Депакін Хроно : інструкція, застосування, ціна

Купити на Liki24 зі знижкою 30% Купити

Депакін Хроно – антиконвульсант, який призначають у монотерапії первинної генералізованої епілепсії та у монотерапії або комбінованому лікуванні вторинної, локалізаційно зумовленої і змішаних форм епілепсії, а також при біполярному афективному розладі (у дорослих) з метою лікування маніакального синдрому і профілактики важких епізодів хронічного депресивного розладу. Засіб не призначають дітям, які важать менше 17 кг, вагітним, жінкам, які планують вагітність, і тим, які не користуються ефективними методами запобігання вагітності, а також годуючим матерям.

Інструкція до препарату Депакін Хроно у дозуванні 500 мг №30 (30 таблеток для перорального застосування)

Склад

Діючі речовини: вальпроат натрію (Sodium valproate), вальпроєва кислота (Valproic acid). В одній таблетці міститься 333 мг вальпроату натрію і 145 мг вальпроєвої кислоти, що еквівалентно 500 мг вальпроату натрію.

Допоміжні речовини: гідроксипропілметилцелюлоза, кремнію діоксид колоїдний (водний та безводний), етилцелюлоза (Ethylcellulosum), сахарин натрію (Saccharinum natricum).

До складу оболонки входить: гідроксипропілметилцелюлоза, тальк (Talcum), поліакрилатна дисперсія, поліетиленгліколь, Е 171 (титану діоксид).

Форма випуску. Основні фізичні і хімічні властивості медикаменту

Депакін Хроно випускається у формі продовгастих, укритих оболонкою таблеток майже білого кольору. З обох боків таблетку "ділить" навпіл риска. Таблетки – пролонгованої дії, призначені для перорального застосування. У пластиковому контейнері – 30 таблеток. У картонному упакуванні – один контейнер.

Фармакотерапевтична група

Код АТХ N03A G01. Депакін Хроно належить до групи протиепілептичних засобів.

Фармакологічні властивості протиепілептичного препарату

Фармакодинаміка.

Активна субстанція антиконвульсанту – вальпроат натрію - володіє протисудомними властивостями, що доведено результатами експериментів на тваринах із застосуванням різних моделей епілепсії з генералізованими та фокальними нападами і досліджень на людях (пацієнтів з різними формами епілепсії). Протиепілептичний ефект Депакіну Хроно, який полягає у попередженні або обмеженні дифузії розрядів, є результатом активності, яка опосередковано залежить від гамма-аміномасляної кислоти.

У дослідженнях in vitro було зафіксовано, що вказаний активний фармінґредієнт може індукувати реплікацію вірусу імунодефіциту людини (тип 1), проте ця його дія є слабо вираженою. У більшості досліджень, які проводилися згодом, вона не була підтверджена. Якими є клінічні наслідки для ВІЛ-інфікованих (вірусом 1 типу), - інформація про це відсутня. Якщо лікарський засіб (ЛЗ) призначається особам, які інфіковані цим вірусом, при проведенні аналізу на вірусне навантаження необхідно врахувати потенційну індукцію реплікації ВІЛу, що дозволить правильно інтерпретувати отримані результати.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після прийому внутрішньо біодоступність вальпроєвої кислоти у плазмі сягає майже 100%. Лікарський препарат (ЛП) практично відразу всмоктується у ШКТ. Абсорбція відбувається рівномірно і є пролонгованою, що дозволяє уникнути піків концентрації активного компоненту у плазмі крові та підтримати його терапевтичну концентрацію довший час.

Розподіл в організмі. Valproic acid розподіляється переважно у крові і позаклітинних рідинах, які швидко оновлюються. Зв’язується переважно з альбуміном. Процес зв'язування активної речовини з протеїнами плазми крові залежить від дози препарату, яку прийняв пацієнт. Здебільшого якщо загальна концентрація вказаної лікарської речовини у сироватці крові становить від 40 до 100 мг/л, частка її вільної фракції становитиме від 6% до 15% відповідно.

Рівень вальпроєвої кислоти у спинномозковому лікворі відповідає рівню вільної фракції цієї діючої речовини у рідкій частині крові і становить приблизно 10%.

Valproic acid можна вивести з організму за допомогою діалізу, проте через те, що майже 10% згаданої активної субстанції зв'язується з білком альбуміном, її фракція буде виведена у меншому об’ємі.

Sodium valproate може проникати крізь плаценту. Valproic acid – потрапляти у материнське молоко (від 1% до 10% від загального вмісту у плазмі крові пацієнток, які приймали вказаний медикамент у період грудного вигодовування).

Вальпроєва кислота досягає стану рівноваги у плазмі через три (щонайпізніше – чотири) доби після початку застосування медичного препарату. У деяких пацієнтів це відбувається трохи пізніше.

Діапазон терапевтичної концентрації активного фармінґредієнту у плазмі становить від 278 до 694 мкмоль/л (або від 40 до 100 мг/л). Якщо ж загальний вміст Valproic acid у плазмі крові перевищує 1040 мкмоль/л (або 150 мг/л), дозу ліків, розраховану на добу прийому, потрібно зменшити.

Біотрансформація. Метаболізм вказаного засобу відбувається переважно у печінці (шляхом глюкуронізації і ß-окислення). Порівняно з багатьма іншими протиепілептичними засобами, Sodium valproate не пришвидшує власного розщеплення. Так само не пришвидшує розщеплення прогестерону чи естрогену. Індукуючий вплив на цитохром Р-450 – відсутній.

Виведення. Середній Т½ Valproic acid з плазми у дорослих пацієнтів (за умови застосування протиепілептичного препарату на регулярній основі) становить 10 годин 36 хвилин (діапазон – 5-20 годин). Зважаючи на це, вальпроєву кислоту приймають не раз, а двічі на добу.

Активна субстанція елімінується у більшості з сечею. Не змінюючи свого вигляду, екскретується незначний її відсоток. Більша частина виводиться з організму у вигляді метаболітів.

Фармакокінетика в окремих групах хворих.

Пацієнти з нирковою недостатністю. У цієї категорії хворих ступінь зв’язування антисудомного засобу з простим глобулярним білком альбуміном є меншим. Може підвищуватися сироваткова концентрація вільної фракції Valproic acid. У таких випадках дозу антисудомного препарату зменшують.

Хворі похилого віку. Можуть змінюватися фармакокінетичні параметри, проте ці зміни не матимуть особливого клінічного значення. Відтак дозу протисудомного засобу підбирають залежно від клінічної відповіді на нього (ефективності контролю нападів).

Показання до прийому протисудомного препарату

Згаданий антиконвульсант призначається у монотерапії первинної генералізованої епілепсії: малих епілептичних нападах/абсансній епілепсії, масивних білатеральних міоклонічних судомах, великих нападах (як з міоклонією, так і без неї) та фотосенситивних формах епілепсії.

Депакін Хроно призначають також у монотерапії або у поєднанні з іншими протиепілептичними засобами при:

вторинній генералізованій епілепсії, особливо з синдромом Веста (нападах судом у дітей 2-3 року життя) або синдромом Леннокса-Гасто;
парціальній епілепсії з простими або комплексними симптомами (психосенсорних чи психомоторних формах);
змішаних формах епілепсії (генералізованих або парціальних).

Лікарський засіб застосовують у терапії маніакальних епізодів, асоційованих з біполярним афективним розладом, з метою профілактики рецидиву дистимічного розладу (у дорослих хворих з маніакальними і депресивними афективними станами, які при терапії маніакального синдрому відповідали на запропоноване лікування вальпроатом).

