Лефлок: інструкція, застосування, ціна

Лефлок – це синтетичний засіб групи фторхінолонів, що має антибактеріальну активність.

Склад і форма випуску

Лікарська форма – таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Діюча речовина: 1 таблетка містить левофлоксацину гемігідрату в перерахунку на левофлоксіцін 250 мг або 500 мг.

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, повідон, тальк, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 4000, жовтий захід FCF (E 110).

Основні фізико-хімічні властивості таблеток по 250 мг: таблетки, вкриті оболонкою, світло-рожевого кольору, з двоопуклою поверхнею, з рискою.

Основні фізико-хімічні властивості таблеток по 500 мг: таблетки довгастої форми, вкриті оболонкою, світло-рожевого кольору, з двоопуклою поверхнею, з рискою.

Фармакологічні властивості

Левофлоксацин – це штучно створений антибактеріальний фармакологічний засіб, що походить з групи фторхінолонів. Це S-енантіомер рацемічної суміші офлоксацину. У якості антибактеріального препарату він впливає на комплекс ДНК-ДНК-гірази, а також топоізомерази IV.

Рівень бактеріальної активності Лефлоку залежить як від співвідношення максимальної концентрації діючої речовини в сироватці крові (Сmах), так і від площі під фармакокінетичною кривою (AUC) і мінімальної переважної концентрації (МПК).

Ключовий механізм резистентності – це наслідок мутації в генах gyr-A. In vitro є перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. Однак, зазвичай, немає перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами протибактеріальних засобів.

Рекомендовані граничні значення МПК для левофлоксацину представлені в таблиці тестування МПК (мг/л).

Таблиця 1

Патогенні мікроорганізми	Чутливі	Резистентні
Enterobacteriacae	≤ 1 мг / л	> 2 мг / л
Pseudomonas spp.	≤ 1 мг / л	> 2 мг / л
Acinetobacter spp.	≤ 1 мг / л	> 2 мг / л
Staphylococcus spp.	≤ 1 мг / л	> 2 мг / л
Staphylococcus pneumoniae1	≤ 1 мг / л	> 2 мг / л
Streptococcus А, В, C, G	≤ 1 мг / л	2 мг / л
H. influenzae M. catarrhalis2	≤ 1 мг / л	> 1 мг / л
Граничні значення, не пов'язані з видами3	≤ 1 мг / л	> 2 мг / л

 

1 – Граничне значення МПК між чутливими й проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами було збільшено з 1 до 2 з метою стримування зростання диких штамів цього мікроорганізму, які демонструють варіабельність вказаного параметру. Граничні значення стосуються терапії високими дозами.

2 – Штами, з величинами МПК вище граничного значення між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами є дуже рідкісними або про них ще не повідомлялося. Тести на ідентифікацію та протимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті потрібно повторити, і якщо результат буде підтверджено, надіслати ізолят в референс-лабораторію.

3 – Граничні значення МПК, не пов'язані з видами, було визначено, переважно виходячи з даних фармакокінетики/фармакодинаміки, і є незалежними від розподілу МПК певних видів. Вони використовуються тільки для видів, яким не було визначено конкретне для виду граничне значення, і не використовуються для видів, де тестування на чутливість не рекомендується чи для яких не існує достатніх доказів щодо сумнівних видів (Enterococcus, Neisseria, грамнегативні анаероби).

Поширеність резистентності цілком може варіювати не тільки географічно, але і за часом для окремих видів. Найкраще отримати місцеву інформацію щодо резистентності, особливо в разі лікування важких інфекцій. За необхідності необхідно звернутися за порадою до фахівця, особливо, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що користь від Лефлоку вважається сумнівною, принаймні, при деяких типах інфекцій.

Зазвичай чутливі види

Аеробні грампозитивні бактерії.  Staphylococcus aureus * метицилін-чутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci, групи С і G, Streptococcus agatactiae, Streptococcus pneumoniae *, Streptococcus pyogenes *.

