Амлесса: інструкція, застосування, ціна

Амлесса – блокатор ангіотензинперетворюючого ферменту (комбінація периндоприлу та амлодипіну), що виявляє виражений антигіпертензивний ефект і призначається у терапії ішемічної хвороби серця та/чи артеріальної гіпертензії.

Склад

Діючі речовини: периндоприлу терт-бутиламін, амлодипін. В одній таблетці міститься 4 мг периндоприлу терт-бутиламіну (відповідник 3,34 мг периндоприлу) і 5 мг амлодипіну (відповідник 6,935 мг амлодипіну бесилату).

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят/гідрокарбонат, гексагідрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, крохмаль прежелатинізований, кальцію хлорид, магнію стеарат.

Форма випуску препарату та основні фізичні і хімічні властивості

Амлесса випускається у формі білих або майже білих, круглих, злегка випуклих з обох боків таблеток, краї в яких – скошені у таких дозуваннях: 4 мг периндоприлу терт-бутиламіну/5 мг амлодипіну №30 (по 10 таблеток у трьох блістерах), 4 мг периндоприлу терт-бутиламіну/10 мг амлодипіну №30 (по 10 таблеток у трьох блістерах), 8 мг периндоприлу терт-бутиламіну/5 мг амлодипіну №30 (по 10 таблеток у трьох блістерах) та 8 мг периндоприлу терт-бутиламіну/10 мг амлодипіну №30 (по 10 таблеток у трьох блістерах) в упакуванні, виготовленому з картону.

Фармакотерапевтична група

Амлесса належить до групи комбінованих лікарських засобів (блокаторів АПФ) та групи іАПФ у поєднанні з інгібіторами кальцієвих каналів.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Амлодипін абсорбується тканинами організму практично з тією ж швидкістю та у тому ж об’ємі, що й інший компонент препарату – периндоприл.

Особливості фармакодинаміки амлодипіну.

Цей монопрепарат є блокатором кальцієвих каналів - перешкоджає проникненню іонів Ca у клітини гладких м’язів судин і м’язової тканини серця. Безпосередньо впливаючи на гладкі м’язи, з яких складаються судини, виявляє гіпотензивний ефект. Як саме амлодипін виявляє терапевтичну дію у хворих зі стенокардією, це питання детально не вивчалося. Відомо лише, що вказана діюча речовина двома способами зменшує клінічні прояви ішемії серцевого м’яза.

Перший: за рахунок розширення периферичних артеріол, зменшує постнавантаження, з яким доводиться справлятися серцю, тобто знижує загальний периферичний опір судин. Серце, працюючи з меншим навантаженням, виказує менші метаболічні потреби і потребує менше кисню для забезпечення свого повноцінного функціонування. 

Другий: крім периферичних, розширяє також коронарні артеріоли і головні коронарні артерії, завдяки чому до серцевого м’яза хворих, що страждають на спонтанну стенокардію, надходить більше кисню. Приймаючи препарат один раз на день, хворі з артеріальною гіпертензією досягають істотного зниження показників кров’яного тиску (неважливо, в якому положенні перебуває їхнє тіло) і цей ефект утримується протягом усієї доби, тобто протягом 24 годин з моменту прийому таблетки.

У хворих на стенокардію прийом амлодипіну (за умови прийому препарату один раз на день) допомагає знизити частоту нападів болю і зменшити потребу у прийомі нітрогліцерину за рахунок пролонгації загального активного часу, часу до початку нападу болю і депресії сегменту ST на 1,0 мм.  

Особливості фармакодинаміки периндоприлу терт-бутиламіну.

