Аторвакор : інструкція, застосування, ціна

Аторвакор є синтетичним гіполіпідемічним фармакологічним засобом, що знижує рівень тригліцеридів та холестерину в плазмі крові.

Склад і форма випуску

Аторвакор випускається у вигляді таблеток, вкритих плівковою оболонкою.

Діюча речовина: 1 таблетка містить аторвастатину кальцію тригідрату 10,82 мг, або 21,64 мг, або 43,28 мг, або 86,56 мг в перерахунку на 100% речовину (що еквівалентно аторвастатину) 10 мг, або 20 мг, або 40 мг, або 80 мг.

Допоміжні речовини: кальцію карбонат; лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; натрію кроскармелоза; полісорбат 80, гідроксипропілцелюлоза; магнію стеарат; Opadry II 85F18422 white (спирт полівініловий, поліетиленгліколь, тальк, титану діоксид (Е 171)).

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.

Фармакологічні властивості

Аторвакор – це селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил-кофермент A (ГМГ-КоА) редуктази. Цей фермент перетворює ГМГ-КоА в мевалонат (початковий етап біосинтезу холестерину), обмежуючи швидкість його утворення. Тригліцериди й холестерин у комплексі з ліпопротеїнами циркулюють у кровотоці. За допомогою ультрацентрифугування ці комплекси поділяються на фракції:

• ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ);
• ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ);
• ліпопротеїни проміжної щільності (ЛППЩ);
• ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ).

У печінці холестерин та тригліцериди (ТГ) включаються до складу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), надходять у сироватку крові та транспортуються до периферичних тканин. З ЛПДНЩ формуються ЛПНЩ, що катаболізуються методом взаємодії з високоаффінними рецепторами ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ).

Під час патологоанатомічних та клінічних досліджень було встановлено, що високі рівні аполіпопротеїну В (апо B), холестерину ЛПНЩ (ХС-ЛПНЩ) та загального холестерину (ЗХ) у крові сприяє розвитку у людини атеросклерозу, а також належить до факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань. Однак підвищений рівень холестерину ЛПВЩ, навпаки, знижує ризик серцево-судинних захворювань.

У процесі досліджень на тваринах було встановлено, що Аторвакор знижує кількість ліпопротеїнів та холестерину в крові методом інгібування в печінці ГМГ-КоА-редуктази та синтезу холестерину, збільшує концентрації печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин для посилення катаболізму й поглинання ЛПНЩ. Також цей фармакологічний засіб знижує утворення та кількість ЛПНЩ. У деяких хворих, що мають гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію (рідко піддаються лікуванню іншими гіполіпідемічними фармакологічними засобами), аторвастатин також знижує концентрацію холестерину ЛПНЩ.

Множинними клінічними дослідженнями було встановлено, що підвищений рівень мембранного комплексу для холестерину ЛПНЩ (апо B, холестерину ЛПНЩ та загального холестерину) сприяють розвитку атеросклерозу. Також з розвитком атеросклерозу пов'язані знижені концентрації холестерину ЛПВЩ й апо А (транспортний комплекс холестерину ЛПВЩ).

Епідеміологічними дослідженнями виявлено, що серцево-судинні захворювання та випадки летального результату прямо пропорційні кількості холестерину ЛПНЩ та загальному холестерину, водночас вони обернено пропорційні концентрації холестерину ЛПВЩ.

У хворих, що мають гомозиготну/гетерозиготну сімейну або неродинну форми гіперхолестеринемії та змішану дисліпідемію, Аторвакор зменшує рівні холестерину ЛПНЩ, апо В та загального холестерину. Цей фармакологічний засіб зумовлює нестійке підвищення рівнів аполіпопротеїну A-1 та холестерину ЛПВЩ, а також зменшує концентрацію ТГ й ЛПДНЩ.

У хворих з ізольованою гіпертригліцеридемією препарат знижує рівні: ХС-не ЛПВЩ й тригліцеридів, апо В, холестерину ЛПДНЩ, холестерину ЛПНЩ та загального холестерину, а також збільшує кількість холестерину ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин зменшує ХС-ЛППЩ.

Подібно до ЛПНЩ, ліпопротеїни, що збагачені тригліцеридами та холестерином, включаючи ЛППЩ, ЛПДНЩ й інші, сприяють появі атеросклерозу.

У плазмі підвищений рівень тригліцеридів виявляється часто у тріаді з низькими концентраціями ХС-ЛПВЩ та частинками ЛПНЩ, а також у комбінації з неліпідними метаболічними факторами ризику появи ішемічної хвороби серця. Одночасно немає доказів, що загальна кількість тригліцеридів крові – незалежний фактор ризику можливого розвитку ішемічної хвороби серця. Також не встановлено вплив зниження рівня тригліцеридів або підвищення рівня ЛПВЩ на ризик розвитку серцево-судинної або коронарної захворюваності та смерті.

Аторвастатин, подібно до інших його метаболітів, фармакологічно активний у людини. Основне місце дії цієї речовини – печінка.

На відміну від системної концентрації Аторвакору, його доза краще корелює зі зниженням рівня холестерину ЛПНЩ. Тому підбір індивідуального дозування рекомендується проводити, враховуючи терапевтичну відповідь.

Фармакокінетика

Всмоктування. Після перорального прийому аторвастатин швидко абсорбується, протягом 1-2 годин досягаються максимальні концентрації у крові. Ступінь абсорбції зростає пропорційно прийнятій дозі. Абсолютна біодоступність вихідного лікарського засобу (аторвастатину) – близько 14%, системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – майже 30%. Системну доступність Аторвакору пов'язують з передсистемною біотрансформацією в печінці або передсистемним кліренсом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту. Їжа знижує ступінь та швидкість абсорбції фармакологічного засобу майже на 9% та 25% відповідно, виходячи з показників AUC й Cmax, зменшення концентрації холестерину ЛПНЩ є подібною, незалежно від того, приймається препарат окремо або з їжею. Під час прийому Аторвакору ввечері його рівень для AUC та Cmax у крові був нижче приблизно на 30% у порівнянні з ранковим прийомом. Проте концентрація холестерину ЛПНЩ знижується однаково, незалежно від часу прийому аторвастатину.

Розподіл. З білками крові зв'язується більш як 98%, середній об'єм розподілу аторвастатину – майже 381 л. Концентраційне співвідношення кров/плазма, що становить приблизно 0,25, свідчить про погане проникнення аторвастатину в еритроцити. Відповідно до проведених досліджень на тваринах було виявлено, що препарат проникає у грудне молоко людини.

