Ізоніазид: інструкція, застосування, ціна

Ізоніазид – це протитуберкульозний фармакологічний засіб.

Склад і форма випуску

Ізоніазид випускається у формі таблеток.

Діюча речовина: 1 таблетка містить 100 або 200 мг ізоніазиду (у перерахунку на суху речовину).

Допоміжні речовини: повідон, крохмаль кукурудзяний, кросповідон, кальцію стеарат.

Основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки по 100 мг: таблетки круглої форми, білого або майже білого кольору, з двоопуклою поверхнею;
• таблетки по 200 мг: таблетки круглої форми, білого або майже білого кольору з плоскою поверхнею, зі скошеними краями (з фаскою) і рискою.

Фармакологічні властивості

Ізоніазид має досить високу бактеріостатичну активність до мікобактерій туберкульозу, коли вони активно розмножуються. Цей препарат менш ефективний до тих бактерій, які знаходяться у спокої. Механізм дії Ізоніазиду пов'язаний з пригніченням синтезу міколієвих кислот з довгим ланцюгом, які виступають компонентами мембрани мікобактерій. Цей засіб здатен затримувати ріст мікобактерій у людини в концентрації 0,03 мкг/мл. На інші поширені збудники інфекцій цей фармакологічний засіб не має вираженого хіміотерапевтичного впливу.

Фармакокінетика

Ізоніазид цілком добре всмоктується з травного тракту. Також ця речовина легко проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр, може виявлятися в різних тканинах і рідинах людського організму. Після прийому всередину Ізоніазиду максимальна концентрація його в крові спостерігається через 1-4 години, туберкулостатична концентрація утримується від 6 годин до доби.

Ця діюча речовина виводиться нирками. В залежності від кількості, виділеного з сечею активного ізоніазиду відносно прийнятого дозування, пацієнти відносяться до «повільних» або «швидких» інактіваторів. До перших відносяться хворі, у яких із сечею виділяється до 10 % ізоніазиду на добу, до другої – понад 10 % на добу.

Період напіввиведення цієї речовини в плазмі крові при швидкому ацетилуванні становить 0,5-1,6 години, при повільному – 2-4 години. У разі ниркової недостатності цей показник становить 2-5 годин, а при тяжкій нирковій недостатності – 5-7 годин.

Показання до застосування

Ізоніазид використовується в комбінації з декількома іншими протитуберкульозними препаратами. Це робиться для лікування активного туберкульозу всіляких форм і локалізацій.

Також Ізоніазид підходить для монотерапії латентної туберкульозної інфекції або профілактики туберкульозу у людей, які були або ж знаходяться в близькому контакті з тими, хто хворий на туберкульоз.

Протипоказання

Не приймають Ізоніазид, якщо є:

• підвищена чутливість до діючої речовини або до інших компонентів препарату;
• епілепсія, схильність до судомних нападів;
• важкі психози (у т. ч. в анамнезі);
• поліомієліт (у т. ч. перенесений раніше);
• токсичний гепатит в анамнезі внаслідок застосування похідних гідразину ізонікотинової кислоти (фтивазид);
• гостра печінкова і/або ниркова недостатність;
• виражений атеросклероз.

Протипоказаний прийом Ізоніазиду у дозах понад 10 мг/кг маси тіла при легенево-серцевій недостатності III ступеня, артеріальній гіпертензії ІІ-ІІІ стадії, ішемічній хворобі серця, захворюваннях ЦНС, нирковій недостатності (хронічній), гепатиті (при загостренні), цирозі печінки, бронхіальній астмі, псоріазі, екземі (при загостренні), гіпотиреозі, мікседемі.

Ізоніазид не слід призначати особам із серйозними побічними реакціями на лікарські засоби, включаючи медикаментіндуційовані захворювання печінки.

Передозування

При передозуванні Ізоніазидом симптоми зазвичай з'являються протягом 0,5-3 годин. Вони проявляються: нудотою, блюванням, запамороченням, судомами, нечіткістю зору, млявістю, дезорієнтацією, гіперрефлексією, невиразною мовою, ступором і зоровими галюцинаціями. З часом від передозування цим препаратом може розвинутися респіраторний дистрес-синдром і навіть кома.

У такому разі при передозуванні Ізоніазидом потрібне промивання шлунка за допомогою зонда, при судомах здійснюється внутрішньовенне введення протисудомних препаратів та внутрішньовенне введення великих доз піридоксину. Ацидоз зазвичай коригується бікарбонатом натрію. Ефективними будуть такі процедури, як: форсований діурез, гемодіаліз і перитонеальний діаліз.

При лабораторних дослідженнях типовими проявами є: наявність ацетону в сечі, гіперглікемія, тяжкий метаболічний ацидоз.