Діюча речовина є блокатором АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту). Перетворення ангіотензину І в ангіотензин ІІ відбувається за посередництвом екзопептидази (тобто власне перетворювального ферменту), який, крім того, сприяє розпаду брадикініну. Із цього вазодилататорного агента згодом утворюється неактивний гептапептид. Активність ангіотензинперетворюючого ферменту гальмується і, як наслідок, зменшується концентрація ангіотензину ІІ у сироватці крові, що призводить до активізації реніну у ній (завдяки блокуванню негативної оцінки його вивільнення) та зменшення синтезу альдостерону. За рахунок блокування брадикініну АФ, активність цієї кінази гальмується, у результаті чого активність двох систем – локальної калікреїн-кінінової та циркулюючої, навпаки, зростає і, відповідно, активується система простагландинів. У такий спосіб блокатори ангіотензинперетворюючого ферменту викликають зниження показників кров'яного тиску, водночас провокуючи появу окремих небажаних побічних реакцій (серед яких – кашель).

У процесі проміжного обміну периндоприл трансформується у периндоприлат (активний метаболіт). Як показали дослідження, які проводилися in vitro, інші продукти клітинного обміну активність АФ не гальмують.

Фармакокінетика.

Особливості фармакокінетики амлодипіну. У разі прийому внутрішньо у дозах, рекомендованих виробником, діюча речовина добре абсорбується тканинами організму, досягаючи піку концентрації у сироватці крові впродовж шести, максимум 12 годин після прийому таблетки. Організмом засвоюється 64% мінімум, 80% максимум (час прийому їжі на процес засвоєння діючої речовини жодним чином не впливає). Тканинами фармацевтичний інгредієнт розподіляється в обсязі 21 л/кг. Дослідження, які проводилися in vitro, продемонстрували, що з протеїнами крові зв'язується майже 100% (97,5%) амлодипіну, який у ній циркулює.

Період напіввиведення становить 35, максимум 50 годин. З огляду на це лікарський засіб призначають один раз на добу. У процесі біотрансформації діючої речовини, який відбувається у печінці, утворюються неактивні метаболіти. 60% амлодипіну виводиться з організму нирками, 10% – не змінюючи свого вигляду.

У хворих похилого віку. У цієї вікової категорії пацієнтів амлодипін піку своєї концентрації у плазмі крові досягає через стандартний для цієї діючої речовини проміжок часу – шість, максимум 12 годин після прийому таблетки. Водночас коефіцієнт очищення нирок від амлодипіну в осіб літнього віку є дещо нижчим, у результаті чого площа під кривою "концентрація-час", як і період напіввиведення у них збільшуються. Спосіб дозування для хворих з цієї вікової категорії – аналогічний, як і для решти пацієнтів. Водночас, якщо є потреба збільшити дозу препарату, робити це слід з обережністю.

При нирковій недостатності. Більше інформації на цю тему – у розділі "Спосіб застосування Амлесси. Підбір оптимальної дози".

При порушенні роботи печінки. Період напіввиведення інгібіторів кальцієвих каналів (амлодипіну зокрема) при патологіях цього органу пролонгується.

Особливості фармакокінетики периндоприлу терт-бутиламіну.

У разі прийому внутрішньо діюча речовина швидко абсорбується тканинами організму, досягаючи піку концентрації у сироватці крові та втрачаючи половину своєї фармакологічної активності впродовж однієї години з моменту прийому таблетки.

Периндоприл є хімічно модифікованою речовиною, яка у біосередовищі організму (у результаті його біотрансформації) перетворюється на лікарський засіб, 27% з якого потрапляє у системний кровообіг у вигляді периндоприлату (активного продукту проміжного обміну периндоприлу). Крім того, у процесі метаболізму додатково утворюється п'ять неактивних метаболітів. Піку концентрації у сироватці крові діюча речовина досягає через три, максимум чотири години після прийому препарату перорально.

Прийом їжі гальмує процес утворення периндоприлату, у результаті чого периндоприл гірше засвоюється організмом, відтак приймати його внутрішньо рекомендується перед їжею. Кратність прийому – один раз на добу.

Між дозою цієї діючої речовини і її максимальними рівнями у сироватці крові простежується лінійний взаємозв'язок.