Аеробні грамнегативні бактерії.  Burkholderia cepacia **, Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae *, Haemophilus para-influenzae *, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae *, Moraxella catarrhalis *, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri.

Анаеробні бактерії.  Peptostreptococcus.

Інші.  Chlamydophila pneumoniae *, Chlamydophila psittaci, Chlamidia trachomatis, Legionellapneumophila *, Mycoplasma pneumoniae *, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.

Види, для яких придбана (вторинна) резистентність може бути проблематичною

Аеробні грампозитивні бактерії.  Enierococcus faecalis *, Staphylococcus aurens метицилін-резистентний, коагулазо-негативний, Staphylococcus spp.

Аеробні грамнегативні бактерії.  Acinetobacter baumannii *, Citrobacter freundii *, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae *, Eschcrichia coli *, Morganella morganii *, Proteus mirabilis *, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa *, Serratia marcescens *.

Анаеробні бактерії.  Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus **, Bacteroides thetaiotamicron **, Bacteroides vulgatus **, Clostridium difficile **.

* Клінічна ефективність продемонстрована лише для чутливих ізолятів.

** Природна проміжна чутливість.

Інші дані

Госпітальні інфекції, спричинені P. aeruginosa, потребують комбінованої терапії.

Фармакокінетика

Особливої ​​різниці після внутрішньовенного і перорального введення щодо фармакокінетики левофлоксацину немає. Після внутрішньовенного введення він накопичується в слизовій оболонці бронхів і бронхіальному секреті тканини легенів, сечі. Причому концентрація левофлоксацину в легенях істотно перевищує концентрацію цієї речовини в плазмі крові. У спинномозкову рідину потрапляє погано.

Близько 30-40% левофлоксацину зв'язується з протеїном сироватки крові. Кумуляційний ефект (500 мг 1 раз на добу) при багаторазовому введенні майже не відзначається. Існує незначний кумуляційний ефект при використанні того ж дозування двічі на добу. Стабільний стан зазвичай досягається за 3 дні.

Максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій оболонці бронхів і бронхіальному секреті легенів після прийому 500 мг перорально становили 8,3 мкг/г і 10,8 мкг/мл відповідно. Такі показники досягалися за 1 годину безпосередньо після прийому препарату. При цьому максимальні концентрації левофлоксацину в тканинах легенів становили приблизно 11,3 мкг/г і досягалися через 4-6 годин після прийому препарату. Максимальні концентрації цієї речовини 4-6,7 мкг/мл у вмісті пустул досягалися за 2-4 години після прийому препарату протягом 3-х днів при дозах 500 мг одноразово або дворазово на добу. Левофлоксацин досить погано проникає в цереброспінальну рідину. Що стосується тканин простати, то за 3 дні (одноразовий прийом на добу 500 мг) середні концентрації досягали 8,7 мкг/г, 8,2 мкг/г і 2 мкг/г відповідно через 2 години, 6 годин і 24 години. Середні концентрації в сечі через 8-12 годин після одноразового прийому 150 мг, 300 мг або 500 мг левофлоксацину становили 44 мг/л, 91 мг/л і 200 мг/л відповідно.

Левофлоксацин, як правило, метаболізується незначно. Його головними метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Вони складають менше ніж 5% кількості препарату, що виділяється з сечею. Відзначимо, що левофлоксацин стереохімічно стабільний і його хіральна структура зазвичай не піддається інверсії.

Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові досить повільно (період напіввиведення – 6-8 годин). Виведення більше ніж 85% цієї речовини здійснюється нирками.

Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику в діапазоні доз 50-600 мг.

На фармакокінетику левофлоксацину може впливати ниркова недостатність – знижується ниркове виведення і кліренс, а період напіввиведення збільшується. Відсутні значні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку. Виняток – відмінності, пов'язані з кліренсом креатиніну.

Що стосується гендерних відмінностей, то вони незначні у сфері фармакокінетики.

