Метоклопрамід: інструкція, застосування, ціна

Метоклопрамід – препарат, призначений для запобігання розвитку таких поширених симптомів із боку ШКТ як нудота і блювота, що виникають після проведених хірургічних втручань, променевої та хіміотерапії (у дітей), при різних захворюваннях, у т.ч. гострій формі мігрені.

Склад

Діюча речовина: метоклопрамід (metoclopramide). В 1 мл розчину міститься 5 мг метоклопраміду гідрохлорид.

Допоміжні речовини: натрію хлорид, Е221 (натрію сульфіт безводний), кислота хлористоводнева розведена, дінатрію едетат, пропіленгліколь, вода, призначена для ін’єкційного введення.

Форма випуску та основні фізичні і хімічні властивості

Метоклопрамід випускається у формі прозорого, позбавленого кольору розчину, призначеного для ін’єкційного введення у дозуванні 5 мг/мл по 2 мл №10 (по 2 мл розчину у 10 ампулах у двох контурних сотових упаковках у пачці з картону) та у формі таблеток у дозуванні по 10 мг №50 (по 10 таблеток у 5-ти блістерах).

Фармакотерапевтична група

Метоклопрамід належить до групи пропульсантів (лікарських засобів, які стимулюють рухову активність кишечника).

Фармакологічні властивості 

Фармакодинаміка. Діюча речовина препарату є центральним антагоністом дофаміну та сприяє передачі імпульсів у периферичних холінергічних синапсах.

Лікарський засіб пришвидшує проштовхування їжі зі шлунку у тонкий кишечник, блокуючи її зворотній викид через рот. Цей ефект досягається завдяки тому, що метоклопрамід гальмує допаміненергічні нейрони (діє на хеморецептори, які подразнюють блювотний центр, розташований у довгастому мозку).

Фармакологічний інгредієнт препарату посилює перистальтику кишечника, роботу якого контролюють також вищі центри. Метоклопрамід активує постангліонарні холінергічні рецептори та пригнічує допамінергічні рецептори тонкої кишки, а також шлунка. За посередництвом парасимпатичної нервової системи і гіпоталамусу діюча речовина здійснює координацію і регуляцію рухової активності кишечника (верхніх його відділів), результатом чого є підвищення тонусу органів ШКТ, зменшення гастростазу, стимуляція перистальтики, пришвидшення очищення шлунка від залишків їжі, відсутність езофагіального та пілоричного рефлюксів. Метоклопрамід сприяє нормалізації процесу виділення жовчі, усуненню дискінезії жовчного міхура і зменшенню спазму сфінктера Одді, не викликаючи при цьому зміни його тонусу.

З огляду на те, що метоклопрамід блокує дофамінові рецептори, при прийомі препарату небажані побічні реакції виникають зазвичай з боку екстрапірамідної системи.

За рахунок того, що секреція пролактину не гальмується дофаміном, при тривалій терапії препаратом зростає концентрація цього гормону у плазмі крові.

Існують дані, які підтверджують, що у жінок лікарський засіб може впливати на менструальну функцію (порушувати цикл). З грудей може виділятися молоко, хоча жінка й не перебуває у лактаційному періоді. У чоловіків молочні залози можуть збільшуватися у розмірах. При припиненні терапії метоклопрамідом ці ознаки минають самі по собі.

Фармакокінетика препарату. Якщо був введений у вену, діяти на ШКТ починає через одну, максимум три хвилини. Якщо у товщу м’язової тканини – через 10, максимум 15. Блювотний рефлекс ослаблюється у наступні півдоби (12 годин).

Лікарський засіб зв’язується з білками сироватки крові на 13-30%. Об’єм розподілу діючої речовини у тканинах становить 3,5 л/кг. Метоклопрамід долає плацентарний, а також гематоенцефалічний бар'єр і здатен проникати у материнське молоко.