У незв'язаному вигляді периндоприл розподіляється тканинами організму в об'ємі ≈0,2 л/кг. З протеїнами сироватки крові (головним чином – з ангіотензинперетворюючим ферментом) зв'язується на 20%, але цей показник безпосередньо залежить від дози, яку прийняв пацієнт.

З організму периндоприл виводиться нирками. Остаточно половину своєї фармакологічної активності його незв'язаний активний метаболіт периндоприлат втрачає через 17 годин. Рівноважного стану досягає через 96 годин.

В осіб похилого віку у разі ниркової чи серцевої недостатності виводиться з організму повільніше, тож у таких хворих необхідно постійно відстежувати вміст калію і рівень креатиніну у крові.

Коефіцієнт очищення плазми крові від периндоприлу за допомогою діалізу відбувається зі швидкістю 70 мл/хв.

У пацієнтів із цирозом печінки фармакокінетика цієї діючої речовини відрізняється від решти хворих – коефіцієнт очищення печінки від основної молекули периндоприлу є вдвічі меншим. У той же час, периндоприлат утворюється у стандартній кількості, тому ЦП не є показанням до корекції дози ліків.   

Показання до застосування

Амлессу призначають при ІХС і/чи артеріальній гіпертензії, якщо при цій патології/патологіях є потреба у прийомі амлодипіну та периндоприлу.                  

Протипоказання

• Гіперчутливість до однієї з діючих або допоміжних речовин препарату, до будь-яких інших блокаторів ангіотензинперетворюючого ферменту або дигідропіридинів;
• ідіопатичний/спадковий ангіонабряк або ангіонабряк, який мав місце у минулому і виник внаслідок застосування будь-яких блокаторів АФ;
• шок, зокрема кардіогенний;
• нестабільна стенокардія;
• вагітність/планування вагітності (більше інформації на цю тему – у розділі "Застосування Амлесси вагітними пацієнтками/пацієнтками, що годують дитину грудьми");
• важка артеріальна гіпотензія;
• обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (у т.ч. виражене звуження аорти);
• серцева недостатність, яка розвинулася внаслідок перенесеного гострого інфаркту міокарда (у перші 28 діб);
• необхідність прийому лікарських засобів, до складу яких входить аліскірен, пацієнтам із цукровим діабетом або нирковою недостатністю (у разі якщо ШКФ у них є меншою, ніж 60 мл/хв./1,73 м²). Більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій".

Спосіб застосування

Терапію препаратом починають з прийому однієї таблетки (бажано зранку, натще) один раз на добу.

Таблетку не ділити! Співвідношення діючих речовин лікарського засобу (діапазон його дозування) підбирається згідно з індивідуальними потребами пацієнта: показаннями, особливостями перебігу патології і показниками кров'яного тиску.

На початках лікування фіксована комбінація препарату не застосовується.

Впродовж однієї доби можна прийняти не більше 8 мг периндоприлу терт-бутиламіну та 10 мг амлодипіну.  

У разі ниркової недостатності/у хворих похилого віку (більше інформації на цю тему – у розділах "Фармакологічні властивості Амлесси", підрозділі "Фармакокінетика" та "Особливості застосування Амлесси").

При нирковій недостатності та у похилому віці периндоприлат виводиться з організму повільніше. З огляду на це, під час терапії Амлессою потрібно регулярно відстежувати вміст калію і рівень креатиніну у крові таких хворих. Допускається призначення препарату у разі, якщо коефіцієнт очищення нирок перевищує 60 мл/хв, і протипоказано його застосовувати (у формі таблеток), якщо цей показник є нижчим. Такій категорії хворих дози діючих речовин підбираються індивідуально.

Від ступеня важкості недостатності ниркової функції концентрація амлодипіну у сироватці крові не залежить.

У разі печінкової недостатності (більше інформації на цю тему – у розділах "Фармакологічні властивості Амлесси", підрозділі "Фармакокінетика" та "Особливості застосування Амлесси").

Окремо схема дозування для таких хворих не розроблена. Тому такій категорії пацієнтів препарат призначають, але з обережністю.