Протипоказання

Період вагітності (за винятком випадків, коли інші методи терапії не виявляють бажаного ефекту) (більше інформації на цю тему – у розділах "Особливості застосування ЛЗ" та "Застосування лікарського препарату вагітними пацієнтками і пацієнтками, які годують грудьми");
гіперчутливість до вальпроату, вальпроміду, дивальпроату або будь-якого іншого фармінґредієнту ЛП в анамнезі;
порфірія печінкового типу;
мітохондріальні розлади, причиною яких є мутації у гені, розташованому у клітинному ядрі, котрий кодує мітохондріальний фермент ДНК-полімерази гамма, у тому числі синдром Альперса-Гуттенхолера, порушення циклу сечовини, підозра на розлад, пов'язаний з ДНК-полімеразою гамма, у дітей, яким ще не виповнилося двох років (в анамнезі) (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування ЛЗ");
відмова від застосування ефективних методів контрацепції у жінок дітородного віку (більше інформації на цю тему – у розділах "Особливості застосування ЛЗ" та "Застосування лікарського препарату вагітними пацієнтками і пацієнтками, які годують грудьми");
гепатит (гострий або хронічний), важка форма гепатиту (особливого медикаментозного) в індивідуальному анамнезі або у когось з найближчих родичів;
поєднання з екстрактом трави звіробою звичайного або мефлохіном (більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія з іншими медичними препаратами. Інші види взаємодій");
дефіцит ензимів орнітинового циклу (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування ЛЗ").

Спосіб застосування лікарського препарату. Підбір оптимальної дози

Особи жіночої статі (підлітки і жінки фертильного віку).

Терапію вальпроатом натрію призначає і контролює лікуючий лікар, що спеціалізується на лікуванні пацієнтів з епілепсією. Sodium valproate не призначають пацієнтам жіночої статі до завершення періоду, протягом якого вони можуть зачати і виносити дитину. Виняток – випадки, коли інші методи терапії не виявляють бажаного ефекту або пацієнтка погано їх переносить. У таких випадках вальпроат призначають із обов’язковим застосуванням дієвих методів контрацепції (більше інформації на цю тему – у розділах "Показання до прийому протисудомного препарату" та "Особливості застосування ЛЗ").

Хворі на епілепсію.

Стандартна терапія. Дозу лікарського препарату підбирають залежно від ваги і віку хворого. Однак потрібно врахувати, що пацієнт може виявляти індивідуальну гіперчутливість до активної речовини ЛП. Оптимальна доза визначається з урахуванням відповіді хворого на запропоноване лікування. Якщо домогтися контролю за нападами не вдається або є підозра, що розвинулися побічні реакції, такий пацієнт підлягає клінічному спостереженню. Також потрібно визначити концентрацію препарату у його плазмі.

Застосування медикаменту у монотерапії першої лінії.

Оскільки медичний препарат – пролонгованої дії, загальну добову його дозу не обов’язково розділяти на два прийоми. Тобто прийняти його можна раз на добу. Найкраще – до їжі. Здебільшого ці ліки призначаються:

дітям – у загальній добовій дозі у 25 мг у розрахунку на 1 кг ваги пацієнта;
підліткам – у 20 або 25 мг (аналогічно – у розрахунку на 1 кг ваги);
дорослим – у 20 мг (у розрахунку на 1 кг маси тіла);
хворим похилого віку – у 15 або 20 мг (аналогічно – у розрахунку на 1 кг маси тіла).

Якщо є така можливість, лікування вказаним засобом (у дозуванні 500 мг) розпочинають поетапно. На початках пацієнт приймає 10 або 15 мг протиепілептичного засобу у розрахунку на 1 кг своєї ваги. Далі дозу поступово збільшують (кожні дві або три доби), поки не вдасться досягнути оптимальної. Відбувається це приблизно через сім днів з початку застосування протиепілептичного препарату. Після цього антисудомний засіб приймають у загальній добовій дозі у 15 мг (хворі похилого віку), 20 мг (підлітки і дорослі) або 25 мг (діти). Вказані дози розраховані на 1 кг маси тіла пацієнта та за умови застосування антисудомного препарату у монотерапії. Протягом деякого часу ці хворі можуть потребувати ретельного спостереження за їхнім станом. При задовільній клінічній ефективності протисудомного засобу, його дози більше не переглядають.

Рідко (зазвичай при монотерапії протисудомним препаратом) може виникнути потреба у підвищенні загальної добової дози – понад 25 мг у розрахунку на 1 кг ваги (у пацієнтів похилого віку), понад 30 мг (у підлітків чи дорослих) або понад 25 мг (у дітей).

Якщо навіть у такому разі контролю за епілептичними нападами досягти не вдалося, дозу можна знову переглянути (у бік збільшення). При прийомі антиконвульсанта у дозі 50 мг (у розрахунку на 1 кг маси тіла) і більше, її бажано розділити на три прийоми. Такий пацієнт підлягає більш пильному клінічному спостереженню і регулярній перевірці показників біохімії крові (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування ЛЗ").

Застосування лікарського препарату у дозуванні 500 мг одночасно з іншими протиепілептичними засобами. На початкових етапах терапії протиепілептичний препарат приймають за тією ж схемою, що й у разі його застосування у першій лінії лікування. Середня доза, розрахована на добу прийому, здебільшого відповідає дозі, яку призначають при проведенні монотерапії. В окремих випадках її можна збільшити на 5 або 10 мг (у розрахунку на 1 кг ваги хворого).

Необхідно також взяти до уваги можливий вплив вказаного антисудомного засобу на інші антисудомні препарати (більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія з іншими медичними препаратами. Інші види взаємодій").

Необхідність заміни іншого протиепілептичного засобу на Депакін Хроно (у дозуванні 500 мг). Якщо є потреба у повній заміні лікарського засобу на Депакін Хроно (у дозуванні 500 мг), робити це слід поступово, відповідно до рекомендацій для лікування першої лінії (одним лікарським засобом). Дозу окремих ЛЗ, які пацієнт приймав до того, як почав приймати Депакін Хроно (передусім похідних барбітурової кислоти) потрібно поетапно зменшити (аж до повної відміни лікарського засобу). Цей процес займає у середньому від двох тижнів до двох місяців.

Маніячний синдром у хворих з біполярним розладом. Терапію рекомендується розпочати із дози 20 мг ЛЗ на добу у розрахунку на 1 кг маси тіла пацієнта. Збільшити її треба якнайшвидше, доки не вдасться досягнути мінімальної, здатної забезпечити бажаний терапевтичний ефект. У більшості випадків його вдається досягти, коли діапазон вмісту вальпроату натрію у крові становить 45-125 мкг/мл.

Для терапії біполярних розладів оптимальна добова підтримуюча доза лікарського препарату становить від 1000 до 2000 мг. В окремих обґрунтованих випадках її можна збільшити до 3000 мг (у розрахунку на добу прийому). Дозу коригують залежно від відповіді пацієнта на запропоноване лікування.

Дослідження з вивчення безпеки та ефективності вказаного ЛП у терапії манії, асоційованої з біполярним розладом у дітей і підлітків, не проводилися.

Запобігання рецидивам фази манії у хворих з біполярними розладами. Профілактична доза повинна відповідати найменшим дозам, здатним забезпечити лікувальний ефект у фазі манії у конкретного пацієнта (підбір дози препарату завжди відбувається індивідуально). Забороняється протягом однієї доби приймати понад 3000 мг медикаменту.

Рекомендації з прийому. Таблетку приймають, запивши 100 мл води. Воду можна замінити молоком або іншим напоєм, що не містить алкоголю.

