Дуодарт : інструкція, застосування, ціна

Дуодарт – препарат для лікування доброякісної гіперплазії простати (зокрема при важкому перебігу захворювання).

Інструкція до препарату Дуодарт у формі капсул у дозуванні 0,5 мг дутастериду/0,4 мг тамсулозину гідрохлориду №30 (30 капсул у флаконі)

Склад

Діюча речовина: дутастерид (Dutasteridum), тамсулозину гідрохлорид (Tamsulosinum hydrochloridum). В одній капсулі міститься 0,5 мг дутастериду та 0,4 тамсулозину гідрохлориду.

Допоміжні речовини: моногліцериди октанової кислоти, желатин, оксид титану (IV), тригліцериди середнього ланцюга, целюлоза мікрокристалічна (Cellulosum microcristallinum), тальк, Е 321 (бутилгідрокситолуол), гліцерол (Glycerolum ), Е 172 (заліза оксид жовтий), лецитин, дисперсія метакрилатного сополімеру, триетил цитрат.

До складу оболонки твердої капсули входить: Е 407 (каррагінан), двоокис титану, гідроксипропілметилцелюлоза, крохмаль кукурудзяний, чорнила ТЕК SW-9008 Black Ink (шелак, оксид заліза (ІІ), 1,2-пропандіол, гідроксил калію), хлорид калію, Е 110 (барвник жовтий "захід сонця"), віск бразильський, Е 172 (заліза оксид червоний). 

Форма випуску лікарського засобу

Дуодарт випускається у формі продовгастих, із твердою оболонкою капсул, з коричневим корпусом і помаранчевою кришечкою, із нанесеним чорним чорнилом маркуванням "GB" у дозуванні №30 (30 капсул) або №90 (90 капсул) у білому поліетиленовому флаконі з кришечками, виготовленими з поліпропілену (з метою захисту від дітей). У картонному упакуванні – один флакон.

Фармакотерапевтична група

Дуодарт належить до двох груп: ЛЗ, які призначають пацієнтам з аденомою простати, та антагоністів альфа1-адренорецепторів.

Фармакологічні властивості лікарського препарату

Фармакодинаміка. До складу Дуодарту входять дві активні субстанції: дутастерид (подвійний блокатор 5альфа-редуктази) і тамсулозину гідрохлорид (антагоніст альфа1а- і альфа1d-адренорецепторів), які доповнюють терапевтичну дію один одного, що сприяє сечовиділенню, знижує ймовірність розвитку гострої ішурії і зменшує необхідність у хірургічному лікуванні аденоми простати.

При прийомі фіксованої дозованої комбінації цих фармінґредієнтів їхня фармакодинаміка є такою ж, як і при прийомі одночасно як окремих ЛП.

Dutasteridum

Активний компонент інгібує активність 1 і 2 типу ізоензимів 5ɑ-редуктази, які забезпечують перетворення тестостерону у дигідротестостерон (ДГТ) - чоловічий статевий гормон, який відповідає за розростання тканин залозистого епітелію простати і, відповідно, розвиток аденоми простати. Вказана субстанція зменшує активність альфа1а- і альфа1d-адренорецепторів стромального компоненту простати (¾ альфа1-адренорецепторів простати належать до підтипу альфа1а).

Tamsulosinum hydrochloridum

Вказана діюча речовина, знижуючи тонус гладкої м’язової тканини сечовипускного каналу та простати, сприяє підвищенню максимальної швидкості відтоку сечу, усуваючи цим непрохідність сечівника, зменшує вираженість клінічних проявів подразнення і непрохідності, що є наслідками інконтиненції та скорочення немимовільних м’язів нижніх сечових шляхів. Такого ефекту вдається досягнути за умови довготривалого застосування. Необхідність у хірургічному лікуванні або введенні катетера при цьому зводиться до мінімуму.

За рахунок зниження опору, який судинна система надає кровотоку, антагоністи альфа1-адренорецепторів можуть знижувати показники артеріального тиску. Водночас (що було встановлено у ході дослідження з вивчення терапевтичної дії тамсулозину гідрохлориду) зниження цих показників не має важливого клінічного значення.

Фармакокінетика.

Введена комбінація дутастериду і тамсулозину є біологічно еквівалентною одночасно введеним окремим дозам цих активних компонентів (у формі капсул).

Біоеквівалентність однократних доз вивчалася як натщесерце, так і після прийому їжі. Порівняно з прийомом ліків натщесерце, прийом їжі викликав зниження піку концентрації Tamsulosinum на 30% (при застосуванні комбінації дутастериду і тамсулозину гідрохлориду), але не виявляв впливу на площу цієї активної субстанції під фармакокінетичною кривою "концентрація – час".

Абсорбція

Dutasteridum

У разі прийому внутрішньо (однократно) дози дутастериду  у 0,5 мг, максимальної концентрації вказаний фармінґредієнт досягає через одну, максимум три години. Препарат засвоюється організмом майже на 60% (незалежно від прийому їжі).

Tamsulosinum hydrochloridum

Вказана діюча речовина, абсорбувавшись з ШКТ, засвоюється практично повністю. Швидкість абсорбції тамсулозину (так само, як і ступінь абсорбції) знизяться, якщо лікарський засіб прийняти протягом пів години після прийму їжі. Абсорбція лікарського препарату відбуватиметься рівномірно, якщо приймати його щодня в один і той же час після прийому одноманітної їжі. Вміст тамсулозину гідрохлориду у сироватці крові напряму залежить від прийнятої дози.

Після прийому (однократно) дози Tamsulosinum після споживання їжі максимальної концентрації у сироватці крові активний компонент досягає приблизно через ¼ доби. Стану рівноваги – на п’яту добу (у разі багатократного введення), який є у середньому на 2/3 вищим порівняно з одноразовим введенням цієї субстанції. Така особливість була зафіксована у хворих похилого віку, але є підстави вважати, що такого ж результату можна очікувати і у молодших хворих.

Розподіл біологічними рідинами і тканинами

Dutasteridum

Об’єм розподілу вказаної діючої речовини є великим (від 300 до 500 л). З протеїнами сироватки крові зв’язується на більш як 99,5%. У разі щоденного введення вміст дутастериду у плазмі крові досягає рівноважної концентрації на рівні 65% через місяць, на рівні майже 90% - через три. Стану рівноваги у плазмі крові (40 нг/мл) досягає через пів року (за умови щоденного введення у дозі 0,5 мг). З плазми крові у сім’яну рідину надходить у середньому 11,5% фармінґредієнту.   