Побічні ефекти

У пацієнтів зі сповільненою інактивацією ізоніазиду в рази підвищується ризик токсичних проявів з боку:

• травної системи – нудота, блювання, анорексія, закреп, сухість у роті, болі в області живота, гострий панкреатит;
• імунітету – алергічні реакції та реакції гіперчутливості, такі як: медикаментозна лихоманка, висипання (у т. ч. кореподібний, макулопапульозний дерматити, пурпура або ексфоліативний дерматит), свербіж, васкуліт, інтерстиціальний пневмоніт, лімфаденопатія. Також можуть загострюватися симптоми системного червоного вовчака або можуть з'явитися: вовчакоподібний синдром, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона;
• ЦНС – головний біль, периферична нейропатія/неврити, запаморочення, судоми, гіперрефлексія, почастішання нападів у пацієнтів з епілепсією, токсична енцефалопатія, розлади пам'яті, порушення сну. Також можливі психотичні реакції (токсичні психози), починаючи від незначних змін в особистості до значних психічних розладів, що зникають при відміні препарату;
• органів чуття – шум у вухах, втрата слуху (стосується пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності), неврит зорового нерва, а також атрофія зорового нерва;
• серцево-судинної системи – артеріальна гіпертензія, прискорене серцебиття, болі за грудиною і біля серця, посилення ішемії міокарда (стосується осіб похилого віку);
• сечовидільної системи – проблеми з сечовипусканням;
• гепатобіліарної системи – білірубінемія, білірубінурія, пошкодження печінки, підвищення рівня печінкових ферментів, жовтяниця, гепатит, ізоніазид-асоційований гепатит (у зоні ризику особи з хронічними захворюваннями печінки або пацієнти, які зловживають алкоголем), фулмінантна печінкова недостатність, що призводить до розвитку некрозу печінки (особливо в осіб старше 35 років);
• ендокринної системи та метаболізму – гіперглікемія, метаболічний ацидоз, пелагра, гінекомастія у чоловіків, менорагії у жінок, синдром Кушинга, дефіцит піридоксину, що впливає на перетворення триптофану в нікотинову кислоту;
• кровотворної системи – гемолітична, сидеробластична й апластична анемії, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, еозинофілія;
• опорно-рухового апарату – ревматоїдний синдром, посмикування м'язів.

Крім того, від прийому Ізоніазиду можливі інші побічні реакції: нездужання і слабкість; "синдром відміни", який характеризується головними болями, безсонням, дратівливістю, нервозністю, набряком слизової оболонки бронхів.

Особливості застосування

Через монотерапію Ізоніазидом можуть утворюватися стійкі штами мікобактерій, так що краще використовувати його в комбінації з іншими протитуберкульозними засобами. Важливо правильно підібрати дозу залежно від здатності пацієнта інактивувати ізоніазид. Тому перед призначенням Ізоніазиду доцільно визначити швидкість його інактивації. Це можна зрозуміти за вмістом активних речовин у крові та сечі.

Для зменшення побічних ефектів разом з Ізоніазидом призначають прийом піридоксину гідрохлориду (внутрішньо або внутрішньом'язово), глутамінової кислоти, тіаміну хлориду, тіаміну броміду (внутрішньом'язово) або натрієвої солі АТФ.

При змішаній інфекції призначають також прийом антибіотиків широкого спектру дії, фторхінолонів, сульфаніламідів.

В процесі лікування важливий контроль лікаря, регулярне проведення офтальмологічного обстеження. Причому в перший місяць таке обстеження рекомендується проводити мінімум 2 рази, потім – 1 раз в місяць.

Обов'язково потрібно контролювати функцію печінки всім пацієнтам під час лікування.

Необхідні спеціальні заходи обережності пацієнтам, які мають порушення функції печінки. Будь-яке погіршення функції печінки у них – показання для припинення лікування. Якщо рівень АСТ в сироватці крові зросте більш ніж у три рази або відбувається будь-яке підвищення рівня білірубіну, прийом препарату припиняють. При появі перших симптомів гепатиту (нудота, відчуття нездужання, стомлюваність, відсутність апетиту) терапія повинна бути негайно припинена.

З обережністю призначають Ізоніазид пацієнтам з цукровим діабетом, хронічним алкоголізмом, тяжкими порушеннями функції печінки або нирок. Аналогічно слід проявити обережність стосовно пацієнтів, які приймають інші потенційно гепатотоксичні препарати.

Ризик ізоніазидіндуційованої гепатотоксичності сильно зростає у пацієнтів віком від 35 років, особливо у жінок і осіб з повільною інактивацією препарату. Також це стосується ВІЛ-інфікованих пацієнтів і людей, які страждають від недоїдання, осіб з нейропатією.

Якщо є ризик розвитку нейропатії чи піридоксинової недостатності (хворі на діабет, хронічний алкоголізм, пацієнти з гіпотрофією, термінальною стадією ниркової недостатності, а також вагітні жінки, ВІЛ-інфіковані особи), то слід обов'язково призначати піридоксин.

У пацієнтів із цукровим діабетом можливий позитивний результат глюкозуричного тесту.

Не можна приймати Ізоніазид під час прийому їжі, інакше значно знизиться його біодоступність.

Під час лікування важливо уникати вживання алкогольних напоїв.

