Підвищене потовиділення

Підвищене потовиділення або гіпергідроз в стані патології відбувається незалежно від будь-яких фізичних факторів (посиленої рухової активності, перегрівання, об'єктивно високої температури навколишнього середовища).

Саме по собі потовиділення – природний процес, який забезпечує нашому організму охолодження і часткове виведення зайвої рідини, різних токсичних речовин, а також продуктів розпаду, водно-сольового обміну. За продукування поту відповідають потові залози, розташовані в підшкірно-жировій клітковині. Найбільше потових залоз знаходиться в пахвових пазухах, на підошвах і стопах. В нормальному стані потовиділення в організмі посилюється при підвищенні температури навколишнього середовища, під час гіпертермії, активних фізичних і емоційних навантажень.

Клінічна картина гіпергідрозу характеризується не просто посиленим виділенням поту, а також зміною його запаху.

Види та форми

Розрізняють 2 види посиленого потовиділення, а саме – первинний і вторинний, розберемо, чим вони відрізняються.

Первинний гіпергідроз виникає під час статевого дозрівання або юнацтва. Він спостерігається лише у 1% населення.

Вторинний гіпергідроз з'являється на тлі різноманітних неврологічних, ендокринних, а також соматичних захворювань.

Підвищене потовиділення має загальну і локальну форму, простіше кажучи, піт виділяється або по всьому тілу, або на окремих його ділянках. Вважається, що локальна форма більш поширена і найчастіше уражаються такі зони: пахви, пах, стопи, ступні, долоні, обличчя. Цей стан не несе загрози життю, не впливає на здоров'я, але може ставати причиною проблем соціального характеру.

Причини

Підвищена пітливість загального характеру може виявлятися внаслідок функціональних порушень в роботі нервової та ендокринної систем, інфекційних захворювань. У разі гіпергідрозу локального характеру причиною вважають підвищену збудливість ЦНС.

Ключові причини підвищеного потовиділення такі:

Стрес у результаті емоційної або фізичної перевтоми. Якщо під час сильного хвилювання, переляку й інших переживань починають сильно потіти локальні ділянки тіла, тоді причина гіпергідрозу криється в нервовій системі з легким ступенем збудження.
Підвищена маса тіла. Велике тіло виробляє досить багато тепла, а товстий шар жиру перешкоджає його віддачі, у результаті для організму залишається єдиний шлях охолодження, а саме – потовиділення.
Клімакс або підлітковий вік. Ці періоди характеризуються зміною гормонального фону, в результаті мозок може передавати невірний сигнал про стан довкілля та організм навіть у спеку слухняно розширює судини для того, щоб зігрітися.
Підвищена функція щитоподібної залози або тиреотоксикоз. Його першими ознаками як раз і є сильна пітливість, відчуття жару навіть при холоді. Додаткові симптоми: безсоння, дратівливість, слабкість та ін.
Вегето-судинна дистонія. Вегетативна нервова система працює з порушеннями, які стосуються не лише судинної, травної, дихальної систем, а і теплообміну.
Прийом антибіотиків. На тлі прийому препаратів розвивається різка зміна мікрофлори кишківника, що і викликає сильне потовиділення.
Вагітність. Під час I триместру вагітності змінюється гормональний фон, що може супроводжуватися підвищеною пітливістю. Потім в II та III триместрі наростає обсяг циркулюючої крові (приблизно на 30-40%), вона, доливаючи до шкіри, викликає потовиділення, хоч і не настільки сильне.

Важливо пам'ятати, що підвищене потовиділення можуть викликати абсолютно не пов'язані зі здоров'ям фактори, серед яких:

нехтування правилами особистої гігієни;
синтетична білизна, одяг;
тісне, незручне взуття;
не відповідність одягу сезонним факторам.

Діагностика

Діагностування підвищеного потовиділення починається зі збору анамнезу, лікар проводить візуальний огляд, може призначити йодо-крохмальну пробу Мінора, а також гравіметрію та евапометрію. Робота проби Мінора полягає в тому, що на проблемні ділянки пацієнта наносять стандартний розчин йоду, потім на висохлу пляму насипають крохмаль. Річ у тому, що піт розчиняє йод в результаті реакції на крохмаль. Зрештою, в місцях потовиділення утворюються чорні плями. Їх розмір дозволяє визначити не тільки зону ураження, але і обсяг майбутнього лікування.

Під час яких хвороб проявляється?

Підвищене потовиділення – важливий симптом:

ураження ЦНС;
інфекційних захворювань;
цукрового діабету;
онкології;
туберкульозу;
захворювань статевої та щитоподібної залоз (тиреотоксикоз);
вегето-судинної дистонії;
емоційної або фізичної перевтоми;
ревматизму;
хронічної інтоксикації.

До якого лікаря звернутися?

Гіпергідроз є проблемою різного профілю, тому потрібно звертатися до таких лікарів, як:

Дерматолог. Проблема все одно виявляється через шкіру, та й потові залози теж знаходяться в її верхньому шарі – епідермісі.
Фтизіатр. Буває, що підвищене потовиділення прямо пов'язане з туберкульозом.
Ендокринолог. Відвідати даного фахівця варто, щоб прибрати з підозри захворювання щитовидки та цукровим діабетом.
Невролог. Цей лікар допоможе впоратися з підвищеною дратівливістю, нервозністю.
Онколог. Пухлина може бути причиною потовиділення.
Кардіолог. У разі відсутності проблем з вищевказаними лікарями і їх профільними видами діяльності варто перевірити серце.

Профілактика

Профілактика цього патологічного стану ґрунтується на своєчасному лікуванні тих захворювань, які здатні викликати дане порушення і дотриманні ключових правил особистої гігієни.

Також важливо:

дотримуватися дієти — не вживати гостру, гарячу їжу та міцні напої (чай, кава, какао);
носити вільний одяг з натуральних тканин – через синтетичні матеріали або тісний одяг шкіра не може «дихати», при відсутності достатньої кількості кисню запускаються в роботу потові залози;
щодня міняти колготи, шкарпетки, спідню білизну;
регулярно приймати контрастний душ – при наявності гіпергідрозу це повинно відбуватися 2 рази на добу;
відмовитися від алкоголю, куріння;
застосовувати антиперспіранти на чистій і сухій шкірі.