Підбір дози медичного препарату жінкам віком від 15 до 44-49 років (зокрема вагітним). Терапію розпочинають і проводять під контролем фахівця, який спеціалізується на лікуванні хворих з епілепсією. Терапію цим засобом призначають, якщо інші методи лікування не виявляють бажаного ефекту або якщо пацієнтка погано їх переносить (більше інформації на цю тему – у розділах "Особливості застосування ЛЗ" та "Застосування лікарського препарату вагітними пацієнтками і пацієнтками, які годують грудьми"). Співвідношення потенційної користі та можливих ризиків для цієї категорії хворих переглядається лікарем регулярно. Зазвичай цей ЛП призначають у монотерапії у найнижчій, яка тільки здатна забезпечити лікувальний ефект, дозі. В ідеалі – у формі таблеток пролонгованої дії, прийом яких дозволяє уникнути високих пікових значень у рідкій частині крові. Дозу, розраховану на добу прийому, бажано розділити на два (а краще – три) прийоми.

Небажана побічна дія

Більше інформації на тему можливого формування вроджених вад розвитку та аномалій розвитку центральної нервової системи – у розділах "Особливості застосування ЛЗ" та "Застосування лікарського препарату вагітними пацієнтками і пацієнтками, які годують грудьми".

Рідше ніж у 0,1%, але частіше ніж у 0,01% випадків терапія вказаним ЛП може супроводжуватися апластичною анемією, зниженням кількості гранулоцитів у периферійній крові, збільшенням середнього (нормального) об’єму еритроцитів, набутою еритроцитарною аплазією;

зворотною атрофією тканини головного мозку, що викликає зворотну деградацію когнітивних функцій;

синдромом Лаєлла, багатоформною еритемою, синдромом медикаментозної чутливості (появою висипань на шкірі, збільшенням кількості еозинофілів у крові, системним впливом медичного препарату на організм), синдромом Стівенса-Джонсона;

адипоцитозом, підвищенням рівня амонію* (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування ЛЗ");

* Існують повідомлення про рідкісні випадки помірного підвищення рівня амонію, який істотно не впливав на результати стандартних біохімічних досліджень для оцінки функції печінки (особливо якщо пацієнт застосовував у лікуванні кілька лікарських препаратів). Якщо немає клінічних симптомів, припиняти терапію немає потреби. Якщо ж на тлі гіперамоніємії виникли неврологічні прояви, потрібно провести додаткові дослідження (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування ЛЗ");

полікістозом яєчників, впливом на процес розвитку чоловічих статевих клітин (у т.ч. може знижуватися рухливість сперматозоїдів) (більше інформації на цю тему – у розділі "Застосування лікарського препарату вагітними пацієнтками і пацієнтками, які годують грудьми");

неадекватною поведінкою, труднощами у навчанні, підвищеною психомоторною збудливістю (переважно у дітей); зниженням рівня факторів згортання крові (хоча б одного), відхиленням від норми показників коагуляційних тестів (у тому числі подовженням зовнішнього каскаду згортання плазми, активованого парціального тромбопластинового часу, перетворенням фібриногену у фібрин і формуванням фібринового згустку та міжнародного нормалізованого відношення (більше інформації на цю тему – у розділах "Особливості застосування ЛЗ" та "Застосування лікарського препарату вагітними пацієнтками і пацієнтками, які годують грудьми"), нестачею вітаміну В7/біотинідази;

інтерстиціальним нефритом, нетриманням сечі, зокрема нічним;

дефіцитом тиреоїдних гормонів – тироксину і трийодтироніну (більше інформації на цю тему – у розділі "Застосування лікарського препарату вагітними пацієнтками і пацієнтками, які годують грудьми");

порушенням роботи кісткового мозку (не відбувається повноцінного відтворення клітин крові);

ушкодженням скелетних м'язів, у результаті чого клітинний вміст міозитів вивільняється у плазму, аутоімунним ураженням різних органів (системним червоним вовчаком) (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування ЛЗ");

рідше ніж в 1%, але частіше ніж у 0,1% випадків – лейко- і панцитопенією;

накопиченням рідини у плевральному просторі;

порушенням нормального процесу росту волосся, у т.ч. зміною його кольору, текстури, надмірним оволосінням, ангіонабряком;

незначними набряками периферичних тканин, зниженням температури тіла;

зниженням щільності і маси кісткової тканини, частими переломами кісток (у разі тривалого прийому лікарського препарату). Яким є вплив Sodium valproate на кістковий метаболізм, - інформація про це відсутня;

повною втратою свідомості з розладом життєво важливих функцій організму*, уповільненням реакцій*, розладом координації довільних рухів, дифузним незапальним ураженням головного мозку*, зворотними симптомами, притаманними хворобі Паркінсона**, парестезіями.

* Існують повідомлення про випадки прогресування клінічного стану аж до виникнення транзиторної енцефалопатії. Зазвичай такий ефект виникає при проведенні комплексної терапії (особливо у поєднанні з Topiramatum і Phenobarbitalum) або після різкого збільшення дози Sodium valproate.

** Ці прояви можуть виникати одночасно з атрофією мозкової тканини, що вдається встановити шляхом проведення нейровізуалізації;

недостатністю ниркової функції;

підвищенням синтезу і активності гормонів андрогенового ряду, що проявиться надлишковим ростом волосся за чоловічим типом, вугровим висипом, розвитком чоловічих вторинних статевих ознак у жінок, алопецією, підвищенням рівня андрогенів – у чоловіків, синдромом порушення секреції антидіуретичного гормону;

відсутністю менструацій (у статевозрілих жінок), що не пов’язано з вагітністю;

запаленням підшлункової залози, яке може призвести до летальних наслідків, а тому вимагає екстреного припинення прийому ЛП (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування ЛЗ");

рідше ніж в 10%, але частіше ніж в 1% випадків – зниженням кількості тромбоцитів, недокрів’ям. Існують повідомлення про випадки зниження кількості тромбоцитів до 150х109/л і нижче при підвищенні дози лікарського препарату, що найчастіше виявляється за випадковим збігом обставин і не передбачає жодних наслідків для здоров'я пацієнта. Щоб усунути незначну підвищену кровоточивість, яка є результатом безсимптомної тромбоцитопенії, достатньо знизити дозу ЛП, додатково перевіривши рівень тромбоцитів у крові і провівши моніторинг основного захворювання, котре послужило показанням до прийому цього препарату;

втратою слуху;

ураженням нігтів (нігтьового ложа), облисінням, яке носить тимчасовий характер і поява якого (як і повернення до норми) залежить від дози медикаменту, яку приймає хворий;

зниженням рівня натрію у крові;

ушкодженням гепатоцитів (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування ЛЗ");

змінами свідомості, агресивною поведінкою, порушеннями концентрації уваги, появою галюцинацій, підвищеною нервовою збудливістю;

екстрапірамідними порушеннями**, відчуттям сильної втоми, проблемами з пам’яттю, мимовільними швидкими ритмічними коливальними рухами очних яблук, вертиго, заціпенінням*, судомами*, головним болем.

* Існують повідомлення про випадки екстрапірамідних розладів, які в окремих випадках прогресували до зворотної енцефалопатії (коми). Здебільшого такий ефект виникає при проведенні комбінованої терапії (особливо у поєднанні з Topiramatum і Phenobarbitalum) або після різкого збільшення дози Sodium valproate.

** Ці прояви можуть виникати одночасно з атрофією тканини головного мозку, що вдається встановити шляхом проведення його візуалізації;

блюванням, запаленням слизової ротової порожнини, діареєю, патологією ясен (найчастіше – їх гіперплазією), болем у ділянці шлунка, які спостерігаються здебільшого на початкових етапах терапії і минають самі по собі через кілька діб, не вимагаючи припинення лікування вказаним лікарським препаратом;

збільшенням ваги (у період застосування ЛП необхідно відстежувати коливання ваги у пацієнтів-жінок, оскільки збільшення ваги може негативно впливати на перебіг полікістозу яєчників);

кровотечами (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування ЛЗ");

появою болю за кілька днів до, а також під час менструацій (у жінок);

частіше ніж у 10% випадків – нудотою і тремором.

