Азиклар 500: інструкція, застосування, ціна

Купити на Liki24 зі знижкою 30% Купити

Азиклар 500 – антибактеріальний препарат, діючою речовиною якого є кларитроміцин (Clarithromycinum). В одній таблетці – 500 мг діючої речовини. Антибіотик призначають при інфекційних захворюваннях, викликаних збудником, чутливим до нього, зокрема фарингітах, тонзилітах, бронхітах, пневмоніях, виразковій хворобі 12-палої кишки (за умови встановлення факту зараження Гелікобактером пилорі), інфікуванні Mycobacterium тощо. За необхідності призначення препарату дітям віком до 12-ти років кларитроміцин призначають в іншій формі (суспензії).

Інструкція до препарату Азиклар 500 у формі таблеток у дозуванні 500 мг №10 (по 10 таблеток у блістері)

Склад

Діюча речовина: кларитроміцин (Clarithromycinum). В одній таблетці із плівковим покриттям міститься 500 мг діючої речовини.

Допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон, магнію стеарат, тальк, крохмаль кукурудзяний, примелоза, целюлоза мікрокристалічна, додецилсульфат натрію. Компоненти плівкового покриття таблетки: ГПМЦ (гідроксилпропілметилцелюлоза), ПЕГ (поліетиленгліколь), Е 102 (синтетичний барвник тартразин).

Форма випуску лікарського засобу. Його основні фізичні і хімічні властивості

Азиклар 500 випускається у формі продовгастих, випуклих з обох боків таблеток з жовтим плівковим покриттям у дозуванні 500 мг №10 (по 10 таблеток у блістері; в упакуванні, виготовленому з картону – один блістер).

Фармакотерапевтична група

Код АТХ J01FA09. Препарат належить до двох груп: протимікробних засобів, призначених для системного застосування, та макролідних антибіотиків.

Фармакологічні властивості, якими володіє препарат

Фармакодинаміка. Кларитроміцин є напівсинтетичним антибактеріальним препаратом, який належить до групи макролідних антибіотиків.

Морфологія, фізіологія, генетика, екологія та еволюція бактерій, чутливих до дії кларитроміцину

Терапевтичний ефект лікарського засобу забезпечується за рахунок зв’язування кларитроміцину з атомною структурою великої субодиниці чутливих до його дії мікроорганізмів (50S) та інгібування біологічного процесу утворення у них протеїнів. Дослідження in vitro показали, що на запропоновану терапію кларитроміцином реагує ціла низка бактерій (як аеробні, так і анаеробні, як грам позитивні, так і грамнегативні, зокрема госпітальні штами). Мінімальних концентрацій Clarithromycinum, які би пригнічували ріст і розвиток патогенних мікроорганізмів, знадобилося вдвічі менше, ніж мінімальних концентрацій Erythromycin (еритроміцину).

На терапію цим антибіотиком реагує зокрема збудник легіонельозу, мікоплазма пневмонія та гелікобактер пилорі (якщо кислотність шлунку – нейтральна, кларитроміцин діє ефективніше, ніж при надто високій). Дослідження, проведені in vitro та in vivo, показали, що на кларитроміцин активно реагують клінічно значимі штами Mycobacterium. А ось Псевдомонас, Ентеробактерії, інші грамнегативні патогени, які не беруть участі у збродженні лактози, є резистентними до Clarithromycinum, що підтверджують дослідження, проведені in vitro.

При застосуванні антибіотика у клінічній практиці кларитроміцин виявився ефективним щодо більшості штамів, які продемонстрували чутливість до нього у дослідженнях in vitro.

Грампозитивних аеробних бактерій: Золотистого стафілокока, Піогенного стрептокока, Лістерії моноцитогенес, Пневмокока.

Грамнегативних аеробних: гемофільної палички (і її різновиду Haemophilus parainfluenzae), Гонококу, Моракселли катараліс, Legionella pneumophila.

Інших патогенів: Chlamydia pneumoniae, Мікоплазми пневмонія.

Mycobacterium: Палички Гансена, Mycobacterium chelonae, групи видів бактерій, генетично пов’язаних між собою (Mycobacterium intracellulare, Mycobacterium avium), Mycobacterium kansasii, Mycobacterium fortuitum.

Гелікобактера пилорі.

Від групи бактеріальних ензимів, спроможних розривати ß-лактамне кільце окремих антибактеріальних препаратів (представників класу ß-лактамів), терапевтична дія антибіотика не залежить.

Більшість штамів Staphylococcus, які є нечутливими до Оxacillin і Meticillin, резистентні також до Clarithromycinum.

Контрольовані клінічні дослідження щодо ефективності і безпечності, а відтак доцільності застосовування антибіотика при інфікуванні більшістю з нижчеперелічених штамів не проводилися (хоча й була доведена активність кларитроміцину щодо них у дослідженнях in vitro).

Грампозитивними анаеробними: Клостридією перфрінгенс, Пропіоновою бактерією акне, Peptococcus niger.

Грамнегативними анаеробними: Bacteroides melaninogenicus.

Грампозитивними аеробними бактеріями: Стрептококами групи В, C, F та G, Стрептококами Viridans.

Грамнегативними аеробними: Пастеуреллою мультоцидою, Паличкою Борде-Жанґу.

Campylobacteriosis: Campylobacter jejuni.

Spirochaetales: Спірохетою блідою, Борелією бургдорфері.

Антибіотик виявляє терапевтичний ефект проти деяких штамів Гемофільної палички, Піогенного стрептококу, Моракселли катараліс, Гелікобактера пилорі, Пневмококу, Стрептококів групи В, Гонококів і Кампілобактерій.

У результаті біотрансформації Clarithromycinum утворюється активний продукт проміжного обміну – 14-гідроксикларитроміцин, який виявляє аналогічну або в 1-2 рази слабшу дію на патогени (за винятком Гемофільної палички, проти якої метаболіт виявляє вдвічі сильніший ефект) порівняно з вихідною сполукою. Залежно від штаму Гемофільної палички (що було доведено у ході досліджень in vitro та in vivo) кларитроміцин і 14-ОН-ксикларитроміцин виявляють проти неї або адитивну, або синергічну дію.

Тестування бактерій на чутливість до кларитроміцину

Провести більш точну оцінку чутливості патогенів до антибіотиків можна за допомогою кількісних методів, які передбачають проведення замірів діаметру зони. Наприклад, з використанням дисків, просякнутих 15 мкг Clarithromycinum (йдеться про т. зв. дифузійний тест Кірбі-Бауера). Результати інтерпретують так: діаметр зони інгібування для цих дисків порівнюють із значеннями максимальних пікових концентрацій, що визначається шляхом розведення діючої речовини у бульйоні або складній природній суміші полісахаридів (агар-агарі).

Результат "чутливий" передбачає, що збудник захворювання найбільш вірогідно відреагує на запропоноване лікування антибіотиком. Натомість результат "резистентний" означає, що патогенний мікроорганізм відреагує на терапію, але за умови застосування більш високих доз препарату (проміжна чутливість = помірній).

