Амприл: інструкція, застосування, ціна

Амприл – комбінований лікарський препарат антигіпертензивної дії. Використовується для пониження артеріального тиску.

Механізм дії препарату зав’язаний на властивостях раміприлу, який швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті після перорального використання пігулок. Компонент розкладається в печінці, пригнічуючи систему ренін-ангіотензин-альдостерону та спричиняє зменшення секреції альдостерону. 

Застосування раміприлу понижує периферичний опір артерій. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, раміприл знижує тиск крові без небажаного підвищення частоти серцевих скорочень. 

Комбінація речовин Априлу підходить для хворих, артеріальний тиск яких не покращується при монотерапії (використання лише раміприлу або лише гідрохлоротіазиду).

Склад і форма випуску

діюча речовина: 1 таблетка містить 2,5 мг раміприлу та 12,5 мг гідрохлоротіазиду;

допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат.

Лікарська форма: таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: плоскі таблетки без оболонки, у формі капсул, білого або майже білого кольору з рискою з одного боку та позначкою "12,5" з іншого боку.

таблетки по 1,25 мг — овальні, плоскі таблетки без оболонки, білого або майже білого кольору;

таблетки по 2,5 мг — овальні, плоскі таблетки без оболонки, жовтого кольору;

таблетки по 5 мг – овальні, плоскі таблетки без оболонки, рожевого кольору;

таблетки по 10 мг — овальні, плоскі таблетки без оболонки, білого або майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група: комбіновані лікарські засоби інгібіторів ангіотензин перетворювального ферменту. Раміприл і діуретики. 

Показання до застосування

Лікування гіпертонічної хвороби.

Фіксована комбінація діючих речовин препарату показана пацієнтам, артеріальний тиск яких не регулюється за допомогою монотерапії (використання лише раміприлу або гідрохлоротіазиду).

Протипоказання

• Підвищена чутливість до раміприлу або до інших інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, гідрохлоротіазиду, інших тіазидних діуретиків, сульфонамідів або до будь-якої іншої речовини, що входить до складу препарату;
• печінкова енцефалопатія, тяжке порушення функції печінки;
• гіпотензія або гемодинамічно нестабільний стан;
• анурія;
• наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку (спадкового, ідіопатичного чи раніше перенесеного на тлі застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ);
• первинний гіперальдостеронізм;
• екстракорпоральне лікування, що призводить до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій");
• значний двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз ниркової артерії при єдиній функціонуючій нирці;
• тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) у пацієнтів, яким не проводиться гемодіаліз;
• клінічно значущі порушення електролітного балансу, які можуть погіршитися після лікування препаратом;
• симптомна гіперурикемія (подагра);
• одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою дисфункцією (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв/1,73 м 2);
• вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. "Застосування у період вагітності або годування груддю");
• годування груддю (див. "Застосування у період вагітності або годування груддю").

Спосіб застосування та дози

Фіксовану медичну комбінацію (раміприл та гідрохлоротіазид) можна застосовувати лише після аналізу артеріального тиску пацієнта. Після процедури титрування встановлюється відповідна доза препарату та тривалість лікування.

Терапію слід почати з найменшої дози, яка продемонструє очікуваний результат. Протягом трьох тижнів дозування поступово збільшується, до моменту, поки не відбудеться стабілізація тиску.

Підтримуюча доза - 2,5 мг раміприлу та 12,5 мг гідрохлоротіазиду протягом доби. Препарат рекомендовано вживати вранці, незалежно від прийому їжі

Максимальна доза препарату - 5 мг раміприлу та 25 мг гідрохлоротіазиду протягом доби.

Лікарський засіб використовується один раз на добу, бажано в чітко встановлений проміжок часу (рекомендується зафіксувати годину після пробудження). Харчові продукти ніяк не впливають на біологічну доступність препарату. Пігулки проковтуються цілими, запиваються водою.

При пропущених прийомах

У разі пропущених доз, варто якнайшвидше надолужити прийом.

Якщо факт пропуску дози виявився в момент, який збігається з наступною дозою – не слід приймати пропущену таблетку, адже подвоєння добової дози здатне посилити побічні ефекти від препарату. Надалі варто дотримуватися встановленої схеми прийому.