Метаболізм. Аторвакор інтенсивно метаболізується для пара- й ортогідроксильованих похідних та інших продуктів бета-окислення. У дослідженнях in vitro інгібування ГМГ-КоА-редуктази пара- та ортогідроксильованими метаболітами еквівалентно інгібуванню аторвастатином. Майже 70% циркулюючої інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази пов'язано з активними метаболітами. Дані in vitro вказують на важливість метаболізму цього фармакологічного засобу цитохромом P450 3A4, що узгоджується з високими рівнями аторвастатину у крові людини після одночасного прийому з еритроміцином – інгібітором цього ізоферменту.

Екскреція. Аторвастатин та його метаболіти виводяться переважно з жовчю після позапечінкового та печінкового метаболізму, але цей фармакологічний засіб не зазнає кишково-печінкової рециркуляції. Період напіввиведення препарату з крові – майже 14 годин, а період напівзменшення інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – 20/30 годин внаслідок вкладу активних метаболітів. Із сечею виділяється > 2% дози препарату.

Літні пацієнти. Рівень аторвастатину в плазмі вищий (для Cmax – майже 40%, для AUC – 30%) у здорових літніх пацієнтів (понад 65 років) в порівнянні з молодими людьми. За даними клінічних досліджень ступінь зниження ЛПНЩ під час прийому будь-якої дози аторвастатину у літніх пацієнтів більш ніж у молодих людей.

Діти. Жодних фармакокінетичних даних щодо пацієнтів дитячого віку немає.

Стать. Рівень аторвастатину в крові жінок (AUC на 10% нижче, а Cmax приблизно на 20% вище) від рівня у крові чоловіків. Водночас під час прийому аторвастину клінічно суттєвої різниці в зменшенні концентрації у чоловіків та жінок не спостерігалося.

Порушення функції нирок. На зниження ХС-ЛПНЩ або концентрації аторвастатину у крові захворювання нирок не впливають. Тому пацієнтам, що мають порушення функції нирок, коригування дози не потрібне.

Гемодіаліз. Дослідження за участю хворих, що мають термінальну стадію захворювання нирок, не проводилися. Проте заведено вважати, що гемодіаліз не збільшує кліренс цього фармакологічного засобу, оскільки Аторвакор інтенсивно зв'язується з білками крові.

Печінкова недостатність. У хворих, що хворіють на хронічну алкогольну хворобу печінки, концентрації Аторвакору в крові значно підвищені. У пацієнтів, що мають захворювання печінки класу А за шкалою Чайлда-П'ю, показники AUC та Cmax у 4 рази вищі. А у хворих, що мають захворювання печінки класу В за шкалою Чайлда-П'ю, показники AUC та Cmax підвищуються майже 11-кратно та 16-кратно відповідно.

Таблиця 1. Вплив одночасно застосованих фармакологічних засобів на фармакокінетику Аторвакору

Одночасно застосовувані препарати та режим дозування	Аторвастатин
	Доза (мг)	Зміна Cmax &	Зміна AUC &
# Циклоспорин 5,2 мг/кг/добу, стабільна доза	10 мг 1 раз на добу протягом 28 днів	­10,7 рази	8,7 рази
# Телапревір 750 мг кожні 8 годин, 10 днів # Типранавір 500 мг двічі на добу/ритонавір 200 мг   двічі на добу, 7 днів	20 мг РД   10 мг РД	­10,6 рази   8,6 рази	7,88 рази   9,4 рази
# Кларитроміцин 500 мг двічі на добу, 9 днів	80 мг 1 раз на добу протягом 8 днів	5,4 рази	4,4 рази
#, ‡ Саквінавір 400 мг двічі на добу/ритонавір 400 мг двічі на добу, 15 днів	40 мг 1 раз на добу протягом 4 днів	4,3 рази	3,9 рази
# Дарунавір 300 мг двічі на добу/ритонавір 100 мг двічі на добу, 9 днів	10 мг 1 раз на добу протягом 4 днів	­ ­2,25 рази	­ ­3,4 рази
# Фосампренавір 700 мг двічі на добу/ритонавір 100 мг двічі на добу, 14 днів	10 мг 1 раз на добу протягом 4 днів	­ ­2,84 рази	­­ 2,53 рази
# Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 4 дня	40 мг РД	­ ­20 %	­ ­3,3 рази
# Фосампренавір 1400 мг 2 рази на добу, 14 днів	10 мг 1 раз на добу протягом 4 днів	­ ­4,04 рази	­ ­2,3 рази
# Грейпфрутовий сік 240 мл 1 раз на добу *	40 мг 1 раз на добу	­ ­16 %	­ ­37 %
# Нелфінавір 1250 мг 2 рази на добу, 14 днів	10 мг 1 раз на добу протягом 28 днів	­ ­2,2 рази	­ ­74 %
Дилтіазем 240 мг 1 раз на добу, 28 днів	40 мг 1 раз на добу	без змін	­ ­51 %
Амлодипін 10 мг, разова доза	80 мг 1 раз на добу	12 %	­ ­15 %
Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів	10 мг 1 раз на добу	­ ­38 %	­ ­33 %
Циметидин 300 мг 4 рази на добу, 2 тижні	10 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів	11 %	>1 %
Маалокс TC 30 мл 1 раз на добу, 17 днів	10 мг 1 раз на добу протягом 15 днів	34 %	33 %
Колестипол 10 мг 2 рази на добу, 28 тижнів	40 мг 1 раз на добу протягом 28 тижнів	26 %**	не визначено
Ефавіренц 600 мг 1 раз на добу, 14 днів	10 мг протягом 3 днів	1 %	41 %
# Рифампін 600 мг 1 раз на добу, 5 днів (окремими дозами) ***	40 мг 1 раз на добу	40 %	80 %
# Рифампін 600 мг 1 раз на добу, 7 днів (у разі одночасного введення) ***	40 мг 1 раз на добу	­ ­2,7 рази	­ ­30 %
# Фенофібрат 160 мг 1 раз на добу, 7 днів	40 мг 1 раз на добу	­ ­2 %	­ ­3 %
# Гемфіброзил 600 мг двічі на добу, 7 днів	40 мг 1 раз на добу	> 1 %	­ ­35 %
# Боцепревір 800 мг 3 рази на добу, 7 днів	40 мг 1 раз на добу	­ ­2,66 рази	­­ 2,3 рази

& – дані, зазначені як зміна в x раз, та є простим співвідношенням між кількістю випадків суміжного застосування фармакологічних засобів та прийому тільки аторвастатину (1-кратний = без зміни). Дані, що вказані в %, – процентна різниця щодо показників у разі прийому аторвастатину окремо (0% = без зміни).

