Бетаспан: інструкція, застосування, ціна

Купити на Liki24 зі знижкою 30% Купити

Бетаспан – це синтетично створений глюкокортикоїдний препарат, який підходить для системного використання.

Склад і форма випуску

Бетаспан випускається у формі розчину для ін 'єкцій.

Діюча речовина: 1 мл розчину містить бетаметазона натрію фосфату – 5,3 мг у перерахунку на бетаметазон 100% речовину – 4 мг.

Допоміжні речовини: динатрію едетат, натрію гідрофосфату дигідрат, кислота фосфорна концентрована, вода для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Бетаметазон володіє високою протизапальною, протиревматичною і протиалергічною дією під час терапії захворювань, які відповідають на кортикостероїдну терапію. Ця речовина модифікує імунні реакції організму. Вона характеризується високою глюкокортикостероїдною активністю і досить слабкою мінералокортикоїдною дією.

Фармакокінетика

Бетаметазон досить швидко абсорбується безпосередньо з місця ін 'єкції. За годину він досягає своєї максимальної концентрації. Бетаметазон майже повністю виводиться за 1 добу. Він біотрансформується в печінці. Період напіввиведення бетаметазону – понад 300 хвилин. У пацієнтів з захворюваннями печінки кліренс фіксується більш повільний.

Бетаметазон характеризується високим зв'язуванням з білками плазми крові. Клінічна ефективність переважно залежить від рівня незв'язаної фракції кортикостероїду, а не від загальної плазмової концентрації. Відсутній взаємозв 'язок між рівнем кортикостероїду в організмі і тривалістю лікувального ефекту. Ця речовина з легкістю здатна подолати плацентарний, гематоенцефалічний та інші гістогематичні бар 'єри, проникнути в грудне молоко. Бетаметазон переважно виводиться нирками.

Показання до застосування

Бетаспан застосовується для:

Лікування багатьох ревматичних, дерматологічних, алергічних, офтальмологічних, шлунково–кишкових, респіраторних, гематологічних захворювань і колагенозів. Кортикостироїдна гормональна терапія не є замісною, а виступає супутньою терапією. Бетаспан призначають, коли потрібен або бажаний швидкий, інтенсивний ефект кортикостероїду. Він надає швидкий і одночасно потужний терапевтичний ефект.
Лікування ендокринних захворювань. Серед них: первинна та вторинна недостатність кори надниркових залоз (разом з мінералокортикостероїдами, якщо є така можливість); адреналова недостатність в гострій формі; передопераційна підтримуюча терапія при адреналовій недостатності або при підозрі на неї (плюс при травмах і супутніх захворюваннях); шок (нечутливий до звичайної терапії), що відбувається у пацієнта, з непідтвердженою адренокортікальною недостатністю; двостороння адреналектомія; адреналова гіперплазія вродженого типу; тиреоїдит в гострій формі, негнійний тиреоїдит та тиреоїдний криз; гіперкальціємія, асоційована з раком.
Допомоги і профілактики при набряку мозку (підвищеному внутрішньочерепному тиску). Швидше за все, клінічна користь досягається супресією запалення мозку. Не можна вважати цей препарат заміною нейрохірургічної операції. Він лише допомагає пацієнтові при зменшенні або профілактиці набряку мозку, що асоціюється з хірургічною та іншою мозковою травмою, цереброваскулярними явищами і первинними або метастатичними пухлинами мозку.
Запобігання респіраторного дистрес–синдрому, який може розвинутися у недоношених новонароджених дітей. Бетаспан призначений для профілактики хвороби гіалінових мембран у немовлят при використанні матерями (до 32–го тижня вагітності) якраз перед пологами.
Допомоги при відторгненні ниркового алотрансплантату. Особливо препарат ефективний при терапії гострого первинного відторгнення, а також класичного відстроченого відторгнення, якщо він поєднується з традиційною терапією під час профілактики.
Супутнього лікування уражень м'язів і скелета. Бетаспан відмінно підходить для короткочасного призначення (щоб подолати гострі стани) при ревматоїдному артриті; остеоартриті (конкретніше – посттравматичному або з синовітом); псоріатичному артриті; анкілозуючому спондиліті; гострому подагричному артриті; бурситі в гострій і підгострій формах; гострій ревматичній лихоманці; фіброзиті; епікондиліті; неспецифічному тендосиновіті в гострій формі; міозиті; мозолях. Бетаспан успішно використовується для лікування кістозних пухлин апоневрозу або сухожилля (ганглії).
Зменшення загострень або підтримуючої терапії колагенозів. У деяких випадках допомагає при системному червоному вовчаку, ревматичному кардиті в гострій формі, склеродермії і дерматоміозиті.
Лікування дерматологічних захворювань, таких як: пемфігус; герпетиформний бульозний дерматит; тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса–Джонсона); ексфоліативний дерматит; грибоподібний мікоз; псоріаз у важкій формі, алергічна екзема (хронічний дерматит), запущений себорейний дерматит. Використання Бетаспану безпосередньо в місцях ураження зазвичай показане при келоїдах на обмежених ділянках гіпертрофії; при інфільтрації і запаленні, які характерні для плоского лишаю, псоріатичних бляшок, кільцеподібної гранульоми і хронічного простого лишаю (нейродерміту). Також препарат ефективний при дискоїдному червоному вовчаку; діабетичному ліпоїдному некрозі; осередковій алопеції.
Контролю над важкими алергіями, що не купіруються адекватними препаратами традиційного лікування: сезонний або цілорічний алергічний риніт, поліпи носа різного ступеня, бронхіальна астма (у т. ч. астматичний статус), контактний дерматит, атопічний дерматит (нейродерміт), алергії на ліки і переливання крові; неінфекційний набряк гортані в гострій формі.
Допомоги при офтальмологічних захворюваннях. Серед них: алергічні та запальні процеси в очах і прилеглих тканинах у важкій, гострій або хронічній формі. Серед них: алергічний кон'юнктивіт, кератит, очний оперізуючий герпес, алергічні маргінальні виразки рогівки, хоріоретиніт, ірит та іридоцикліт, запалення переднього сегмента, дифузний задній увеїт і хоріоїдит, неврити зорового нерва; сімпатоофтальмія.
Лікування респіраторних захворювань. Особливо Бетаспан ефективний при таких хворобах, як: симптоматичний саркоїдоз; некупірований синдром Лефлера; бериліоз; фульмінантний і дисемінований легеневій туберкульоз (якщо пацієнт одночасно страждає від специфічної протитуберкульозної терапії); аспіраційна пневмонія.
Терапії гематологічних захворювань. Серед них: ідіопатична або вторинна тромбоцитопенія у дорослих пацієнтів; набута (аутоімунна) гемолітична анемія; еритробластопенія; вроджена гіпопластична анемія; трансфузійні реакції.
Допомоги при захворюваннях шлунково–кишкового тракту. Особливо цей препарат ефективний при неспецифічному виразковому коліті; регіонарному ентериті.
Паліативної терапії лейкемії та лімфом у дорослих; лейкемії у дітей в гострій формі.
Допомоги при набряках. Препарат використовується з метою збільшення індукції діурезу або ремісії протеїнурії при нефротичному синдромі без уремії ідіопатичного типу або при системному червоному вовчаку.

Також Бетаспан використовується при туберкульозному менінгіті з субарахноїдальною блокадою або її загрозою, коли хвороба проходить на фоні специфічної протитуберкульозної хіміотерапії. Препарат допомагає при трихінельозі з неврологічними і міокардіальними ураженнями.

Протипоказання

Бетаспан не використовується, коли є:

підвищена чутливість до бетаметазону, до інших компонентів препарату або інших глюкокортикостероїдів;
виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки;
гострі інфекційні процеси: вірусні інфекції та системні грибкові інфекції;
тропічні паразитарні інфекції;

Також препарат протипоказаний після вакцинації живими атенуїрованими вірусами.

Передозування

Гостре передозування Бетаспаном не передбачає розвиток небезпечних станів, що загрожують життю. За винятком ситуації прийому дуже великих доз препарату і наявності у пацієнта діабету, глаукоми, активної виразкової хвороби.

При появі стану передозування потрібна симптоматична терапія ускладнень. Важливо забезпечити організм пацієнта достатньою кількістю рідини, ретельно контролювати актуальний рівень електролітів в сироватці крові і в сечі. Найголовніше – звертати увагу на баланс Na і K. За необхідності рекомендується відновити баланс електролітів в організмі.