Tamsulosinum hydrochloridum

Активна субстанція зв’язується з протеїнами сироватки крові майже на 99%. Об’єм розподілу біологічними рідинами і тканинами становить приблизно 0,21/кг.

Біотрансформація

Dutasteridum

В умовах in vivo компонент метаболізується активно, in vitro – за посередництвом CYP Р450 3A4 і 3A5, у результаті чого утворюються моногідроксильовані метаболіти та один дигідроксильований.

Після прийому внутрішньо дутастериду у загальній добовій дозі 0,5 мг і досягнення стану рівноваги від 1% до 15,4% (у середньому – 5,4%) введеної дози виділяється у фекалії, не змінюючи свого вигляду. Решта – у вигляді чотирьох основних метаболітів, до складу яких входить від 7% до 39% діючих і допоміжних речовин препарату та шість другорядних (у кожному ˂5%). У сечі ідентифікують незначну кількість незміненого фармінґредієнту (˂0,1% дози).

Tamsulosinum hydrochloridum

Стереоізомерна біоконверсія тамсулозину [R(-) сполуку] у S(+) сполуку - відсутня. Діюча речовина активно біотрансформується у печінці за посередництвом ензимів CYP P450. Менш як 10% дози лікарського засобу виділяється у сечу, не змінюючи свого вигляду. Яким є фармакокінетичний профіль продуктів проміжного обміну тамсулозину гідрохлориду у людини, - невідомо. Згідно з результатами досліджень in vitro, у біотрансформації вказаного компоненту задіяні ензими цитохромів 3А4 і 2D6 та (частково) інші ізоензими цитохрому Р450.

Інгібування активності ензимів, залучених до процесу біотрансформації ЛЗ, яка відбувається у печінці, може посилювати терапевтичний ефект Tamsulosinum. Перед тим, як відбудеться їхня елімінація нирками, метаболіти активної субстанції значною мірою зв’язуються із солями сульфатної кислоти або глюкуронозидами.     

Екскреція

Dutasteridum

Елімінація вказаного фармінґредієнту і доза препарату є взаємозалежними. Виведення одночасно забезпечується двома шляхами – насичуваним (якщо концентрація діючої речовини є клінічно значимою) і ненасичуваним (якщо її вміст не має клінічного значення). Якщо концентрація у плазмі крові становить менше 3 нг/мл, активний компонент швидко елімінується двома шляхами. При прийомі (однократно) дутастериду у дозі ˂5 мг нирки швидше очищуються від активної субстанції. Тривалість Т½ - 3-9 діб.

При повторному введенні терапевтичної дози дутастериду (0,5 мг у розрахунку на добу прийому) домінує більш повільний, лінійний шлях екскреції, а Т½ становить приблизно від трьох до п’яти тижнів.  

Tamsulosinum hydrochloridum

Вказаний фармінґредієнт і його метаболіти екскретуються головним чином нирками. Майже 9% дози ідентифікується у сечі у вигляді незміненої діючої речовини. Після введення лікарського препарату у вену або прийому внутрішньо (у лікарській формі негайного вивільнення) половину своєї фармакологічної активності тамсулозин втрачає через 5-7 годин. Фармакокінетичні параметри компоненту регулюються швидкістю всмоктування. При прийомі тамсулозину гідрохлориду у формі капсул із модифікованим вивільненням активної субстанції, Т½ Tamsulosinum, прийнятого після їжі, становить майже 10 годин, а при досягненні стану рівноваги – майже 13.

Хворі похилого віку

Dutasteridum

Фармакокінетичні параметри фармінґредієнту оцінювалися при введенні дози у 5 мг (однократно) 36 здоровим добровольцям віком 23-87 років. Як було встановлено у ході дослідження, терапевтична дія препарату від віку хворого значною мірою не залежить, але у чоловіків, молодших 50-ти років, діюча речовина швидше втрачає половину своєї фармакологічної активності. При порівнянні того ж параметру у піддослідних віком від 50 до 69 років та старших 70-ти відмінності, які належало б врахувати, не спостерігалися.

Tamsulosinum hydrochloridum

У ході перехресного порівняльного дослідження, під час якого вивчалися Т½ і площа під фармакокінетичною кривою "концентрація – час" тамсулозину, вдалося встановити, що його фармакокінетична дія є тривалішою у хворих похилого віку (порівняно з молодими здоровими чоловіками). Коефіцієнт очищення не залежить від зв’язування активного компоненту з ɑ-1-кислим глюкопротеїдом, але знижується з віком, унаслідок чого фармакокінетична дія тамсулозину гідрохлориду у хворих віком 55-75 років є на 40% сильнішою порівняно з хворими віком від 20 до 32 років.

Ниркова дисфункція

Dutasteridum

Як впливає недостатність ниркової функції на фармакокінетичні параметри вказаної активної субстанції, - це питання не вивчалося. У сечі ідентифікують менш ніж 0,1% дози (від 0,5 мг у стані рівноваги), через що не варто очікувати підвищення рівня цього фармінґредієнту, яке би мало клінічне значення, у сироватці крові хворих з порушеною роботою нирок (більше інформації на цю тему – у розділі "Спосіб застосування Дуодарту. Підбір оптимальної дози").

Tamsulosinum hydrochloridum

Фармакокінетичні параметри діючої речовини порівнювалися у шести хворих зі слабкою і помірною нирковою дисфункцією (зі швидкістю клубочкової фільтрації від 30 до 70 мл/хв./1,73 м²), а також помірною і важкою (з ШКФ від 10 до 30 мл/хв./1,73 м²) і у шести піддослідних з нормальним коефіцієнтом очищення (понад 90 мл/хв./1,73 м²). Унаслідок зміни зв’язування з ɑ-1-кислим глюкопротеїдом, загальний вміст тамсулозину у сироватці крові також змінювався, у той час як рівень незв’язаної активної субстанції  і коефіцієнт очищення залишалися відносно сталими. Тому хворим з недостатністю ниркової функції коригувати дозу препарату (у формі капсул) не потрібно. Фармакокінетика тамсулозину гідрохлориду у хворих з термінальною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації – менше 10 мл/хв./1,73 м²) не вивчалися.

Печінкова дисфункція

Dutasteridum

Фармакокінетичні параметри дутастериду у пацієнтів з недостатністю печінкової функції не досліджувалися (більше інформації на цю тему – у розділі "Протипоказання"). Оскільки вказаний фармінґредієнт елімінується головним чином у процесі біотрансформації, очікується, що концентрація діючої речовини у сироватці крові цих хворих буде підвищеною, а Т½ - більш тривалим (більше інформації на цю тему – у розділах "Спосіб застосування Дуодарту. Підбір оптимальної дози" та "Особливості застосування Дуодарту").