Слід взяти до уваги, що абсолютні межі діапазону "чутливості-нечутливості-проміжної чутливості" можуть різнитися залежно від країни і регіону.

Фармакокінетика.

Антибіотик (за умови прийому внутрішньо) швидко і практично у повному об’ємі всмоктується з ШКТ. Активний продукт проміжного обміну кларитроміцину – 14-ОН-ксикларитроміцин – проходить процес біотрансформації до того, як потрапить у кровотік (пройшовши крізь стінку травного тракту і печінку). Від часу прийому та порцій їжі рівень і ступінь абсорбції Clarithromycinum з готової лікарської форми (таблеток) не залежать, хоча початок всмоктування діючої речовини і утворення 14-ОН-ксикларитроміцину можуть дещо затримуватися. Абсорбція, розподіл, біотрансформація та екскреція фармацевтичного інгредієнту є нелінійними. Рівноважної концентрації він досягає впродовж двох діб з моменту прийому таблетки. При надходженні в організм антибіотика у загальній добовій дозі 250 мг, розділеній на два прийоми, у незміненому вигляді елімінується з організму нирками 15%, максимум 20% препарату. У вдвічі вищій дозі (500 мг) з аналогічною кратністю прийому препарат активніше елімінується нирками (на рівні 36%). 10, максимум 15% дози антибіотика елімінується нирками у вигляді основного метаболіту - 14-ОН-ксикларитроміцину. Решта – з екскрементами і жовчю. В екскрементах пацієнта ідентифікують від 5% до 10% кларитроміцину.

У разі, якщо пацієнт розділив загальну добову дозу антибіотика у 500 мг на три прийоми, рівень діючої речовини у сироватці крові підвищується (якщо порівнювати її з рівнем при прийомі аналогічної дози препарату, але розділеній на два прийоми).

Рівень кларитроміцину у плазмі крові – у кілька разів нижчий за рівень у тканинах, передусім легенів і мигдаликів. При прийомі антибіотика у лікувальних дозах препарат на 80% зв’язується з протеїнами сироватки крові.

Clarithromycinum проникає у слизову шлунка. Його вміст у слизовій і тканині цього органу є вищим у разі комбінованого лікування (Clarithromycinum + Omeprazolum) порівняно з монотерапією цим антибіотиком.

Показання до застосування

Препарат призначають у терапії інфекційних захворювань, збудниками яких є бактерії, чутливі до нього:

інфекційних патологій навколоносових пазух і носоглотки (фарингіту, тонзиліту);
інфекцій бронхів та легенів (бронхіту, первинної атипової і гострої крупозної пневмоній);
інфекційних хвороб зубощелепної системи (як гострих, так і хронічних);
з метою знищення Гелікобактера пилорі у хворих з виразковою хворобою 12-палої кишки за умови пригнічення продукування соляної кислоти (кларитроміцин активніше знищує бактерію при нейтральному рН, ніж при кислому);
інфекційних захворювань шкірних покривів/м’яких тканин (імпетиго, еритеми Бейкера, інфікованих ран, фолікуліту, фурункульозу);
локалізованих/важких (дисемінованих) інфекційних патологій, викликаних Mycobacterium intracellulare або Mycobacterium avium. Локалізованих інфекцій, збудниками яких є Mycobacterium chelonae, Mycobacterium kansasii або Mycobacterium fortuitum.

Протипоказання

Гіперчутливість до діючої, однієї із допоміжних речовин препарату або інших макролідних антибіотиків;
діагностовані у минулому порушення ритму серця (шлуночків), у т.ч. шлуночкова тахікардія, зокрема піруетна та фібриляція шлуночків або пролонгація QT-інтервалу (більше інформації на цю тему – у розділах "Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій" та "Особливості застосування Азиклару");
ниркова і супутня їй важка печінкова недостатність;
одночасний прийом астемізолу, пімозиду, цизаприду або терфенадину – через ризик пролонгації QT-інтервалу і виникнення порушень ритму серця, у т.ч. шлуночкової тахікардії, зокрема піруетної та фібриляції шлуночків;
необхідність комбінації з симвастатином або ловастатином (блокаторами ензиму ГМГ-КоА-редуктази), які метаболізуються переважно за посередництвом цитохром Р450 3А4 – через високу ймовірність розвитку міопатії, зокрема крайнього її ступеня – рабдоміолізу;
одночасне застосування колхіцину у хворих з печінковою або нирковою недостатністю (аналогічно не варто комбінувати колхіцин з іншими потужними блокаторами цитохрому Р450-залежної монооксигенази);
необхідність поєднання з дигідроерготаміном або алкалоїдами ріжків, наприклад ерготаміном – через посилення токсичного впливу ергопептину на організм;
одночасний прийом мідазолу (за умови прийому цього препарату внутрішньо);
необхідність комбінації з ранолазином або тикагрелором (більше інформації на тему "конфліктних" комбінацій кларитроміцину – у розділах "Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій" та "Особливості застосування Азиклару").

Спосіб застосування та підбір оптимальної дози антибіотика

Таблетки рекомендується ковтати цілими, не розжовуючи. Обов’язково їх слід запити достатньою кількістю рідини. Час прийому та порції їжі майже не впливають на всмоктування кларитроміцину, хоча й можуть дещо гальмувати його абсорбцію.

Оптимальна доза антибіотика для дорослих і дітей, яким вже виповнилося 12 років, – 250 мг. Приймати двічі на добу з інтервалом у 12 годин. Якщо інфекційне захворювання має важкий перебіг, дозу рекомендується збільшити у два рази – до 500 мг. Приймати з аналогічною кратністю – двічі на добу з інтервалом у 12 годин. Здебільшого, курс прийому не триває довше двох тижнів (14 днів). Мінімальний курс терапії – шість діб. Як довго пацієнт повинен приймати таблетки, залежить від важкості перебігу інфекції і визначається лікарем в індивідуальному порядку.

Терапія інфекційних хвороб зубощелепної системи.

Оптимальна однократна доза кларитроміцину для таких хворих – 250 мг. Приймати двічі на добу з інтервалом у 12 годин впродовж п’яти діб.

Лікування інфекційних патологій, викликаних Mycobacterium.

Дорослим пацієнтам починати лікування необхідно із дози у 500 мг. Приймати по таблетці Азиклару 500 один раз на пів доби. Якщо терапія триває три або навіть чотири тижні, а очікуваного ефекту немає (симптоми не зникли, не послабилися, не покращилися показники лабораторних аналізів), допускається підвищення дози антибіотика до 1 г. Приймати з аналогічною кратністю – один раз на пів доби.

Пацієнти з термінальною стадією ВІЛ-інфекції (СНІДом), в яких виникли важкі інфекційні захворювання, збудниками яких є Mycobacterium, застосовувати кларитроміцин повинні настільки довго, наскільки антибіотик виявляє у цієї групи хворих бажаний (і підтверджений результатами лабораторних аналізів) терапевтичний ефект, тобто зменшує активність збудника, а відтак – і прояви хвороби.

У разі інфікування Гелікобактером пилорі (у дорослих хворих з виразковою хворобою 12-палої кишки).

