форма препарату (наприклад, суспензія).

Діти: Якщо діти не досягли 12ти років, то рекомендується застосування іншої лікарської форми препарату.

Особливості застосування

Побічні реакції проявляються у вигляді токсичного епідермального некролізу, медикаментозного висипу з системними проявами ( DRESS синдромом) та еозинофілією, синдрому Стівенса-Джонсона.

Якщо виникають тяжкі реакції з боку шкіри, то слід припинити застосування препарату та почати лікування, призначене лікарем.

Цефалоспорини викликали медикаментозну гемолітичну анемію, що подекуди закінчувалось летально. Іноді гемолітична анемія виникала після повторного застосування цефіксиму (та інших цефалоспоринів).

Вплив на функцію нирок

Якщо у пацієнтів є порушення в роботі нирок, то препарат слід застосовувати обережно.

Може виникнути гостра ниркова недостатність (в т.ч. тубулоінтерстиціальний нефрит як основний патологічний стан) при застосуванні препарату та інших цефалоспоринів. Якщо виникла гостра ниркова недостатність, то необхідно припинити застосування препарату та вжити всі необхідні заходи.

Петльові діуретини ( фуросемід, етакринова кислота), аміноглікозиди, колістин, поліміксин В при одночасному застосуванні разом з великими дозами цефіксиму можуть негативно впливати на нирки, тому слід контролювати їхню функцію.

Функція гемопоезу також потребує контролю після тривалого застосування препарату.

Реакції гіперчутливості

Перед застосуванням препарату потрібно з’ясувати, чи у людини в анамнезі є гіперчутливість до пеніцилінових та цефалоспоринових антибіотиків, тому що може виникнути анафілактична реакція.

Якщо цефіксим викликав у людини алергічну реакцію, то застосування препарату слід припинити.

Алергічна реакція може виникнути внаслідок застосування бета-лактамних антибіотиків, її прояви бувають тяжкими, іноді навіть летальними.

Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів

Якщо у людини раніше спостерігались кровотеча, виразкові коліти, ентерити, регіональні коліти та інші захворювання травного тракту, то препарат може викликати побічні реакції боку травної системи. Також препарат може викликати побічні реакції з боку травного тракту, якщо у людини спостерігаються порушення в роботі печінки.

Надлишковий ріст нечутливих мікроорганізмів може бути спричинений тривалим застосуванням цефіксиму. Також через тривале застосування препарату може порушитись нормальна мікрофлора кишечнику, що може спричинити розвиток кандидозу слизової ротової порожнини.

Псевдомембранозний коліт

Тривале застосування антибіотиків широкого спектру дії може спричинити псевдомембразний коліт. Його симптоми розвиваються під час лікування або після припинення лікування антибіотиками. Тяжка діарея може виникнути внаслідок псевдомембранозного коліту. В таких ситуаціях потрібно припинити застосування препарату та звернутись до лікаря.

Вплив на систему крові

Агранулоцитоз та нейтропенія можуть бути викликані тривалим застосуванням бета-лактамних антибіотиків. Лікування цефіксимом потрібно припинити, якщо виникла нейтропенія.

Необхідно здійснювати контроль аналізу крові, якщо препарат застосовується більше 10 днів.

Вплив на результати серологічних досліджень

Застосування препарату може вплинути на результати тесту Кумбса, даючи хибні позитивні результати. Також хибні позитивні результати може видавати аналіз сечі на глюкозу при застосуванні препарату.

Бета-гемолітичний стрептокок групи А може викликати інфекцію, тривалість лікування якої повинна становити щонайменше 10 діб для запобігання розвитку гострої ревматичної гарячки.

Взаємодія з алкоголем

Токсичність алкоголю підвищується цефалоспоринами. Тому при застосуванні цефіксиму не слід вживати алкоголь.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Загалом не впливає, але варто розуміти, що існує ризик, що можуть виникнути побічні реакції з боку ЦНС, такі як запаморочення та ін.., при цьому швидкість психомоторних реакцій може знизитись. В такій ситуації не слід управляти автотранспортом та іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

У деяких пацієнтів протромбінований час був зареєстрований, коли вони застосовували інші цефалоспорини. Тому ті пацієнти, які проходять процедуру антикоагулянтної терапії, повинні бути обережними.

Антикоагулянти на зразок кумарину (варфарин калію, наприклад) посилюють свою дію завдяки цефіксиму, тому протромбінований час може збільшитись, а кровотечі можуть як проявитись, так і не проявитись.

Симптоми передозування можуть виникнути, якщо одночасно відбувається застосування блокаторів канальцевої секреції (пробенециду, алопуринолу, діуретиків), оскільки відбувається підвищення максимальної концентрації у сироватці крові цефіксиму, що сповільнює його виведення за допомогою нирок.

Потенційно нефротоксичні речовини (віоміцин, колістин, аміноглікозид, поліміксин) або сильнодіючі діуретини (фурасемід, етакринова кислота), якщо вони застосовуються у комбінації з цефіксимом, можуть підвищувати ризик виникнення ниркової недостатності.

Вільний цефіксим підвищується на 50 % завдяки саліциловій кислоті, оскільки цефіксим переміщується з тих місць, де він зв’язується з протеїнами. Але цей процес залежить від концентрації.

Підвищена концентрація цефіксиму у плазмі може бути спричинена дією карбамазепіну, тому цей показник варто контролювати.

Біодоступність цефіксиму підвищується завдяки дії ніфедипіну, але немає даних щодо клінічної взаємодії.

Препарат може зменшити реабсорбцію естрогенів та ефективність комбінованої пероральної контрацепції.

Розчини Фелінга або Бенедикта, таблетки із сульфатом міді під час лікування препаратом можуть давати хибно позитивні результати реакції на глюкозу в складі сечі. В таких випадках потрібно користуватись глюкозооксидазним тестом.

Хибно позитивні результати прямого тесту Кумбса можуть давати цефалоспоринові антибіотики, до яких належить препарат, тому варто це враховувати.