Побічні реакції

Рідше, ніж в одному випадку на 10000 прийом периндоприлу терт-бутиламіну (до уваги бралися випадки окремого застосування периндоприлу та амлодипіну у лікуванні) супроводжувався лейко-, нейтро- , панцито- або тромбоцитопенією, агранулоцитозом, гемолітичною анемією (при вродженій недостатності ферменту глюкозо-6-фосфатдегідроденази), зниженням рівнів гематокриту і гемоглобіну; сплутаністю свідомості; стенокардією; інфарктом міокарда; аритмією (у т.ч. брадикардією, фібриляцію передсердь і шлуночковою тахікардією); гострим порушенням мозкового кровообігу (у пацієнтів із груп високого ризику з вираженою артеріальною гіпотензією, васкулітом; еозинофільною пневмонією, ринітом; панкреатитом; запаленням печінки (холестатичним/цитолітичним); мультиформною еритемою; гострою нирковою недостатністю;

Прийом амлодипіну – лейко-, нейтро- і тромбоцитопенією; алергічною реакцією; підвищенням рівня глюкози у крові; периферичною нейропатією; інфарктом міокарда (у пацієнтів із груп високого ризику з вираженою артеріальною гіпотензією; васкулітом; гіперплазією ясен, запаленням підшлункової і слизової шлунка; гепатитом (холестатичним/цитолітичним); набряком Квінке, ангіонабряком кінцівок/гортані/голосової щілини/обличчя/язика/губ, мультиформною еритемою, синдромом Стівенса-Джонсона, реакціями підвищеної чутливості до UV-випромінювання, екзантемою, ексфоліативним дерматитом; підвищенням рівнів аланіна та аспартатамінотрансферази (печінкових ферментів), що у більшості викликаний холестазом; 

Рідше, ніж в одному випадку на 1000, але частіше, ніж в одному на 10000 прийом периндоприлу терт-бутиламіну супроводжувався болем за грудиною; підвищенням рівнів білірубіну/ печінкових ферментів;

Прийом амлодипіну – сплутаністю свідомості; нападами раптового болю з локалізацією у грудях;

Рідше, ніж в одному випадку на 100, але частіше, ніж в одному на 1000 прийом периндоприлу терт-бутиламіну супроводжувався еозинофілією*; алергічною реакцією; зниженням рівня натрію у крові*; перепадами настрою і порушеннями сну; тахікардією* і пальпітацією*; бронхоспазмом; сухістю у ротовій порожнині; ангіонабряком кінцівок/гортані/голосової щілини/обличчя/язика/губ, посиленим виділенням поту, бульозним пемфігоїдом*; нирковою недостатністю; еректильною дисфункцією; гіпертемією*, загальним нездужанням*;

Прийом амлодипіну – набором або, навпаки, втратою ваги; депресією, безсонням, надмірною емоційною лабільністю; тремором, гіпер- і парестезією, порушенням сприйняття смаку, втратою свідомості; шумом у вухах; аритмією (зокрема брадикардією, фібриляцію передсердь і шлуночковою тахікардією); артеріальною гіпотензією та ефектами, пов'язаними зі зниженням кров'яного тиску; кашлем, ринітом; блюванням, болем з локалізацією у верхній частині живота, сухістю у ротовій порожнині, змінами смаку; облисінням, пурпурою, зміною кольору, свербежем і висипаннями на шкірі, підвищеним виділенням поту, кропив'янкою; болем у суглобах/м'язах/спині; порушеннями процесу сечовипускання (у т.ч. збільшенням його частоти і позивами до сечовипускання у нічну пору доби); збільшенням грудних залоз (у чоловіків), еректильною дисфункцією; болем у грудях, загальним нездужанням (хворі описують свої відчуття як "болить все тіло");