Побічні ефекти

Як частота розвитку, так і вираженість побічних явищ Бетаспану безпосередньо залежить від вживаної дози та тривалості терапії. Здебільшого ці явища зворотні або ж зводяться до мінімуму за допомогою зменшення дозування препарату, що, в будь–якому разі, краще в порівнянні з його скасуванням.

Можливі побічні реакції з боку:

серцево–судинної системи – серцева недостатність (якщо є схильність до цього захворювання) в застійному стані; гіпертонія;
ЦНС – запаморочення, головний біль (до мігрені), судоми; підвищення внутрішньочерепного тиску, який супроводжується набряком дисків зорових нервів (псевдопухлина головного мозку), такий стан спостерігається після завершення терапії;
психіки – ейфорія, психоемоційна нестабільність, зміни настрою, зміни особистості, підвищена дратівливість, безсоння; затяжна депресія аж до появи явних психотичних реакцій, особливо у пацієнтів з психіатричною історією хвороби;
органів зору – глаукома, субкапсулярна задня катаракта, сильний внутрішньоочний тиск, екзофтальм;
ендокринної системи – вторинна адренокортикальна і гіпофізарна недостатність (найчастіше відбувається під час стресу, наприклад, травм, хірургічного втручання, різних захворювань), знижена толерантність до вуглеводів, маніфестація діабету, що протікає латентно; порушення менструального циклу, розвиток кушингоїдного стану з гірсутизмом, розтяжками та акне; пригнічення росту плода або росту дітей; збільшена потреба в інсуліні і пероральних гіпоглікемічних засобах у пацієнтів, які хворі на діабет;
метаболізму – негативний баланс азоту (через білковий катаболізм), липоматоз, в т. ч. середостіний липоматоз і епідуральний липоматоз. Ці захворювання можуть викликати неврологічні ускладнення, а також збільшення ваги. Також може спостерігатися порушення в організмі балансу рідини і електролітів у вигляді: затримки Na в організмі, втрати K, гіпокаліємічної алкалози, збільшення виведення Ca, затримки рідини в організмі, застійної серцевої недостатності у чутливих пацієнтів, гіпертонії;
кістково–м'язової системи – м'язова слабкість, кортикостероїдна міопатія, помітне зменшення м'язової маси, істотне посилення симптоматики міастенії при тяжкій псевдопаралітичній міастенії; остеопороз, що іноді супроводжується сильними болями в кістках і спонтанними переломами (компресійні переломи хребців); асептичний некроз голівок стегнової і плечової кісток, патологічні переломи довгих кісток, розриви сухожиль, сухожильная грижа, суглобова нестабільність (внаслідок повторних внутрішньосуглобових ін'єкцій);
шлунково–кишкового тракту – гикавка, ерозії і виразки шлунка (можливі кровотечі і перфорації), виразковий езофагіт, виразки стравоходу, панкреатит, метеоризм, перфорація кишечника, нудота, блювання;
шкіри та підшкірної клітковини – тонка ламка шкіра, петехії і екхімози, синці, атрофія, еритема обличчя, підвищена пітливість, дерматит через алергії, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Загоєння ран протікає уповільнено;
імунітету – кортикостероїди цілком можуть впливати на підсумкові результати шкірних тестів, приховувати симптоматику інфекцій і активувати латентні інфекції, а також зменшити резистентність до інфекцій, зокрема до мікобактерій, білої кандиди і вірусів. Можуть спостерігатися анафілактоїдні реакції або реакції підвищеної чутливості, а також гіпотензивні або шокоподібні реакції.

Плюс можуть спостерігатися побічні реакції, які пов'язані з парентеральною терапією кортикостероїдами. Вони включають поодинокі випадки сліпоти (зазвичай відбуваються через терапії в місці ураження – в ділянці обличчя і голови), порушення пігментації, шкірну і підшкірну атрофію, стерильні абсцеси, постін'єкційне запалення (після внутрішньосуглобового введення) і артропатію за типом Шарко.

Можливе вторинне пригнічення гіпофізу та кори надниркових залоз, якщо стався стрес (травми, хірургічне втручання, хвороба).