Алгоритм дій при підозрі на виникнення побічних реакцій.

Після реєстрації лікарського препарату повідомлення про підозрювану побічну дію є надзвичайно важливими, оскільки дозволяють проводити постійну оцінку співвідношення очікуваної користі від застосування ЛП і потенційних ризиків, пов’язаних із його прийомом. Медичні працівники зобов’язані повідомляти про кожен випадок підозрюваної побічної реакції.

Передозування препаратом

Якщо концентрація активних компонентів медикаменту у плазмі крові перевищує терапевтичний максимум у п’ять або шість разів, можуть виникати такі симптоми як нудота, блювання і запаморочення. Гостре масивне передозування проявляється у більшості випадків зниженим тонусом і рефлексом м'язів, міозисом, накопиченням кислот, геморагічним шоком, комою І-ІV ступеня із супутнім розладом функції дихання та зниженням артеріального тиску.

Повідомлялося про випадки летальних наслідків, хоча прогноз найчастіше є сприятливим.

Якщо рівні лікарських речовин у крові є дуже високими, можуть виникати судоми. Існують повідомлення про випадки набряку головного мозку, що проявляється підвищенням внутрішньочерепного тиску.

При передозуванні медичного препарату (через вміст вальпроату у його складі) може підвищуватися рівень натрію у плазмі крові пацієнта.

Допомога надається в умовах стаціонару. Хворому промивають шлунок (якщо з моменту прийому ліків минуло не більш як пів доби). Проводиться моніторинг активності серця та функції дихання і газообміну.

В окремих випадках може застосовуватися Naloxonum (антидот, який призначають при передозуванні опіоїдами). При масивному передозуванні рекомендується провести позаниркову очистку крові від токсинів.

Особливості застосування ЛЗ

Попередження непланової вагітності.

Зважаючи на те, що вказаний лікарський препарат володіє тератогенним ефектом (існують високі ризики аномалій розвитку плоду, матір якого під час вагітності приймала цей ЛП), його у терапії осіб жіночої статі фертильного віку (так само як і до настання репродуктивного віку) не призначають. Виняток – випадки, коли інші види терапії не виявляють очікуваного ефекту або якщо пацієнтка погано їх переносить. Якщо терапія іншими препаратами з тих чи інших причин неможлива, Депакін Хроно (у дозуванні 500 мг) призначають з урахуванням вимог щодо ефективного попередження небажаної у цей період вагітності (більше інформації на цю тему – у розділі "Протипоказання" та "Застосування лікарського препарату вагітними пацієнтками і пацієнтками, які годують грудьми").

Умови програми запобігання вагітності.

Фахівець, який призначає терапію вказаним ЛП зобов’язаний:

розглянути кожен випадок в індивідуальному порядку, обговоривши можливі ризики такого призначення та інші варіанти терапії разом з пацієнткою, переконавшись у тому, що вона усвідомлює потенційні ризики і готова виконувати рекомендації лікаря щодо їх мінімізації;
оцінити ймовірність настання вагітності у жінки;
переконатися, що пацієнтка володіє достатнім обсягом інформації щодо ризиків виникнення аномалій розвитку у її ненародженої дитини (у тому числі перинатальних уражень центральної нервової системи) на тлі терапії вальпроатом натрію;
впевнитися, що жінка усвідомлює необхідність проведення тесту на вагітність до початку і (за потреби) протягом усієї терапії;
порекомендувати пацієнтці користуватися контрацептивами протягом усього курсу терапії і переконатися, що у неї є така можливість (більше інформації на цю тему – у цьому ж розділі, у підрозділі "Методи запобігання вагітності");
впевнитися, що жінка усвідомлює потребу регулярного (щонайменше раз на рік) перегляду призначеного лікарем лікування;
переконатися, що пацієнтка усвідомлює, що при плануванні вагітності їй слід звернутися до фахівця, аби своєчасно обговорити з ним питання можливої вагітності і перейти на альтернативне лікування до припинення застосування контрацептивів (тобто до настання вагітності);
впевнитися, що жінка поінформована про те, що у разі появи ознак вагітності їй потрібно терміново звернутися до лікуючого лікаря;
надати пацієнтці відповідний інформаційний буклет;
переконатися, що жінка розуміє потенційну небезпеку настання вагітності у період терапії Sodium valproate і готова проводити профілактичні заходи для того, щоб цьому запобігти (дати прочитати і підписати Форму щорічного інформування про ризики).

Викладені вище умови стосуються також пацієнток, які наразі не ведуть статевого життя. Виняток – випадки, коли лікар упевнений, що у жінки відсутній ризик настання вагітності.

Лікар, який робить таке призначення неповнолітнім пацієнткам повинен:

переконатися у тому, що батьки або опікуни дитини чи підлітка усвідомлюють потребу консультації з фахівцем, після того як у дівчинки почнуться менструації;
упевнитися, що вони вичерпно поінформовані про ризики порушень внутрішньоутробного розвитку, зокрема нервової системи і їхній ступінь у дітей, матері яких у період вагітності приймали вальпроат;
якщо у дівчинки вже почалися менструації, - кожного року переглядати доцільність призначеної терапії і шукати альтернативні її варіанти. Якщо це – єдиний прийнятний препарат, слід обговорити потребу застосування ефективної контрацепції та дотримання інших умов програми запобігання неплановій вагітності. За можливості такій пацієнтці до того, як їй виповниться 16 років (а краще – 21), необхідно призначити альтернативні протиепілептичні засоби.

Аналіз крові на вагітність. Перед тим, як розпочати терапію вальпроатом натрію, потрібно переконатися, що жінка – не вагітна. Вказаний протиепілептичний препарат не призначають пацієнткам зі збереженою фертильністю, допоки лікар не впевниться у тому, що жінка – не вагітна (за негативним результатом аналізу крові на хоріонічний гонадотропін з чутливістю 25 мМО/мл мінімум). Протягом усього періоду терапії такий аналіз періодично повторюють.

Методи запобігання вагітності. Жінки зі збереженою фертильністю на час застосування Sodium valproate зобов’язані користуватися ефективними контрацептивними засобами, не роблячи при цьому жодних винятків. Про це до початку терапії повинен поінформувати пацієнтку лікар, скерувавши у разі потреби до іншого фахівця, який підбере ефективний контрацептивний засіб. Необхідно використовувати щонайменше один дієвий контрацептивний метод (найоптимальніше – такий, щоб користувачка не могла на нього впливати, наприклад, внутрішньоматкову спіраль) або два, які би доповнювали один одного, при цьому один із них повинен бути бар’єрним. Підбираючи метод контрацепції для пацієнтки, слід врахувати індивідуальні особливості жінки, залучивши її у процес обговорення. Активна участь пацієнтки в обговоренні цього питання є додатковою гарантією дотримання обраних (спільно з лікарем) методів запобігання небажаній вагітності. Жінку необхідно попередити, що навіть у разі аменореї вона мусить й надалі дотримуватися рекомендацій спеціаліста щодо застосування обраних методів контрацепції.

Регулярний перегляд лікарем призначеної ним терапії. Таку оцінку фахівець повинен проводити щороку. Потрібно переконатися, що подальше застосування протиепілептичного засобу є доцільним. Пацієнтка повинна повторно ознайомитися з Формою щорічного інформування про ризики та підписати її. Лікарю бажано впевнитися у тому, що жінка (або її законний представник) розуміє зміст документу.