 

Спосіб застосування та дози

Не тільки добову, але і курсову дозу Ізоніазиду встановлюють індивідуально, все залежить від перебігу та форми захворювання, ступеня інактивації діючої речовини, ефективності лікування. Ізоніазид приймають всередину. Робити це слід до їжі або через 30-40 хвилин після прийому їжі.

Дорослим і дітям старше 4 років призначають одноразовий прийом препарату на добу. Дозування розраховується так: 5 мг/кг маси при щоденному застосуванні. Якщо ж призначається прийом ліків тричі на тиждень, то доза розраховується з розрахунку 10 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза для дорослих становить 600 мг, а для дітей − 500 мг.

Терапія активного туберкульозу, як правило, триває 6-8 місяців. Для профілактики достатньо приймати Ізоніазид 2-3 місяці.

Діти

Ізоніазид можна призначати дітям старше 4 років.

Застосування у період вагітності та годування груддю

Використовувати Ізоніазид вагітним жінкам можна з урахуванням співвідношення користь/ризик і тільки в дозі, що не перевищує 10 мг/кг маси тіла на добу. Важливо враховувати, що ізоніазид має здатність проникати через плаценту і часом викликає розвиток мієломенінгоцеле та гіпоспадії, геморагій (внаслідок гіповітамінозу К), а також затримку психомоторного розвитку плода.

Плюс цей препарат проникає в грудне молоко, тому краще або припинити годування груддю, або припинити прийом ліків. Тим паче що Ізоніазид здатний спричинити розвиток гепатиту та периферичних невритів у дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції

Є ймовірність розвитку побічних ефектів з боку ЦНС під час прийому Ізоніазиду. Ці побічні реакції можуть вплинути на здатність концентрувати увагу, швидкість реакції. Так що варто відмовитися від керування автотранспортом, іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Якщо Ізоніазид призначається пацієнтам з повільною інактивацією, які одночасно отримують парааміносаліцилову кислоту, то тканинна концентрація ліків може бути підвищена, тобто зростає ризик розвитку побічних ефектів.

Ізоніазид може уповільнити печінковий метаболізм багатьох ліків, що загрожує збільшенням їх токсичності. До таких препаратів належать: Карбамазепін, Фенітоїн, Діазепам, Примідон, Тріазолам, Хлорзоксазон і Дисульфірам.

Спільний прийом Ізоніазиду:

• з Леводопою – зниження лікувального ефекту;
• з Рифампіцином − збільшення ризику ураження печінки;
• з глюкокортикостероїдами – зростає метаболізм та елімінація ізоніазиду;
• з Ітраконазолом – є ймовірність істотного зниження його концентрації в сироватці крові та відсутність очікуваного ефекту від лікування, тому одночасне застосування не рекомендується;
• з Кетоконазолом − знижується рівень кетоконазолу в сироватці крові, тому після контрольних аналізів може знадобитися збільшити його дозу;
• з Ацетаминофеном – зростає токсичність останнього через генерації та накопичення токсичних метаболітів в печінці, це загрожує серйозними побічними реакціями;
• з Теофіліном підвищується концентрація теофіліну в плазмі крові, може знадобитися своєчасна корекція;
• з Вальпроатом − зростає концентрація вальпроату, тому дози підлягають коригуванню;
• зі Ставудином – збільшується ризик дистальної сенсорної нейропатії;
• з Циклосерином підвищується ризик токсичної дії на ЦНС;
• з Етосуксимідом – відбувається пригнічення метаболізму етосуксиміду (зростає концентрація в плазмі крові та збільшується ризик токсичності);
• з Ізофлураном – підвищується ризик гепатотоксичності;
• з Зальцітабіном у ВІЛ-інфікованих пацієнтів − кліренс ізоніазиду подвоюється, важливо контролювати концентрацію ізоніазиду і зальцитабіну, щоб забезпечити ефективність терапії;
• з вітаміном В6 і глутаміновою кислотою – знижується імовірність побічних реакцій від прийому Ізоніазиду;
• з Дифеніном − посилюються протиаритмічні властивості Дифеніну;
• з антацидами – падає абсорбція ізоніазиду (інтервал між їх прийомом повинен бути мінімум 1 годину);
• з непрямими антикоагулянтами, інгібіторами МАО – Ізоніазид може потенціювати ефекти цих препаратів (у тому числі токсичні).

Метаболізм Ізоніазиду та його метаболіту (ацетил ізоніазиду) ніяк не змінюється при гострому споживанні алкоголю. Однак такі зміни можливі у хронічних алкоголіків (збільшення метаболізму).

Може відбуватися взаємодія Ізоніазиду з тими харчовими продуктами, які містять гістамін і тирамін (наприклад, тунець, твердий сир, червоне вино, різні тропічні риби). В результаті можуть розвинутись побічні реакції: головний біль, пітливість, прискорене серцебиття, припливи, гіпертонія.

Умови та термін зберігання

Ізоніазид зберігається за температури +25^оС протягом 6 років.

 

Ціна

50 таблеток Ізоніазиду в дозі 200 мг можна купити за 17– 22 грн, а в дозі 300 мг – за 30 – 43 грн.