Процес метаболізму діючої речовини препарату проходить у печінці, а біологічний її напіврозпад відбувається за 4, максимум 6 годин. 1/5 дози ліків виводиться з організму у незміненій формі, решта (після того, як пройде процес перетворення у печінці) з’єднується з кислотою (сірчаною або глюкуроновою) та виводиться нирками.

Якщо у хворого діагностували важку ниркову недостатність, кліренс креатиніну у нього може знижуватися до 70%. Біологічний напіврозпад метоклопраміду у таких випадках розтягується на 10 годин, а якщо кліренс креатиніну становить від 10 до 50 мл/хв.  - на 15, якщо його показник є меншим, ніж 10 мл/хв.

У хворих, які потерпають від цирозу печінки, діюча речовина може накопичуватися в організмі, що тягне за собою зниження кліренсу наполовину.       

Показання до застосування

Метоклопрамід, призначений для ін’єкційного введення, застосовується як у терапії дорослих, так і дітей. У хворих старше 18-ти років дозволяє попередити нудоту та/або блювання, що можуть виникнути після проведеного оперативного втручання або променевого лікування. Лікарський засіб призначають також з метою усунення цих симптомів при різних захворюваннях, зокрема гострій фазі мігрені.

У пацієнтів віком до 18-ти років Метоклопрамід застосовують з метою запобігання виникнення нудоти та/або блювоти, що часто виникають як побічний ефект проведеної хіміотерапії (як препарат другої лінії), а також усунення цих симптомів після проведеного хірургічного втручання.

Протипоказання

• Гіперчутливість до діючої або однієї із допоміжних речовин препарату;
• механічна кишкова непрохідність;
• феохромоцитома (як діагностована, так і запідозрена), оскільки при цій патології прийом метоклопраміду може спровокувати різке і сильне підвищення кров'яного тиску;
• епілепсія (діюча речовина препарату може провокувати збільшення частоти та інтенсивності нападів);
• одночасна терапія допаміненергічними антагоністами/леводопою;
• пролактинзалежні пухлини;
• вік хворого від 0 до 12 місяців (з огляду на ризик розвитку екстрапірамідних розладів);
• шлунково-кишкові кровотечі та/або перфорація шлунка чи кишечника;
• перенесена тардивна дискінезія, спровокована прийомом метоклопраміду або нейролептиків (антипсихотиків);
• хвороба Паркінсона;
• діагностована метгемоглобінемія, пов’язана з нестачею НАДН-цитохром-b5-редуктази або прийомом метоклопраміду у минулому;
• екстрапірамідні рухові розлади (підвищена судомна готовність);
• бронхіальна астма (за умови, що у хворого спостерігається підвищена чутливість до сульфіту натрію, який входить до складу Метоклопраміду).

Спосіб застосування 

Розчин призначений для ін’єкційного введення. Вводити його можна як у товщу м’язової тканини, так і у вену, але якщо препарат вводиться у судину, робити це треба повільно (впродовж не менш як трьох хвилин). Перед проведенням ін’єкції лікарський засіб необхідно розвести 5% розчином глюкози або 0,9% розчином NaCl.

Доза для дорослих – 10 мг на одне введення. Препарат вводити не частіше, ніж тричі на день. Не вводити понад 30 мг препарату на добу. Максимальну добову дозу можна розрахувати в інший спосіб - не більше 0,5 мг/кг ваги пацієнта. 

Тривалість ін’єкційної терапії повинна бути максимально короткою. Задля безпеки пацієнта потрібно якнайшвидше перейти на таблетовану форму метоклопраміду.

Доза для дітей розраховується так: 0,1-0,15 мг/кг ваги. Вводити максимум тричі на день. Не вводити препарат у дозі, яка перевищує 0,5 мг/кг ваги. Слід дотримуватися мінімального інтервалу між ін’єкціями у шість годин.

З метою запобігання розвитку таких побічних ефектів як нудота та/або блювання, профілактична терапія метоклопрамідом проводиться після проведеного оперативного втручання.