Показання

Лефлок використовується для лікування інфекційно-запальних захворювань, як легкого, так і середнього ступеню тяжкості, якщо вони викликані чутливими до цього фармакологічного засобу мікроорганізмами.  Серед них:

• пневмонії;
• гострі синусити;
• інфекції шкіри, м'яких тканин;
• загострення хронічних бронхітів;
• ускладнені та неускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у т. ч. пієлонефрити);
• хронічний бактеріальний простатит.

Протипоказання

Не варто застосовувати Лефлок для лікування при наявності підвищеної чутливості до левофлоксацину, інших хінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин. Також протипоказанням є епілепсія та наявність скарг на побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів.

Передозування

Результати досліджень за токсичністю Лефлоку на тваринах або досліджень клінічної фармакології препарату показали, що найбільш важливими ознаками гострого передозування левофлоксацину можуть бути симптоми з боку центральної нервової системи (сплутаність свідомості, запаморочення, різні порушення свідомості та судоми). Крім того, може подовжуватися інтервал QT, виникати шлунково-кишкові реакції (наприклад, ерозії слизових оболонок).

В рамках досвіду використання Лефлоку в післяреєстраційному періоді в подібних випадках теж спостерігалися ефекти з боку ЦНС, а саме – тремор, стан сплутаності свідомості, галюцинації, судоми.

Якщо виникло передозування, то потрібно пройти симптоматичне лікування. Оскільки можливе подовження інтервалу QT, то слід регулярно стежити за показниками ЕКГ. З метою захисту слизової оболонки шлунка рекомендується використовувати антациди. Гемодіаліз (в т. ч. перитонеальний і хронічний амбулаторний перитонеальний) не ефективний для видалення левофлоксацину.

 

Побічні ефекти

При прийомі Лефлоку можливі побічні ефекти у вигляді розвитку вторинних інфекцій, інфікування грибками, включаючи Candida. Можливі астенія, пірексія, больовий синдром (найбільш часто – в спині, грудях і кінцівках). Іноді можуть спостерігатися напади порфірії у пацієнтів з порфірією.

Також були зафіксовані побічні реакції з боку:

• системи крові – еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, панцитопенія;
• імунної системи – всілякі реакції гіперчутливості (анафілактичний та анафілактоїдний шок), ангіоневротичний набряк, особливо після прийому першої ж дози препарату;
• метаболізму – анорексія, гіпоглікемія (у зоні особливого ризику знаходяться пацієнти з цукровим діабетом), гіперглікемія, гіпоглікемічна кома;
• психіки – жахи, безсоння, нервозність, неспокій, депресія, сплутаність свідомості, тривожність, ажитація, аномальні сновидіння, психотичні реакції (галюцинації, параноя, самодеструктивна поведінка, суїцидальна спрямованість);
• ЦНС – судоми, запаморочення, тремор, головний біль, сонливість, парестезії, сенсорна або сенсомоторна периферична нейропатія, суб'єктивний розлад смаку (втрата смаку, порушення нюху, відсутність нюху), дискінезія, екстрапірамідні розлади, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, синкопе;
• органів зору – порушення зору (нечіткість зору, транзиторне порушення і навіть тимчасова втрата зору);
• органів слуху – вертиго, шум у вухах, порушення слуху, втрата слуху;
• серцево-судинної системи – шлуночкова аритмія або тахікардія (можлива зупинка серця переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT), відчуття серцебиття, алергічний васкуліт, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, артеріальна гіпотензія;
• дихальної системи – бронхоспазм, задишка, алергічний пневмоніт;
• травного тракту – диспепсія, діарея, нудота, блювання, закрепи, біль в животі, здуття живота, геморагічна діарея, що у виняткових випадках може свідчити про ентероколіт, коліт, панкреатит;
• гепатобіліарної системи – збільшення активності печінкових ферментів, підвищення білірубіну крові, а також гепатит, жовтяниця та тяжкі порушення функції печінки (в т. ч. гостра печінкова недостатність), часом смертельні випадки, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями;
• шкіри – синдром Лайєлла, висип, свербіж, почервоніння, кропив'янка, гіпергідроз, підвищена чутливість до УФ-випромінювання, синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна мультиформна еритема, лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит. Часом побічна реакція може виникнути з першої дози;
• кістково-м'язової системи – ураження сухожилля (тендиніт, розрив сухожиль, які можуть проявитися протягом двох діб від початку лікування і навіть вразити ахіллове сухожилля відразу обох ніг), зв'язок, м'язів, іноді може наступати артралгія, міалгія, м'язова слабкість, рабдоміоліз, артрит;
• сечовидільної системи – підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, гостра ниркова недостатність (наприклад, через інтерстиціальний нефрит).