Планування вагітності пацієнткою. Якщо жінка повідомляє фахівцю про свої плани народити дитину, лікуючий лікар переглядає призначену терапію і підбирає для неї альтернативні методи лікування. Припиняти використання контрацепції до припинення прийому протиепілептичного препарату категорично забороняється (більше інформації на цю тему – у розділі "Застосування лікарського препарату вагітними пацієнтками і пацієнтками, які годують грудьми"). Якщо перевести пацієнтку на інші ЛП неможливо, спеціаліст повинен додатково попередити її про потенційні ризики, пов’язані із застосуванням вальпроату у період вагітності, та можливий тератогенний вплив препарату на дитину у пренатальний період, аби жінка прийняла усвідомлене рішення щодо можливої вагітності.

Застосування медикаменту у період вагітності. Якщо у ході терапії вальпроатом натрію з'ясується, що жінка – вагітна, їй слід якомога швидше проконсультуватися з лікуючим лікарем, який підбере альтернативні медичні препарати, а також фахівцем, який спеціалізується на вроджених вадах розвитку і який надасть оцінку потенційному тератогенному ефекту вказаних ліків і проконсультує щодо подальших дій (більше інформації на цю тему – у розділі "Застосування лікарського препарату вагітними пацієнтками і пацієнтками, які годують грудьми").

При відпуску ЛП фармацевт повинен:

переконатися у тому, що пацієнтка має рецепт на лікарський препарат/"картку пацієнта" і розуміє ризики, пов’язані з його прийомом;
нагадати пацієнтці про необхідність безперервного лікування вказаним ЛП та звернення до лікуючого лікаря при плануванні вагітності або підозрі на неї.

Навчальні матеріали. Аби уникнути призначення/прийому препарату у період вагітності, власник реєстраційного посвідчення зобов’язаний забезпечити медичних працівників і пацієнтів навчальними матеріалами, в яких розміщені застереження щодо можливого тератогенного (ризики формування вроджених аномалій у дитини у період її внутрішньоутробного розвитку) і фетотоксичного (виникнення порушень у розвитку ЦНС) впливу цього медикаменту, надані інструкції щодо його прийому пацієнтками зі збереженою репродуктивною здатністю і викладена детальна інформація щодо вимог Програми із планування (запобігання) вагітності. Такі інформаційні буклети разом з "карткою пацієнта" видаються всім жінкам зі збереженою фертильністю, які приймають вказаний медичний препарат.

Лікуючий лікар повинен належно заповнити і підписати Форму щорічного інформування про ризики. З цією формою пацієнтка ознайомлюється та, відповідно, підписує цей документ до початку терапії. За пацієнтку це може зробити її законний представник.

Посилення судомних нападів. Застосування Sodium valproate, як і будь-яких інших протиепілептичних засобів, може як покращити стан пацієнта, так і, навпаки, посилити частоту і важкість епілептичних нападів, у т.ч. тих, які тривають понад 30 хвилин або між якими свідомість хворого не відновлюється (більше інформації на цю тему – у розділі "Небажана побічна дія").

Такі судоми потрібно відрізняти від тих, які можуть виникати у результаті фармакокінетичної взаємодії (більше інформації на цю тему - у розділі "Взаємодія з іншими медичними препаратами. Інші види взаємодій"), посилення токсичності (медикаментозного пошкодження печінки або печінкової енцефалопатії) (більше інформації на цю тему – "Особливості застосування ЛЗ" і "Небажана побічна дія") або передозування вказаним лікарським препаратом.

З огляду на те, що біотрансформація цього ЛП передбачає утворення Valproic acid, його протипоказано поєднувати з іншими препаратами з аналогічним метаболізмом (наприклад, вальпромідом чи вальпроатом семінатрію) – це дозволить уникнути передозування вальпроєвою кислотою.

Важкі ураження печінки.

Фактори ризику. Повідомлялося про випадки важких уражень печінки, які в окремих випадках призводили до летальних наслідків. Як показує клінічний досвід, найбільша ймовірність (особливо у разі комбінації вказаного медикаменту з іншими протиепілептичними препаратами) виникнення такої побічної дії – у новонароджених і дітей раннього віку з важкою формою епілепсії (ушкодженням мозку, генетично детермінованим зниженням або повною відсутністю активності того чи іншого ферменту, спадково-дегенеративним захворюванням та/або олігофренією).

У дітей, яким вже виповнилося три роки, ймовірність виникнення такого побічної реакції є суттєво меншою. Тобто чим старша дитина, тим менші ризики.

Здебільшого ураження печінки антисудомним засобом спостерігається у перші пів року комплексного (переважно) протиепілептичного лікування. У більшості випадків - починаючи з третього тижня і до кінця третього місяця застосування антисудомного препарату.

Симптоми, які вимагають підвищеної уваги з боку пацієнта і його лікуючого лікаря. Клінічна картина дозволяє виявити ушкодження печінки на ранньому етапі. Можуть виникати симптоми, які передують жовтяниці (переважно у хворих з групи ризику) (більше інформації на цю тему – у цьому ж розділі, у підрозділі "Фактори ризику"):

неспецифічні, що вирізняються раптовою появою, у тому числі астенічний синдром, відчуття втоми, втрата апетиту, сильне розслаблення, яким може (хоч і необов’язково) передувати абдомінальний біль і блювання;
рецидиви нападів епілепсії (у пацієнтів з цим захворюванням) – попри дотримання хворими рекомендацій лікаря.

Хворого (або його батьків чи офіційних опікунів, якщо це – дитина) потрібно попередити про необхідність термінового звернення до фахівців при появі вищезгаданих симптомів. Такі пацієнти підлягають терміновому огляду і перевірці функції їхньої печінки.

Діагностика. Функція печінки досліджується до початку лікування. Надалі – систематично протягом перших пів року терапії. Потрібно врахувати, що рівні трансаміназ (без відповідної клінічної симптоматики) у деяких пацієнтів можуть тимчасово підвищуватися. Необхідно провести низку рутинних досліджень, зокрема перевірити рівень білка плазми крові (протромбіну). Якщо з'ясується, що його рівень є патологічно низьким, особливо якщо спостерігається відхилення від норми інших показників (суттєво знижений рівень фактору зсідання крові І або інших факторів, підвищений рівень ферментів печінки і білірубіну), прийом антисудомного засобу якнайшвидше припиняють. Це слід зробити і при одночасному прийомі саліцилатів, оскільки їх метаболізм є аналогічним. Залежно від того, які зміни у лабораторних показниках вдалося виявити, пацієнт мусить здати аналізи повторно.

Запалення підшлункової залози. У дуже рідкісних випадках запалення підшлункової залози може бути настільки важким, що здатне призвести до летальних наслідків. Ризик не корелюється з віком хворого (хоча у дітей віком 2-3 роки фіксується з більшою частотою) і тривалістю терапії.

Несприятливі клінічні наслідки панкреатиту спостерігаються переважно у дітей віком 3-4 роки, у хворих з важким перебігом епілепсії, дисфункцією головного мозку і пацієнтів, які застосовують більше одного протиепілептичного засобу (одночасно).

Якщо ураження підшлункової залози розвинулося на тлі недостатності печінкової функції, ймовірність летального наслідку суттєво зростає.

Якщо пацієнт скаржиться на гострий біль у животі або появу проявів з боку шлунково-кишкового тракту (нудоту, блювання, відсутність апетиту), потрібно запідозрити панкреатит у такого хворого, і якщо ферменти залози у нього підвищені, - негайно припинити прийом протиепілептичного препарату і розглянути можливість призначення альтернативного лікування.