Схема дозування препарату для проведення терапії пацієнтам віком від одного до 18-ти років:

Вік пацієнта	Вага хворого	Максимальна доза, яку можна ввести за один раз	Частота введення препарату
1–3 роки	Від 10 до 14 кг	1 мг	Не більше трьох разів на добу
3-5 років	Від 15 до 19 кг	2 мг	Не більше трьох разів на добу
5–9 років	Від 20 до 29 кг	2,5 мг	Не більше трьох разів на добу
9–15 років	Від 30 до 60 кг	5 мг	Не більше трьох разів на добу
15–18 років	Понад 60 кг	10 мг	Не більше трьох разів на добу

 

У післяопераційному періоді для усунення нудоти та/або блювання препарат можна застосовувати не довше двох діб (48 годин). Після проведеної хіміотерапії – не довше п’яти.

Якщо у пацієнта – кінцева (термінальна) стадія патології нирок, при якій показник кліренсу креатиніну дорівнює або є меншим, ніж 15 мл/хв., вводити йому можна лише ¼ рекомендованої виробником дози ліків. Якщо хвороба має помірний або важкий перебіг, а показник кліренсу креатиніну становить від 15 до 60 мл/хв., - лише половину.

При печінковій недостатності (з огляду на збільшення періоду біологічного напіврозпаду лікарського засобу) пацієнтам призначають лише половину дози.

Зважаючи на те, що у пацієнтів похилого віку гірше функціонують печінка та нирки, що зумовлено незворотними віковими змінами, дозу метоклопраміду у таких хворих також бажано зменшити. 

Щоб звести до мінімуму ризик виникнення небажаних побічних ефектів (зокрема з боку нервової системи), препарат не рекомендується застосовувати довше п’яти діб.

Побічні реакції

Пацієнти, яким вводять метоклопрамід ін’єкційно, можуть скаржитися на нудоту, сухість у роті, диспепсію, закрепи або, навпаки, діарею, якщо доза препарату перевищувала максимально допустиму добову.