Поєднання з діуретиками

Поєднання з діуретиками здатне спровокувати артеріальну гіпотензію. Через це необхідно проводити корекцію доз та приділити увагу аналізу стану пацієнта, який приймає діуретики.

Хворі в анамнезі яких виявлено порушену роботу нирок

Гідрохлоротіазид не рекомендується для пацієнтів з важкою формою ниркової недостатності. Пацієнти з легкими та середніми порушеннями потребують корекції доз. Якщо кліренс креатиніну варіюється від тридцяти до шістдесяти мл/хв слід використовувати комбінацію найнижчих фіксованих доз.

При порушеннях функцій нирок максимально дозволеними дозами є п’ять мг раміприлу та двадцять п’ять мг гідрохлоротіазиду протягом доби.

Хворі з порушеною роботою печінки

Амприл протипоказаний пацієнтам з важкими порушеннями функцій печінки. Легкі та помірні порушення потребують медичного нагляду та контролю стану пацієнта. В такому разі максимальна доза препарату — два мг раміприлу та дванадцять мг гідрохлоротіазиду.

Люди літнього віку 

Лікування розпочинається з мінімальної дози, узгодженої з лікарем. Надалі доза коригується під медичним наглядом. Важливо врахувати, що у людей літнього віку вища ймовірність виникнення побічних ефектів, особливо, якщо вік пацієнтів - 70 років та більше.

Діти.

Даних щодо використання препарату дітьми немає; ефективність та безпека від використання препарату не встановлена. Не рекомендується для використання групою пацієнтів, яким не виповнилося 18 років.

Особливості застосування

Вагітність: використання інгібіторів не розпочинають в період вагітності. При невідкладній потребі антигіпертензивної терапії, варто дотримуватися альтернативного лікування з виваженим профілем додаткового захисту.

Під час виявлення вагітності, слід припинити використання препарату.

Надмірна активність РААС

Активована РААС впливає на пониження артеріального тиску, потенційні проблеми з функціонуванням нирок, оскільки при прийомі препарату можливі пригнічення інгібіторів АПФ. Такі реакції виявляються, якщо препарат назначається вперше або пацієнт перевищує рекомендовану дозу.

Тяжка артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, гемодинамічна обструкція шляхів притоку або відтоку крові з лівого шлуночка, цироз печінки, стеноз ниркової артерії в анамнезі потребують додаткового моніторингу за станом пацієнтів, адже препарат може значно підвищувати роботу РААС.

Початок лікування потребує виявлення ризиків зневоднення, гіповолемії, нестачі електролітів та їх усунення.

Подвійна блокада РААС

Поступали повідомлення, що паралельне вживання інгібіторів АПФ, аліскірену та антагоністів рецепторів ангіотензину II збільшували небезпеку виникнення гіпотензії, гіперкаліємії чи розвитку ниркових захворювань. Як наслідок, подвійна блокада РААС не рекомендується.

Якщо таке лікування необхідне – його варто проводити під наглядом лікаря з контролем функціонування нирок, вимірюванням артеріального тиску, аналізом вмісту електролітів.

Інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензину II не застосовуються пацієнтами з діабетичною хворобою нирок.

Серцева недостатність, спричинена інфарктом міокарда.

Група пацієнтів з відхиленнями в роботі серця – потребує постійного медичного контролю.

При первинному гіперальдостеронізмі лікування Амприлом не є пріоритетним. У разі застосування подібних комбінації, слід перевіряти концентрацію калію в крові.

Пацієнти літнього віку

Група пацієнтів потребує використання нижчих доз, адже у них існує підвищений ризик загострення побічних реакцій.

Пацієнти із захворюваннями печінки

Захворювання печінки може спровокувати енцефалопатію.

Перед потребою хірургічного втручання, прийом раміприлу скасовують (принаймні за одну добу до операції).

Моніторинг роботи нирок

Початок лікування потребує аналізу та оцінки стану функції нирок. Потенційні відхилення потребують корекцій дозування. Застійна серцева недостатність та пересадка нирок можуть стати причиною для припинення використання препарату.