Рідше, ніж в одному випадку на 10, але частіше, ніж в одному на 100 прийом периндоприлу терт-бутиламіну супроводжувався запамороченням, болем голови (як правило, на початках терапії), парестезією; порушеннями зору; шумом у вухах; артеріальною гіпотензією та ефектами, пов'язаними зі зниженням кров'яного тиску; кашлем і задишкою; болем/дискомфортом у животі, нудотою, блюванням, закрепом/діареєю; висипаннями і свербежем шкіри; судомами м'язів; астенічним синдромом;

Прийом амлодипіну – сонливістю, вертиго, головним болем (переважно на початку лікування); порушеннями зору; посиленим, неправильним серцебиттям; припливами; задишкою; болем у животі, нудотою, зміною частоти випорожнень прямої кишки; м'язовими судомами; набряками гортані/голосової щілини/обличчя/язика/губ, підвищеною втомлюваністю, астенічним станом;

Частіше, ніж в одному випадку на 10 прийом амлодипіну супроводжувався набряком гортані/голосової щілини;

Невідомо, з якою частотою (наявних даних недостатньо, щоб провести точний підрахунок частоти виникнення нижче перелічених побічних реакцій) прийом периндоприлу супроводжувався підвищенням рівнів креатиніну/сечовини/калію у сироватці крові (ці побічні ефекти минають самі по собі після припинення прийому препарату) (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Амлесси").   

Всі небажані побічні явища реєструвалися згідно з класифікацією MedDRA за двома критеріями: органи і системи, на які чинив негативну дію препарат і частотою появи цієї дії. У більшості випадків побічні реакції були незначними і швидко минали.

*Частота виникнення побічних явищ, про можливу появу яких стало відомо зі спонтанних повідомлень, розраховувалась, базуючись на даних, які були отримані у ході клінічних досліджень. 

Повідомлення про побічну дію препарату.

Після того, як лікарський засіб пройшов процедуру реєстрації, такі повідомлення є вкрай важливими, оскільки дозволяють безперервно відстежувати співвідношення між можливою користю і потенційними ризиками для здоров'я пацієнтів, які застосовують його у своєму лікуванні. Медперсонал зобов'язаний передавати інформацію про виникнення побічних ефектів у їхніх пацієнтів представникам компетентних органів згідно з вимогами системи звітності, яка діє у країні, на території якої фахівці зі сфери охорони здоров'я провадять свою професійну діяльність.  

Передозування

Дані про випадки прийому надмірних доз препарату пацієнтами, що застосовували його у терапії ІХС/артеріальної гіпертензії – відсутні.

При передозуванні амлодипіну може виникнути надмірна периферична вазодилатація, наслідком чого може стати виражена і (часом) тривала системна артеріальна гіпотензія. У таких пацієнтів зростає ризик розвитку шоку і летальних наслідків. За допомогою гемодіалізу вивести амлодипін з організму неможливо.

Медичні заходи при передозуванні амлодипіном

При розвитку артеріальної гіпотензії, яка має клінічне значення лікування передбачає належну підтримку роботи серця і судин, у т.ч. контроль об'єму крові, яка циркулює в організмі і сечі, яка виділяється впродовж доби, показників легеневої/серцевої діяльностей, ліжковий режим (нижні кінцівки пацієнта повинні бути злегка припідняті).

Хворому призначають препарати, які володіють судинозвужувальною дією, що дозволяє відновити тонус судин і нормалізувати показники кров'яного тиску. Аби усунути наслідки блокади кальцієвих каналів, у вену вводиться Calcium gluconate.

Іноді (якщо для цього є показання) пацієнту промивають шлунок.

Діаліз не виявить бажаного ефекту, оскільки із протеїнами крові зв'язується велика кількість амлодипіну.      