Комбіноване (трьома антибіотиками) лікування тривалістю від семи до 10-ти днів

Доза кларитроміцину – 500 мг. Кратність прийому – двічі на добу.

Доза омепразолу – 20 мг. Кратність прийому – один раз на добу.

Доза амоксициліну – 1000 мг. Кратність прийому – двічі на добу.

Комбіноване (трьома антибіотиками) лікування тривалістю 10 днів

Доза кларитроміцину – 500 мг. Кратність прийому – двічі на добу.

Доза амоксициліну – 1000 мг. Кратність прийому – двічі на добу.

Доза ланзопразолу – 30 мг. Кратність прийому – двічі на добу.

Комбіноване (двома антибіотиками) лікування тривалістю 14 днів

Доза кларитроміцину – 500 мг. Кратність прийому – тричі на добу.

Доза омепразолу – 40 мг. Кратність прийому (внутрішньо) – один раз на добу.

Через 14 днів (впродовж наступних 14-ти) – виключно омепразол внутрішньо у дозуваннях 20/40 мг (оптимальну для пацієнту дозу підбирає лікар). Кратність прийому – один раз на добу.

Комбіноване (двома антибіотиками) лікування тривалістю 14 днів

Доза кларитроміцину – 500 мг. Кратність прийому – тричі на добу.

Доза ланзопразолу – 60 мг. Кратність прийому внутрішньо – один раз на добу.

Через 14 днів (якщо у цьому є потреба) хворому призначають препарати, які пригнічуватимуть продукування соляної кислоти, що дозволить зменшити симптоми виразкової хвороби.

Інші схеми комбінованого лікування:

Clarithromycinum + Tinidazol + Omeprazolum (або Lansoprazolum);

Clarithromycinum + Metronidazolum + Omeprazolum (або Lansoprazolum);

Clarithromycinum + Tetracyclinum + Bismuthi subsalicylas + Ranitidinum;

Clarithromycinum + Amoxicillin + Lansoprazolum;

Clarithromycinum + Ranitidinum + Вismuthі citrate.

Прийом кларитроміцину хворими похилого віку. Однократна доза така ж, як для дорослих пацієнтів молодшого віку, - 250 мг. Приймати таблетки двічі на добу з інтервалом у 12 годин. Якщо хвороба має важкий перебіг, дозу рекомендується збільшити у два рази, – до 500 мг (приймати з аналогічною кратністю – двічі на добу з інтервалом у 12 годин). Курс прийому ліків зазвичай не триває довше двох тижнів (14 днів). Мінімальний курс терапії – шість діб. Як довго пацієнт повинен приймати таблетки, залежить від важкості перебігу захворювання і визначається лікарем-куратором в індивідуальному порядку.

Застосування антибіотика хворими із недостатністю ниркової функції.

У разі, якщо недостатність важка (показник коефіцієнту очищення нирок становить менш, ніж 30 мл/хв.), загальну добову дозу препарату рекомендується зменшити вдвічі: 250 мг кларитроміцину не двічі, а один раз на добу! Якщо інфекція має важкий перебіг, попередньо визначену дозу допускається збільшити вдвічі, – по 250 мг двічі на добу (з інтервалом прийому у 12 годин). При цьому курс терапії у таких пацієнтів не повинен тривати довше двох тижнів (14 днів).

Доцільність призначення кларитроміцину у терапії дітей.

Допускається застосування антибіотика у формі таблеток у педіатричній практиці, але за умови, що дитині вже виповнилося 12 років. Наскільки безпечним та ефективним є препарат у вказаній лікарській формі у лікуванні дітей віком до 12-ти років, - дослідження на цю тему не проводилися. Пацієнтам з цієї вікової категорії кларитроміцин призначають в іншій лікарській формі (суспензії).

Небажані побічні реакції

Застосування антибіотика у терапії дорослих пацієнтів і дітей пов’язують із виникненням абдомінального болю, пікацизму, нудоти і блювання. Перелічені побічні явища є найбільш поширеними, водночас не настільки вираженими, аби порушити питання про доцільність застосування вказаного макролідного антибіотика.

Рідше, ніж в одному випадку на 100, але частіше, ніж в одному на 1000: лікування кларитроміцином може супроводжуватися появою структурних змін у підшкірно-жировому шарі шкіри, у результаті чого порушується мікроциркуляція крові та погіршується відтік лімфи¹, гострим запаленням ШКТ, інфекційними захворюваннями піхви, кандидозом (у жінок), інфікуванням грибками, вірусами, бактеріями³; нейтро- ⁴ і лейкопенією, еозинофілією ^4, тромбоцитемією³; реакціями підвищеної чутливості, анафілаксією¹; зниженням або повною втратою апетиту; підвищеними нервозністю/тривожністю; синкопе¹, запамороченням, тремтінням всього тіла/окремих його частин, дисфункцією жовчовивідних шляхів¹, сонливістю; дзвоном у вухах, погіршенням слуху; зупинкою серця¹, пролонгацією QT-інтервалу, тахікардією, фібриляцією передсердь¹, шлуночковою екстрасистолією¹; бронхіальною астмою¹, гострою обтурацією кровоносних судин легенів¹, кровотечами з носа²; запаленням слизової стравоходу¹, шлунка, порожнини рота, язика, здуттям живота ^4, сухістю ротової порожнини, гастроезофагеальною рефлюксною хворобою², болем з локалізацією у прямій кишці/анальному отворі, причиною якого є спазм м’язів², закрепами, відрижкою; холестатичним синдромом ^4, підвищенням рівнів аспартатаміно-, ƴ-глутаміл- та аланінамінотрансфераз ^4, запаленням гепатоцитів (клітин печінки) ^4; бульозним дерматитом¹, кропив’янкою, свербежем шкіри, макуло-папульозними висипаннями³; спазмами³ і болем у м’язах², ригідністю опорно-рухового апарату¹; підвищенням концентрацій креатиніну та сечовини у плазмі крові¹; загальним нездужанням ^4, астенічним станом, відчуттям холоду, викликаним спазмом поверхневих кровоносних судин ^4, підвищенням температури тіла³, болем у грудях ^4, відчуттям постійної втоми ^4; зміною співвідношення альбумінів до глобулінів¹, підвищенням вмісту LDH (лактатдегідрогенази) і ALP (лужної фосфатази) у плазмі крові ^4;

рідше, ніж в одному випадку на 10, але частіше, ніж в одному на 100 – безсонням; болем голови, порушенням сприйняття смаків; розширенням кровоносних судин¹; діареями, відчуттями болю/дискомфорту у животі (особливо у верхньому його відділі), нудотою, блюванням; відхиленнями від показників норми у результатах печінкових проб; надмірною пітливістю, висипаннями на шкірі; запаленнями і болем у місці ін’єкційного введення препарату (проколу шкіри голкою)¹;

частіше, ніж в одному випадку на 10 – запаленням судинної стінки у місці ін’єкційного введення антибіотика (проколу вени голкою)¹;