 # – щодо клінічної значущості див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливості застосування».

 * – надходили дані про велике підвищення Cmax (до 71%) та AUC (у 2,5 рази) під час великого споживання грейпфрутового соку (від 750 мл до 1,2 літра в день або більше).

 ** – поодинокий випадок, зафіксований протягом 8-16 годин після застосування дози аторвастатину.

 *** – внаслідок процесу подвійної взаємодії рифампіну рекомендується одночасне застосування цього фармакологічного засобу з аторвастатином, оскільки встановлено, що відстрочений прийом останнього після прийому рифампіну призводить до значного зниження концентрацій аторвастатину у крові.

 ‡ – дозування комбінації ритонавір + саквінавір не є клінічно застосовуваною дозою. Під час застосування в клінічних умовах підвищення експозиції аторвастатину буде вищим в порівнянні зі спостережуваним в дослідженні. Тому рекомендується з обережністю приймати Аторвакор навіть в найменшій потрібній дозі.

Таблиця 2. Вплив аторвастатину на фармакокінетику одночасно застосованих фармакологічних засобів

Аторвастатин	Одночасно застосовується лікарський засіб і режим дозування
	препарат	доза (мг)	Зміна Cmax	Зміна AUC
80 мг 1 раз на добу протягом 14 днів	# Дигоксин	1 раз на добу 0,25 мг, 20 днів	20	15
1 раз на добу 80 мг – 15 днів	Антипірин	1 раз на добу 600 мг	11	3
1 раз на добу 40 мг – 22 дні	Оральні контрацептиви: Етинілестрадіол  Норетистерон	1 раз на добу, 2 місяці 35 мкг                  1 мг	30        23	19          28
1 раз на добу 10 мг – 4 дні	Фосампренавір Фосампренавір/Ритонавір	2 рази на добу – 14 днів  1400 мг  700 мг/100 мг	18 без змін	27 без змін
1 раз на добу 10 мг	Типранавір/Ритонавір	2 рази на добу – 7 днів 500 мг/200 мг	без змін	без змін

# – клінічна значущість описана у розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами».

Показання до застосування

Профілактика серцево-судинних захворювань.

Для пацієнтів без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з факторами ризику її розвитку, включаючи ранню ішемічну хворобу серця у сімейному анамнезі, артеріальну гіпертензію, вік, низький рівень холестерину або тютюнопаління, Аторвакор застосовують для зниження ризику:

• проведення процедур стенокардії та реваскуляризації;
• виникнення інсульту та інфаркту міокарда.

Для пацієнтів, що мають цукровий діабет II типу з відсутньою клінічно вираженою ішемічною хворобою серця, але з факторами ризику розвитку хвороби серця, включаючи артеріальну гіпертензію, альбумінурію, ретинопатію або тютюнопаління, цей фармакологічний засіб застосовують для зниження ризику розвитку інсульту/інфаркту міокарда.

Для хворих з клінічно вираженою ішемічною хворобою серця Аторвакор застосовують для зниження ризику:

• проведення процедур реваскуляризації;
• госпіталізації внаслідок застійної серцевої недостатності;
• розвитку стенокардії;
• виникнення нелетального/летального інсульту;
• розвитку нелетального інфаркту міокарда.

Гіперліпідемія.

Аторвакор застосовується на додаток до дієти для зниження підвищених рівнів тригліцеридів, загального холестерину, аполіпопротеїну В та холестерину ЛПНЩ для пацієнтів:

• зі змішаною дисліпідемією (за класифікацією Фредриксона – типи IIa та IIb) або з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготною несімейною/сімейною) для підвищення концентрації холестерину ЛПВЩ;
• які мають у крові підвищений рівень тригліцеридів (за класифікацією Фредриксона – тип IV), цей препарат призначається як доповнення до дієти;
• з первинною дисбеталіпопротеїнемією (за класифікацією Фредриксона – тип III), коли дієта недостатньо ефективна;
• з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією для зниження холестерину ЛПНЩ та загального холестерину, як доповнення до інших гіполіпідемічних методів терапії (наприклад, аферез ЛПНЩ).

Також Аторвакор застосовується у вигляді доповнення до дієти для зниження кількості аполіпопротеїну В, холестерину ЛПНЩ й загального холестерину у дівчаток (після початку менструального циклу) та хлопчиків віком 10-17 років, якщо у них гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія, а після дієтотерапії такі показники аналізів:

1. Холестерин ЛПНЩ – ³160 мг/дл.
2. Холестерин ЛПНЩ – залишається ³190 мг/дл.
3. Є ранні серцево-судинні захворювання у сімейному анамнезі.
4. Наявні понад 2 фактори ризику виникнення серцево-судинних захворювань у дитячому віці.

Протипоказання

Аторвакор протипоказаний до застосування під час:

• індивідуальної підвищеної чутливості до компонентів цього фармакологічного засобу;
• активного захворювання печінки, що включає стійке підвищення рівня печінкових трансаміназ невідомої етіології;
• вагітності та лактації.

Також заборонено приймати препарат жінкам дітородного віку, що не використовують контрацептиви.

Передозування

Специфічного антидоту передозування Аторвакором немає. Тому під час передозування препаратом рекомендується симптоматична терапія, а за потреби застосовуються підтримуючі фармакологічні засоби. Внаслідок високого зв'язування аторвастатину з білками крові за допомогою гемодіалізу не відбувається істотне збільшення кліренсу цих ліків.

Побічні ефекти

До найбільш поширених побічних реакцій під час прийому Аторвакору, що вимагають припинення застосування цього препарату, належать:

• підвищення рівнів печінкових ферментів та аланінамінотрансферази (АЛТ);
• біль у м'язах;
• нудота;
• діарея.

Також спостерігався розвиток: фаринголарингеального болю, назофарингіту, інфекцій сечовивідних шляхів, безсоння, діареї, м'язових спазмів, артралгії, диспепсії та болю в кінцівках.

