Лінкоміцин : інструкція, застосування, ціна

Лінкоміцин – препарат, що входить у групу антибактеріальних засобів для системного застосування та використовується для лікування бактеріальних та інфекційних захворювань.

Склад

Діюча речовина: лінкоміцин; 1 капсула містить лінкоміцину гідрохлориду,у перерахуванні на лінкоміцин, 250мг;

Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, кальцію стеарат, целюлоза мікрокристалічна.

Оболонка капсули: титану діоксид (Е 171), желатин.

Знайти в аптеках можна у формі капсул із вмістом порошку білого кольору.

Придбати можна за рецептом.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Лінкоміцин здійснює антибактеріальну та бактеріостатичну дію проти таких мікроорганізмів: Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Enterococcus faecalis, Enterococcus faecalis, Haemophilus influenzae, Neisseria spp., Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Pseudomonas aeruginosa, Bacteroides fragilis. Проте препарат Лінкоміцин не активний проти H.influenzae, ентерококів та видів роду Neisseria. 

Фармакокінетика

Опісля внутрішнього застосування абсорбується 25-30% препарату. Максимальної концентрації у сироватці крові Лінкоміцин досягає через 2-4 години. Застосовуючи препарат з їжею, цей показник зменшується приблизно на 50%. Терапевтична дія Лінкоміцину зберігається протягом 6-8 годин.

Встановлено, що зв’язування препарату з білками плазми крові має накопичувальний характер, тобто відсоток зв’язаного препарату знижується зі зростанням концентрації препарату у сироватці крові.

Концентрація препарату у крові, перитонеальній та плевральній рідинах може сягати 25-50% від концентрації у крові, у грудному молоці — 50-100%, у кістковій тканині — приблизно 40%, а у м’яких тканинах — 75% від концентрації у крові.

Метаболізм відбувається переважно у печінці. З організму Лінкоміцин виводиться разом із сечею. Концентрація препарату у жовчі  у 10 разів перевищує рівень препарату у крові, виведення з жовчю, без сумніву, є важливим шляхом екскреції препарату з організму при пероральному прийомі.

Показання

Лінкоміцин потрібно застосовувати у таких випадках:

• інфекціях верхніх дихальних шляхів: хронічний синусит, спричинений анаеробними штамами;
• для лікування окремих випадків гнійного середнього отиту або у вигляді засобу для додаткової терапії разом з антибіотиком;
• інфекціях нижніх відділів дихальних шляхів, включаючи інфекційні загострення хронічного бронхіту та інфекційну пневмонію;
• інфекціях шкіри і м’яких тканин, спричинені чутливими мікроорганізмами, у випадках, коли призначення антибіотиків пеніцилінової групи протипоказане;
• інфекціях кісток та суглобів, у  випадках септицемії та/або ендокардиту;

Через чутливість збудників до Лінкоміцину спостерігалася виражена реакція на лікування цим препаратом. Проте, при лікуванні таких захворюваннях перевагу має застосування бактерицидних препаратів.

Протипоказання

Протипоказано застосовувати препарат у таких випадках:

• при наявності менінгіту;
• у разі підвищеної чутливості до діючої речовини чи інших компонентів складу.

Передозування

При передозуванні Лінкоміцином можуть з'являтися симптоми з боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, нудота, блювання, діарея.

Для лікування передозування використовують такі методи: виклик блювання, промивання шлунка.

Антидот досі не відомий.

Побічні реакції

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, нудота, блювання та антибіотико-асоційована діарея, езофагіт, глосит, стоматит, свербіж у анальному проході. У випадку розвитку діареї під час лікування препарат слід відміняти повільно. Також може розвинутися коліт через 2-3 тижні після завершення терапії. Варто уникати прийом ліків, що пригнічують перистальтику кишечника.

З боку системи кровотворення: траплялися випадки нейтропенії, лейкопенії, агранулоцитозу та тромбоцитопенічної пурпури. Описані також рідкісні випадки апластичної анемії та панцитопенії.

З боку нирок: траплялися випадки порушення функцій нирок, про що свідчили азотемія, олігурія та/або протеїнурія.

З боку печінки: при терапії лінкоміцином спостерігали виникнення жовтяниці та зміну показників функції печінки (зокрема підвищення рівнів трансаміназ сироватки крові).

З боку імунної системи: гіперчутливість: ангіоневротичний набряк, сироваткова хвороба, анафілаксія; деякі з названих реакцій спостерігали у пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніциліну. Із застосуванням діючої речовини препарату пов’язували рідкісні випадки мультиформної еритеми, що іноді були подібними до синдрому Стівенса-Джонсона.

З боку органів слуху: повідомлялося про виникнення шуму у вухах та вертиго.

З боку шкірного та слизових покровів: свербіж, шкірні висипання, кропив’янка, вагініт; рідко: ексфоліативний та везикульозно-бульозний дерматит.

Можливий надмірний розвиток грибку Candida.

Особливості застосування

Лінкоміцин потрібно вживати лише для лікування чи профілактики інфекцій, які доведено або з дуже високою ймовірністю спричинені чутливими бактеріями. У випадках, коли існує інформація про результати бактеріологічних посівів та визначення чутливості, її необхідно враховувати під час вибору або зміни антибактеріальних препаратів. При відсутності таких даних на вибір лікувальної терапії можуть вплинути місцеві дані та місцеві особливості характеристик чутливості.