Після повторного внутрішньосуглобового введення іноді відбувається ураження суглобів. Є ризик зараження.

Особливості застосування

Обов'язково строго дотримуватися правил асептики при використанні Бетаспану.

Повідомлялося про серйозні неврологічні порушення. Причому деякі з них були летальними, це відбувалося після проведення епідуральної ін'єкції кортикостероїдів. Також повідомлялося про інфаркт спинного мозку, параплегії, квадріплегії, коркової сліпоти і інсульти. Ці серйозні неврологічні порушення відбувалися незалежно від застосування рентгеноскопії. Оскільки безпека та ефективність епідурального введення Бетаспану не з'ясовані, кортикостероїди не рекомендуються для такого застосування.

Ін'єкції потрібно вводити глибоко лише у великі м'язові маси, щоб уникнути місцевої атрофії тканини.

Під час введення в м'які тканини в місця ураження і внутрішньосуглобово є ймовірність виникнення не тільки місцевих, а й системних ефектів кортикостероїдів. Варто дослідити внутрішньосуглобову рідину для виключення септичного процесу. Важливо уникати місцевих ін'єкцій у раніше інфікований суглоб. Якщо відчувається помітне збільшення болю і місцевий набряк, подальше обмеження руху суглоба, а також підвищення температури і загальне нездужання, це може бути ознакою септичного артриту. Якщо діагноз сепсису був підтверджений, то слід призначати відповідну протимікробну терапію.

Кортикостероїди не потрібно вводити в нестабільні суглоби, а також в ділянки запалення і міжхребетний простір. Повторні ін'єкції в суглоби при остеоартриті загрожують збільшенням деструкції суглоба. Важливо уникати введення кортикостероїдів прямо в сухожилля, оскільки це може призвести до відстроченого розриву сухожилля.

Після внутрішньосуглобової терапії Бетаспаном пацієнт повинен уникати надмірних навантажень на суглоб.

Виникали окремі випадки анафілактичних реакцій у пацієнтів, які отримували парентеральне лікування бетаметазоном. Тому до призначення цього препарату важливо застосовувати заходи безпеки. Особливо в зоні ризику знаходяться пацієнти з алергією на будь–який препарат в історії хвороби.

При тривалому застосуванні кортикостероїдної терапії перед переходом з парентерального на пероральне застосування варто врахувати потенційні переваги і ризик.

Можливі зміни режиму дозування відповідно до перебігу захворювання при ремісії або загостреннї, реакції пацієнта на терапію, негативних змін емоційного і фізичного стану. Після закінчення тривалого або інтенсивного курсу лікування Бетаспаном необхідний постійний контроль над станом пацієнта протягом одного року.

Кортикостероїди часом можуть загострювати системні грибкові інфекції. Тому вони не повинні застосовуватися, якщо у пацієнта є інфекції, що вимагають противогрибкового лікування. Важливо враховувати, що при використанні кортикостероїдів знижується стійкість організму і знижується його здатність локалізувати інфекцію.

У разі тривалої терапії Бетаспаном можливе виникнення задньої субкапсулярної катаракти (особливо у дітей), глаукоми з імовірним ушкодженням зорового нерва, підвищення ризику розвитку вторинної грибкової або вірусної інфекції очей. Тому важливо періодично проходити офтальмологічний огляд. У зоні ризику пацієнти, що приймають препарат понад 6 тижнів.

Прийом середніх і великих доз Бетаспану загрожує підвищенням артеріального тиску, затримкою солі і рідини, підвищенням екскреції калію. Тому часто необхідно дотримуватися дієтичного харчування, заснованого на обмеженому вживанні солі і прийомі калієвих добавок. Всі кортикостероїди здатні підвищувати виведення кальцію.

У процесі терапії Бетаспаном пацієнтам не можна вакцинуватися проти вітряної віспи. А при високих дозах препарату краще відмовитися вакцинуватися і від інших інфекцій через небезпеку розвитку неврологічних ускладнень, а також зниження імунної відповіді. Але при цьому імунізація можлива у тих пацієнтів, які отримують кортикостероїди як замісну терапію, наприклад, при хворобі Аддісона.