Інформації про випадки прийому надмірних доз периндоприлу – недостатньо. Передозування блокаторами ангіотензинперетворюючого ферменту проявляється артеріальною гіпотензією, порушенням балансу електролітів, гіпервентиляцією, уповільненим/прискореним серцебиттям, хвилюванням, розвитком шоку, нирковою недостатністю, запамороченням, кашлем. Терапія полягає у введенні у вену фізрозчину. Якщо розвинулася артеріальна гіпотензія, тілу хворого слід надати горизонтальне положення. Важливо, щоб ліжко водночас мало низьке узголів'я. Додатково у вену можна ввести катехоламіни і/чи ангіотензин ІІ. Для виведення периндоприлу із системного кровотоку доцільно застосувати гемодіаліз (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Амлесси"). У разі нелікованої брадикардії слід розглянути питання щодо встановлення такому пацієнту кардіостимулятора. Слід встановити постійний моніторинг основних показників життєдіяльності хворого і перевіряти вміст електролітів/рівень креатиніну у плазмі його крові.

Особливості застосування 

Застережлива інформація стосується як периндоприлу, так і амлодипіну – діючих речовин Амлесси.

Периндоприл

Інформація, на яку слід звернути увагу

Ризик виникнення ангіонабряку/гіперчутливості до цього компоненту препарату

Існуючі дані підтверджують, що у рідкісних випадках терапія блокаторами АФ, периндоприлом зокрема може викликати ангіонабряк кінцівок/гортані/голосової щілини/обличчя/язика/губ і ці побічні явища можуть виникнути на будь-якому етапі терапії. Якщо з’явилися, від подальшого прийому препарату слід негайно відмовитися. Стан пацієнта необхідно ретельно моніторити до моменту, коли прояви небажаних побічних реакцій повністю зникнуть. Іноді такий хворий не потребує жодного лікування – симптоми минають самі по собі (наприклад, коли у нього набрякають тільки губи та обличчя). Щоб зменшити прояви ангіонабряку/гіперчутливості до периндоприлу, доцільно призначити пацієнту антигістаміни.

Увага! Набряк гортані може становити загрозу для життя хворого. При обструкції дихальних шляхів, викликаної набряком, який поширився на язик/голосову щілину/гортань, потрібно якомога швидше приступити до надання такому хворому невідкладної допомоги – ввести адреналін і/або відновити прохідність дихальних шляхів. Допоки вона не буде повністю відновлена і не зійдуть набряки, які її спровокували, за таким пацієнтом необхідно встановити постійне спостереження.

Якщо у хворого у минулому діагностували ангіонабряк з інших причин (тобто, його не спровокували блокатори ангіотензинперетворюючого ферменту), застосовуючи такі препарати у своїй терапії, потрапляє у групу ризику виникнення ангіоневротичного набряку.

Існуючі дані підтверджують, що рідко, але блокатори АФ можуть провокувати інтестинальний ангіонабряк, що проявляється болем у животі та (хоча й не завжди) нудотою/блюванням. Попередньо у деяких пацієнтів ангіонабряк обличчя не виникає, а концентрація С-1 естерази залишається у межах норми. Патологію виявляють випадково – під час проведення КТ/УЗД органів черевної порожнини або абдомінальних оперативних втручань. Після припинення застосування блокаторів ангіотензинперетворюючого ферменту прояви інтестинального ангіонабряку минають самі по собі. Якщо хворий, який приймає блокатори АФ, скаржиться на біль у животі, при проведенні диференційної діагностики слід виключити у нього цю патологію.

Ризик розвитку псевдоанафілаксії під час проведення плазмаферезу ЛНЩ (ліпопротеїдів низької щільності) із застосуванням декстрансульфату

Анафілактоїдні реакції, які можуть становити загрозу для життя хворого, блокатори ангіотензинперетворюючого ферменту провокують рідко. Аби максимально унеможливити їхню появу, перед кожною процедурою плазмаферезу терапію цими препаратами на якийсь час припиняють.

Ризик розвитку анафілактоїдних реакцій при медикаментозному лікуванні алергії

Якщо пацієнт приймає іАПФ та препарати бджолиної отрути, які виявляють протиалергічний ефект, це може загрожувати розвитком псевдоанафілаксії. Аби зменшити ризик, необхідно тимчасово припинити прийом блокаторів ангіотензинперетворюючого ферменту, проте якщо провокаційні проби будуть проведені необережно, це може призвести до повторного виникнення таких реакцій.