Препарат здатен викликати екстрапірамідні порушення, зокрема дистонію (вкрай рідко – дискінетичний синдром). Найчастіше – у дітей та молоді (віком до 30-ти років), особливо якщо доза перевищувала 0,5 мг/кг ваги. Терапія метоклопрамідом може супроводжуватися спазмом м’язів обличчя/екстраокулярних м’язів (зокрема окулогірними кризами), ритмічною протрузією язика, бульбарним типом мовлення, мимовільними спазматичними рухами плечима/шиєю/головою, їх неприродним положенням, опістотонусом, гіпертонусом м’язів, тонічним блефароспазмом; тремором/смиканням м’язів, їх ригідністю, брадикінезією, акінезією, маскоподібним обличчям (при тривалій терапії препаратом в осіб похилого віку і пацієнтів з недостатністю функції нирок); тардивною дискінезією (часом – незворотною), що може виникати при тривалому лікуванні в осіб похилого віку (переважно у жінок) та хворих на цукровий діабет після припинення терапії (серед симптомів – мимовільні рухи язиком, ротом, щелепами, цілим обличчям, тулубом та/або верхніми і нижніми кінцівками); розвитком нейролептичного злоякісного синдрому (гіперпірексією, ригідністю м’язів, підвищеним рівнем креатинфосфокінази у плазмі крові, порушеннями свідомості, розладом роботи вегетативної нервової системи), що може загрожувати життю хворого, відтак вимагає негайного припинення лікування цим препаратом та симптоматичної терапії бромокриптином/дантроленом; жаром, запамороченням, втомою, яку неможливо пояснити іншими причинами, відчуттям страху, розгубленості, потребою постійного руху (непосидючістю), головним болем, сонливістю, астенією, пригніченою свідомістю, тривогою, шумом у вухах; гострими короткочасними неврологічними порушеннями (зазвичай цей симптом виникає у дітей); депресією, сплутаністю свідомості, неспокоєм, галюцинаціями; брадикардією (найчастіше цей побічний ефект виникає при введенні метоклопраміду у вену), що може викликати зупинку серця невдовзі після введення препарату, блокаду синусового вузла/AV-блокаду (як правило, така побічна реакція виникає при введенні препарату у вену), подовженням інтервалу QT, шлуночковою/суправентрикулярною екстрасистолією, шлуночковою тахікардією типу «пірует», зниженням кров’яного тиску, шоком, втратою свідомості (при введенні метоклопраміду у вену), різким та інтенсивним підвищенням артеріального тиску (у хворих на феохромоцитому), важкими реакціями з боку серця та судин (щоправда такі випадки – поодинокі і спостерігалися у більшості при введенні лікарського засобу у вену); сульфгемоглобінемією, яка переважно є наслідком потрапляння в організм високих доз ліків, що вивільняють сірку та метгемоглобінемією, яка може розвинутися на тлі нестачі НАДН-цитохром-b5-редуктази (як правило, така ознака виникає у немовлят); реакціями гіперчутливості організму, у т.ч. анафілактичними реакціями (набряком Квінке/анафілактичним шоком), що виникають переважно у хворих на бронхіальну астму та проявляються нудотою, блювотою, гострим нападом астми, свистячим диханням, шоком або розладами свідомості, які у кожному індивідуальному випадку відрізняються за інтенсивністю та тривалістю; реакціями підвищеної чутливості (висипаннями на шкірі, свербежем і почервонінням шкіри, кропив’янкою); гіперпролактинемією, галактореєю, аменореєю, порушеннями менструального циклу, гінекомастією (у чоловіків) – через те, що препарат стимулює продукцію пролактину (при появі цих побічних реакцій лікування метоклопрамідом необхідно припинити); підвищенням рівня печінкових ензимів, на що вкажуть результати проведених лабораторних аналізів.

Якщо пацієнт – підліток або людина, в якої нирки не працюють на повну потужність (у хворих з діагностованою нирковою недостатністю), метоклопрамід буде повільніше виводитися з його організму, тому такі особи потребують особливого медичного контролю за їхнім станом здоров’я. При виникненні небажаних побічних реакцій лікування препаратом припиняють.

Якщо метоклопрамід вводити у високих дозах і довше, ніж п’ять діб поспіль, ризик розвитку небажаних побічних ефектів з боку нервової системи зростає.

Передозування 

Проявляється сонливістю, сплутаністю і зниженням рівня свідомості, тривогою, яка наростає, підвищеною дратівливістю, судомами, гіпотензією, галюцинаціями, зупинкою серцевої і дихальної діяльності, дистонічними реакціями. Існують дані, які підтверджують взаємозв’язок між терапією метоклопрамідом і розвитком метгемоглобінемії, хоча такі випадки є поодинокими.

При розвитку екстрапірамідних порушень пацієнту слід ввести антидот – біпериден. Якщо хворий проковтнув велику дозу ліків, шлунок необхідно промити. Альтернативний варіант – прийом активованого вугілля + сульфату натрію. Допоки ознаки отруєння не минуть, треба постійно моніторити життєві показники такого пацієнта.   

Взаємодія з іншими ліками та інші види взаємодій

Метоклопрамід є антагоністом допамінергічних агоністів та леводопи, тому приймати їх одночасно протипоказано.

Слід уникати прийому метоклопраміду зі спиртними напоями, оскільки вони посилюють заспокійливий ефект, яким володіє препарат.

При поєднанні з таблетованими формами ліків (приміром, парацетамолом), діюча речовина вказаного лікарського засобу, впливаючи на рухову активність шлунка, може, відповідно, впливати на всмоктування таблетованих форм ліків.

Метоклопрамід є антагоністом антихолінергічних засобів та похідних морфіну у їхньому впливі на моторику кишечника.