Пацієнтам, які отримують імуносупресивні дози Бетаспану, рекомендується уникати контакту з людьми, хворими на вітряну віспу та кір. Особливо в зоні ризику знаходяться діти.

При наявності активного туберкульозу терапія кортикостероїдами повинна бути обмежена лише випадками фульмінантного або дисемінованого туберкульозу, в яких кортикостероїд використовують тільки разом з протитуберкульозною терапією. Хворі з латентним туберкульозом або мають реактивність до туберкуліну, які приймають кортикостероїди, обов'язково повинні перебувати під наглядом лікаря, оскільки можлива реактивація хвороби. Протягом тривалої терапії кортикостероїдами пацієнти повинні отримувати хіміопрофілактику. Якщо в складі хіміотерапії використовується рифампіцин, слід враховувати його ефект посилення на метаболічний печінковий кліренс кортикостероїдів; може виникнути необхідність в корекції дози кортикостероїду.

З метою контролю стану при терапії слід застосовувати найнижчу дозу кортикостероїду; за можливості доза повинна знижуватися поступово.

Через занадто швидку відміну кортикостероїду може виникнути вторинна недостатність кори надниркових залоз. Такий ефект можна мінімізувати, якщо знижувати дозування поступово. Настільки відносна недостатність може зберігатися протягом декількох місяців після припинення лікування, тому, якщо в цей період у пацієнта виникає стрес, використання кортикостероїдів варто відновити. Якщо ж пацієнт вже отримує кортикостероїди, то дозування, швидше за все, доведеться збільшити. Унаслідок можливого погіршення секреції мінералокортикоїдів необхідно одночасно застосовувати сіль і / або мінералокортикоїди. Зменшувати дозу потрібно під суворим медичним наглядом, часом варто контролювати стан пацієнта протягом періоду до 1–го року після припинення тривалого лікування або застосування підвищених доз.

Пацієнтам з діабетом Бетаспан дозволяється приймати тільки протягом короткого періоду і лише під суворим медичним контролем, з огляду на його глюкокортикоїдні властивості (трансформація білків в глюкозу). Дія препарату значно посилюється в осіб з гіпотиреозом, цирозом печінки.

З підвищеною обережністю призначається Бетаспан при очному оперізувальному герпесі через можливу перфорацію рогівки.

При кортикостероїдній терапії є ймовірність виникнення психічних порушень (особливо це стосується пацієнтів з емоційною нестабільністю або схильністю до психозів).

Препарат слід застосовувати з обережністю при неспецифічному виразковому коліті з загрозою перфорації, дивертикуліті, абсцесі або іншій гнійній інфекції, кишковому анастомозі, виразці шлунка або дванадцятипалої кишки, нирковій недостатності, гіпертонії, остеопорозі, міастенії гравіс, глаукомі, психозах в гострій формі, вірусних і бактеріальних інфекціях, затримці росту, туберкульозі, синдромі Кушинга, діабеті, серцевій недостатності, епілепсії (складного степеню), схильності до тромбоемболії або тромбофлебіту, а також під час вагітності.

Можливі ускладнення при лікуванні Бетаспаном залежать від дози і тривалості лікування, тому потрібно розглянути співвідношення ризик / користь індивідуально для кожного пацієнта.

У деяких пацієнтів кортикостероїди викликають зменшення рухливості сперматозоїдів і зниження їх сумарної кількості.

Препарат майже вільний від вмісту натрію: його загальна кількість в 1 мл розчину становить всього лише 0,06 ммоль

Спосіб застосування та дози

Бетаспан вводять внутрішньовенно, внутрішньом'язово, внутрішньосуглобово, безпосередньо в місця ураження і в м'які тканини.

Дози і режим дозування визначають індивідуально, все залежить від особливостей захворювання, тяжкості і ефективності проведеної терапії.

Початкова доза для дорослих пацієнтів становить до 8 мг бетаметазону на добу. У менш важких випадках допускається використання Бетаспану в менших дозах. За необхідності початкові разові дози збільшують. Початкову дозу варто коригувати до отримання задовільної клінічної відповіді. У тому разі, коли клінічний результат не досягається через певний термін, слід припинити прийом Бетаспану і переглянути терапію.