Tamsulosinum hydrochloridum

Фармакокінетичні параметри тамсулозину порівнювалися у восьми хворих з помірною печінковою недостатністю (клас А і В за шкалою Чайлда-Турко-Пью) і у восьми, в яких функція цього органу не була порушена. Унаслідок зміни зв’язування з ɑ-1-кислим глюкопротеїдом, загальний вміст тамсулозину у сироватці крові також змінювався, у той час як рівень незв’язаного активного компоненту – лише дещо (помірно змінювався коефіцієнт очищення). Відтак хворим з помірним порушенням роботи печінки коригувати дозу лікарського засобу не потрібно. У хворих з важкою печінковою дисфункцією дія ЛЗ не досліджувалася.

Профіль безпеки, який вивчався у ході клінічних досліджень.

Зменшена насосна функція серця

У клінічному дослідженні CombAT застосування Dutasteridum у комбінації з Tamsulosinum hydrochloridum з метою терапії аденоми простати 4844 чоловіками, яке тривало чотири роки, частота розвитку серцевої недостатності (СН) у групі пацієнтів, які проходили комбіновану терапію, була вищою (у 14 хворих з 1610, або у 0,9%) порівняно з групою хворих, які проходили монотерапію дутастеридом (у чотирьох хворих із 1623, або в 0,2%) чи тамсулозину гідрохлоридом (у 10 хворих з 1611, або у 0,6%).

За результатами окремого клінічного порівняльного плацебо-дослідження REDUCE, тривалістю чотири роки, застосування дутастериду з профілактичною метою 8231 чоловіками віком 50-75 років, в яких попередні дані біопсії на визначення раку простати показали негативний результат, а діапазон вихідного рівня загального простат-специфічного антигену становив від 2,5 до 10 нг/мл у чоловіків віком 50-60 років та 3-10 нг/мл – віком 60+, було встановлено, що СН розвинулася у 30 хворих з 4105 (або у 0,7%), які застосовували у лікуванні Dutasteridum у загальній добовій дозі 0,5 мг, розрахованій на добу прийому і у 16 хворих з 4126 (або у 0,4%), які отримували плацебо. За результатами ретроспективного аналізу цього ж дослідження насосна функція серця зменшилася у 12 хворих з 1152 (або в 1%), які застосовували у лікуванні дутастерид одночасно з блокатором альфа-адренорецепторів, у 18 з 2953 (або у 0,6%), які застосовували Dutasteridum без альфа-адреноблокатора, лише в одного пацієнта з 1399 (або менш як у 0,1%), який приймав альфа-АБ з плацебо, та у 15 з 2727 (або у 0,6%), які застосовували у терапії плацебо без ɑ-адреноблокатора. Зв’язок між прийомом дутастериду (окремо або у поєднанні з блокаторами альфа-адренорецепторів) і розвитком патологічного стану, при якому у результаті порушення роботи серця відсутнє належне кровопостачання тканин, необхідне для задоволення їх біологічних потреб, встановлений не був (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Дуодарту").

Рак простати та поліморфноклітинна карцинома

У ході дослідження REDUCE, тривалістю чотири роки, застосування Dutasteridum 8231 чоловіком віком 50-75 років, в яких попередні дані біопсії на визначення раку простати показали негативний результат, а діапазон вихідного рівня простат-специфічного антигену становив від 2,5 до 10 нг/мл у чоловіків віком 50-60 років та 3-10 нг/мл – віком 60+, 6706 пацієнтам була проведена голкова (відповідно до первинного протоколу) біопсія передміхурової залози, результати якої згодом були використані для проведення аналізу диференціювання за системою оцінювання Глісона. У 1517 був підтверджений діагноз рак передміхурової залози. За гістологічним складом 70% новоутворень, які вдалося виявити за результатами біопсії в обох групах пацієнтів, були диференційованими (5 або 6 балів згідно зі "сумою Глісона").

У групі хворих, які приймали дутастерид, низькодиференційований рак передміхурової залози (від 8 до 10 балів, відповідно до гістологічної оцінки диференціювання раку передміхурової залози) діагностували у 29 осіб (або у 0,9%); у групі, яка приймала плацебо, – у 19 (або у 0,6%) (при р-значенні у 0,15). У перші два роки, поки тривало дослідження, у групі, яка застосовувала у терапії Dutasteridum, налічувалося 17 хворих (або 0,5%) з раком простати з високими значеннями шкали Глісона (від 8 до 10 балів); у групі плацебо – 18 (або 0,5%). У наступні два -  у групі, яка приймала дутастерид, виявили 12 нових випадків (або 0,5%), у групі, яка приймала плацебо, – лише один (або менш ніж 0,1%) (при значенні вірогідності у 0,0035). Дані про ймовірний вплив Dutasteridum на підвищення ризику розвитку раку передміхурової залози у пацієнтів, які застосовують дутастерид у лікуванні понад чотири роки, - відсутні. У різні періоди дослідження (у перші два і наступні два роки) відсоток хворих із раком простати з високими значеннями за міжнародною шкалою Глісона (від 8 до 10 балів) залишався однаковим у групі, яка приймала Dutasteridum (0,5%), і нижчим з третього по четвертий рік у групі, яка приймала плацебо (менше 0,1% порівняно з 0,5% у попередні два роки) (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Дуодарту"). Серед пацієнтів з раком простати зі значеннями від 7 до 10 балів згідно із "сумою Глісона" різниці у частоті випадків не спостерігалося (при асимптотичній значимості у 0,81).  

У ході клінічного дослідження Combat із вивчення методів терапії доброякісної гіперплазії простати у восьми (або у 0,5%) пацієнтів, в яких первинний протокол не передбачав проведення обов’язкової біопсії, в яких рак передміхурової залози діагностували за результатами біопсії, яка проводилася згідно з показаннями і які застосовували дутастерид, карцинома простати демонструвала високі значення за гістологічною оцінкою диференціювання раку передміхурової залози (від 8 до 10 балів), в 11 (або у 0,7%), які приймали тамсулозин, і у п’яти (або у 0,3%), які застосовували і Dutasteridum, і Tamsulosinum одночасно.

Чи існує зв’язок між прийомом дутастериду і розвитком поліморфноклітинного (недефиренційованого) раку простати, - невідомо.      