Дітям (починаючи з трьох років) вказаний антисудомний засіб призначають лише у монотерапії після проведення оцінки переваг такого призначення і ризиків ушкодження печінки або підшлункової залози.

Перед тим, як призначити цей антисудомний препарат, а також починаючи з третього тижня терапії і після її завершення бажано виконати розгорнутий аналіз крові, визначити вміст формених елементів крові (тромбоцитів), оцінити час кровотечі і показники коагуляції. Такі самі аналізи пацієнту слід здати перед проведенням оперативних втручань (будь-яких), при появі синців на тілі і виникненні раптових кровотеч (більше інформації на цю тему – у розділі "Небажана побічна дія").

Ниркова дисфункція. Пацієнтам з порушеннями функції нирок може знадобитися корекція дози антиконвульсанта (у бік зменшення). Зважаючи на те, що інтерпретація даних щодо вмісту Депакіну Хроно у плазмі може супроводжуватися певними труднощами, дозу коригують залежно від відповіді на запропоноване лікування.

Дітям похідні саліцилатів одночасно з цим лікарським засобом бажано не призначати, оскільки така комбінація посилює токсичний вплив на печінку і підвищує ризики виникнення кровотеч.

При дефіциті ензимів циклу Кребса-Гензеляйта вказаний ЛЗ приймати протипоказано. Серед таких хворих фіксувалися випадки аміачного отруєння, що призводили до ступору і навіть коми (більше інформації на цю тему – у розділі "Протипоказання").

Якщо в анамнезі дитини є порушення роботи печінки, шлунку чи/або кишечника невідомої етіології, які супроводжувалися анорексією, блюванням, гострими епізодами руйнування клітин еукаріотів, відставанням у розумовому розвитку, епізодами апатії, порушенням кровообігу, дихання, обміну речовин з відсутністю рефлексів і реакцій на подразнення або фіксувалися випадки раптової смерті серед найближчих родичів до 28-ої доби життя після їхнього народження, перед призначенням лікарського препарату необхідно провести оцінку показників метаболізму (передусім перевірити рівень аміаку у крові – як на голодний шлунок, так і після прийому їжі).

ЛП дуже рідко викликає імунні порушення, однак при його призначенні хворим на системний червоний вовчак необхідно попередньо оцінити співвідношення можливої користі і потенційних ризиків.

На початкових етапах терапії необхідно попередити хворого про можливе збільшення ваги. Аби мінімізувати цю побічну дію, рекомендується внести відповідні зміни у раціон харчування.

Думки про самогубство/суїцидальна поведінка. Повідомлялося про випадки виникнення думок про самогубство і суїцидальної поведінки у хворих з окремими показаннями до прийому протиепілептичних засобів. Результати метааналізу даних, які вдалося отримати при проведенні рандомізованих плацебо-контрольованих випробувань, також дозволяють говорити про такий ризик, хоч він і не є значним. Попри те, що механізм цієї побічної дії протиепілептичних препаратів до кінця не вивчений, наявні дані не дозволяють виключати такий ризик при прийомі Депакіну Хроно.

Відтак такі пацієнти підлягають пильному медичному нагляду і за появи у них думок про самогубство та відповідних дій таким хворим призначається відповідне лікування. Потрібно попередити пацієнтів і осіб, які за ними доглядають: якщо вони зауважили суїцидальні нахили, слід якомога швидше повідомити про це лікуючого лікаря.

Вплив тривалої терапії на обмінні процеси у кістковій тканині. Існують повідомлення про появу симптомів остеопорозу і збільшення частоти переломів кісток у хворих, які довший час застосовують у лікуванні Valproic acid. Як ця діюча речовина впливає на обмінні процеси у кістках, - до кінця невідомо (більше інформації на цю тему – у розділі "Небажана побічна дія").

Поєднання з карбапанемами. Одночасне застосування вказаного лікарського засобу з карбапанемами є небажаним (більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія з іншими медичними препаратами. Інші види взаємодій").

Хворі з мітохондріальними захворюваннями (з підтвердженим діагнозом або підозрою). Вальпроат може погіршувати перебіг мітохондріальних хвороб, які викликані мутаціями мтДНК і гену клітинного ядра, який кодує ДНК-полімеразу гамма, розташовану у мітохондріях.

Існують повідомлення, що у хворих зі спадковими нейрометаболічними порушеннями, викликаними мутаціями у білку, який кодується геном POLG, може розвиватися гостра печінкова недостатність (часом – з летальними наслідками). Такі порушення слід запідозрити у пацієнтів з відповідним сімейним анамнезом або, в яких є прояви такого порушення, у т.ч. порушення функції головного мозку, що є наслідком дифузного незапального його ураження нез’ясованої етіології, епістатус, регресія психомоторики, порушення обміну речовин у м’язовій тканині, офтальмопарез, рефлекторна вогнищева (міоклонічна) епілепсія, затримка розвитку, аксональна нейропатія, атаксія, обумовлена дисфункцією мозочка, мігрень, при якій стимулюється скронево-потилична ділянка кори мозку. Проте слід врахувати, що наведений перелік симптомів не є вичерпним.

Перевірку на наявність мутації гену POLG проводять за наявності відповідної клінічної симптоматики (більше інформації на цю тему – у розділі "Протипоказання").

Взаємодія з іншими ліками. Засіб небажано поєднувати з карбапенемом або ламотриджином (більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія з іншими медичними препаратами. Інші види взаємодій").

До складу засобу (однієї таблетки) входить 47 мг натрію, що слід врахувати хворим, яким лікар рекомендував обмежити споживання солі.

Когнітивні або екстрапірамідні порушення. За результатами нейровізуалізації можна виявити церебральну атрофію, клінічна картина якої помилково може інтерпретуватися як тремтливий параліч або старече слабоумство. Після припинення прийому протиепілептичного засобу згадані побічні ефекти минають самі по собі (більше інформації на цю тему – у розділі "Небажана побічна дія").

При супутній нестачі карнітинацилтрансферази ІІ може розвиватися рабдоміоліз.

Спиртні напої. На період терапії протиепілептичним препаратом вживання алкоголю припиняють.

Вплив антисудомного засобу на результати лабораторних аналізів та обстежень. Зважаючи на те, що вальпроат натрію елімінується переважно з сечею (певний відсоток – у вигляді кетонових тіл), аналіз сечі на кетонурію у хворих на цукровий діабет може давати хибнопозитивні результати.

Взаємодія з іншими медичними препаратами. Інші види взаємодій

Заборонені поєднання.

Зі звіробоєм звичайним. Може знижуватися концентрація останнього у плазмі і зменшуватися ефективність протиепілептичного засобу.

Небажані поєднання.

З ламотриджином. Зростає ризик серйозних побічних ефектів з боку шкіри (передусім синдрому Лаєлла). Може також збільшуватися концентрація Lamotriginum у плазмі (Sodium valproate знижує його метаболізм у печінці).

У разі якщо такої комбінації уникнути неможливо, пацієнт підлягає ретельному клінічному контролю.

З пенемами. З огляду на швидке зменшення вмісту вальпроєвої кислоти у плазмі крові (нижче діагностичного порогу), збільшується ймовірність виникнення судом.

Поєднання, які вимагають особливої обережності.

З ацетазоламідом. Посилиться гіперамоніємія, у результаті чого зростають ризики дифузного незапального ураження головного мозку з подальшим порушенням його функції. Необхідно регулярно контролювати клінічний стан хворого і показники лабораторних досліджень.

З азтреонамом. Зважаючи на зменшення вмісту Valproic acid у плазмі, зростає вірогідність виникнення судом. Такі хворі підлягають пильному клінічному спостереженню і регулярному визначенню рівня лікарських засобів у плазмі. За потреби дозу протиепілептичного засобу на час антибіотикотерапії і після її завершення коригують.