В екстрених ситуаціях рекомендується вводити Бетаспан внутрішньовенно. У такому разі його використовують з 0,9% розчином натрію хлориду або глюкози. Бетаспан додають до інфузійного розчину під час введення. Невикористаний розчин варто зберігати в холодильнику, його потрібно використовувати протягом доби або утилізувати.

Після досягнення позитивного клінічного ефекту слід поступово знижувати початкову дозу через певні інтервали часу до досягнення найменшої дози, яка дозволяє підтримувати необхідний клінічний результат. Але важливо пам'ятати, що виникнення у пацієнта стресових ситуацій, які не пов'язані з його захворюванням, може вимагати збільшення дози цього препарату.

При скасуванні Бетаспану після тривалого його застосування дозу слід зменшувати поступово.

При набряку головного мозку після введення 2–4 мг бетаметазону відбувається поліпшення стану хворого протягом декількох годин. Для пацієнтів в стані коми середня разова доза становить 2–4 мг, які потрібно вводити 4 рази на добу.

При перших ознаках і діагнозі гострого або відстроченого відторгнення Бетаспан вводять внутрішньовенно крапельно. У такому разі початкова доза становить 60 мг протягом першої доби, але можливі індивідуальні зміни дози.

Щоб простимулювати пологову діяльність на терміні до 32 тижння вагітності або при неминучості передчасних пологів в цей же період внаслідок акушерських ускладнень протягом 24–48 годин до очікуваного моменту пологів вводять внутрішньом'язово Бетаспан. Рекомендована доза становить 4–6 мг кожні 12 годин (необхідні 2–4 дози). Терапію варто почати мінімум за добу (а краще за 48–72 години) до пологової діяльності. Тоді буде достатньо часу, щоб отримати очікуваний ефект від препарату.

Бетаспан використовується і з профілактичною метою, коли в навколоплідних водах істотно знижене співвідношення лецитин / сфінгомієлін (або знижена стабільність «пінного» тесту навколоплідних вод).

При різних м'язово–скелетних ураженнях, захворюваннях м'яких тканин варто орієнтуватися на нижчерозташовану таблицю:

Місце ураження	Бетаметазон, мг
великі суглоби (тазостегновий суглоб)	2–4
дрібні суглоби	0,8–2
синовіальна сумка	2–3
сухожильна піхва	0,4–1
мозоль	0,4–1
м'які тканини	2–6
ганглій	1–2

Для профілактики трансфузійних ускладнень слід вводити 1 або 2 мл Бетаспану (4–8 мг бетаметазону) внутрішньовенно (бажано безпосередньо перед процедурою переливання крові). Заборонено додавати цей препарат у кров, що переливається. При повторному переливанні крові сумарна доза Бетаспану може досягати чотирьох разових доз, які слід вводити протягом доби, якщо це необхідно.

Субкон'юнктивально вводять переважно 0,5 мл препарату (2 мг бетаметазону).

Діти

При тривалому лікуванні Бетаспаном немовлят і дітей слід уважно спостерігати за їхнім ростом і розвитком. Обов'язково потрібно враховувати можливість пригнічення росту і ендогенного продукування кортикостероїдів.

Для дітей початкова внутрішньом'язова доза Бетаспану становить 20–125 мкг / кг маси тіла на добу. Що стосується підбору дозування для дітей молодшого та старшого віку, її виконують за тими ж принципами, що і для дорослих людей. Слід віддавати перевагу чіткому дотриманню доз, які вказані для віку і маси тіла.

Діти, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів, обов'язково повинні всіляко уникати контакту з людьми, хворими на вітряну віспу та кір.

Застосування під час вагітності та годування груддю

Безпека використання Бетаспану під час вагітності не встановлена, так що його слід застосовувати в цей період лише, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плоду.

Варто зазначити, що питання про доцільність допологової профілактики дистрес–синдрому після 32–го тижня вагітності поки ще остаточно не вивчене. Тому лікарям слід оцінювати співвідношення користь / ризик у цій ситуації індивідуально в кожному випадку.

Кортикостероїди зазвичай не призначаються для лікування хвороби гіалінових мембран в найперші дні життя немовляти. З метою профілактики цього захворювання у недоношених немовлят кортикостероїди заборонено вводити жінкам, які мають якесь ураження плаценти, прееклампсії або еклампсію.