Інші небажані реакції під час терапії Аторвакором

Система органів	Побічні ефекти
ЦНС	периферичні нейропатії, головний біль, дисгевзія, парестезії, гіпестезія, запаморочення
Імунітет	анафілаксія та інші алергічні реакції
Психіка	жахіття
ШКТ	холестаз, шлунково-кишковий дискомфорт, відрижка, метеоризм, гепатит, закреп, панкреатит, блювання
Кров та лімфа	тромбоцитопенія
Слух та рівновага	шум у вухах
Сполучна тканина та скелетно-м'язова система	тендинопатія (іноді з розривом сухожилля); м'язово-скелетний біль, міозит, біль у суглобах, підвищена стомлюваність м'язів, біль у спині, рабдоміоліз, біль у шиї, спухання суглобів
Сечостатева система	лейкоцитоурія
Жовчний міхур та печінка	печінкова недостатність
Зір	порушення зору, нечіткість/помутніння зору
Дихальна система, грудна клітка й середостіння	носова кровотеча, біль у гортані та горлі
Сполучна тканина та шкіра	токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, шкірні висипання, алопеція, бульозний дерматит, включаючи мультиформну еритему, свербіж
Метаболізм й харчування	анорексія, збільшення маси тіла, підвищення рівня трансаміназ та лужної фосфатази у плазмі, гіперглікемія, відхилення від норми функціональних проб печінки, гіпоглікемія, підвищення активності креатинфосфокінази
Репродуктивна система й молочні залози	гінекомастія

До загальних порушень належать: пірексія, відчуття загального нездужання, периферичні набряки, біль у грудях.

Зміни результатів лабораторних аналізів: позитивний результат на кількість лейкоцитів у сечі, відхилення результатів функціональних проб печінки, підвищення активності креатинфосфокінази крові.

У пацієнтів, що приймали Аторвакор, як і під час прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, спостерігається підвищення активності трансаміназ плазми крові. Ці зміни найчастіше слабо виражені, тимчасові та не вимагають втручання або лікування. У всіх пацієнтів це підвищення було зворотним з дозозалежним характером. Зростання активності креатинкінази плазми перевищувала верхню межу норми більш як у 3 рази.

Під час клінічних досліджень спостерігалися такі побічні реакції: інсульт, цукровий діабет, інфекція сечовивідних шляхів.

Дані післяреєстраційного застосування аторвастатину.

У процесі післяреєстраційного застосування аторвастатину спостерігалися нижченаведені небажані ефекти. Внаслідок того, що про них повідомлялося на добровільних засадах, не можна напевно встановити причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням аторвастатину та оцінити їхню частоту.

До таких побічних реакцій, незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку, належать:

• депресія;
• бульозний висип, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна мультиформна еритема та токсичний епідермальний некроліз;
• ангіоневротичний набряк;
• панкреатит;
• міозит;
• периферична нейропатія;
• розрив сухожилля;
• нелетальна/летальна печінкова недостатність;
• підвищена стомлюваність;
• запаморочення;
• рабдоміоліз.

Відомі поодинокі випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії на тлі прийому статинів.

Також відомо про поодинокі випадки в післяреєстраційному періоді розвитку когнітивних розладів (наприклад, сплутаність свідомості, порушення/втрата пам'яті, амнезія, забудькуватість) на тлі прийому статинів. Такі когнітивні розлади зафіксовані під час прийому всіх статинів, проте не належать до серйозних побічних реакцій. Ці розлади зворотні, мають різний період до початку появи симптомів (від 1 дня до декількох років) та їх зникнення (до 3-х тижнів).

Під час прийому деяких статинів спостерігалися: розлад статевої функції й інтерстиціальна хвороба легень (частіше у разі тривалої терапії).

Під час постмаркетингових спостережень повідомлялося про побічні ефекти з боку:

• лімфатичної та кровоносної систем – тромбоцитопенія;
• ЦНС – дисгевзія, гіпестезія, головний біль;
• імунної системи – анафілаксія, включаючи анафілактичний шок та інші алергічні реакції;
• шлунково-кишкового тракту – біль в животі;
• слуху – шум у вухах;
• скелетно-м'язової системи – артралгія, біль у спині;
• метаболізму та харчування – збільшення маси тіла;
• шкіри – кропив'янка.

Загальні порушення: набряки, втома, біль у грудях, загальне нездужання.

Зміни результатів лабораторних аналізів: підвищення активності креатинфосфокінази крові, підвищення активності аланінамінотрансферази.

Особливості застосування

Ендокринна функція. Надходили дані, що під час прийому натщесерце інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, включаючи аторвастатин, спостерігалося підвищення глюкози й рівня HbA1c у крові.

Статини ускладнюють синтез холестерину та послаблюють секрецію гонадних та надниркових стероїдів. Під час клінічних досліджень виявлено, що аторвастин не пошкоджує резерв надниркових залоз та не зменшує базальну концентрацію кортизолу сироватки крові.

Щодо впливу статинів на здатність сперматозоїдів до запліднення немає достатньої кількості досліджень. Також немає даних про вплив Аторвакору у жінок предменопаузного періоду на систему «статеві залози – гіпофіз – гіпоталамус».

Рекомендується дотримуватися обережності у разі одночасного прийому статинів з фармакологічними засобами, що знижують активність або концентрацію ендогенних стероїдних гормонів, наприклад, циметидином, спіронолактоном, кетоконазолом.

З обережністю варто застосовувати цей препарат літнім пацієнтам, оскільки вік понад 65 років є одним із факторів розвитку міопатії.

Скелетно-м'язова система. Під час клінічних досліджень спостерігалися поодинокі випадки розвитку рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю на тлі міоглобінурії під час прийому Аторвакору та інших фармакологічних засобів цього класу. Порушення функції нирок в анамнезі – фактор ризику появи рабдоміолізу. Тому пацієнтам цієї групи рекомендується постійне спостереження для своєчасного виявлення порушень з боку скелетно-м'язової системи.

Аторвастатин, як і інші фармакологічні засоби групи статинів, може викликати міопатію з такими симптомами, як слабкість м'язів або біль у м'язах у комплексі зі збільшенням показника КФК (креатинфосфокінази) понад верхньої межі норми більш ніж у 10 разів. Також підвищує ризик розвитку рабдоміолізу/міопатії одночасний прийом високих доз аторвастатину з такими препаратами, як потужні інгібітори CYP3A4 (інгібітори протеаз ВІЛ, ітраконазол, кларитроміцин) або циклоспорин.