Особливості застосування

Левофлоксацин дозволяється використовувати при лікуванні гострого бактеріального синуситу, загострень хронічного бронхіту, але інфекції повинні бути адекватно діагностовані.

Метицилін-резистентний золотистий стафілокок (МРЗС) резистентний і до фторхінолонів, і до левофлоксацину.  Так що його не варто призначати з метою лікування інфекцій, викликаних МРЗС, тільки, якщо чутливість мікроорганізму до левофлоксацину була підтверджена. Частим збудником інфекцій сечовивідних шляхів буває резистентна до левофлоксацину E. соli, це варто враховувати, призначаючи Лефлок пацієнтам. Також варто враховувати місцеву поширеність стійкості E. coli до фторхінолонів.

Госпітальні інфекції, які викликані P. aeruginosa, часто потребують комбінованої терапії.

При лікуванні хінолонами може виникати тендиніт, який іноді ускладнюється та призводить до розриву сухожиль, включаючи ахіллове сухожилля. Такі реакції, іноді білатеральні, часом виникають через 48 годин після прийому Лефлоку і навіть через кілька місяців після його відміни.  Найбільше схильні до тендиніту та розриву сухожиль літні пацієнти старше 60-ти років, хворі, які приймають добову дозу 1000 мг левофлоксацину, а також ті, хто одночасно лікується кортикостероїдами. Добову дозу важливо коригувати для літніх хворих, з огляду на кліренс креатиніну. Рекомендується проводити спостереження за ними, а при підозрі на тендиніт слід негайно припинити прийом Лефлоку і почати необхідне лікування, забезпечивши іммобілізацію сухожилля.

Діарея, особливо важка (персистуюча та/або геморагічна), в процесі або після лікування левофлоксацином може бути симптомом хвороби, викликаної Clostridium difficile. Її найважчою формою є псевдомембранозний коліт. В такому випадку негайно потрібно припинити прийом препарату і почати терапію підтримуючими засобами ± специфічна терапія (пероральний прийом ванкоміцину). Протипоказані до прийому засоби, що пригнічують моторику кишківника.

Лефлок абсолютно протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі. Його потрібно використовувати з особливою обережністю людям, схильним до судом і хворим з уже існуючими ураженнями ЦНС, при одночасній терапії фенбуфеном і подібними НПЛС або ліками, що підвищують судомну готовність (наприклад, теофілін). У разі появи судом якомога швидше припиняється лікування левофлоксацином.

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, її латентними або явними дефектами активності можуть бути схильні до гемолітичних реакцій, так що Лефлок їм потрібно застосовувати обережно.

Пацієнти з нирковою недостатністю потребують корекції дози для хворих з порушенням функції нирок.

Левофлоксацин може викликати важкі, потенційно фатальні випадки підвищеної чутливості навіть після першого застосування. Тоді варто припинити лікування, відразу ж звернутися до лікаря.

Під час лікування за допомогою левофлоксацину повідомлялося про тяжкі бульозні реакції (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз). При виникненні бульозних реакцій прийом Лефлоку припиняється, необхідно розпочати відповідне лікування, звернутися до лікаря.