Рак молочної залози у чоловіків

Як продемонстрували два випадок-контрольовані епіддослідження, звіти з яких зберігаються у базах даних національних систем охорони здоров’я і які були проведені у США (339 хворих зі злоякісною пухлиною молочної залози порівнювалися з 6780 пацієнтами з групи контролю, які не мали цього захворювання, але були схожими за іншими показниками) та у Великій Британії (398 хворих із карциномою молочної залози порівнювалися з 3903 з групи контролю), застосування блокаторів 5альфа-редуктази не збільшує ризик розвитку раку молочної залози у чоловіків. У ході першого дослідження такого взаємозв’язку не було виявлено (йдеться про відносний ризик, починаючи з першого року застосування вказаних лікарських препаратів до встановлення факту захворювання порівняно з ризиком при застосуванні ліків з 0 по 12 місяць терапії – 0,70; при довірчому інтервалі 95% - від 0,34 до 1,45). У ході другого - відносний ризик застосування вказаних ЛП оцінений в 1,08 (при довірчому інтервалі 95% - від 0,62 до 1,87) порівняно з пацієнтами, які не застосовували блокаторів 5альфа-редуктази.

Причинно-наслідковий зв’язок між розвитком раку молочної залози у чоловіків і тривалою терапією Dutasteridum не встановлений.    

Показання до прийому

• Аденома простати з помірним або важким перебігом (з терапевтичною метою);
• зменшення ризику гострої ішурії і необхідності оперативного лікування при аденомі простати (у разі помірного або важкого перебігу захворювання).

Протипоказання

• Гіперчутливість до діючих або допоміжних речовин препарату, інших блокаторів 5альфа-редуктази, сої чи арахісу;
• важке порушення роботи печінки;
• постуральна артеріальна гіпертензія (у минулому).

Лікарський засіб не призначають жінкам і не застосовують у педіатричній практиці (більше інформації на цю тему – у розділі "Застосування Дуодарту у терапії вагітних жінок/жінок, які годують грудьми").

Спосіб застосування Дуодарту. Підбір оптимальної дози

У лікуванні дорослих пацієнтів (зокрема осіб похилого віку)

Упродовж доби рекомендується прийняти внутрішньо одну капсулу лікарського препарату (0,5 мг дутастериду/0,4 мг тамсулозину гідрохлориду) через пів години після споживання їжі. Приймати ліки бажано в одну і ту ж годину. Капсули слід ковтати цілими, не розжовуючи, оскільки їхній вміст може викликати подразнення слизової ротової порожнини і глотки.

Допускається застосування Дуодарту замість комбінації Dutasteridum і  Tamsulosinum hydrochloridum. При проведенні монотерапії одним із цих компонентів також можна приймати Дуодарт, але виключно у клінічно обґрунтованих ситуаціях.

У хворих з порушеною роботою нирок

Фармакокінетичні параметри вказаного лікарського засобу у пацієнтів з нирковою дисфункцією не вивчалися. Таким пацієнтам не потрібно коригувати дозу ліків (більше інформації на цю тему – у розділах "Особливості застосування Дуодарту" і "Фармакологічні властивості лікарського препарату", підрозділі "Фармакокінетика").

У хворих з недостатністю печінкової функції

Фармакокінетичні параметри вказаного ЛЗ у пацієнтів з порушеною роботою печінки не вивчалися. Застосування препарату допускається у разі легкої або помірної форми захворювання, але з обережністю (більше інформації на цю тему – у розділах "Особливості застосування Дуодарту" і "Фармакологічні властивості лікарського препарату", підрозділі "Фармакокінетика"). У разі важкої - застосовувати Дуодарт протипоказано (більше інформації на цю тему – у розділі "Протипоказання").  

Небажані побічні явища

Незважаючи на відсутність клінічних досліджень застосування лікарського засобу, застосування комбінації дутастериду і тамсулозину гідрохлориду є біоеквівалентним Дуодарту. Дані про одночасне застосування цих двох компонентів у загальній добовій дозі 0,5 мг Dutasteridum і 0,4 мг Tamsulosinum та монотерапію цими ЛП вдалося отримати у ході дослідження CombAT, яке тривало чотири роки.

Інформація про побічні ефекти кожної активної субстанції окремо викладена нижче. Пацієнти, які приймали Дуодарт, не повідомляли про всі побічні ефекти, які вони спостерігали при застосуванні кожного із цих фармінґредієнтів окремо. З огляду на це, інформація про побічні явища, які можуть виникати при застосуванні двох діючих речовин Дуодарту, також викладена у цій інструкції.

За результатами дослідження CombAT, тривалістю чотири роки, небажані побічні ефекти у перший рік комбінованого лікування спостерігалися у 22% хворих, монотерапії дутастеридом – у 15%, монотерапії тамсулозину гідрохлоридом – у 13%. На другий – у 6%, 6% і 5% відповідно. На третій – у 4%, 3% та 2% відповідно. На четвертий – у 2%, 2% і 2% відповідно. Вищий відсоток побічних явищ у групі хворих, які проходили комбіноване лікування впродовж 1-ого року, можна пояснити гіршими показниками репродуктивної функції (порушенням еякуляції).  

Згідно з результатами аналізу досліджень REDUCE, CombAT і монотерапії Dutasteridum та Tamsulosinum hydrochloridum,

рідше, ніж в одному випадку на 10000, застосування у лікуванні виключно тамсулозину гідрохлориду c може супроводжуватися тривалою болісною ерекцією, не пов’язаною із сексуальним збудженням, і синдромом Стівенса-Джонсона;

рідше, ніж в одному випадку на 1000, але частіше, ніж в одному на 10000 – ангіонабряком і синкопе;

рідше, ніж в одному випадку на 100, але частіше, ніж в одному на 1000 – головним болем; ортостатичною гіпотензією; діареєю або, навпаки, закрепом, нудотою і/або блюванням; безсиллям; тахікардією; нежитем; кропив’янкою, свербежем шкіри та висипом на ній;

рідше, ніж в одному випадку на 10, але частіше, ніж в одному на 100 – порушенням сім’явипорскування3^ і вертиго. 

рідше, ніж в одному випадку на 100, але частіше, ніж в одному на 1000d, прийом виключно дутастериду провокує розвиток серцевої недостатності¹ (йдеться про збірне поняття);

рідше, ніж в одному випадку на 10, але частіше, ніж в одному на 100b – еректильної дисфункції³, порушення викиду сперми3^ , зниження статевого потягу³ і розвитку патології молочних залоз².

 рідше, ніж в одному випадку на 100, але частіше, ніж в одному на 1000, застосування у терапії комбінації дутастериду і тамсулозину гідрохлоридуа викликає порушення насосної функції серця¹ (йдеться про збірне поняття);

рідше, ніж в одному випадку на 10, але частіше, ніж в одному на 100 - вертиго, погіршення лібідо³, хвороби молочних залоз², слабкість статевої функції³, порушення виверження сперми3^.