невідомо, з якою частотою* (наявні дані були отримані дослідниками у ході постмаркетингового спостереження, однак цих даних виявилося недостатньо, щоб провести точний підрахунок) – бешиховим запаленням, псевдомембранозним колітом; зниженням кількості тромбоцитів, агранулоцитозом; набряком Квінке, анафілаксією; гіпоглікемією; психозами, дереалізацією, дезорієнтацією, нічними жахіттями, сплутаністю свідомості, депресією, галюцинаціями, маніакальними епізодами; судомами, зміною сприйняття смаків/запахів, зокрема повною втратою нюху, парестезією; втратою слуху; медикаментозною піруетною тахікардією, миготінням шлуночків, шлуночковою тахікардією (ШТ); геморагіями; гострим запаленням підшлункової залози, зміною кольору зубів/язика; жовтяницею, викликаною ураженням клітин печінки, печінковою недостатністю; важкими шкірними реакціями (у т.ч. синдромом Стівенса-Джонсона, медикаментозно-індукованим синдромом підвищеної чутливості, яка проявиться, зокрема, еозинофілією, гострим генералізованим екзантематозним пустульозом, токсичним епідермальним некролізом), геморагічним васкулітом, вугровим висипом; міопатією та крайнім її ступенем (рабдоміолізом)²**; тубулоінтерстиціальним нефритом, недостатністю ниркової функції; збільшенням ПТЧ (протромбінового часу), підвищенням міжнародного нормалізованого відношення, зміною кольору сечі.

Перелічені вище побічні явища виникали як у ході проведення клінічних досліджень, так і під час постмаркетингових спостережень (зокрема у разі прийому кларитроміцину з негайним вивільненням).

*Частота виникнення вказаних побічних явищ є невідомою, оскільки про їх виникнення пацієнти повідомляли добровільно. Крім того, не у всіх випадках можна було зі 100% впевненістю стверджувати, що поява небажаних побічних реакцій пов’язана з прийомом вказаного антибіотика.

**При розвитку крайнього ступеня міопатії пацієнт одночасно з кларитроміцином приймав інші препарати, терапія якими може супроводжуватися рабдоміолізом (зокрема вастатини, колхіцин, фібрати або алопуринол).

¹²³⁴ Вказані небажані побічні явища виникали при терапії: ¹ліофілізованим порошком, призначеним для приготування розчину (для вливань), ²таблетками подовженої дії, ³суспензією, ⁴таблетками, які негайно вивільняють діючу речовину.

Передбачається, що у дітей побічні явища такого ж типу і такої ж важкості виникатимуть з тією ж частотою, що й у дорослих пацієнтів.

При імунодефіцитних станах.

У пацієнтів зі СНІДом або імунною недостатністю, викликаною іншими причинами, котрі були інфіковані Mycobacterium і довший час приймали кларитроміцин, неможливо було відрізнити прояви основної/супутніх патологій від небажаних побічних явищ, спровокованих застосуванням вказаного антибіотика.

Дорослі хворі, які приймали препарат у загальній добовій дозі 1 г, здебільшого, скаржилися на нудоту, блювання, абдомінальні болі, висипання на шкірі, біль голови, проблеми зі слухом, пікацизм, діареї, метеоризм, закрепи, зміни у результатах печінкових проб (підвищення рівнів аспартата- та аланінамінотрансфераз у плазмі крові). Зрідка – на задишку, сухість у ротовій порожнині, інсомнію.

При імунній недостатності оцінювалися результати лабораторних аналізів (до уваги бралися завищені/занижені порівняно з нормальними значеннями показники). У 2%, максимум 3% хворих, які застосовували антибіотик у терапії у загальній добовій дозі 1 г фіксували тромбоцито- та лейкопенію і підвищення показників аспартата- та аланінамінотрансфераз. У меншої кількості хворих спостерігалося підвищення вмісту азот сечовини.

Передозування

Прояви. При прийомі (однократно) надмірних доз препарату або терапії, яка триває довше рекомендованого періоду, можуть виникати прояви з боку ШКТ. Повідомлялося про випадок порушень поточного уявлення, зниження рівня калію у плазмі крові, маячною поведінкою і зниженням парціального тиску кисню у крові у хворого, в якого у минулому діагностували БАР (біполярний афективний розлад) і який прийняв антибіотик у дозі 8 г.

Терапія. При появі небажаних побічних явищ, характерних для передозування антибактеріальним препаратом, хворому проводять негайне промивання шлунку і розпочинають лікування, націлене на усунення симптомів. Як і у разі передозування іншими макролідними антибіотиками, вивести кларитроміцин з організму у повному об’ємі завдяки перитонеальному діалізу або гемодіалізу неможливо.

Особливості застосування Азиклару

У пацієнтів, які приймають антибіотики з метою ерадикації Гелікобактера пилорі (у т.ч. кларитроміцин), може розвинутися резистентність до цього протимікробного препарату.

Якщо пацієнтка вагітна (особливо на терміні до 13-ого тижня вагітності), перед призначенням кларитроміцину лікар-куратор зобов’язаний оцінити співвідношення можливої користі для здоров’я жінки та потенційних ризиків для здоров’я плоду.

У разі тривалої антибіотикотерапії, зокрема кларитроміцином, нечутливі до нього патогени (гриби і бактерії) можуть демонструвати посилений ріст. Якщо розвинулася суперінфекція, необхідно негайно розпочати проведення адекватного у таких випадках лікування.

З огляду на те, що Clarithromycinum проходить процес біотрансформації у печінці і елімінується з організму переважно цим органом, а також зі сечею, у разі порушень роботи нирок (помірних або важких) (більше інформації на цю тему – у розділі "Спосіб застосування та підбір оптимальної дози антибіотика") чи печінки (незалежно від ступеня важкості), у похилому віці (65+) антибіотик слід приймати, виявляючи максимальну обережність.

Кларитроміцин може негативно впливати на роботу печінки: підвищувати рівні печінкових ферментів, провокувати розвиток холестатичного/гепатоцелюлярного гепатиту, перебіг якого може (хоч і не у кожному випадку) супроводжуватися жовтяницею. Навіть якщо порушення функції печінки є важким, воно, здебільшого, добре піддається лікуванню, хоча зафіксовані випадки розвитку печінкової недостатності, яка призводила до смерті хворого. Печінкова недостатність у цих випадках була спровокована серйозною основною патологією і/або її медикаментозною терапією. Якщо у пацієнта виникли прояви запалення печінки (зник апетит, потемніла сеча, розвинулася жовтяниця, турбує свербіж шкіри живота), подальше застосування антибіотика протипоказане.

Практично всі антибіотики, зокрема макролідні, можуть провокувати антибіотикоасоційовану діарею. Це ускладнення може мати як легкий перебіг, так і призвести до розвитку псевдомембранозного коліту, а той, своєю чергою – до летальних наслідків. Прийом антибактеріальних препаратів викликає порушення нормальної мікрофлори кишечника, провокуючи інтенсивний ріст Clostridium difficile. Діарея може виникнути через два місяці після завершення антибіотикотерапії. При розвитку псевдомембранозного коліту, не зважаючи на те, забезпечив протимікробний препарат бажаний терапевтичний ефект чи ні, подальше застосування кларитроміцину протипоказане. Пацієнту проводять мікробіологічне дослідження та розпочинають проведення відповідної терапії. Крім того, необхідно відмовитися від прийому антиперистальтичних ліків.