При одночасній терапії інгібіторами ЦНС, у т.ч. похідними морфіну, антигістамінними блокаторами рецепторів Н1, які володіють заспокійливою дією, барбітуратами, нейролептиками, седативними антидепресантами, клонідіном і схожими на нього лікарськими засобами, терапевтичний ефект метоклопраміду може потенціюватися.

При поєднанні препарату з іншими антипсихотиками, можуть виникати екстрапірамідні порушення, що є наслідком кумулятивного ефекту згаданих лікарських засобів.

У пацієнтів, які одночасно лікуються серотонінергічними ліками (зокрема йдеться про селективні блокатори зворотного захоплення серотоніну) та метоклопрамідом, зростає ймовірність виникнення серотонінового синдрому.

У хворих, яким вводять метоклопрамід, належить контролювати рівень концентрації дигоксину у сироватці крові, оскільки препарат здатен зменшувати його біодоступність. Водночас він збільшує біодоступність циклоспорину: максимальну його концентрацію – на 46%, вплив – на 22%.

При одночасній терапії суксаметонієм/мівакурієм та метоклопрамідом, пригнічується холінестераза сироватки крові, наслідком чого є збільшення тривалості нервово-м’язового блоку.

При поєднанні метоклопраміду з потужними блокаторами CYP2D6 (йдеться, насамперед, про пароксетин та флуоксетин), підвищуються рівні його експозиції. Інформація про те, наскільки ці дані мають клінічне значення, відсутня, проте хворі, які одночасно лікуються метоклопрамідом та сильними інгібіторами CYP2D6, потребують ретельного медичного спостереження, оскільки у таких пацієнтів є вищим ризик розвитку небажаних побічних ефектів.

При комбінації зі сукцинілхоліном метоклопрамід пролонгує його терапевтичний ефект.

При поєднанні з вітаміном В1 (тіаміном) Метоклопрамід (з огляду на те, що до складу препарату входить сульфіт натрію) сприяє його швидкому розщепленню в організмі.          

Особливості застосування

При гастропарезі, гастроезофагеальній рефлексній хворобі, диспепсії, які мають хронічний характер, при оперативних втручаннях і променевій терапії (як допоміжний засіб) препарат не призначається.

У дітей, підлітків та молодих людей віком до 30-ти років, які лікуються метоклопрамідом, є більший ризик розвитку дистонічно-дискінетичних розладів.

Оскільки серед небажаних побічних реакцій, які можуть супроводжувати терапію метоклопрамідом, згадується паркінсонізм, особам похилого віку терапію цим лікарським засобом (особливо ін’єкційною його формою) призначають, але з обережністю.

У дітей та у пацієнтів, яким ввели високу дозу ліків, можуть виникати екстрапірамідні розлади (як правило, після введення перших доз). Продовжувати лікування метоклопрамідом у таких випадках протипоказано! Після припинення терапії препаратом небажані побічні реакції зазвичай минають самі по собі, проте деколи є необхідність у проведенні лікування, націленого на усунення симптомів: дітям призначають бензодіазепіни, дорослим – антихолінергічні препарати (з метою усунення проявів паркінсонізму).

Слід дотримуватися інтервалу між ін’єкціями препарату – мінімум шість годин. Це дозволить уникнути передозування ліками. Якщо довший час (понад три місяці) застосовувати у лікуванні метоклопрамід, це може призвести до розвитку незворотної тардивної дискінезії. У групі ризику – пацієнти похилого віку. Якщо з’явилися симптоми, які вказують на розвиток цього побічного ефекту, терапію метоклопрамідом припиняють.

Препарат у монотерапії та у комбінації з антипсихотиками може провокувати злоякісний нейролептичний синдром. При появі його ознак слід негайно припинити прийом ліків та розпочати симптоматичну терапію.