Новонароджені, матерям яких вводили значні дози кортикостероїдів під час вагітності, повинні обов'язково бути обстежені для виявлення ознак адренокортикальної недостатності. Якщо майбутні мами отримували ін'єкції бетаметазону в період вагітності, то немовлята часто мали швидкоминуще пригнічення ембріонального соматотропіну і, очевидно, гормонів гіпофізу, що регулюють продукування кортикостероїду в дефінітивній і фетальній зоні наднирників. Але водночас пригнічення ембріонального гідрокортизону ніяк не впливало на гіпофізарно–адренокортикальну відповідь на стрес після їх народження. Оскільки відбувається трансплацентарний прохід кортикостероїдів, у новонароджених і немовлят, народжених матерями, які отримували кортикостероїди під час вагітності, важливо ретельно контролювати організм на можливе виникнення вродженої катаракти, хоч це відбувається і дуже рідко.

Жінки, які лікувалися кортикостероїдами в період вагітності, повинні обов'язково бути під особливим медичним наглядом під час пологів і після них, оскільки є ймовірність виникнення адренокортікальної недостатності (внаслідок стресу під час пологів).

Бетаспан проникає через плацентарний бар'єр і потім виявляється в грудному молоці. Важливо вирішити питання щодо припинення годування груддю або припинення застосування препарату в цей період через ризик виникнення небажаних побічних реакцій у немовлят.

Здатність впливати на швидкість реакції

Бетаспан переважно не впливає на швидкість реакції пацієнта.

Але в поодиноких випадках можливе виникнення: м'язової слабкості, судом кінцівок, запаморочення, головного болю, психоемоційної нестабільності, депресії у важкій формі до появи явних психотичних реакцій, дратівливості. Тому все–таки краще проявити обережність і утримуватися від керування автотранспортом, роботи з механізмами під час терапії Бетаспаном.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Одночасний прийом фенобарбіталу, рифампіцину, фенітоїну або ефедрину може значно прискорити метаболізм кортикостероїдів. Це призведе до ослаблення ефекту від терапії.

Спільне застосування кортикостероїдів і діуретиків, які виводять іони калію, може призвести до гіпокаліемії.

Надмірний ефект від використання кортикостероїдів часом спостерігається у пацієнтів, які приймають кортикостероїди і естрогени.

Комбіноване застосування кортикостероїдів з серцевими глікозидами збільшує ймовірність виникнення аритмій або посилює токсичність глікозидів, асоційовану з гіпокаліємією.

Кортикостероїди, в т. ч. Бетаспан, підсилюють виведення іонів калію, спричинене амфотерицином Б. Тому всім пацієнтам, які приймають будь–яку з цих комбінацій, потрібно строго контролювати концентрації сироваткових електролітів, особливо рівень калію. Одночасне використання кортикостероїдів з антикоагулянтами непрямої дії може призвести до посилення або ослаблення дії антикоагулянтів, що, можливо, буде вимагати корекції дози.

Поєднання НПС або алкоголю з глюкокортикостероїдами часом призводить до збільшення частоти проявів або тяжкості перебігу виразок шлунково–кишкового тракту.

При використанні кортикостероїдів знижується концентрація саліцилатів у крові. Тому слід обережно використовувати ацетилсаліцилову кислоту з кортикостероїдами при гіпопротромбінемії.

При призначенні Бетаспану пацієнтам з діабетом може знадобитися певна корекція доз антидіабетичних препаратів.

Терапія глюкокортикостероїдами іноді знижує реакцію на соматотропін. Під час призначення соматотропіну важливо уникати доз бетаметазону більше, ніж 300–450 мкг (0,3– 0,45 мг) на кв. м поверхні тіла на добу.

Прийом Бетаспану може впливати на підсумкові результати тесту з нітросинім тетразолієм, який проводиться на бактеріальну інфекцію. Препарат призводить до отримання хибно–негативних результатів.

Умови та термін зберігання

Ампули Бетаспану можна зберігати 2 роки за кімнатної температури. Їх не можна заморожувати.

Ціна

5 ампул Бетаспану коштує близько 210–230 грн.