Застосування Лінкоміцину не  вживається для лікування незначних бактеріальних інфекцій та вірусних інфекцій. Призначення Лінкоміцину у разі відсутності підтвердженої або підозрюваної з високою ймовірністю бактеріальної інфекції не буде корисним для хворого та підвищує ризик виникнення бактерій із резистентністю до лікарського препарату.

Через ризик розвитку псевдомембранозного коліту перед прийняттям рішення щодо застосування Лінкоміцину лікар повинен проаналізувати природу інфекції та оцінити придатність менш токсичних альтернативних препаратів (наприклад, еритроміцину).

Застосування антибактеріальних препаратів, зокрема Лінкоміцину, впливає на здорову флору кишківника та призводить до підвищеного росту С.difficile, що продукують токсини А та В, внаслідок чого виникає діарея та коліт. Пов’язана з C.difficile діарея може проявлятися у легкій формі з водянистим рідким калом, але також може розвиватися до тяжкої стійкої діареї, лейкоцитозу, лихоманки, сильних абдомінальних спазмів, слизу або крові у калі. У таких випадках варто припинити застосування Лінкоміциту, проте не різко, а поступово. При відсутності лікування у хворого може розвинутися потенційно летальний перитоніт, шок та токсичний мегаколон. Найчастіше діарея та коліт виникають у пацієнтів з слабкою імунною системою та пацієнтів старшого віку. 

Лінкоміцин слід з обережністю призначати пацієнтам, у яких в історії хвороби є захворювання шлунково-кишкового тракту, особливо коліт, пацієнтам з анамнезом, обтяженим бронхіальною астмою або вираженою алергією, пацієнтам з атопією. Також з великою обережністю варто приймати Лінкоміцин хворим на тяжкі порушення функції нирок та/або печінки, що супроводжуються тяжкими порушеннями обміну речовин. Для таких пацієнтів потрібно змінювати дозування.

Лінкоміцин заборонено використовувати для лікування менінгіту, оскільки рівні препарату у спинномозковій рідині недостатні.

Під час тривалої терапії потрібно контролювати функцію печінки та нирок, а також проводити аналізи крові.

Застосування лінкоміцину може призводити до надмірного росту нечутливих організмів, зокрема дріжджових грибків. У разі виникнення інфекції потрібно вжити відповідних заходів, показаних відповідно до клінічної ситуації. Якщо лікування Лінкоміцином потребують пацієнти із вже існуючими грибковими інфекціями, необхідно одночасно проводити протигрибкову терапію.

Призначені хірургічні процедури слід проводити у поєднанні з антибіотикотерапією.

Показано, що лінкоміцин здатен блокувати нервово-м’язову передачу імпульсів, тому може посилювати дію інших нервово-м’язових блокаторів. Таким чином, лінкоміцин слід з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів, які приймають препарати цього класу.

Застосування у період вагітності або годування груддю

За результатами проведених досліджень аномальних патологій у новонароджених, після застосування препарату матерями, виявлено не було. Проте, вживати препарат варто тільки після рекомендації лікаря, адже є ризик потрапляння діючої речовини у плаценту.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Препарат Лінкоміцин значно не впливає на здатність керувати автотранспортом чи іншими рухомими механізмами, проте відзначалися випадки запаморочення.

Спосіб застосування та дозування

Тривалість та дозування терапії встановлюється індивідуально для кожного пацієнта і тільки лікарем.

Препарат Лінкоміцин варто вживати за 1-2 години до або через 1-2 години після прийому їжі. Капсули Лінкоміцину необхідно запивати достатньою кількістю рідини.

Дорослі	по 500 мг 3-4 рази на день
Діти від 6 років	30-60 мг/кг/добу, розподілені на 3-4 рівні дозування
Пацієнти із порушеннями функції нирок та/або печінки	при необхідності застосування препарату пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок та/або печінки, відповідна доза становить 25-30 % від дози, рекомендованої здоровим пацієнтам
Діти до 6 років	застосовувати заборонено

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Можливе посилення ефекту препаратів класу блокаторів нервово-м’язової передачі.

Одночасний внутрішній прийом каоліново-пектинових сумішей уповільнює поглинання діючої речовини на 90%. Тому, для уникнення такої взаємодії, ці суміші слід вживати щонайменше за 2 години до або через 3-4 години після прийому Лінкоміцину.

Спостерігалися також антагоністичні взаємодії між лінкоміцином та еритроміцином, а також макролідними сполуками, хімічна структура яких споріднена з еритроміцином. Через можливе клінічне значення описаної взаємодії ці два лікарські препарати не слід застосовувати одночасно.

Лінкоміцин може впливати на результати визначення рівнів лужної фосфатази крові. Через це результати аналізу можуть показувати помилкове підвищення рівнів ферменту.

Зазначалося про випадки резистентності між лінкоміцином та кліндаміцином.

Термін придатності та умови зберігання

Максимальний термін зберігання – 4 роки.

Тримати в оригінальній упаковці за температури не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Ціна

Лінкоміцин капсули по 250 мг №20 – 32 гривні;

Лінкоміцин капсули по 250 мг №30 – 38 гривень.