Порушення функцій нирок

Тіазиди можуть спричинити уремію. У разі загострення стану пацієнта – варто припинити терапію.

Порушення балансу електролітів

Тіазиди провокують дисбаланс електролітів, особливо часто це проявляється в пацієнтів з цирозом печінки та хворих, які використовують кортикостероїди або адренокортикотропні гормони. Якщо моніторинг калію виявив його суттєве зниження – слід розпочати корекцію доз.

Можливе падіння концентрації натрію. Варто перевіряти його рівень в пацієнтів літнього віку та людей з цирозом печінки.

Тіазиди виводять магній, що може стати причиною гіпомагніємії.

Гіперкаліємія

Амприл може загострити стан пацієнтів з нирковою недостатністю, цукровим діабетом серцевою недостатністю; пацієнтів літнього віку; пацієнтів, які використовують солі калію, діуретики; людей з надмірним зневодненням організму. Потрібно здійснювати систематичний аналіз рівня калію в організмі.

Гіпонатріємія

Раміприл провокує СНАСАГ та гіпонатріємію. Існує потреба аналізувати концентрацію натрію.

Печінкова енцефалопатія

При печінковій енцефалопатії терапію Амприлом негайно скасовують.

Гіперкальціємія

Гідрохлоротіазид здатний зумовити виникнення гіперкальціємії.

Ангіоневротичний набряк

При виникненні ангіоневротичного набряку варто припинити вживання Амприлу та розпочати невідкладне лікування під наглядом медиків.

При перших симптомах (болі в череві без нудоти чи блювання), слід звернутися до лікаря.

Анафілактичні ефекти при десенсибілізації

Інгібітори АПФ підвищують ризик виникнення анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на низку алергенів (в т.ч. укуси комах). Припиняючи використання Амприлу, ці реакції проходять.

Нейтропенія/агранулоцитоз

Зниження числа нейтрофілів та агранулоцитоз проявляються рідко; можливі порушення функціонування кісткового мозку. Варто перевіряти концентрацію лейкоцитів (особливо для групи пацієнтів з порушеними функціями нирок та для людей, які приймають препарати, які викликають зміни в аналізах крові).

Міопія та закритокутова глаукома.

Сульфонаміди здатні спровокувати надчутливість, що призводить до короткочасної короткозорості та закритокутової глаукоми. Зазвичай, симптоми проявляються в перший період лікування препаратом.

При перших проявах погіршення зору – варто припинити застосування препарату.

Етнічні відмінності

У пацієнтів негроїдної раси ангіоневротичний набряк внаслідок інгібіторів АПФ виявляється значно частіше. Це пояснюється тим, що ця група пацієнтів більш піддатлива до артеріальнї гіпертензії з низькою активністю реніну.

Кашель

Можливе виникнення кашлю, який припиняється після припинення терапії.

Вплив на результати тестів

Гідрохлоротіазид здатний продемонструвати хибно-позитивні результати тестів на допінг.

Метаболічні ефекти

Терапія препаратом впливає на переносимість глюкози.

Цукровий діабет є фактором, при якому необхідна корекція доз препарату. Можливий підвищений рівень холестерину, подагра, розвиток гіперурикемії внаслідок застосування тіазидних діуретиків.

Інше

Можливі реакції підвищеної чутливості, виявлення червоного вовчака.

Неактивні компоненти препарату:

Лактоза в складі препарату виключає його застосування для пацієнтів зі спадковими порушеннями засвоєння галактози, лактази, глюкози-галактози.

Вплив на швидкість реакції

Початок терапії може супроводжуватися загостреними побічними реакціями, серед яких запаморочення, проблеми із тиском. Такі відхилення можуть спричинити непередбачені обставини при керуванні автомобілем чи управлінні складними механізмами, які потребують підвищеної концентрації уваги.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Амприл протипоказаний вагітним пацієнткам та жінкам, які планують вагітність. Якщо вагітність підтверджується під час лікування препаратом рекомендовано негайно припинити його застосування.

Компоненти препарату проникають в молоко матері, тому Амприл протипоказаний в період грудного вигодовування.