Можливі зміни рівня глюкози в крові. Найчастіше це зазначається у хворих на цукровий діабет, а також у людей, які одночасно приймають пероральні гіпоглікемічні засоби (наприклад, глібенкламід) або інсулін. Є зафіксовані випадки гіпоглікемічної коми. У хворих на цукровий діабет важливо проводити регулярний моніторинг рівня глюкози в крові.

Повідомлялося про випадки фотосенсибілізації на тлі прийому Лефлоку. Щоб цього не сталося пацієнтам не рекомендується без особливої ​​необхідності піддаватися впливу УФ-випромінювання (природного або штучного) під час прийому ліків або протягом 48 годин після їх відміни.

Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К і одночасно приймали Лефлок демонстрували іноді збільшення показників коагуляційних тестів (ПТО/міжнародне нормалізоване відношення) та/або підвищення частоти геморагічних ускладнень. Спільний прийом не рекомендується.

Надходили повідомлення про психотичні реакції у пацієнтів, що приймають Лефлок.  Вкрай рідко вони прогресували до суїцидальних думок і самодеструктивної поведінки, часом лише після прийому однієї дози. При виникненні таких реакцій прийом левофлоксацину слід припинити і якомога швидше вдатися до відповідних заходів. Важливо з обережністю використовувати Лефлок пацієнтам з психотичними розладами або людям з психічними захворюваннями в історії хвороби. Обережно треба ставитися до застосування левофлоксацину пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: вроджений синдром подовження інтервалу QT, одночасне застосування ліків, які подовжують інтервал QT, невідкоригований електролітний дисбаланс, хвороба серця. Варто враховувати, що літні пацієнти та жінки можуть бути більш чутливими до ліків, подовжуючих інтервал QT.

Повідомлялося про сенсорну або сенсомоторну периферичну нейропатію, яка швидко виникає у пацієнтів, що приймають Лефлок. Якщо з'явилися симптоми нейропатії, то прийом препарату припиняють, щоб запобігти розвитку незворотного стану.

Надходили офіційні заяви про випадки некротичного гепатиту, аж до печінкової недостатності, яка загрожувала життю, при прийомі левофлоксацину. Найчастіше таке відбувалося з пацієнтами, що страждають важкими основними захворюваннями (сепсисом та ін.). Потрібно припинити лікування, якщо виникають симптоми хвороби печінки (анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж або болі в області живота) і звернутися до лікаря.

Левофлоксацин здатний блокувати нервово-м'язову передачу і цілком може провокувати м'язову слабкість у людей з miastenia gravis. Повідомлялося про досить серйозні побічні реакції, навіть смерті або необхідності застосування підтримки дихання. Тому протипоказано приймати Лефлок цій категорії хворих.

При прийомі левофлоксацину, особливо тривалому, часом розвиваються опортуністичні інфекції та ростуть резистентні мікроорганізми. При розвитку вторинної інфекції важливо своєчасно вжити відповідних заходів.

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі іноді дає хибнопозитивний результат. Знадобляться більш специфічні методи.

Лефлок пригнічує ріст Mycobacterium tuberculosis, тому може демонструвати помилково негативні результати під час проведення бактеріологічного дослідження у хворих на туберкульоз.

Спосіб застосування та дози

Лефлок слід приймати раз або двічі на добу незалежно від прийому їжі. Ковтати препарат слід, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води.

Загальна доза Лефлоку, як і тривалість лікування, безпосередньо залежать від типу і тяжкості інфекції. Рекомендовано приймати препарат протягом 48-72 годин після настання нормалізації температури тіла або відсутності збудників, яка було підтверджено різними мікробіологічними тестами.