Одночасний прийом із колхіцином

При поєднанні із кларитроміцином токсичний вплив колхіцину на організм посилюється і може навіть призвести до смерті хворого (більше інформації на цю тему – у розділах "Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій" та "Протипоказання"). У групі ризику – особи похилого віку і пацієнти з недостатністю ниркової функції.

Комбінувати кларитроміцин з бензодіазепінами, зокрема Midazolamum, який вводиться у ротову порожнину/вену або Triazolamum, можна, але з обережністю (більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій").

Ризик розвитку ускладнень з боку серця та судин

Терапія макролідними антибіотиками, у т.ч. кларитроміцином може супроводжуватися пролонгацією QT-інтервалу і серцевою реполяризацією (розвитком медикаментозної піруетної тахікардії/аритмії серця) (більше інформації на цю тему – у розділі "Небажані побічні реакції"). Через високу ймовірність розвитку шлуночкових аритмій, зокрема медикаментозної піруетної тахікардії, Clarithromycinum з обережністю призначають при:

ІХС (ішемічній хворобі серця), порушеннях його провідності, важкій серцевій недостатності або брадикардії, яка має клінічне значення;
поєднанні з іншими ліками, що викликають пролонгацію QT-інтервалу (більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій");
порушеннях балансу електролітів, зокрема зниженні рівню магнію у крові. При зниженні калію приймати антибіотик протипоказано (більше інформації на цю тему – у розділі "Протипоказання").

Поєднувати астемізол, пімозид, цизаприд та терфенадин з кларитроміцином забороняється (більше інформації на цю тему – у розділі "Протипоказання").

У разі пролонгації QT-інтервалу (вродженої або набутої) чи діагностованої шлуночкової аритмії приймати Clarithromycinum не можна (більше інформації на цю тему – у розділі "Протипоказання").

Епіддослідження із вивчення побічних явищ, які виникають при терапії макролідними антибіотиками (йдеться про несприятливі наслідки для серця та судин), демонструють суперечливі результати. У ході спостережень було встановлено, що рідко, але при прийомі макролідних антибіотиків, у т.ч. кларитроміцину можуть виникати порушення серцевого ритму, розвиватися інфаркт міокарда, що може мати летальні наслідки для хворого. Відтак перед призначенням згаданого препарату лікар зобов’язаний оцінити співвідношення можливої користі та потенційних ризиків для здоров’я пацієнта.

При запаленні легенів

Пневмококи можуть ставати нечутливими до дії макролідних антибіотиків. З огляду на це за необхідності призначення кларитроміцину хворому з позашпитальною пневмонією, рекомендується попередньо протестувати збудник на чутливість до цього антибіотика. Зі шпитальною – призначити комбіновану терапію (кларитроміцин + інші адекватні у такому разі антибактеріальні препарати).

При інфекційних захворюваннях шкірних покривів/м’яких тканин з легким або помірним перебігом

Зазвичай збудниками цих інфекцій є Піогенний стрептокок або Золотистий стафілокок. Обидві бактерії можуть виявитися нечутливими до макролідних антибіотиків. Ось чому важливо попередньо протестувати їх на чутливість до цих препаратів. Якщо у пацієнта є, наприклад, підвищена чутливість до ß-лактамних антибіотиків або він не може їх застосовувати у своєму лікуванні з інших причин, такому хворому призначають альтернативні антибактеріальні препарати (приміром, Clindamycinum). Станом на сьогодні макролідні антибіотики застосовують у лікуванні окремих інфекційних патологій шкіри/м’яких тканин, зокрема тих, збудником яких є Корінебактеріум мінутіссімум, бешихи, акне та у разі, якщо пеніциліни такому пацієнту протипоказані.

Якщо у хворого розвинулася гостра реакція підвищеної чутливості, у т.ч. анафілактична або важка шкірна (гострий генералізований екзантематозний пустульоз, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона або медикаментозно-індукований синдром підвищеної чутливості), IgA-асоційований васкуліт прийом антибіотика припиняють і приступають до проведення належної у таких випадках терапії.

За необхідності одночасного застосування блокаторів цитохрому Р450 3А4 прийом кларитроміцину вимагає обережності з боку пацієнта (більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій").

Потрібно взяти до уваги, що, якщо збудник захворювання нечутливий до кларитроміцину, він не реагуватиме також на лікування іншими макролідними антибіотиками, кліндаміцином та лінкоміцином, і навпаки.

За необхідності одночасного прийому статинів

Забороняється поєднувати Simvastatin або Lovastatin з кларитроміцином (більше інформації на цю тему – у розділі "Протипоказання"). З іншими блокаторами ГМГ-КоА-редуктази комбінувати можна, але з обережністю. З огляду на ризик виникнення рабдоміолізу, необхідно постійно відстежувати, чи не з’явилися симптоми міопатії і завжди призначати найменшу, яка тільки може дати бажаний терапевтичний ефект, дозу статинів та/або незалежний від метаболізму цитохрому Р450 3А4 блокатор ГМГ-КоА-редуктази (наприклад, Fluvastatin) (більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій").

При одночасному застосуванні інсуліну або таблетованих цукрознижувальних препаратів

Якщо пацієнт приймає гіпоглікемічні лікарські засоби внутрішньо, наприклад, похідні сульфонілсечовини або ін’єкційно вводить інсулін і одночасно застосовує у лікуванні кларитроміцин, це може призвести до вираженої гіпоглікемії. У таких пацієнтів слід регулярно моніторити показники глюкози у крові.

Комбінація з препаратами для розрідження крові

При поєднанні варфарину з кларитроміцином може виникнути серйозна кровотеча, суттєво підвищитися ПТЧ і міжнародне нормалізоване відношення. Систематично, допоки триває комбінована терапія, потрібно перевіряти один із вищезазначених показників, що дозволить попередити втрату великої кількості крові.

Допоміжні речовини антибіотика, які можуть викликати появу небажаних побічних явищ

Оскільки до складу Азиклару 500 входить лактоза, при рідкісних спадкових формах непереносимості галактози, синдромі глюкозо-галактозної мальабсорбції і дефіциті лактози приймати цей антибіотик протипоказано.

Одна із діючих речовин препарату – Е 102 (азобарвник тартразин) – може провокувати появу алергічних реакцій.

Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій

Вказаний антибіотик не "конфліктує" з контрацептивними препаратами, призначеними для прийому внутрішньо.

З огляду на високу ймовірність виникнення важких за своїми наслідками побічних ефектів, поєднувати кларитроміцин з переліченими нижче лікарськими засобами категорично забороняється.