З карбамазепіном. Концентрація активного метаболіту Carbamazepinum у плазмі крові підвищиться, що супроводжуватиметься відповідними симптомами і посилить печінковий метаболізм Valproic acid, внаслідок чого його вміст у плазмі зменшиться. Такі пацієнти підлягають клінічному нагляду, визначенню рівня лікарських засобів у сироватці і корекції їх дози.

З фелбаматом. Збільшиться концентрація вальпроєвої кислоти у плазмі крові, що може призвести до передозування цією активною субстанцією. На період лікування Felbamatum і після відміни цього протиепілептичного засобу пацієнти підлягають клінічному нагляду, контролю результатів лабораторних аналізів і (за необхідності) корекції дози Sodium valproate.

З німодипіном (при пероральному застосуванні і парентеральному введенні). Концентрація Nimodipinum у плазмі збільшиться на 50%. Відтак при артеріальній гіпертензії дозу цього лікарського засобу знижують.

З фенобарбіталом і примідоном. Посилиться гіперамоніємія, зросте ризик виникнення дифузного незапального ураження головного мозку. Рекомендується регулярно контролювати клінічні і лабораторні показники такого пацієнта.

З фені- і фосфенітоїном. Посилиться гіперамоніємія, зросте ризик виникнення дифузного незапального ураження головного мозку з подальшим порушенням його функції. Такі хворі потребують регулярного контролю їхнього клінічного стану і проведення відповідних лабораторних досліджень.

З пропофолом. Рівень останнього у сироватці крові може збільшуватися. Дозу Propofolum (у комбінації з Sodium valproate) доцільно знизити.

З рифампіном. Вальпроат посилить печінковий метаболізм останнього, наслідком чого можуть стати судоми. На тлі лікування рифампіном і після припинення застосування цього ЛЗ пацієнт підлягає клінічному нагляду, контролю результатів лабораторних аналізів і (за потреби) корекції дози протиепілептичного засобу.

З руфінамідом. Концентрація останнього може збільшуватися (передусім у дітей, які важать менше 30 кг). Якщо вага дитини перевищує 30 кг, загальну добову дозу лікарського засобу титрують. Згідно з рекомендаціями, вона не може перевищувати 600 мг.

З топіраматом. Підвищиться рівень аміаку у плазмі крові, у результаті чого зросте ризик дистрофії і загибелі нервових клітин. Такий хворий потребує регулярного контролю його клінічного стану і показників лабораторних аналізів.

Зі зидовудином. Через те, що вальпроєва кислота знижує його метаболізм, зростає ризик побічних ефектів, виникнення яких пов'язують із застосуванням цього лікарського засобу. Рекомендується регулярно моніторити стан такого пацієнта і результати його лабораторних аналізів. Упродовж перших 60 діб комбінованої терапії хворий повинен регулярно здавати загальний аналіз крові, що дозволить вчасно виявити анемію у нього (якщо така виникне).

Зі зонізамідом. При підвищенні рівня аміаку у крові може розвинутися енцефалопатія. Необхідно систематично контролювати клінічні і лабораторні показники такого хворого.

Інші потенційні взаємодії.

З пероральними контрацептивами. Зважаючи на те, що вальпроат натрію ензимів не індукує, ефективності прогестагенової контрацепції у пацієнтів жіночої статі він не зменшує.

З препаратами літію. Протиепілептичний засіб на вміст літію у сироватці впливу не виявляє.

Діти

Протиепілептичний препарат не призначають дітям, які важать менше 17 кг. Антисудомний засіб у формі таблеток не призначають дітям, молодшим шести років (через ризик, що при заковтуванні таблетки вона може потрапити у дихальні шляхи).

Антисудомний препарат дозволяється застосовувати у монотерапії дітей, яким ще не виповнилося трьох років. Однак перед його призначенням необхідно оцінити користь від застосування цього антиконвульсанта і ризик ушкодження печінки чи запалення підшлункової залози (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування ЛЗ").

При призначенні лікарського препарату дітям, яким ще не виповнилося трьох років, одночасно саліцилати їм не призначають (через ризик токсичного впливу на печінку). .

Застосування лікарського препарату вагітними пацієнтками і пацієнтками, які годують грудьми

Вагітність (крім випадків, коли інші методи терапії не виявляють бажаного ефекту) і неможливість пацієнткою віком до 40-45 років виконати умови Програми запобігання небажаній вагітності є абсолютними протипоказаннями до прийому препарату (більше інформації на цю тему – у розділах "Протипоказання" та "Особливості застосування ЛЗ").

Стійкі порушення структури, функції або метаболізму у дитини на етапі її внутрішньоутробного розвитку. За результатами метааналізу реєстраційних і когортних досліджень вдалося встановити, що вроджені вади розвитку (рідкісні і ті, які виникають найчастіше) фіксують у 10,73% дітей пацієнток, які застосовували Sodium valproate, будучи вагітними (довірчий інтервал становить 95%; діапазон р-значення – від 8,16 до 13,29) – частіше, ніж у загальній популяції, де такий ризик оцінюється фахівцями у 2% (максимум – у 3%). Ризик залежить від дози лікарського препарату, однак визначити граничну дозу, нижче якої – ризик відсутній, наразі не вдалося.

Найбільш частими вадами розвитку є вади нервової трубки (2-3% від загальної кількості вроджених аномалій розвитку), вроджені вади розвитку щелепно-лицевої ділянки, вроджені вади серця, вади розвитку сечостатевої системи (зокрема відсутність задньої стінки сечовипускального каналу у його дистальних відділах), черепно-лицевий диморфізм, краніосиностоз, аномалії розвитку нирок, вроджені вади розвитку кінцівок (у т.ч. білатеральна аплазія променевої кістки) і множинні вроджені вади розвитку.

Порушення розвитку дітей. За наявними даними внутрішньоутробна експозиція ЛП може викликати порушення інтелектуального і фізичного розвитку дитини. Ймовірність виникнення аномалій розвитку залежить від дози, однак наявні дані не дозволяють визначити граничну дозу, нижче якої можна говорити про відсутність такого ризику. В якому триместрі вагітності він є найбільшим, - невідомо, тож припускається, що він може зберігатися протягом усього періоду внутрішньоутробного розвитку дитини.

Дослідження, в якому взяли участь діти, які ще не досягли шкільного віку і які зазнавали впливу препарату на етапі внутрішньоутробного розвитку, демонструють, що практично у 30-40% дітей спостерігається затримка розвитку: мовного (розмовного мовлення і розуміння мови інших), ходьби, зниження пізнавальної діяльності і проблеми з пам’яттю.

IQ дітей у віці шість років, які у період їхнього внутрішньоутробного розвитку зазнавали впливу згаданого медикаменту, був у середньому на 7-10 пунктів нижчим порівняно з дітьми, які зазнавали впливу інших протиепілептичних засобів. Попри те, що роль інших чинників не можна виключати, існуючі дані вказують на те, що ймовірність зниження інтелекту у дітей, які зазнавали впливу Депакіну Хроно, від коефіцієнту інтелекту їхніх матерів могла й не залежати.

Інформація щодо відстрочених у часі наслідків такого впливу є обмеженою.

Як підтверджують наявні дані, у дітей, які на етапі внутрішньоутробного розвитку зазнали впливу вказаного лікарського засобу, втричі зростає ризик аномальної поведінки, часто повторюваних поведінкових актів, труднощів у соціальній взаємодії і комунікації та обмеженого кола інтересів, і вп’ятеро – ризик виникнення аутизму (порівняно із загальною популяцією).