Перелічені небажані побічні явища виникали у менш ніж 1% хворих протягом 1-ого року застосування препарату/препаратів. Дані щодо небажаних побічних ефектів застосування тамсулозину гідрохлориду базуються на інформації, яка можна знайти у вільному доступі на відповідних ресурсах, які висвітлюють медичну тематику. При одночасному прийомі з дутастеридом частота виникнення побічних реакцій здебільшого зростає.

a Кобмінація дутастериду і тамсулозину: як показало дослідження CombAT, частота розвитку перелічених побічних ефектів знижується з кожним роком (найвища спостерігається у перший рік, найнижча – на четвертий).

b Дані отримані у ході досліджень монотерапії Dutasteridum аденоми простати.

с Дані з досліджень профілю безпеки Tamsulosinum hydrochloridum для пацієнтів з країн Європейського Союзу.

d Дані, отримані під час проведення дослідження REDUCE.

¹ Під поняттям "серцева недостатність" мається на увазі застійна СН, СН (у т.ч. лише лівого або лише правого шлуночка), гостра СН, раптове порушення насосної функції серця, гостра недостатність лівого шлуночка, кардіопульмональна недостатність, дилатаційна кардіоміопатія.

² У тому числі збільшення молочних залоз і чутливості шкіри.

³ Побічні явища, пов’язані з неможливістю досягати та утримувати ерекцію, які асоціюються з терапією дутастеридом (зокрема монотерапією цим препаратом і у поєднанні з тамсулозином). Припинення терапії не означає, що побічні ефекти зникнуть самі по собі. Інформація про те, як довго зберігатимуться, відсутня.

^ Зокрема зменшення об’єму еякуляту. 

Інформація, отримана у ході постмаркетингових спостережень.

Під час постмаркетингових досліджень дані про побічні явища були отримані зі спонтанних повідомлень, відтак достовірно невідомо, якою є їхня частота.

Монотерапія Dutasteridum 

Рідше, ніж в одному випадку на 1000, але частіше, ніж в одному на 10000, монотерапія дутастеридом супроводжується втратою волосся (переважно на тілі) або, навпаки, надмірним його ростом на невластивих ділянках шкірі та/або невідповідно до віку;

з невідомою частотою (наявні дані не дозволяють провести точні підрахунки) – алергічними реакціями, у т.ч. висипаннями і свербежем шкіри, локалізованими набряками, кропив’янкою, ангіоедемою; набряком і больовими відчуттями з локалізацією у яєчках; депресивними настроями.

Монотерапія Tamsulosinum hydrochloridum

Як підтверджують дані, отримані у ході постмаркетингового дослідження, у деяких пацієнтів, прооперованих з приводу глаукоми чи катаракти, які до цього застосовували блокатори ɑ1-адренорецепторів, у тому числі тамсулозину гідрохлорид, розвивався інтраопераційний синдром в’ялої райдужки (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Дуодарту").

У ході постмаркетингових спостережень з’являлися повідомлення про випадки порушень роботи серця (зокрема прискореного серцебиття і миготливої аритмії), кровотеч із носа, мультиформної еритеми, сухості у роті, задишки, розладів зорової функції (у тому числі зниження гостроти зору), ексфоліативного дерматиту, які асоціювалися із застосуванням Tamsulosinum.

Інша важлива інформація

За результатами клінічного дослідження REDUCE, в якому брали участь пацієнти-чоловіки, які застосовували у лікуванні дутастерид і ті, які застосовували плацебо, частота розвитку карциноми простати (згідно з "сумою Глісона" – від 8 до 10 балів) у першій групі була вищою (більше інформації на цю тему – у розділах "Особливості застосування Дуодарту" і "Фармакологічні властивості лікарського препарату"). Зв’язку між прийомом Dutasteridum і розвитком раку простати з високими значеннями шкали Глісона не виявлено.

У ході клінічних і постмаркетингових досліджень повідомлялося про випадки карциноми молочної залози у чоловіків (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Дуодарту").  

Передозування

Інформація про випадки передозування вказаним препаратом відсутня. Дані щодо симптомів і лікування передозування стосуються кожної субстанції окремо.

Dutasteridum

За результатами клінічних досліджень, при застосуванні разових доз дутастериду, які не перевищують 40 мг у розрахунку на добу прийому, але які є у 80 разів вищими за терапевтичні, упродовж тижня (семи діб) занепокоєння щодо безпеки застосування вказаного лікарського засобу не викликали. У згаданому дослідженні добровольці приймали Dutasteridum у дозі 5 мг (у розрахунку на добу прийому) впродовж пів року. Водночас додаткові побічні ефекти (порівняно із застосуванням дози у 0,5 мг) не виникали.

Специфічний антидот проти дутастериду не розроблений. При передозуванні лікування націлене на усунення симптомів і підтримку життєво важливих функцій організму.

Tamsulosinum hydrochloridum

Є повідомлення про випадки гострого передозування тамсулозином (який пацієнт прийняв у дозі 5 мг), унаслідок чого верхній кров’яний тиск у нього знизився до 70 мм рт.ст. (у таких випадках діагностується гостра артеріальна гіпотензія), виникли діарея і блювання. З огляду на перелічені симптоми, хворому призначили вливання рідини, після чого того ж дня йому стало легше. При гострому зниженні артеріального тиску, що є результатом прийому надмірних доз тамсулозину гідрохлориду, показаною є підтримка роботи серця і судин пацієнта. Тілу хворого необхідно надати горизонтальне положення, що дозволить стабілізувати показники кров’яного тиску і ЧСС (частоту скорочень серця). Якщо ці заходи виявляться неефективними, рекомендованим є призначення рідин, які тимчасово замінять сироватку крові. Якщо у цьому буде потреба, слід призначити препарати, які володіють судинозвужувальною дією. Необхідно відстежувати роботу нирок і проводити лікування, націлене на підтримку життєво важливих функцій. Оскільки Tamsulosinum практично на 100% зв’язується з протеїнами сироватки крові, її очистка за допомогою діалізу може не гарантувати бажаного ефекту.

У разі передозування з метою запобігання всмоктуванню вказаного фармінґредієнту доцільно спровокувати у хворого блювання. При прийомі надто високих доз лікарського засобу потрібно промити пацієнту шлунок, дати йому активоване вугілля і проносний засіб, наприклад, натрію сульфат.   