Були зафіксовані поодинокі випадки розвитку аутоімунної міопатії – ІОНМ (імунологічно опосередкована некротизуюча міопатія) на тлі прийому статинів. Це захворювання характеризується:

• слабкістю проксимальних м'язів та підвищеним рівнем креатинкінази у плазмі, що зберігаються після припинення прийому статинів;
• некротизуючою міопатією без істотного запалення під час м'язової біопсії;
• позитивною динамікою у разі прийому імуносупресивних засобів.

Розвиток міопатії можливий у хворих, що мають значне підвищення КФК, слабкість/хворобливість м'язів та дифузні міалгії. Пацієнтам цієї групи треба проінформувати лікаря про появу слабкості/хворобливості м'язів нез'ясованої етіології, коли біль у м'язах супроводжується підвищенням температури, загальним нездужанням та не проходить після припинення застосування Аторвакору. Також рекомендується припинити прийом цього фармакологічного засобу у разі підозри/діагностування міопатії та істотного підвищення КФК.

Терапія препаратами цього класу у разі застосування з наступними фармакологічними засобами: циклоспорином, еритроміцином, похідними фіброєвої кислоти, інгібіторами протеази вірусу гепатиту С (телапревір), кларитроміцином, антимікотиками групи азолів, ніацином, а також комбінаціями інгібіторів протеази ВІЛ, включаючи фосампренавір + ритонавір, фосампренавір, тіпранавір + ритонавір, саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір та лопінавір + ритонавір ризик розвитку міопатії значно підвищується. Лікарям, що розглядають застосування цих комбінованих терапій, треба ретельно зважити потенційну користь й можливі ризики, уважно контролювати стан хворих на виявлення симптомів слабкості та хворобливості у м'язах, передусім у перші місяці лікування та в періоди збільшення дози будь-якого з препаратів.

Рекомендується застосування низьких початкових/підтримувальних доз Аторвакору у разі одночасного прийому з вищепереліченими фармакологічними засобами. У цих випадках потрібен періодичний контроль КФК, без гарантії, що він допоможе запобігти розвитку тяжкої міопатії.

Надходили дані про розвиток рабдоміолізу/міопатії у разу одночасного використання колхіцину з аторвастином, тому ця комбінація призначається з обережністю.

Терапію Аторвакором рекомендується повністю скасувати або тимчасово припинити пацієнтам із гострим станом, що вказує на появу міопатії або фактор ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, гіпотензії, тяжкої гострої інфекції, травми, неконтрольованих судом, хірургічної операції, важких електролітних, ендокринних та метаболічних розладів).

Порушення функції печінки. Під час досліджень було виявлено, що гіполіпідемічні фармакологічні засоби, включаючи статини, пов'язані з відхиленнями від норми біохімічних показників функції печінки. Можливе стійке збільшення сироваткових трансаміназ (більше ніж в 3 рази від норми).

До початку терапії Аторвакором важливо отримати дані показників ферментів печінки, за потреби повторно здати аналізи. Відомі поодинокі випадки нелетальної/летальної печінкової недостатності у хворих, що приймали статини, включаючи аторвастин. Прийом Аторвакору треба негайно припинити у разі поразки печінки з жовтяницею, гіпербілірубінемією та іншими клінічними симптомами. Повторна терапія цим препаратом не рекомендується.

Пацієнтам, у яких є захворювання печінки в анамнезі та алкогольна залежність, Атоваркор треба призначати з особливою обережністю. Також цей фармакологічний засіб протипоказаний пацієнтам, які мають активне захворювання печінки та стійке підвищення рівня печінкових трансаміназ нез'ясованої етіології.

До початку лікування. Перед терапією статинами, включаючи Аторвастатин, у хворих, схильних до розвитку рабдоміолізу, треба визначати концентрацію креатинкінази (КК) у разі:

• гіпофункції щитоподібної залози;
• порушення функції нирок;
• перенесеного у минулому токсичного впливу фібратів або статинів на м'язи;
• спадкових розладів м'язової системи в особистому/сімейному анамнезі;
• зловживання алкоголем;
• перенесеного у минулому захворювання печінки.

Для хворих у віці понад 70 років проведення зазначеного аналізу треба оцінювати з урахуванням інших факторів, що впливають на розвиток рабдоміолізу.

Підвищення концентрації Аторвакору у крові також можливе у разі прийому препарату пацієнтами, що мають спадкові хвороби.

У цих випадках треба оцінювати користь від терапії та можливі ризики, а також проводити клінічний контроль стану хворих. Якщо до терапії концентрація КК значно перевищує вищу межу норми (понад 5 разів), Аторвакор не рекомендується застосовувати.

Вимірювання концентрації креатинкінази. Рівень креатинкінази не рекомендується визначати за наявністю можливих причин підвищення КК та після фізичних навантажень, оскільки це ускладнює розшифровку показників. У разі істотного підвищення кількості креатинкінази (у 5 разів від норми) через 5-7 днів рекомендується повторне визначення для спростування/підтвердження показників.

Під час лікування. Хворі повинні бути поінформовані, що про розвиток слабкості, болю в м'язах та судом, зокрема з лихоманкою або нездужанням, треба повідомити лікаря. У таких пацієнтів у разі появи симптомів на тлі терапії аторвастатином треба визначити кількість у крові креатинкінази, та у разі збільшення КК у понад 5 разів прийом цього препарату треба припинити.

У разі якщо симптоми з боку м'язів важкого характеру, але рівень КК нижче п'ятикратного підвищення, рекомендується розглянути питання про припинення терапії цим фармакологічним засобом.

Після нормалізації концентрації креатинкінази та зникнення симптомів можливе відновлення терапії Аторвакором або альтернативними статинами з мінімальною дозою та наглядом за станом хворого.

За підозри на розвиток або підтвердження рабдоміолізу, а також у разі збільшення рівня КК в 10 разів та більше терапію Аторвакором треба припинити.

Одночасне застосування з іншими фармакологічними засобами. Ризик появи рабдоміолізу значно підвищується у разі одночасного прийому Аторвакору з деякими фармакологічними засобами, що збільшують рівень аторвастатину. Наприклад, транспортні білки або потужні інгібітори CYP3A4, як-от: інгібітори протеаз ВІЛ, включаючи дарунавір, індинавір, атазанавір, лопінавір, ритонавір; посаконазол, ітраконазол, вориконазол, кетоконазол, стирипентол, делавірдин, кларитроміцин, телітроміцин, циклоспорин. Одночасний прийом Аторвакору із гемфіброзилом, езетимібом, ніацином, еритроміцином та іншими похідними фіброєвої кислоти також підвищує ризик розвитку міопатії. За можливості замість перерахованих вище фармакологічних засобів рекомендується застосовувати інші препарати, що не взаємодіють з аторвастатином.