Цизапридом, астемізолом, пімозидом або терфенадином

Якщо хворий одночасно приймає Clarithromycinum із Cisapridum, у нього може підвищуватися вміст останнього у плазмі крові, наслідком чого може стати пролонгація QT-інтервалу та зміни ритму/частоти скорочень серця, зокрема шлуночкова, медикаментозна піруетна тахікардія та фібриляція шлуночків. Такі ж побічні ефекти можуть супроводжувати комбіновану терапію Clarithromycinum + Pimozidum (більше інформації на цю тему – у розділі "Протипоказання").

Є дані, які підтверджують, що макролідні антибіотики можуть змінювати біотрансформацію терфенадину, у результаті чого концентрація останнього у плазмі крові збільшується. Як наслідок, частота і ритм скорочень серця зазнають змін, у т.ч. пролонгується QT-інтервал, виникає фібриляція шлуночків, шлуночкова та медикаментозна піруетна тахікардія (більше інформації на цю тему – у розділі "Протипоказання"). У результаті поєднання клартроміцину із терфенадином рівень кислотного метаболіту Terfenadinum підвищується вдвічі і навіть втричі та, крім цього, пролонгується QT-інтервал, однак ці зміни не мають важливого клінічного значення. Аналогічні побічні реакції виникають при одночасному прийомі кларитроміцину з астемізолом або іншими макролідними антибіотиками.

Алкалоїдами ріжків

Комбінація кларитоміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном може викликати гостре отруєння. Спазм артерій призводить до їх вазоконстрикції (звуження просвіту), наслідком чого може стати порушення або навіть повне припинення кровопостачання окремих тканин організму, у т.ч. нервової. З огляду на цей ризик забороняється одночасно призначати кларитроміцин та алкалоїди ріжків (більше інформації на цю тему – у розділі "Протипоказання").

Мідазоламом, призначеним для прийому внутрішньо

При одночасному прийомі таблеток Midazolamum і Clarithromycinum (у дозі 500 мг раз на пів доби з інтервалом у 12 годин) AUC мідазоламу зростала у сім разів. Відтак комбінована терапія цими препаратами є протипоказаною (більше інформації на цю тему – у розділі "Протипоказання").

Статинами

Забороняється поєднувати Clarithromycinum з Lovastatinum або Simvastatinum (більше інформації на цю тему – у розділі "Протипоказання"), оскільки вказані блокатори ГМГ-КоА-редуктази значну частину процесу біотрансформації проходять за посередництвом цитохрому Р450-залежної монооксигенази. Одночасний їх прийом з Clarithromycinum підвищує вміст обох препаратів у сироватці крові, що може призводити до розвитку міопатії, зокрема крайнього її ступеня – рабдоміолізу, і такі випадки вже фіксувалися раніше. Якщо від комбінованої терапії цими лікарськими засобами неможливо відмовитися, на час прийому кларитроміцину прийом ловастатину/симвастатину слід припинити.

Застосовувати кларитроміцин одночасно з іншими блокаторами ГМГ-КоА-редуктази потрібно з обережністю, призначаючи хворому мінімально можливу їх дозу або призначаючи статин, біотрансформація якого не відбувається за посередництвом цитохрому Р450 3А4 (приміром, флувастатин). Слід постійно відстежувати, чи не з’явилися у таких хворих прояви міопатії.

Вплив, який кларитроміцин виявляє на інші препарати

Рифампін, карбамазепін, препарати з трави звіробою, дифеніл, 5-етил-5-фенобарбітальна кислота та інші блокатори цитохрому Р450-залежної монооксигенази здатні пришвидшувати біотрансформацію Clarithromycinum, що, своєю чергою, призведе до зниження його концентрації у плазмі крові та, відповідно, зниження терапевтичної дії цього антибіотика. Зважаючи на те, що кларитроміцин блокує цитохром Р450 3А4, рівні індуктора останнього у плазмі крові пацієнта можуть підвищуватися, що вимагає постійного контролю з боку його лікаря (більше інформації на цю тему – в інструкції із застосування індуктора цитохром Р450 3А4). Поєднання кларитроміцину з рифабутином підвищує концентрацію останнього у плазмі крові і навпаки, знижує концентрацію кларитроміцину, що може призвести до появи запальних явищ у судинній оболонці ока хворого.

За необхідності поєднання кларитроміцину з переліченими нижче препаратами, які збільшують або зменшують рівні цього антибіотика у плазмі крові (неважливо, такий вплив є доведеним чи лише гіпотетичним), дозу кларитроміцину доведеться збільшити/зменшити або ж замінити його альтернативним лікарським засобом

Ефавіренцом, рифампіном, рифапентином, невірапіном або рифабутином

Перелічені препарати є потужними блокаторами цитохрому Р450 3А4, відтак здатні пришвидшувати біотрансформацію Clarithromycinum, знижуючи його рівень у сироватці крові, водночас підвищуючи рівень 14-гідроксикларитроміцину (активного його метаболіту). З огляду на те, що мікробіологічна активність Clarithromycinum та 14-гідроксикларитроміцину є різною щодо різних збудників захворювань, чутливих до цього антибіотика, одночасно приймати його з блокаторами ензимів цитохрому Р450-залежної монооксигенази небажано (через високу ймовірність, що така комбінована терапія не забезпечить очікуваної лікувальної дії).

Етравірином

Етравірин послаблює терапевтичний ефект кларитроміцину, водночас підвищуючи рівень активного продукту його проміжного обміну. Зважаючи на те, що останній виявляє низьку активність проти Mycobacterium, загальна лікувальна дія антибіотика може знижуватися. Відтак при захворюваннях, викликаних Mycobacterium, розглядають можливість призначення альтернативних антибактеріальних препаратів.

Флуканазолом

При поєднанні флуконазолу з кларитроміцином стаціонарна концентрація активного метаболіту останнього істотно не змінюється, відтак немає необхідності змінювати дозу цього антибіотика.

Ритонавіром

Поєднання кларитроміцину у дозі 500 мг двічі на добу з інтервалом у 12 годин з ритонавіром у дозі 200 мг тричі на добу з інтервалом у вісім годин негативно впливає на його біотрансформацію (пригнічує її). При комбінації ритонавіру з кларитроміцином пік концентрації останнього зростає на третину (31%), мінімальна концентрація (до введення другої дози препарату) – на 182%, площа під фармацевтичною кривою – на 77%. Його активний метаболіт повністю пригнічується. З огляду на те, що Clarithromycinum володіє широким спектром терапевтичної дії, при нормальній функції нирок немає необхідності у зменшенні дози цього антибіотика. У разі недостатності ниркової функції (показник коефіцієнту очищення нирок становить від 30 до 60 мл/хв.), пацієнту слід приймати половину від рекомендованої дози. При показнику менш, ніж 30 мл/хв., - ¼. За необхідності прийому антибіотика у загальній добовій дозі, яка перевищує 1 г, від прийому ритонавіру слід відмовитися.

У разі, якщо ритонавір застосовується як індуктор фармакокінетики у поєднанні з саквінавіром або атазанавіром (блокаторами ензимів, які відповідають за регуляцію синтезу структурних білків та ензимів одинарної, повноцінної частини вірусу імунодефіциту людини), дозу кларитроміцину слід скоригувати (більше інформації на цю тему – у цьому ж розділі, підрозділі "Вплив кларитроміцину на інші медикаменти. Вплив інших медикаментів на кларитроміцин").