Особливості застосування Дуодарту

Зважаючи на можливе збільшення ризику розвитку побічних ефектів (зокрема зменшення насосної функції серця), комбінацію дутастериду і тамсулозину гідрохлориду призначають після проведення детального аналізу співвідношення можливої користі та потенційних ризиків для здоров’я пацієнта і розгляду варіантів альтернативної терапії, у т.ч. монотерапії.   

Побічні ефекти з боку серця і судин

За результатами двох клінічних досліджень, тривалістю чотири роки, частота розвитку СН (йдеться про збірне поняття, але переважно про порушення насосної функції серця і застійну СН) у пацієнтів, які застосовували одночасно Dutasteridum і альфа-адреноблокатор (у більшості випадків – Tamsulosinum), була вищою, ніж у хворих, які такої комбінованої терапії не проходили. Частота порушення насосної функції серця становила менше 1% і демонструвала варіабельність у рамках цих двох досліджень. У жодному з них диспропорції у частоті розвитку побічних явищ з боку серцево-судинної системи зафіксовані не були. Взаємозв’язку між застосуванням дутастериду окремо або у поєднанні з альфа-АБ з розвитком СН не встановлено (більше інформації на цю тему – у розділі "Фармакологічні властивості лікарського препарату").

За результатами 12 рандомізованих, порівняльних або плацебо-контрольованих клінічних досліджень за участі 18802 добровольців була проведена оцінка ризику виникнення побічних ефектів з боку серця і судин у пацієнтів, які приймали Dutasteridum, і хворих із контрольної групи. Вагомого збільшення ризику розвитку порушень насосної функції серця зафіксовано не було (RR = 1,05%, при довірчому інтервалі 95% - від 0,71 до 1,57) – так само, як гострого порушення мозкового кровообігу (RR = 1,20, при довірчому інтервалі 95% - від 0,88 до 1,64) та гострого інфаркту міокарда (RR = 1,00, при довірчому інтервалі 95% - від 0,77 до 1,30).

Рак простати і низько-диференційовані злоякісні пухлини

За результатами клінічного дослідження REDUCE, тривалістю чотири роки, за участю понад 8000 чоловіків віком 50-75 років, в яких попередні дані біопсії на визначення раку простати показали негативний результат, а діапазон вихідного рівня загального простат-специфічного антигену становив від 2,5 до 10 нг/мл, у 1517 пацієнтів було діагностовано рак простати. У групі, яка приймала дутастерид (у 29 пацієнтів, або в 0,9%), спостерігалася вища частота розвитку раку простати зі "сумою Глісона" від 8 до 10 балів. У групі, яка застосовувала плацебо, – у 19 (або в 0,6% від загальної кількості). Взаємозв’язок між прийомом Dutasteridum і розвитком поліморфноклітинного раку простати не встановлений (як і клінічна значущість різниці у відсотках).

Пацієнти, які приймають Дуодарт, повинні систематично проходити обстеження, які дозволять виявити схильність до розвитку раку простати, у т. ч. здавати тест на ПСА.

При проведенні додаткового послідовного спостереження, тривалістю два роки (у рамках дослідження REDUCE), при прийомі дутастериду з метою медикаментозної профілактики була зафіксована низька частота нових випадків раку простати (діагноз підтверджено у 14 осіб, які застосовували дутастерид, або в 1,2% від загальної кількості пацієнтів з цієї групи, та у семи, які приймали плацебо, або у 0,7%) та не було виявлено жодного випадку раку простати із "сумою Глісона" від 8 до 10 балів.

При проведенні довготривалого (тривалістю майже 18 років) послідовного спостереження за учасниками клінічного дослідження, які приймали інший блокатор 5альфа-редуктази (Finasteridum) з метою медикаментозної профілактики, не було встановлено різниці між групами пацієнтів, які застосовували фінастерид і які застосовували плацебо (йдеться про різницю, яка є статистично значимою) у показниках загального виживання (HR 1,02; при довірчому інтервалі 95 % - від 0,97 до 1,08) або у показниках виживання після діагностованого раку простати (HR 1,01, при довірчому інтервалі 95 % - від 0,85 до 1,20).

Вплив на простатичний специфічний антиген

Концентрація ПСА – важлива складова скринінгу раку простати. Через пів року терапії Dutasteridum знижує рівень простат-специфічного антигену майже наполовину, що необхідно перевірити, провівши аналіз крові. Починаючи з 7-ого місяця терапії Дуодартом, таку перевірку слід проводити систематично. Навіть найменше підвищення концентрації ПСА щодо вихідного показника (мається на увазі через шість місяців з початку прийому препарату) може вказувати на рак простати (що вимагає проведення додаткових досліджень) або недотримання пацієнтом схеми лікування – навіть якщо ці показники залишаються у межах норми, а пацієнт – не застосовував у терапії блокатори 5альфа-редуктази. Інтерпретуючи показники простат-специфічного антигену у пацієнтів, які приймають Дуодарт, потрібно також брати до уваги результати попередніх аналізів. Після встановлення нового вихідного рівня ПСА прийом вказаного лікарського засобу не виявляє впливу на трактування його показників при проведенні діагностики раку простати.  

Показники концентрації загального простат-специфічного антигену повертаються до вихідних значень через пів року після припинення терапії.

Співвідношення рівнів вільного і загального ПСА на період прийому Дуодарту залишається незмінним.

Якщо для діагностики раку простати необхідним є використання відсоткового показника вільного ПСА у пацієнта, який проходить терапію Дуодартом, коригувати згаданий показник не потрібно.

Перед початком застосування препарату, а також регулярно під час терапії хворим з аденомою простати рекомендується проводити ректальний огляд та вдаватися до інших методів діагностики раку простати.

Застосування препарату у хворих з недостатністю ниркової функції

Зважаючи на те, що фармакокінетичні параметри Dutasteridum у пацієнтів з важкою нирковою дисфункцією (ШКФ - менше 10 мл/хв.) не вивчалися, терапію таким хворим слід проводити з обережністю.  

Ризик розвитку артеріальної гіпотензії

У хворих, які застосовували у лікуванні тамсулозин гідрохлорид (аналогічно як і у тих пацієнтів, які застосовували інші ɑ1-адреноблокатори) виникала постуральна гіпотензія, котра у рідкісних випадках могла призводити до втрати свідомості.

При появі перших проявів постуральної гіпотензії (слабкості, вертиго) хворих, які почали приймати Дуодарт, необхідно посадити на стілець чи покласти на ліжко і зачекати, коли вказані ознаки минуть.