У разі потреби проведення терапії вищепереліченими препаратами з аторвастатином рекомендується ретельно оцінити співвідношення користь/ризик цього лікування. Якщо хворі приймають фармакологічні засоби, що призводять до підвищення рівня аторвастатину в крові, треба знизити дозування Аторвакору до мінімального. Також під час прийому потужних інгібіторів CYP3A4 рекомендується знизити початкову дозу Аторвакору. За цими пацієнтами потрібен постійний контроль загального стану.

Застосування фузидової кислоти одночасно з Аторвакором не рекомендується. Тому на час терапії фузидовою кислотою треба тимчасово припинити лікування аторвастином.

Інтерстиційна хвороба легенів. У період терапії деякими статинами (частіше у разі тривалого застосування) були зафіксовані поодинокі випадки виникнення інтерстиційної хвороби легенів, що характеризується задишкою, непродуктивним кашлем та загальним погіршенням самопочуття (лихоманка, стомлюваність й зниження маси тіла). У разі підозри на розвиток інтерстиційної хвороби легенів прийом Аторвакору треба припинити.

Наповнювачі. Склад Аторвакору містить сорбіт, тому пацієнтам, що мають непереносимість деяких цукрів, до початку прийому треба проконсультуватися з лікарем.

Аторвакор містить > 1 ммоль/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Для хворих з істотним ризиком розвитку атеросклерозу судин внаслідок гіперхолестеринемії терапія ліпідомодифікуючими фармакологічними засобами – тільки один з компонентів комплексного лікування. Ця терапія може використовуватися як доповнення до дієти, якщо дотримання дієти, що обмежує вживання холестерину та насичених жирів, та застосування інших немедикаментозних заходів не дали потрібного ефекту.

Прийом Аторвакору хворим, які мають ішемічну хворобу серця або фактори її розвитку, рекомендується починати одночасно із дієтою.

Обмеження застосування. Аторвакор не досліджувався, коли підвищення концентрації хіломікронів (за класифікацією Фредриксона – типи I, V) – ключове відхилення від норми ліпопротеїнів.

Спосіб застосування та дози

Змішана дисліпідемія (за класифікацією Фредриксона – тип IIa й IIb) та гіперліпідемія (гетерозиготна несімейна/сімейна). Рекомендується початкова доза Аторвакору – 10 мг або 20 мг (раз на добу). Для хворих, які потребують суттєвого зниження концентрації холестерину ЛПНЩ (понад 45%), початкова доза – 40 мг (раз на день). Доза Аторвакору на добу може становити 10-80 мг.

Цей фармакологічний засіб приймається разовою дозою у будь-який час та не залежить від вживання їжі. Початкова/підтримувальна доза препарату підбираються індивідуально кожному пацієнту з урахуванням мети терапії та бажаного ефекту. Після початку лікування або титрування дозування рекомендується проаналізувати концентрацію ліпідів за період 2-4 тижні та за потреби скоригувати дозування.

Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія у пацієнтів дитячого віку (у віці 10-17 років). Рекомендується початкова доза Аторвакору – 10 мг на добу, а максимальна – 20 мг 1 раз на добу. У цій групі хворих застосування дози понад 20 мг не досліджувалося. Доза препарату підбирається індивідуально кожному пацієнту з урахуванням мети терапії. Коригування дози проводиться з інтервалом у 4 тижні.

Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія. Для хворих, які мають гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, рекомендована доза на добу від 10 мг до 80 мг. Препарат призначається як доповнення до гіполіпідемічних методів терапії (наприклад, аферез ЛПНЩ) або, якщо ці методи недоступні.

Одночасна гіполіпідемічна терапія. Аторвастатин також використовується з препаратами, що посилюють секрецію жовчних кислот. У разі одночасного застосування фібратів та статинів (інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази) рекомендується дотримуватися обережності.

Дозування для пацієнтів із порушенням функції нирок. Під час прийому Аторвакору порушення функції нирок на рівень у крові та зниження концентрації холестерину ЛПНЩ не впливає. Тому для цієї групи пацієнтів коригувати дозування не потрібно.

Пацієнти, які приймають певні інгібітори протеаз, ітраконазол, кларитроміцин або циклоспорин. Рекомендується уникати лікування Аторвакором пацієнтам, які приймають інгібітор протеази вірусу гепатиту C (телапревір), інгібітори протеази ВІЛ (ритонавір + типранавір) або циклоспорин.

Препарат з обережністю рекомендується призначати у найнижчій ефективній дозі хворим з ВІЛ, що приймають лопінавір + ритонавір.

Пацієнтам, які приймають ітраконазол та кларитроміцин, а також ВІЛ-інфікованим, які проходять терапію у комбінаціях фосампренавір + ритонавір або фосампренавір, дарунавір + ритонавір та саквінавір + ритонавір, рекомендується терапевтична доза Аторвакору 20 мг та проведення необхідних клінічних обстежень для застосування найменшої ефективної дози цього фармакологічного засобу.

Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази вірусу гепатиту С (боцепревір) або інгібітор протеази ВІЛ (нелфінавір), рекомендується доза Аторвакору до 40 мг та проведення необхідних обстежень для забезпечення прийому найменшої ефективної терапевтичної дози цього фармакологічного засобу.

Діти

Ефективність та безпечність застосування Аторвакору 10-17-тирічними пацієнтами, що мають гетерозиготну сімейну гіперхолестеринемію, вивчалася протягом пів року за участю дівчаток (після початку менструального циклу) та хлопчиків. У пацієнтів, які отримували аторвастатин, спостерігався розвиток побічних реакцій, як і у пацієнтів, що приймали плацебо. Незалежно від причинно-наслідкового зв'язку в обох групах спостерігалися інфекційні захворювання. Дозування пацієнтам цього препарату понад 20 мг не досліджувалося.

У контрольованих дослідженнях не виявлено істотного впливу аторвастатину на тривалість менструального циклу у дівчаток та на статеве дозрівання або зростання хлопчиків. Дівчаток-підлітків треба проконсультувати про методи контрацепції на період терапії Аторвакором.