Застосування інших препаратів та вплив на них кларитроміцину

Лікарських засобів, які призначають з метою нормалізації ритму серцевих скорочень

При поєднанні Disopyramidum або Chinidinum з Clarithromycinum може розвинутися медикаментозна піруетна тахікардія. Аби вчасно виявити пролонгацію QT-інтервалу, під час комбінованої терапії цими лікарськими засобами необхідно регулярно (за допомогою електрокардіографії) моніторити роботу серця/функціональний стан судин хворого, а також відстежувати вміст діючих речовин цих препаратів у плазмі його крові.

Інсуліну/таблетованих цукрознижуючих препаратів

За необхідності одночасного прийому кларитроміцину з окремими лікарськими засобами, терапевтична дія яких полягає у зниженні показників глюкози у крові (репаглінідом або натеглінідом), антибіотик може блокувати фермент цитохрому Р450 3А4, а це, своєю чергою, призводити до вираженого гіпоглікемічного ефекту. У таких хворих потрібно регулярно відстежувати показники глюкози у крові.

Медикаментів, процес біотрансформації яких відбувається за посередництвом цитохрому Р450-залежної монооксигенази

Кларитроміцин є блокатором ензиму цитохрому Р450 3А4. При поєднанні цього антибіотика з лікарськими засобами, процес біотрансформації яких відбувається за посередництвом цитохрому Р450-залежної монооксигенази, вміст останніх у сироватці крові може підвищуватися, а це, своєю чергою, – призвести до посилення або пролонгації їх лікувальної дії, а також небажаних побічних реакцій, що можуть супроводжувати прийом цих препаратів. Якщо хворий застосовує субстрати цитохрому Р450-залежної монооксигенази (особливо з вузьким терапевтичним діапазоном, наприклад, карбамазепін і/або який проходить процес біотрансформації за посередництвом ферменту цитохрому Р450 3А4), повинен виявляти максимальну обережність. Доза ліків може підлягати корекції. Необхідно також регулярно відстежувати рівні діючих речовин препаратів (передусім тих, процес біотрансформації яких відбувається за посередництвом ферменту цитохрому Р450 3А4).

Існує припущення, що процес біотрансформації альпразоламу, карбамазепіну, цизаприду, дизопіраміду, ловастатину, мідазоламу, розріджувачів крові (зокрема, варфарину), пімозиду, рифабутину, симвастатину, терфенадину, вінбластину, астемізолу, цилостазолу, циклоспорину, алкалоїдів ріжків, метилпреднізолону, омепразолу, нетипових нейролептиків (у т.ч. кветіапіну), хінідину, силденафілу, такролімусу і триазоламу (цей перелік не є повним) відбувається за посередництвом одного й того ж ізоферменту цитохрому Р450 3А4. Механізм взаємодії інших препаратів, процес біотрансформації яких відбувається за посередництвом інших ізоферментів цитохрому (фенітоїну, вальпроату, теофіліну), є аналогічним.

Омепразолу

У дослідженні комбінованої терапії омепразолом у загальній добовій дозі 40 мг та кларитроміцином у дозі 500 мг тричі на добу (кожні вісім годин) взяли участь дорослі здорові добровольці. Рівноважна концентрація Omeprazolum у сироватці крові при одночасному прийомі з кларитроміцином підвищувалася (максимальна на 30%, AUC0_24 на 89% і період напіввиведення - на 34%). У разі прийому виключно омепразолу середній показник рН шлункового соку пацієнта при добовому замірі становив 5,2 та 5,7 - у разі одночасного застосування двох препаратів.

Силденафілу, варденафілу і тадалафілу

Перелічені блокатори фосфодіестерази проходять процес біотрансформації (повністю або частково) за посередництвом цитохрому Р450-залежної монооксигенази, який, своєю чергою, може блокуватися Clarithromycinum, що його пацієнт одночасно застосовує у своїй терапії. При комбінованому лікуванні експозиція силденафілу, варденафілу або тадалафілу збільшиться, тому необхідно розглянути питання про зниження доз блокатора фосфодіестерази.

Карбамазепіну, теофіліну

Рівні Carbamazepinum і Theophyllinum у сироватці крові при одночасному застосуванні Clarithromycinum можуть дещо зростати, що має більш статистичне, ніж клінічне значення.

Толтеродину

Tolterodinum проходить процес біотрансформації переважно за посередництвом 2D6-ізоформи цитохрому Р450-залежної монооксигенази. Проте у групі хворих без 2D6-ізоформи цитохрому Р450-залежної монооксигенази біотрансформація відбувається за посередництвом цитохрому Р450 3А4, пригнічення якого провокує підвищення концентрацій толтеродину у плазмі крові. Таким хворим (у разі одночасного застосування блокаторів цитохрому Р450 3А4, у т.ч. кларитроміцину) дозу толтеродину рекомендується знизити.

Альпразоламу, триазоламу, мідазоламу або інших триазолбензодіазепінів

При введенні мідазоламу у вену (з одночасним прийомом кларитроміцину у формі таблеток у дозі 500 мг двічі на добу з інтервалом у 12 годин) площа під фармакокінетичною кривою мідазоламу може збільшуватися у 2,7 рази. Необхідно відстежувати самопочуття таких хворих та вчасно коригувати дозу ліків у них. При введенні мідазоламу у ротову порожнину (при цьому елімінація препарату до моменту проникнення його діючої речовини у системний кровотік є виключеною), вказаний транквілізатор буде взаємодіяти з кларитроміцином так само, як і при введенні його у вену. Застосування інших бензодіазепінів (у тому числі альпразолу і триазоламу), процес біотрансформації яких відбувається за посередництвом цитохрому Р450 3А4 аналогічно, вимагає обережності як з боку лікаря, який зробив таке призначення, так і з боку пацієнта. Що стосується бензодіазепінів, виведення яких із організму не залежить від цитохрому Р450-залежної монооксигенази (темазепаму, лоразепаму, нітразепаму), малоймовірно, що вони взаємодіятимуть з кларитроміцином.

При поєднанні кларитроміцину з триазоламом зафіксовані випадки взаємного впливу цих препаратів один на одного та виникнення небажаних побічних реакцій з боку центральної нервової системи (сплутаності свідомості і сонливості). З огляду на це, стан хворих, які проходять таку комбіновану терапію, вимагає постійного моніторингу з боку лікаря.

Інші можливі взаємодії кларитроміцину з:

Колхіцином (субстратом цитохрому Р450-залежної монооксигенази і ефлюксним переносником білка множинної медикаментозної стійкості 1)

Кларитроміцин, як і інші макролідні антибіотики, може виконувати роль інгібітора цитохрому Р450 3А4 і Р-глікопротеїну. При його комбінації з колхіцином інгібування цитохрому Р450-залежної монооксигенази та глікопротеїну зі сімейства АВС-носіїв може пролонгувати тривалість дії вказаного алкалоїду, відтак поєднувати ці препарати забороняється (більше інформації на цю тему – у розділах "Протипоказання" і "Особливості застосування Азиклару").