Передозування

При передозуваннях препаратом можливі: надмірна вазодилатація, шок, кома, конвульсії, проблеми в роботі серця, недостатність нирок, порушення балансу електролітів. Симптоми отруєння визначаються ступенем передозування препаратом. Гідрохлоротіазид провокує затримки сечі.

При передозуваннях розпочинають терапію, направлену на усунення симптомів та підтримку стану пацієнта.

Заходи, направлені на усунення гіпотензії:

• Розмістити пацієнта горизонтально;
• Вкласти голову на невисоку подушку;
• Підняти ноги пацієнта;
• Промити шлунок;
• Протягом перших тридцяти хвилин після передозування ввести сульфат натрію та адсорбенти;
• Забезпечити контроль артеріального тиску, роботи нирок, рівню калію в крові;
• Варто підвищити обсяг плазми введенням солей, катехоламінами та ангіотензином II.

Діаліз неефективний.

Заходи, направлені на усунення стійкої брадикардії:

• Лікування передбачає використання електрокардіостимулятора;
• Здійснюється постійний моніторинг концентрації електролітів;
• Здійснюється постійний моніторинг кислотно-лужного балансу;
• Здійснюється постійний моніторинг концентрації глюкози;
• При виявленні гіпокаліємії застосовується додатковий калій.

Заходи, направлені на усунення ангіоневротичного набряку:

Важливо пам’ятати, що ангіоневротичний набряк загрожує життю пацієнта. Для покращення стану пацієнта необхідно проводити невідкладну професійну терапію.

• Забезпечити підшкірне введення адреналіну/внутрішньовенне введення адреналіну;
• Забезпечити перманентний контроль артеріального тиску та ЕКГ;
• Забезпечити введення глюкокортикоїдів;
• Бажано ввести протиалергічні препарати та антагоністи H2-рецепторів.

Побічні реакції

З’єднання раміприлу та гідрохлоротіазиду здатне спровокувати низку побічних реакцій, які виникають при гіпотензії або гіповолемії через підвищений діурез.

Раміприл викликає кашель; гідрохлоротіазид, своєю чергою, порушує метаболізм моносахаридів (глюкози), сечової кислоти та простих ліпідів. Обидва компоненти здатні змінити концентрацію калію.

Серед серйозних побічних реакцій, які загрожують життю пацієнта — ангіоневротичний набряк, порушення функції нирок/печінки, гострі подразнення шкіри, агранулоцитоз.

Нечасто, зі сторони серця, можливі прояви ішемії міокарда; з невідомою періодичністю зустрічається інфаркт міокарда.

Кровоносна та лімфатична системи нечасто реагують на вживання препарату зменшенням кількості лейкоцитів, тромбоцитів та еритроцитів, порушенням гемоглобіну, анемією. З невідомою частотою виникають порушення функцій кісткового мозку; при гіповолемії можливі еозинофілія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемоконцентрація.

Існують часті повідомлення про головний біль. Також зі сторони ЦНС можливі нечасті порушення рівноваги, вертиго, тремор, відчуття поколювання та печіння. Рідко проявляється церебральна ішемія, порушення психомоторики, паросмія.

Можливі порушення органів зору, зокрема кон’юнктивіт та тимчасова нечіткість. Рідше – надмірне сльозовиділення та порушення функцій зору, внаслідок чого пацієнт бачить предмети у жовтих тонах.

Рідко повідомляється про дзвін в вухах, внаслідок застосування препарату. Порушення роботи органів слуху незначні.

Часто подразнюються органи дихальної системи, зокрема виникає кашель та бронхіт. Рідше – задишка, синусит, нежить. Невстановлена частотність бронхоспазмів, загострень астми, некардіогенного набряку легень.

Є ризик виникнення запалень в ШКТ. Нечасто спостерігаються розлади травлення та проблеми з виведенням їжі. Можлива нудота й блювання, діарея. В окремих випадках – панкреатит.

Зафіксовані нечасті порушення функцій нирок. Є випадки гострої ниркової недостатності, надмірне сечовипускання, підвищення креатиніну у плазмі крові. Гідрохлоротіазид може спровокувати нефрит, протеїнурію.