Хворим, які приймають інші лікарські засоби, що здійснюють вплив на ЦНС або потерпають від супутніх неврологічних захворювань, препарат потрібно вводити із обережністю.

Слід мати на увазі, що Метоклопрамід погіршує перебіг хвороби Паркінсона (посилює прояви цього захворювання).

Якщо нестача NADH-цитохром-b5-редуктази у пацієнта спровокувала метгемоглобінемію, треба негайно припинити прийом ліків і приступити до симптоматичної терапії, зокрема метиловою синню.

Після введення метоклопраміду (особливо якщо препарат був введений у вену) у хворого можуть розвинутися важкі побічні ефекти з боку серцево-судинної системи: гостра серцева недостатність, зупинки серця, важка брадикардія, пролонгація інтервалу QT.

Лікарський засіб вводити у вену треба повільно (щонайменше протягом трьох хвилин). Такий підхід дозволить зменшити ризик виникнення небажаних побічних ефектів, у т.ч. акатізії (постійної потреби у русі, непосидючості) та гіпотонії.    

Якщо у хворого нирки не працюють на повну потужність або у нього діагностоване важке порушення функції печінки, дозу метоклопраміду необхідно зменшити.

Пацієнтам з т. зв. групи ризику (людям похилого віку, в яких порушена провідність серця, нескоректований дисбаланс електролітів або які потерпають від брадикардії, а також хворим, які приймають ліки, що пролонгують інтервал QT) вводити препарат потрібно з обережністю. Не застосовувати у терапії гастропарезу, гастроезофагеального рефлюксу чи диспепсії, що набули хронічного характеру, а також як допоміжний лікувальний засіб під час проведення променевої терапії або оперативного втручання.

Увага! Ампули необхідно зберігати у заводській упаковці. Не залишати на сонці! Розчин, призначений для ін’єкційного введення, заборонено змішувати з лужними засобами, призначеними для вливань.

Введення препарату вагітним жінкам або жінкам, які годують дитину грудьми

Дослідження, яке проводилося на 1000 вагітних жінок показало, що препарат не виявляє токсичного ефекту на плід, тобто не провокує появи у нього відхилень від нормального фізіологічного розвитку, тож, у разі такої необхідності, допускається застосування метоклопраміду у терапії вагітних. З огляду на фармакологічні властивості, якими володіють антипсихотики, зокрема метоклопрамід, при застосуванні у ІІІ триместрі вагітності може провокувати появу екстрапірамідних порушень у дітей одразу після їх народження, відтак на пізніх термінах вагітності від застосування цього препарату бажано відмовитися, а якщо немає такої можливості, потрібно постійно моніторити стан здоров’я немовляти, матері якого у ІІІ триместрі вагітності вводився метоклопрамід.

Діюча речовина здатна проникати у материнське молоко, тому застосовувати цей лікарський засіб жінкам у період лактації не можна. 

Діти

Препарат не призначають дітям віком від 0 до 12 місяців.

Здатність впливати на швидкість реакції при управлінні автотранспортом

Під час терапії препаратом не можна сідати за кермо. Також протипоказаною є робота з механізмами, які при неправильній експлуатації можуть становити потенційну загрозу як для людини, так і тих, хто її оточує.

Ціна

Від 46 до 53 гривень за Метоклопрамід у формі розчину, призначеного для ін’єкційного введення у дозуванні 5 мг/мл по 2 мл №10 (по 2 мл розчину у 10 ампулах).

Термін придатності. Умови зберігання розчину

Ампули слід зберігати у заводській упаковці за температури, яка не перевищує 25◦С. Не тримати на сонці – препарат повинен якомога менше контактувати із прямими сонячними променями. Розчин забороняється заморожувати! Зберігати можна максимум 4 роки із дати виготовлення.

Категорія відпуску

Відпуск препарату передбачає наявність рецепту від лікаря.й засіб призначають також з метою усунення цих симптомів з боку ШКТ при різних захворюваннях, зокрема гострій формі мігрені.