Рабепразол : інструкція, застосування, ціна

Рабепразол – лікарський препарат для усунення гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та пептичної виразки. Засіб належить до класу антисекреторних сполук, заміщених бензимідазолів, не володіє антихолінергічними властивостями та не є антагоністом гістамінових Н2-рецепторів. При цьому, рабепразол пригнічує виділення шлункової кислоти.

Ефект від препарату залежить від вжитої дози. Незалежно від подразника, діючий компонент затримує базальне та стимульоване виділення кислоти.

Проведені експерименти виявили, що рабепразол натрію швидко виводиться з плазми та зі слизової шлунка.

Противиразкова дія проявляється за годину після прийому препарату та досягає максимуму, в середньому, через три години.

Склад і форма випуску

діюча речовина: rabeprazole;

1 таблетка містить рабепразолу натрію 10 мг або 20 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, магнію оксид легкий, натрію лаурилсульфат, кросповідон; суха суміш «Aquarius Prime» білого кольору, що містить гіпромелозу, титану діоксид (Е171), поліетиленгліколь 400;

дозування 10 мг: суха суміш «Aquarius Control» рожевого кольору, що містить метакрилатний сополімер (тип С), тальк, триетилцитрат, титану діоксид (Е171), кремнію діоксид, червоний чарівний (Е129), тартразин (Е102), жовтий захід FCF (Е110);

дозування 20 мг:суха суміш «Aquarius Control» зеленого кольору, що містить метакрилатний сополімер (тип С), тальк, титану діоксид (Е171), кремнію діоксид, триетилцитрат, діамантовий блакитний (Е133), тартразин (Е102), хіноліновий жовтий (Е104).

Показання до застосування

Препарат використовується:  

• для лікування гострої пептичної виразки дванадцятипалої кишки; доброякісної виразки шлунка; ерозивної або виразкової гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ); синдрому Золлінгера-Еллісона;
• для підтримувальної терапії;
• для комбінованої терапії з антибактеріальними засобами;
• для усунення симптомів ГЕРХ.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до рабепразолу натрію або будь-якого іншого компонента препарату.
• Період вагітності та годування груддю.

Спосіб застосування та дози

Препарат для внутрішнього застосування. Використовується при лікуванні та профілактиці пептичної виразки та ГЕРХ в повнолітніх пацієнтів та пацієнтів літнього віку. Таблетки не потребують попереднього роздріблення чи розжовування.

Для лікування гострої пептичної виразки дванадцятипалої кишки та доброякісної виразки шлунка: рекомендоване дозування препарату становить 20 мг.

Схема лікування визначається індивідуально. Найчастіше препарат приймають за схемою: 1 раз на добу, після ранкового пробудження пацієнта. Середньостатистичне лікування триває до чотирьох тижнів, проте деякі пацієнти, внаслідок нечутливості до компонентів препарату, повинні продовжувати курс до 6 тижнів.

Для лікування ерозивної або виразкової ГЕРХ: рекомендоване дозування препарату становить 20 мг препарату. Рабепразол використовують 1 раз протягом доби. Лікування триває 4 тижні, однак деяким пацієнтам рекомендовано продовжити лікування на додаткові 4 тижні.

Підтримувальна терапія ГЕРХ: для підтримання ефекту препарату, використовують дози в 10-20 мг препарату. Частота та тривалість встановлюється відповідно до реакцій пацієнта.

Усунення симптомів ГЕРХ: рекомендоване дозування – 10 мг препарату протягом доби. Препарат використовують 4 тижні, якщо за цей час симптоми захворювання не усунено – проводиться додатковий огляд пацієнта. Після зникнення симптомів, для їх подальшого контролю застосовується схема «на вимогу», за якою пацієнт отримує 10 мг препарату, у разі потреби.

Синдром Золлінгера-Еллісона: лікування розпочинається з дозування 60 мг препарату протягом доби. В окремих випадках дозування досягає 120 мг препарату протягом доби.

Усунення Н. pylori: застосовуються комбінації з терапією, направленою на усунення Helicobacter pylori. Терапія триває тиждень.

Препарат застосовують зранку, до прийомів їжі.

При пошкодженнях печінки чи нирок.

Корекції доз не обов’язкові.

Діти. 

Препарат не використовується в педіатричній практиці, оскільки станом на сьогодні недостатньо клінічного досвіду, на основі якого можна прогнозувати покращення стану без виникнення небажаних реакцій.

Особливості застосування

Таблетки Рабепразолу не слід дрібнити чи розжовувати. Тільки для перорального застосування.

Рабепразол здатний замаскувати симптоми злоякісних пухлин в ШКТ пацієнта. Тому перед призначенням препарату, рекомендовано перевірити стан пацієнта та виключити наявність злоякісного новоутворення.

Довготривалі курси використання рабепразолу передбачають регулярні медичні обстеження. У разі комбінацій з ІПП або заміщеними бензимідазолами, можливий розвиток перехресної гіперчутливості.