Поєднувати ɑ-адреноблокатори, зокрема Tamsulosinum з блокаторами 5-фосфодіастерази можна, але з обережністю. Оскільки ці препарати є вазодилататорами, можуть призводити до зниження кров’яного тиску. Одночасний прийом цих двох класів ліків потенційно може викликати появу симптоматичної артеріальної гіпотензії (більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія Дуодарту з іншими медикаментами. Інші види взаємодій").

Ризик виникнення інтраопераційного синдрому в’ялої райдужки

При проведенні хірургічних втручань з приводу глаукоми чи катаракти в окремих хворих, які до операції приймали тамсулозину гідрохлорид, діагностували інтраопераційний синдром в’ялої райдужки, який може підвищувати ймовірність розвитку ускладнень у ході або після проведення оперативного втручання. Відтак терапія Дуодартом перед запланованим хірургічним лікуванням катаракти не є рекомендованою.

При проведенні огляду перед операцією хірург-офтальмолог з’ясовує, чи призначали цей препарат коли-небудь хворому, що дозволить надати фахову оцінку ризику розвитку інтраопераційного синдрому в’ялої райдужки у ході виконання оперативного втручання.

Існують одиничні повідомлення про доцільність відміни лікарського засобу за 7-14 днів до проведення хірургічного втручання пацієнтам з катарактою чи глаукомою, проте детально переваги такої практики не описані і не встановлені чіткі терміни, коли необхідно припинити прийом ЛЗ при запланованій операції.

Розгерметизування капсул

Оскільки діюча речовина лікарського препарату (дутастерид) всмоктується трансдермально, жінкам і дітям небажано торкатися капсул у разі, якщо порушена цілісність їхніх оболонок. Якщо ж вміст капсули випадково потрапить на шкіру, його треба якомога швидше змити (із використанням мила).

Блокатори цитохромів Р450 3А4 і 2D6

Комбінація Tamsulosinum з потужними блокаторами протеїнів класу цитохром 3А4 (зокрема Ketoconazolum) або (хоча й дещо менше) потужними блокаторами гемопротеїнів 2D6 (у тому числі Paroxetinum) може підвищувати рівень тамсулозину гідрохлориду (більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія Дуодарту з іншими медикаментами. Інші види взаємодій"). Відтак одночасне застосування тамсулозину гідрохлориду і помірних блокаторів цитохрому Р450 3А4 (у т.ч. еритроміцину), сильних і помірних блокаторів протеїнів класу цитохром 2D6, поєднання обох блокаторів гемопротеїнів (3А4 і 2D6), а також у разі слабкого метаболізму цитохрому Р450 2D6 є протипоказаним. 

Пацієнти з печінковою дисфункцією

Як печінкова недостатність впливає на фармакокінетичні параметри Dutasteridum, це питання не досліджувалося. Зважаючи на активну біотрансформацію вказаного фармінґредієнту і тривалість Т½ (від трьох до п’яти тижнів), пацієнти з порушеннями роботи печінки (легкого або помірного ступеня) застосовувати препарат повинні з обережністю (більше інформації на цю тему – у розділах "Спосіб застосування Дуодарту. Підбір оптимальної дози", "Протипоказання" і "Фармакологічні властивості лікарського препарату").   

Ризики, пов’язані з допоміжними речовинами

До складу Дуодарту входить барвник "жовтий "захід сонця", який може викликати появу алергічних реакцій.

Ризик розвитку раку молочної залози у чоловіків

У рідкісних випадках (що підтверджують проведені клінічні дослідження і постмаркетингові спостереження) у пацієнтів-чоловіків, які приймають Дуодарт, може виникати рак молочної залози. Водночас епіддослідження не вказують на підвищення ризику виникнення цієї патології у пацієнтів, які застосовують блокатори 5альфа-редуктази. Лікар зобов’язаний попередити пацієнта про необхідність негайного його інформування у разі появи будь-яких змін у тканині молочної залози (зокрема її припухлості і будь-яких виділень із соска).

Взаємодія Дуодарту з іншими медикаментами. Інші види взаємодій

Як взаємодіє Дуодарт з іншими препаратами, - це питання не вивчалося. Нижче викладена інформація щодо потенційних взаємодій з іншими ЛП окремих його компонентів.

Dutasteridum

Інформація про зниження рівнів ПСА у плазмі крові на час терапії дутастеридом і рекомендації щодо діагностики раку простати викладені у розділі "Особливості застосування Дуодарту".

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетичні параметри дутастериду

Одночасний прийом з блокаторами білка множинної медикаментозної стійкості 1 та/або протеїнів класу цитохром 3А4

Dutasteridum елімінується з організму головним чином у процесі своєї біотрансформації. У ході досліджень in vitro вдалося встановити, що біотрансформацію цієї активної субстанції запускають гемопротеїни 3А4 і 3А5. Дослідження з вивчення взаємодії вказаного компоненту з активними блокаторами цитохрому Р450 3А4 не проводилися. Однак, як вдалося з’ясувати при проведенні дослідження фармакокінетичних параметрів згаданої діючої речовини в окремих популяціях, вміст дутастериду у плазмі крові у незначної кількості хворих, які одночасно застосовували у лікуванні ізоптин або дилтіазем (помірні блокатори протеїнів класу цитохром 3А4 і блокатори білка множинної медикаментозної стійкості 1), у середньому в 1,6-1,8 разів перевищував аналогічний показник в інших хворих.

У разі довготривалого прийому Dutasteridum у поєднанні з іншими потужними блокаторами ензиму CYP3А4 (зокрема ритонавіром, нефазодоном, кетоконазолом, індинавіром, ітраконазолом, які пацієнт приймає внутрішньо) може збільшуватися його концентрація у плазмі крові. Подальше блокування 5альфа-редуктази, підсилене дутастеридом, є маловірогідним, однак не виключено, що при появі небажаних побічних реакцій доведеться зменшити кратність введення препарату. Якщо активність ензиму довший час буде пригнічуватися, це може призвести до пролонгації Т½, і тоді супутнє лікування може тривати довше як пів року (до моменту, коли вдасться досягти рівноважного стану).

Прийом 12 г колестираміну через 60 хвилин після прийому (однократно) 5 мг Dutasteridum на фармакокінетичні параметри останнього не впливає.    