Таблиця 2

Показання	Добова доза	Кількість прийму в добу	Тривалість лікування
Гострі синусити	500 мг	1 раз	10-14 днів
Загострення хронічного бронхіту	250-500 мг	1 раз	7-10 днів
Позагоспітальні пневмонії	500 мг	1-2 рази	7-14 днів
Неускладнені інфекції сечостатевої системи	250 мг	1 раз	3 дні
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит	250 мг	1 раз	7-10 днів
Інфекції шкіри та м'яких тканин	250-500 мг	1-2 рази	7-14 днів
Хронічний бактеріальний простатит	500 мг	1 раз	28 днів

Таблиця 3

Кліренс креатиніну	Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми)
50-20 мл / хв	250 мг / 24 години перша доза: 250 мг  наступні:  125 мг / 24 години	500 мг / 24 години перша доза: 500 мг  наступні:  250 мг / 24 години	500 мг / 12 годин перша доза: 500 мг  наступні:  250 мг / 12 годин
19-10 мл / хв	перша доза: 250 мг  наступні:  125 мг / 48 годин	перша доза: 500 мг  наступні:  125 мг / 24 години	перша доза: 500 мг  наступні:  125 мг / 12 годин
<10 мл / хв, (а також при діалізі і ХАПД *)	перша доза: 250 мг  наступні:  125 мг / 48 годин	перша доза: 500 мг  наступні:  125 мг / 24 години	перша доза: 500 мг  наступні:  125мг / 24 години

Діти

Лефлок протипоказаний дітям з причин можливості пошкодження суглобових хрящів.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Через наявність ймовірності пошкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, що росте, Лефлок протипоказано застосовувати вагітним і годуючим грудьми. При цьому вивчено на щурах, що левофлоксацин не викликає порушень фертильності або репродуктивної функції.

Здатність впливати на швидкість реакції

Лефлок має небажані побічні реакції у вигляді запаморочення, сонливості, порушення зору і слуху.  Всі вони порушують здатність людини концентрувати увагу і швидко реагувати, так що ці ліки варто з обережністю використовувати пацієнтам, які керують транспортом або працюють зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Всмоктування левофлоксацину може сильно падати, якщо одночасно приймати антациди, що містять магній і алюміній, а також препарати, що містять солі заліза, або діданозин (в буферній таблетці з алюмінієм або магнієм). Одночасне використання фторхінолонів з мультивітамінами, що містять цинк, загрожує зниженням їх всмоктування. Рекомендується дотримуватися не менше 2 годин між прийомом Лефлоку і названими препаратами.

Відомо, що солі кальцію мінімально впливають на всмоктування левофлоксацину. Якщо використовувати Лефлок одночасно з:

• сукралфатом, то зменшується біодоступність левофлоксацину, щоб цього уникнути приймайте препарати з різницею в мінімум 2 години;
• теофіліном, фенбуфеном або подібними нестероїдними протизапальними ліками не виявлено фармакокінетичної взаємодії. Але є можливість значного зниження судомного порогу при використанні Лефлоку з теофіліном, нестероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, які знижують судомний поріг. Відомо, що концентрація левофлоксацину в присутності фенбуфену була на 13% вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину;
• пробенецидом і циметидином, то ці речовини статистично вірогідно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину падає в присутності циметидину на 24%, а пробеніциду – на 34%. Річ у тому, що обидва цих препарати можуть блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Варто з обережністю ставитися до спільного використання левофлоксацину і ліків, що впливають на канальцеву секрецію, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю;
• циклоспорином, то його період напіввиведення зростає на 33%;
• антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарином), підвищуються коагуляційні тести та/або кровотечі, які можуть бути досить вираженими;
• ліками, які подовжують інтервал QТ, то потрібно проявляти граничну обережність;
• теофіліну, то фармакокінетичний вплив не відбувається.

Крім того, не було зафіксовано клінічно значущої взаємодії з їжею. Тому таблетки Лефлоку можна приймати незалежно від часу прийому їжі.

Не рекомендується одночасно з лікуванням вживати алкоголь.

Умови та термін зберігання

Лефлок можна зберігати протягом двох років за кімнатноъ температури.

Ціна

П'ять таблеток Лефлок в дозуванні 500 мг можна купити за 120-163 грн.