Дигоксином (субстратом цитохрому Р450-залежної монооксигенази і ефлюксним переносником білка множинної медикаментозної стійкості 1)

Кларитроміцин може виконувати роль інгібітора Р-глікопротеїну. При поєднанні кларитроміцину з дигоксином, який також інгібує глікопротеїн зі сімейства АВС-носіїв, тривалість дії серцевого глікозиду може пролонгуватися. При одночасному прийомі цих препаратів рівень дигоксину у плазмі крові підвищується. У деяких хворих виникають симптоми отруєння серцевими глікозидами, зокрема порушення ритму/частоти скорочень серця, що потенційно може загрожувати летальними наслідками. Тож якщо пацієнт одночасно застосовує у терапії кларитроміцин і дигоксин, необхідно систематично моніторити рівень серцевого глікозиду у плазмі його крові.

Зидовудином

Якщо ВІЛ-інфікований дорослий хворий одночасно приймає внутрішньо кларитроміцин і зидовудин (у таблетках), рівноважна концентрація останнього у плазмі крові такого пацієнта може знижуватися. Clarithromycinum може ускладнювати всмоктування зидовудину (при прийомі препарату внутрішньо). Аби уникнути виникнення цього ефекту, необхідно дотриматися інтервалу між прийомами вказаних ліків у 4 години. Чи спостерігається така ж взаємодія у разі застосування кларитроміцину і діданозину (зидовудину) у формі суспензії ВІЛ-інфікованими дітьми, інформація про це відсутня.

Препаратами вальпроату і дифеніном

Є дані, які підтверджують взаємодію препаратів, процес біотрансформації яких не відбувається за посередництвом цитохрому Р450 3А4 (зокрема вальпроату і фенітоїну) з блокаторами цитохрому Р450-залежної монооксигенази, у т.ч. кларитроміцином. Тож якщо є необхідність призначити кларитроміцин з препаратами вальпроату і дифенілом, потрібно регулярно моніторити концентрації діючих речовин цих ліків у плазмі крові (через ймовірність їх підвищення).

Вплив кларитроміцину на інші медикаменти. Вплив інших медикаментів на кларитроміцин

Реатаз

При комбінації субстратів та блокаторів цитохрому Р450 3А4 - реатазу в однократній (загальній добовій) дозі у 400 мг з кларитроміцином у дозі 500 мг (двічі на добу з інтервалом у 12 годин) – терапевтична дія останнього пролонгується вдвічі, у той час як його активного метаболіту – знижується на 70% з одночасним збільшенням сумарної концентрації реатазу у плазмі крові на 28%. Кларитроміцин володіє широким терапевтичним діапазоном, тому якщо нирки у хворого нормально функціонують, знижувати дозу препарату не потрібно, але якщо показник коефіцієнту очищення нирок становить від 30 до 60 мл/хв., то цю дозу рекомендується зменшити вдвічі, а при показнику менш, ніж 30 мл/хв. – прийняти лише ¼. Якщо загальна добова доза кларитроміцину перевищує 1 г, небажано одночасно приймати блокатори протеїнази.

Інгібітори гетерогенних груп іонних каналів, які вибірково пропускають іони кальцію

Верапаміл, дилтіазем, амлодипін та інші інгібітори кальцієвих каналів, процес біотрансформації яких відбувається за посередництвом цитохрому Р450-залежної монооксигенази, при поєднанні з кларитроміцином можуть провокувати розвиток артеріальної гіпертензії. Їхні концентрації у сироватці крові хворого можуть підвищуватися. У разі одночасного прийому верапамілу з кларитроміцином може виникнути артеріальна гіпотензія, лактацидемія та брадикардія.

Ітраконазол (субстрат та блокатор цитохрому Р450 3А4)

Itraconazolum може підвищувати концентрацію Clarithromycinum у сироватці крові, і навпаки, тож у разі призначення комбінованого лікування цими препаратами хворий мусить перебувати під пильним медичним наглядом, що дозволить вчасно зауважити прояви посиленої або подовженої терапевтичної дії цих ліків.

Санквінавір (субстрат та блокатор цитохрому Р450-залежної монооксигенази)

Як показали дослідження, що проводилися на 12 здорових добровольцях, одночасний прийом саквінавіру у формі м’яких капсул у дозі 1,2 г тричі на добу і кларитроміцину у дозі 0,5 г двічі на добу призводить до збільшення рівноважної сумарної концентрацій саквінавіру у плазмі крові на 177%, піку його концентрації – на 187% (порівняно з монотерапією саквінавіром). Водночас сумарна концентрація і пік концентрації кларитроміцину збільшились на 40% (порівняно з монотерапією цим антибіотиком). Якщо терапія цими препаратами не є тривалою, пацієнт не перевищує рекомендовані дози і не змінює рекомендованих лікарських форм, коригувати їхні дози не потрібно. Терапевтичний ефект, який забезпечує саквінавір у формі м’яких капсул, може не відповідати ефекту у формі твердих. Лікувальна дія, яку забезпечує монотерапія саквінавіром, може не відповідати дії при комбінації саквінавіру з ритонавіром. Також ритонавір (при одночасному застосуванні кларитроміцину) може виявляти вплив на цей антибіотик (більше інформації на цю тему – в описі, викладеному вище).

Застосування антибіотика вагітними пацієнтками/пацієнтками, які годують дитину грудьми

Дослідження профілю безпеки Азиклару 500 у вагітних пацієнток/пацієнток у період лактації не проводилися. Результати, отримані у ході досліджень на тваринах (мишах, кролях, щурах і мавпах), підтверджують негативний вплив кларитроміцину на зародок і плід (внутрішньоутробний розвиток), якщо матір (самка) під час вагітності приймала цей антибіотик. Тому перед тим, як призначити вказаний антибактеріальний препарат вагітній жінці, лікар зобов’язаний оцінити співвідношення можливої користі для її здоров’я та потенційних ризиків для зародку/плоду. Кларитроміцин здатен проникати у грудне молоко, тому на час лікування цим препаратом жінка мусить перевести дитину з грудного вигодовування на штучні суміші (замінники материнського молока).

Діти

Через брак досліджень профілю безпеки кларитроміцину у формі таблеток у педіатричній практиці, дітям, яким ще не виповнилося 12-ти років, кларитроміцин призначають в іншій формі (суспензії).

Вплив Азиклару 500 на психомоторні реакції при управлінні автомобільним транспортом або роботі з іншими потенційно небезпечними механізмами

Такий взаємозв’язок не простежується, але пацієнту, який застосовує Азиклар 500 у терапії, необхідно врахувати ризик виникнення небажаних побічних явищ з боку ЦНС: судом, галюцинацій, дезорієнтації у просторі, запаморочення і сплутаності свідомості.

Середня ціна в аптеках

Від 163 до 172 гривень за Азиклар 500 у формі таблеток у дозі 500 мг №10 (10 таблеток у блістері).

Категорія відпуску

Придбати Азиклар 500 в аптеці можна лише за наявності рецепту від лікаря.