Вплив дутастериду на фармакокінетичні параметри інших лікарських препаратів

У ході  дослідження за участі 24 здорових чоловіків, яке тривало 14 днів (добровольці приймали Dutasteridum у дозі 0,5 г у розрахунку на добу прийому), вдалося встановити, що вказаний фармінґредієнт не змінював фармакокінетичних параметрів Тerazosinum або Tamsulosinum. Також не були виявлені ознаки фармакодинамічної взаємодії при одночасному застосуванні Digoxinum або Warfarinum, що свідчить про те, що дутастерид не блокує/не стимулює ензим CYP2C9 або білок множинної медикаментозної стійкості 1, який належить до сімейства АВС-зв’язувальних касетних транспортерів. Дані, отримані у ході досліджень in vitro, вказують на те, що Dutasteridum не блокує ензимів сімейства Р450 1А2, 2D6, 2C9, 2C19 та 3А4. 

Tamsulosinum

Поєднання тамсулозину з препаратами, терапевтична дія яких полягає у зниженні кров’яного тиску, зокрема з анальгетиками, блокаторами 5-фосфодіестерази та іншими ɑ1-АБ теоретично може посилювати гіпотензивну дію. Дуодарт не можна комбінувати з іншими ɑ1-адреноблокаторами. Одночасний прийом Tamsulosinum hydrochloridum і Ketoconazolum (сильнодіючого блокатора цитохрому Р450 3А4) збільшує максимальні концентрації тамсулозину у 2,2, а площу під фармакокінетичною кривою "концентрація – час" - у 2,8 разів.

Одночасне застосування Tamsulosinum і Paroxetinum (потужного блокатора цитохрому Р450 2D6) збільшує максимальні концентрації тамсулозину в 1,3, а площу під кривою "концентрація – час" - в 1,6 разів. Аналогічно ці показники збільшуються у хворих зі слабким метаболізмом цитохрому Р450 2D6 порівняно з інтенсивним у разі поєднання з потужними блокаторами цитохрому Р450 3А4.

Ефекти комбінації обох блокаторів цитохрому Р450 3А4 і 2D6 не вивчалися (через відсутність клінічних досліджень на цю тему), проте таке поєднання потенційно може призводити до підвищення рівня тамсулозину (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Дуодарту").

Одночасний прийом Tamsulosinum hydrochloridum у дозі 0,4 мг і Cimetidinum у дозі 0,4 г кожні шість годин упродовж шести діб призводив до зниження коефіцієнта очистки від тамсулозину на 26% і збільшення площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" вказаної діючої речовини на 44%. Комбінувати Дуодарт з циметидином можна, але з обережністю.

Дослідження взаємодії Tamsulosinum з Warfarinum, які б надали вичерпну інформацію на цю тему, не були проведені, а результати, отримані у ході досліджень in vivo та in vitro, не є достатніми, аби робити остаточні висновки. Відтак поєднання цих препаратів є допустимим, але вимагає обережності.

При застосуванні Tamsulosinum hydrochloridum одночасно з Atenololum або Nifedipinum, Enalaprilum чи Theophyllinum перелічені ЛП між собою не взаємодіяли. Комбінація з Furosemidum викликає зменшення концентрації тамсулозину гідрохлориду у плазмі крові, але з огляду на те, що ці концентрації не виходять за межі норми, коригувати дозу ліків не потрібно.

Як було доведено у ході досліджень in vitro, Diazepamum, Trichlormethiazidum, Amitriptylinum, Glibenclamidum, Propranololum, Chlormadinonum, Diclofenac sodium і Simvastatinum не змінюють вільної фракції Tamsulosinum у сироватці крові хворих. Зі свого боку Tamsulosinum hydrochloridum не змінює вільних фракцій Diazepamum, Trichlormethiazidum, Propranololum і Chlormadinonum.

При проведенні досліджень in vitro, у ході яких вивчалися мікросомальна фракція печінки (система пов’язаних з CYP ензимів, які метаболізують лікарські препарати), із застосуванням Amitriptylinum, Glibenclamidum або Salbutamolum жодні взаємодії у процесі перетворення ліків у печінці (зміні їхньої фармакологічної активності та хімічного перетворення з подальшим утворенням метаболітів) не спостерігалися. У той же час Diclofenac sodium може підвищувати швидкість елімінації Tamsulosinum.  

Діти

Дуодарт у педіатричній практиці не застосовують.

Застосування Дуодарту у терапії вагітних жінок/жінок, які годують грудьми

Дуодарт жінкам не призначають. Вплив ЛЗ на перебіг вагітності, утворення та накопичення молока у грудних залозах і репродуктивну здатність не вивчався (через відсутність досліджень на цю тему). Нижче викладена інформація про вплив окремих його компонентів.

Репродуктивна функція

Дутастерид зменшує кількість і рухливість сперматозоїдів, а також об’єм сперми, яку виділяє організм пацієнта під час еякуляції, тобто погіршує фертильність у чоловіків.

Вплив тамсулозину на репродуктивну здатність не досліджувався.

Вагітність

Dutasteridum, як і інші блокатори 5альфа-редуктази, не дозволяє тестостерону перетворюватися у дигідротестостерон, що призводить до уповільнення розвитку калитки (яєчок) і статевого члена у плоду чоловічої статі. У ході дослідження незначна кількість дутастериду ідентифікувалася в еякуляті.

Вплив Dutasteridum на плід чоловічої статі, що потрапляє в організм вагітної жінки зі спермою чоловіка, який приймає Дуодарт, не вивчався. З профілактичною метою при прийомі інших блокаторів 5альфа-редуктази під час статевого акту бажано користуватися презервативами, що дозволить уникнути потрапляння сперми в організм вагітної жінки та, відповідно, в організм плоду.

Дані, які б підтвердили, що введення Tamsulosinum вагітним самкам піддослідних тварин (кролів і щурів) у дозах, які перевищують рекомендовані, виявляє негативний вплив на плід, - відсутні.     

Лактація

Немає інформації щодо проникнення дутастериду і тамсулозину гідрохлориду у материнське молоко.

Вплив Дуодарту на швидкість реакції при управлінні автомобільним транспортом або роботі з іншими потенційно небезпечними машинами/механізмами

Вплив препарату на здатність управляти автомобільним транспортом або працювати з іншими механізмами/машинами не вивчався (через відсутність досліджень на цю тему). Водночас необхідно попередити пацієнта про ризик розвитку поступальної артеріальної гіпотензії, одним із проявів якої є вертиго.

Середня ціна в аптеках

Приблизно 490 гривень за Дуодарт (30 капсул).

Рекомендації щодо термінів і умов зберігання

Дуодарт рекомендується зберігати в умовах кімнатної температури (яка не перевищує +25ºС), у місцях, до яких не мають доступу діти (попри те, що флакон оснащений спеціальними захисними кришечками, які унеможливлюють його відкривання малими дітьми), не довше двох років від дати виготовлення.

Категорія відпуску

Придбати препарат в аптеці можна лише за наявності рецепту від лікаря.