Згідно з обмеженими даними, у дітей, які зазнавали впливу ЛЗ на етапі внутрішньоутробного розвитку, з більшою вірогідністю слід очікувати проявів синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю.

Застосування лікарського препарату жінками зі збереженою фертильністю. Застосовувати ЛП пацієнткам, які перебувають у фертильному віці (за винятком випадків, коли інші методи терапії не виявляють бажаного ефекту або якщо пацієнтка погано їх переносить), - протипоказано. Якщо застосувати інші лікарські препарати неможливо, вказаний протиепілептичний засіб призначають, якщо пацієнтка погодилася дотримуватися вимог Програми запобігання неплановій вагітності (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування ЛЗ") і:

не є вагітною - перед тим, як призначити їй лікарський препарат (і систематично протягом усієї терапії), жінці необхідно здати аналіз крові, який дозволить встановити факт вагітності. Водночас застосовується тест, чутливість якого – 25 мМо/мл;
застосовує щонайменше один дієвий контрацептивний метод;
їй відомо про ризики прийому вказаного ЛП.

Жінкам до завершення репродуктивного віку через визначені проміжки часу (принаймні раз на рік) проводиться повторне оцінювання потенційної користі і можливих ризиків призначеної терапії.

При плануванні вагітності. Якщо жінка планує вагітність або вже завагітніла, доцільність терапії згаданим препаратом переглядають. Необхідно докласти всіх зусиль, аби перевести пацієнтку, яка виявляє бажання народити дитину, на інші альтернативні медикаменти до того, як вона припинить застосовувати контрацепцію (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування ЛЗ"). Якщо ж це неможливо, таку жінку додатково консультують щодо ризиків терапії вказаним лікарським препаратом (щодо потенційного впливу на дитину у період її внутрішньоутробного розвитку), аби вона могла прийняти зважене рішення щодо можливої вагітності.

Знизити вірогідність виникнення дефектів розвитку хребта і нервової трубки у дитини можна шляхом завчасного (до настання вагітності) прийому препарату фолієвої кислоти, а також протягом усього лікування до моменту пологів. Однак наявні дані не дозволяють стверджувати, що це дозволить уникнути вроджених вад розвитку, появу яких пов'язують з експозицією вальпроату натрію.

Застосування у період вагітності. Вагітність є протипоказанням до прийому медикаменту. Виняток – випадки, коли інші види терапії не виявляють бажаного ефекту (більше інформації на цю тему – у розділах "Протипоказання" та "Особливості застосування ЛЗ").

Якщо під час терапії вказаним лікарським препаратом пацієнтка завагітніє, її терміново скеровують на консультацію до фахівця, який розгляне варіанти альтернативного лікування.

Тоніко-клонічні судомні напади і епілептичні напади, що виникають один за одним та супроводжуються кисневим голодуванням, у вагітних жінок підвищують ризик летальних наслідків для пацієнтки і плоду.

Якщо лікуючий лікар ретельно зважив можливу користь і потенційні ризики призначеної терапії і прийняв рішення щодо подальшої терапії цим ЛП, препарат призначають у найменшій (наскільки це можливо) добовій дозі, яку обов’язково розділяють на кілька прийомів. Щоб уникнути високих рівнів Sodium valproate і Valproic acid у плазмі, перевагу надають лікарській формі пролонгованої дії (більше інформації на цю тему – у розділі "Спосіб застосування лікарського препарату. Підбір оптимальної дози").

Жінок, які приймали цей ЛП у період вагітності, а також їхніх партнерів скеровують на консультацію до фахівця, який проведе оцінку можливого тератогенного впливу препарату.

Щоб виявити можливі дефекти розвитку хребта і нервової трубки у плоду або інші аномалії розвитку, проводиться пренатальне спостереження.

Період народження плода. Перед планованим завершенням вагітності пацієнтку скеровують на аналізи, які дозволяють оцінити показники коагуляції, у т.ч. визначити вміст тромбоцитів, рівень фібриногену і час зсідання крові (активований парціальний тромбопластиновий час).

Ризики для дитини у період з дня її народження до 28-ої доби життя. Існують повідомлення, що у дуже рідкісних випадках у немовлят, матері яких, будучи вагітними, застосовували у лікуванні вказаний медикамент, може виникати геморагічний синдром, проявами якого є тромбоцитопенія, гіпофібриногенемія та/або зниження концентрації інших факторів зсідання крові, а в окремих хворих – афібриногенемія, яка здатна призвести до летальних наслідків. Однак цей синдром можна сплутати зі зменшенням вмісту вітаміну К, причиною якого є застосування фенобарбіталу і ферментних стимуляторів. При нормальних показниках гемостазу у жінки не можна виключати порушення системи гемостазу у її дитини. Відтак немовлят скеровують на аналізи з визначення кількості тромбоцитів, рівня фібриногену у плазмі, осадові проби і визначення плазменних факторів згортання крові.

Існують повідомлення про випадки зниження рівня глюкози у крові немовлят, матері яких застосовували вказаний медичний препарат у ІІІ триместрі вагітності, а також випадки гіпотиреоїдизму (при застосуванні цих ліків протягом всього періоду вагітності).

У немовлят, матері яких застосовують засіб у ІІІ триместрі, може виникати абстинентний синдром, який проявиться нервовим збудженням, підвищеною дратівливістю, тонічними спазмами, судомами, патологічними, раптовими, мимовільними силовими рухами у різних групах м'язів, тремором і смоктанням пальця.

Моніторинг клінічного стану немовлят і дітей старшого віку. Діти, які, перебуваючи в утробі матері, зазнали впливу згаданого протиепілептичного засобу, підлягають ретельному контролю рівня їхнього нервово-психічного розвитку. За потреби їм призначають відповідну терапію, але зробити це треба якнайшвидше.

Період грудного вигодовування. Активна субстанція протиепілептичного препарату – вальпроат – виділяється у материнське молоко у кількості 1-10% від його концентрації у плазмі жінки. У немовлят, матері яких застосовують цей антисудомний засіб у терапії і продовжують годування грудьми, можуть виникати розлади з боку системи крові (більше інформації на цю тему – у розділі "Небажана побічна дія"). Рішення щодо припинення грудного вигодовування або припинення лікування антисудомним препаратом приймається з урахуванням користі годування дитини грудьми і користі терапії для пацієнтки.

Здатність до запліднення і народження дитини. Повідомлялося про пацієнток, в яких на тлі терапії вказаним антиконвульсантом виникала аменорея, полікістоз яєчників, підвищувався рівень чоловічого статевого гормону тестостерону (більше інформації на цю тему – у розділі "Небажана побічна дія"). Прийом Депакіну Хроно може порушувати фертильну функцію пацієнтів-чоловіків (більше інформації на цю тему – у розділі "Небажана побічна дія"). Наявні дані свідчать, що репродуктивна дисфункція має зворотний характер. Репродуктивна здатність відновлюється після припинення терапії вказаним лікарським засобом.

Вплив ЛЗ на швидкість психомоторних реакцій при управлінні автомобільним транспортом або роботі з іншими потенційно небезпечними машинами

Вказаний лікарський препарат може погіршувати концентрацію уваги, що унеможливить безпечне управління транспортними засобами і роботу зі складними механізмами.

Відтак хворих необхідно попередити про ризик виникнення труднощів з концентрацією уваги, повільності і проблем з пам’яттю, особливо якщо вони застосовують ЛП у комбінованій терапії або одночасно застосовують бензодіазепіни (більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія з іншими медичними препаратами. Інші види взаємодій").

Середня ціна в аптеках

Від 371 до 448 грн за Депакін Хроно у дозуванні 500 мг №30 (30 таблеток).

Категорія відпуску

Потрібен рецепт від лікаря.