Зі сторони шкіри можливий ангіоневротичний набряк, який провокує летальні наслідки. Зустрічаються дерматит, надмірне потовиділення, екзантема, пурпура. В окремих випадках зустрічався токсичний некроліз шкіри та синдром Стівенса-Джонсона. Є ризик ускладнень інших шкірних захворювань.

Можливі відчуття гострого болю зі сторони м’язів, рідше – їх спазми та слабкість. Невстановлена частотність виявлення артралгії.

Внаслідок дії гідрохлоротіазиду можливі порушення метаболізму: цукровий діабет, подальша непереносимість глюкози, збільшення рівня холестерину, подагра. Нечасто проявляється зниження апетиту та відчуття спраги, внаслідок зневоднення організму. Можлива анорексія. Раміприл може підвищувати рівень калію; гідрохлоротіазид – понижувати рівень натрію.

Зі сторони ендокринної системи можливий розвиток синдрому порушеної секреції.

Прийом препарату провокує тромбози, синкопе, артеріальну гіпотензію, васкуліт та інші побічні реакції з боку судин. 

Серед загальних порушень виявлено підвищену втомлюваність, біль в грудях, астенодепресивний синдром, підвищену температуру тіла.

Зі сторони імунної системи виявлено анафілактичні або анафілактоїдні реакції на активні компоненти препарату.

Зустрічаються порушення зі сторони печінки, її гостра недостатність, зокрема активізація гепатиту, суттєве збільшення печінкових ферментів.

Можливі побічні реакції зі сторони статевої системи: імпотенція, зниження лібідо; зі сторони молочних залоз — гінекомастія.

Рідко препарат впливає на психіку, однак існують повідомлення про депресію, апатію, порушення уваги та сну у пацієнтів, які проходили курс лікування препаратом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

За даними досліджень, комбіноване використання інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II та аліскірену збільшує частоту побічних реакцій.

Комбінації протипоказані до використання

Важкі анафілактоїдні реакції можливі при застосуванні декстрану сульфату при екстракорпоральній терапії або аферезу.

Пацієнти з цукровим діабетом та порушеними функціями нирок не можуть поєднувати Амприл з аліскіреном.

Попередження щодо застосування

Речовини, що підвищують рівень калію у плазмі крові разом з використанням Амприлу можуть спровокувати гіперкаліємію.

Антигіпертензивні лікарські засоби та препарати, що порушують артеріальний тиск можуть спровокувати артеріальну гіпотензію.

Судинозвужувальні симпатоміметики зменшують ефективність раміприлу.

Імуносупресанти, прокаїнамід, кортикостероїди й низка інших компонентів, які змінюють кількість клітин крові здатні спровокувати гематологічні реакції.

Солі літію в комбінації з Амприлом підсилюють токсичність літію.

Інсулін в комбінації з Амприлом здатний викликати гіпоглікемічні реакції.

Протизапальні нестероїдні засоби та ацетилсаліцилова кислота можуть знівелювати ефект  Амприлу та спровокувати відхилення в роботі нирок.

Гідрохлоротіазид понижує ефективність пероральних антикоагулянтів.

Калійуретичні лікарські препарати  підвищують ймовірність виникнення гіпокаліємії.

Серцеві глікозиди, активні речовини, які подовжують інтервал QT – у поєднанні підвищують проаритмогенну токсичність.

Метилдопа: можливий гемодіаліз.

Іонообмінні речовини погіршують абсорбцію гідрохлоротіазиду. При потребі такої комбінації, потрібен інтервал в щонайменше одну годину.

М ’язові релаксанти провокують подовження релаксації м’язів.

Інші препарати, що підіймають рівень кальцію потребують контролю за рівнем кальцію.

При поєднанні з карбамазепіном виникає небезпека зниження натрію.

Поєднання з йодом здатне викликати ниркову недостатність.

Гідрохлоротіазид погіршує виведення пеніциліну та хініну з організму пацієнта.

Поєднання з гепарином може збільшити концентрацію калію.

Інгібітори мішені рапаміцину та вілдагліптин провокують  ангіоневротичний набряк.

Умови та термін зберігання

Препарат придатний до вживання протягом 2-х років.

Зберігати в місці, недоступному для дітей, за температури, яка не перевищує 30°C/