Контрольовані клінічні дослідження застосування цього фармакологічного засобу пацієнтами молодше 10 років та препубертатного віку не проводилися.

Ефективність Аторвакору у дозуванні до 80 мг на добу протягом 1 року у цієї групи пацієнтів (8 осіб) оцінена під час неконтрольованого дослідження.

Застосування під час вагітності та годування груддю

Вагітність. Вагітним та жінкам, що планують вагітність, не рекомендується застосовувати Аторвакор, оскільки статини негативно впливають на розвиток плоду. Препарат може бути призначений жінкам репродуктивного віку, що планують вагітність, за умови, що вони проінформовані про фактори ризику під час можливої вагітності. У разі підтвердження вагітності під час терапії Аторвакором треба відразу ж припинити прийом цього фармакологічного засобу й проконсультуватися з лікарем щодо факторів ризику для майбутньої дитини.

Концентрації тригліцеридів та сироваткового холестерину підвищуються під час нормального перебігу вагітності. Тому застосування гіполіпідемічних фармакологічних засобів не дасть позитивного ефекту, оскільки для нормального розвитку ембріону/плоду потрібні холестерин та його похідні.

Атеросклероз є хронічним процесом, тому тимчасове припинення застосування гіполіпідемічних фармакологічних засобів на період вагітності не має істотного впливу на результати тривалої терапії первинної гіперхолестеринемії.

Однак контрольовані дослідження прийому Аторвакору вагітними жінками не проводилися. Відомо про поодинокі вроджені аномалії на фоні застосування статинів. У процесі проспективного спостереження близько 100 випадків вагітних жінок, що приймали інші статини, частота самовільних абортів, внутрішньоутробних смертей, мертвонароджень та вроджених аномалій плоду не перевищила очікувану частоту загальної популяції.

Ці дослідження виключили тільки 3-4-кратне збільшення ризику вроджених аномалій у порівнянні з фоновою частотою. Переважна частина (89%) цих випадків була за тих умов, що терапія Аторвакором починалася до початку вагітності та була припинена в І триместрі після підтвердження вагітності.

Період годування груддю. До теперішнього часу не з'ясовано, чи проникає Аторвакор у грудне молоко, однак є дані про проникнення невеликої кількості у грудне молоко іншого фармакологічного засобу цієї групи. Оскільки статини можуть викликати серйозні побічні реакції у новонароджених, що знаходяться на грудному вигодовуванні, жінкам, що потребують терапії Аторвакором, рекомендується припинити годувати немовля грудним молоком.

Здатність впливати на швидкість реакції

Аторвакор незначно впливає на швидкість реакції під час керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Під час терапії статинами ризик появи міопатії підвищується у разі одночасного застосування ліпідомодифікуючої дози ніацину, потужних інгібіторів CYP 3A4 (включаючи інгібітори протеази ВІЛ, ітраконазол та кларитроміцин), похідних фіброєвої кислоти або циклоспорину.

Помірні інгібітори CYP3A4 (включаючи флуконазол, верапаміл, дилтіазем, еритроміцин). Ці фармакологічні засоби підвищують кількість аторвастатину у плазмі (див. Таблицю 3). Одночасний прийом статинів та еритроміцину збільшує ризик розвитку міопатії. Дослідження щодо впливу верапамілу або аміодарону на аторвастатин не проводилися. Однак є дані, що верапаміл й аміодарон пригнічують активність CYP3A4, тому їх одночасне застосування з аторвастатином призводить до збільшення експозиції останнього. У разі одночасного застосування цих фармакологічних засобів із помірними інгібіторами CYP3A4 рекомендується найменша ефективна доза Аторвакору та клінічне спостереження за станом пацієнтів, переважно на початку терапії та після коригування дозування препарату.

Потужні інгібітори CYP 3A4. Аторвакор метаболізується цитохромом P450 3A4. Одночасне застосування аторвастатину із потужними інгібіторами CYP 3A4 призводить до підвищення рівня Аторвакору у крові. Ступінь посилення та взаємодії залежать від впливу на CYP 3A4. Тому треба уникати одночасного застосування Аторвакору із потужними інгібіторами CYP3A4, як-от: делавірдин, інгібітори протеаз ВІЛ (наприклад, дарунавір, індинавір, атазанавір, лопінавір, ритонавір), посаконазол, ітраконазол, вориконазол, кетоконазол, стиріпентол, кларитроміцин, телітроміцин, циклоспорин. У разі, коли такої комбінації не можна уникнути, рекомендується застосування найменшої ефективної початкової та максимальної доз Аторвакору із клінічним контролем стану хворого.

Грейпфрутовий сік. До складу соку входять компоненти, що інгібують CYP 3A4 та підвищують рівень аторвастину у крові (переважно під час споживання цього соку понад 1,2 л на добу).

Ітраконазол. У разі одночасного застосування Аторвакору з дозою 40 мг та ітраконазолу з дозою 200 мг значення AUC аторвастатину суттєво підвищувалося. Тому пацієнтам, які приймають ітраконазол, треба проявляти обережність під час прийому Аторвакору в дозі понад 20 мг.

Кларитроміцин. У разі одночасного застосування кларитроміцину з добовою дозою 500 мг за 2 прийоми та аторвастатину з дозою 80 мг значення AUC останнього істотно підвищується, якщо порівнювати тільки із прийомом Аторвакору. Тому пацієнтам, які приймають кларитроміцин, рекомендується проявляти обережність під час прийому аторвастатину дозою понад 20 мг.

Циклоспорин. Аторвастатин та його метаболіти – субстрати транспортера OATP1B1. Інгібітори OATP1B1, включаючи циклоспорин, підвищують біодоступність аторвастатину. У разі одночасного застосування Аторвакору з дозою 10 мг та циклоспорину з дозою 5,2 мг/кг на добу значення AUC аторвастатину суттєво підвищується у порівнянні із прийомом тільки Аторвакору.

Комбінація інгібіторів протеаз. Під час застосування Аторвакору з інгібітором протеази вірусу гепатиту С (телапревір) або комбінаціями інгібіторів протеази ВІЛ значення AUC аторвастатину суттєво підвищується у порівнянні із прийомом тільки Аторвакору. Тому хворим, які приймають інгібітор протеази вірусу гепатиту C (телапревір) або інгібітор протеази ВІЛ (тіпранавір + ритонавір), рекомендується уникати одночасного застосування цих фармакологічних засобів з Аторвакором.

Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ (лопінавір + ритонавір), рекомендується приймати Аторвакор з обережністю та у найнижчій ефективній дозі.

Доза аторвастатину для пацієнтів, що лікуються комбінаціями: фосампренавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, саквінавір + ритонавір або фосампренавір, повинна бути не більш як 20 мг. Під час терапії Аторвакором треба дотримуватися обережності.

Для пацієнтів, які приймають інгібітор протеази вірусу гепатиту С (боцепревір) або інгібітор протеази ВІЛ (нелфінавір), дозування Аторвакору – не вище за 40 мг. Рекомендується спостереження за станом пацієнтів.

Таблиця 3. Взаємодії фармакологічних засобів, що впливають на підвищення ризику розвитку рабдоміолізу та міопатії

Взаємодіючі препарати	Медичні рекомендації щодо застосування
Інгібітор протеази вірусу гепатиту С (телапревір), інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір), циклоспорин	Не рекомендується застосування аторвастатину
Інгібітор протеази ВІЛ (лопінавір + ритонавір)	Приймати у найменшій ефективній дозі з обережністю
Інгібітори протеази ВІЛ (фосампренавір + ритонавір, фосампренавір, дарунавір + ритонавір, саквінавір + ритонавір *)	На добу не перевищувати дозу 20 мг аторвастатину
Інгібітор протеази вірусу гепатиту С (боцепревір) Інгібітор протеази ВІЛ (нелфінавір)	На добу не перевищувати дозу 40 мг аторвастатину

* – застосовувати у найменшій ефективній дозі з обережністю.

Гемфіброзил. У разі одночасного застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази із гемфіброзилом підвищується ризик розвитку рабдоміолізу/міопатії. На підставі цього не рекомендується одночасний прийом Аторвакору з гемфіброзилом.

Інші фібрати. Внаслідок того, що під час терапії інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази з іншими фібратами підвищується ризик розвитку міопатії, Аторвакор рекомендується застосовувати з обережністю у комбінації з іншими фібратами.

Ніацин. У разі одночасного застосування Аторвакору з ніацином збільшується ризик розвитку побічних реакцій з боку скелетно-м'язової системи, тому рекомендується знизити дозування аторвастатину.

Індуктори цитохрому P450 3A4 або рифампін. Одночасне застосування Аторвакору з рифампіном або іншими індукторами цитохрому P450 3A4 (наприклад, ефавірензом) призводить до нестійкого зниження рівня аторвастатину у плазмі. Внаслідок подвійної взаємодії рифампіну рекомендується одночасний прийом рифампіну з Аторвакором, оскільки зафіксовано, що відстрочений прийом останнього після застосування рифампіну веде до значного зниження рівня аторвастину у крові.

Циметидин. Дослідженнями ознак взаємодії циметидину та аторвастатину не виявлено.

Дилтіазему гідрохлорид. Одночасне застосування 240 мг дилтіазему та 40 мг аторвастатину підвищує концентрацію останнього у плазмі.

Колестипол. У разі одночасного прийому Аторвакору та колестиполу знижується рівень аторвастатину близько на 25%. Однак гіполіпідемічна дія була вища під час прийому цієї комбінації, ніж під час застосування кожного препарату окремо.

Антациди. Прийом суспензії антацидного фармакологічного засобу, до складу якого входить алюмінію гідроксид та магній, одночасно із аторвастатином знижує рівень Аторвакору близько на 35%. Гіполіпідемічна дія аторвастатину не змінювалася.

Аритроміцин. Комбінація аритроміцину у дозі 500 мг (1 раз на добу) із Атоваркором у дозі 1 раз на день 10 мг не призводить до зміни рівня аторвастатину у плазмі.

Інгібітори транспортних білків (включаючи циклоспорин) підвищують рівень системної експозиції аторвастатину. Вплив пригнічення накопичувальних транспортних білків на рівень Аторвакору у печінці не встановлений. За потреби одночасного застосування цих фармакологічних засобів рекомендується зниження дозування та контроль ефективності прийому Аторвакору (див. Таблицю 1).

Езетиміб. Під час монотерапії езетимібу розвиваються побічні реакції з боку скелетно-м'язової системи, включаючи рабдоміоліз. Тому у разі одночасного прийому Аторвакору та езетимібу розвиток цих реакцій значно збільшується, потрібен постійний контроль стану пацієнтів.

Фузидова кислота. Дослідження щодо взаємодії фузидової кислоти і аторвастатину не проводилися. Однак в постмаркетинговий період під час прийому цих фармакологічних засобів спостерігалися реакції з боку скелетно-м'язової системи, включаючи рабдоміоліз. Процес цієї взаємодії не визначений, тому за пацієнтами потрібен контроль та за потреби - тимчасове припинення терапії Аторвакором.

Варфарин. Аторвастатин не впливає на протромбіновий час у пацієнтів, які приймають тривалий час варфарин.

Дигоксин. Під час багаторазового одночасного застосування аторвастатину та дигоксину рівноважні концентрації останнього підвищуються приблизно на 20%. За пацієнтами, які приймають дигоксин, рекомендується контроль стану.

Колхіцин. Комбінація колхіцин + аторвастатин призводить до розвитку рабдоміолізу та міопатії. Тому одночасне застосування цих препаратів призначається з обережністю.

Оральні контрацептиви. Під час застосування Аторвакору з пероральними контрацептивами підвищується значення AUC етинілестрадіолу та норетистерону. Жінкам, які приймають аторвастатин, треба враховувати цей факт під час вибору пероральних контрацептивів.

Інші фармакологічні засоби. Під час клінічних досліджень було виявлено, що одночасне застосування Аторвакору із гіпотензивними препаратами та його використання в естроген-замісній терапії не призводить до розвитку клінічно значущих побічних реакцій.

Взаємодія з іншими фармакологічними засобами не вивчалась.

 

Умови та термін зберігання

Аторвакор може зберігатися за температурних умов не вище +25°С протягом 2 років.

Ціна

• 30 таблеток Аторвакору дозуванням 10 мг можна придбати за ціною від 73 грн до 104 грн, а 60 таблеток – від 144,5 грн до 153 грн;
• 30 таблеток по 20 мг – від 102,5 грн до 118 грн, а 40 штук – від 136,5 грн до 179,5 грн;
• 30 таблеток по 40 мг – у середньому по 193,5 грн;
• 30 таблеток по 80 мг – від 276 грн до 305 грн.