Постмаркетингові дослідження виявили зміни крові в пацієнтів, які приймали препарат (тромбоцитопенія і нейтропенія). Можливі порушення роботи печінки. Однак, всі відхилення минають після скасування прийому рабепразолу.

При легких порушеннях роботи печінки, не спостерігалося ускладнення побічних реакцій. При важких порушеннях роботи печінки, варто утриматися від використання препарату. Важливо повідомити лікаря про патологію, оскільки попередній досвід такого використання обмежений і може потребуватися постійний контроль стану хворого, який входить до групи пацієнтів з відхиленнями в функціонуванні печінки.

Рабепразол не поєднується з атазанавіром.

ІПП можуть розвинути низку інфекцій ШКТ, підвищити ймовірність переломів, спровокувати гіпомагніємію. Рекомендується отримувати суміжну терапію, яка мінімізує негативний вплив від довготривалого використання рабепразолу (використання магнію, вітаміну D, кальцію). Після припинення використання препарату, стан пацієнта стабілізується.

Поєднання з метотрексатом підвищує концентрації та, відповідно, токсичність останнього. Варто відмовитися від використання ІПП під час лікування метотрексатом.

Рабепразол натрію зменшує метаболізм В12.

Підгострий шкірний червоний вовчак.

Вважається, що ІПП провокують виникнення шкірного червоного вовчака. Якщо у пацієнта виявлено перші ознаки захворювання, варто розглянути можливість скасування курсу лікування.

Вплив на вихідні дані клінічних аналізів.

Препарат може показувати хибні результати при діагностиці нейроендокринних пухлин.

Допоміжні речовини лікарського засобу провокують та загострюють алергічні реакції.

Вплив на швидкість реакції.

Попереднє використання препарату не виявило негативного впливу на психомоторику та концентрацію уваги пацієнтів. Однак, в окремих випадках, спостерігалася надмірна сонливість. Якщо у пацієнта виникають подібні реакції, варто відмовитися від керування автотранспортом та не починати роботи зі складними механізмами.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Дослідження на тваринах не виявили відхилень, однак аналогічні експерименти на людях не проводилися. Через те, що виявлено недостатньо даних, щоб спрогнозувати потенційні користь та ризик від використання препарату під час вагітності, — бажано уникати прийому Рабепразолу в цей період.

Разом з тим, дослідження на тваринках продемонстрували проникнення препарату з крові матері в молоко. Рекомендується уникати прийомів Рабепразолу в період грудного вигодовування.

Передозування

Існує недостатньо даних, щоб виявити характерні симптоми передозування препаратом.

За прогнозами, реакції передозування нагадуватимуть отруєння з незначним загостренням побічних ефектів. Медичне втручання чи госпіталізація при цьому не є обов’язковими. Специфічний антидот не виявлений.

Діаліз неефективний.

Терапія направлена на усунення симптомів передозування та підтримку сприятливого стану пацієнта.

Побічні реакції

Серед найпоширеніших побічних ефектів: мігрені, біль внизу живота та головний біль, діарея, абдомінальний біль, скупчення газів в кишечнику, висипи, пересихання в носоглотці, інфекції; нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз; гіперчутливість; недостатність натрію/магнію; безсоння, дратівливість, сплутаність свідомості; сонливість, запаморочення; розлади зору; периферичні набряки; кашель, риніт, фарингіт, бронхіт; блювання, доброякісний фунгіцидний поліп, гастрит, порушення відчуття смаку; жовтяниця; пітливість, мультиформна еритема, синдром Стівенса – Джонсона, підгострий шкірний червоний вовчак; біль у спині, судоми, переломи;  інфекції сечовивідних шляхів; гінекомастія. Усі зазначені побічні реакції не є довготривалими та серйозними. Здебільшого, кожен симптом минає з припиненням використання препарату.

Серед загальних порушень: нервово-психічна слабкість та грипоподібний синдром.

При лабораторних аналізах, в пацієнтів, які приймають рабепразол, може виявитися збільшення концентрації печінкових ферментів. Використання препарату здатне спровокувати різкі зміни ваги пацієнта.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Рабепразол володіє потужною противиразковою функцією, спричиняючи пригнічення виділення кислоти шлунка. Рабепразол взаємодіє з лікарськими засобами, які абсорбуються внаслідок змін показників pH шлунку. Комбінація з кетоконазолом або ітраконазолом понижує рівень останніх. Важливо отримати рекомендації від лікаря щодо корекцій доз, які стимулюватимуть бажане покращення стану, без нівелювання дій одного з препаратів.

Комбінація з антацидами: значущих взаємодій не виявлено.

Комбінація з атазанавіром: призводить до пригнічення експозиції атазанавіру. Варто уникати паралельного застосування атазанавіру з ІПП.  

Комбінація з метотрексатом. Високі дози метотрексату в поєднанні з ІПП, можуть значно підвищити його рівень в сироватці крові.

Умови та термін зберігання

Препарат придатний до використання протягом двох років з дати виготовлення, зазначеної на упаковці.

Зберігати в оригінальній упаковці, за температури, яка не перевищує 25ºС. Зберігати у місці, недоступному для дітей.