Ризик розвитку анемії, нейтро- і тромбоцитопенії, агранулоцитозу

У хворих, які застосовують у лікуванні блокатори ангіотензинперетворюючого ферменту, може виникнути нейтропенія і її найважчий ступінь – агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. Такі випадки вже реєструвалися раніше. Якщо у пацієнта нирки нормально функціонують і відсутні інші чинники ризики, малоймовірно, що у нього зменшиться концентрація нейтрофілів у крові. Якщо пацієнт хворіє на колагенози, приймає імуносупресори, прокаїнамід чи алопуринол (особливо при поєднанні цих обтяжливих чинників та у разі порушеної роботи нирок), периндоприл йому призначають із максимальною обережністю. У цієї категорії хворих можуть виникати серйозні інфекційні захворювання, які (хоч і у поодиноких випадках) можуть не реагувати на запропоноване лікування антибактеріальними препаратами. Якщо призначення периндоприлу уникнути неможливо, слід регулярно перевіряти кількість лейкоцитів у крові таких хворих. При появі будь-яких ознак інфекції (лихоманки, болю у горлі тощо) пацієнт зобов'язаний повідомити про це лікаря.

Застосування препарату у період вагітності

Вагітним пацієнткам блокатори ангіотензинперетворюючого ферменту не призначають. Якщо жінка планує вагітність, їй пропонують альтернативні препарати антигіпертензивної дії із перевіреним профілем безпеки для зазначеної категорії хворих. Якщо у ході терапії іАПФ з'ясується, що пацієнтка вагітна, подальше застосування лікарського засобу протипоказане. Якщо існує така можливість, жінка повинна розпочати альтернативне лікування.      

Застереження для:

Хворих із стабільною ІХС

При фіксації епізоду нестабільної стенокардії (неважливо, наскільки важко пацієнт переносив напад болю) впродовж першого місяця з моменту прийому першої таблетки, слід переглянути доцільність подальшого прийому препарату. Для цього лікар повинен оцінити співвідношення можливої користі і потенційних ризиків для здоров'я пацієнта.

Пацієнтів з артеріальною гіпотензією

Терапія блокаторами ангіотензинперетворюючого ферменту супроводжується симптоматичною артеріальною гіпотензією. У хворих, в яких артеріальна гіпертензія не викликала ускладнень, інгібітори АПФ рідше викликають транзиторне зниження кров'яного тиску. З цією проблемою частіше стикаються особи, в яких об'єм циркулюючої крові є зменшеним, котрі обмежують споживання солі, приймають сечогінні засоби, потребують проведення процедури діалізу, в яких виникли такі симптоми як блювання або діарея, хворіють на важку ренінозалежну артеріальну гіпертензію (більше інформації на цю тему – у розділах "Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій" та "Небажані побічні реакції"), симптоматичну СН (серцеву недостатність), яка вже ускладнена нирковою, але не обов'язково, СН важкого ступеня, що вимагає прийому великих доз петльових сечогінних засобів, в яких фіксують низький рівень натрію у крові та які страждають на функціональну ниркову недостатність. Аби знизити ймовірність транзиторного зниження артеріального тиску, на етапі вибору оптимального дозування препарату і надалі (на початках лікування) такі хворі потребують пильного медичного нагляду за станом їхнього здоров'я (більше інформації на цю тему – у розділах "Спосіб застосування Амлесси. Підбір оптимальної дози" та "Небажані побічні реакції"). Особливої уваги з боку медиків вимагають хворі з цереброваскулярними патологіями або ІХС, оскільки різке зниження тиску у них може спровокувати інсульт чи інфаркт міокарда.

Якщо у пацієнта виникли симптоми артеріальної гіпотензії, його слід покласти на ліжко (тверду рівну поверхню) і (за потреби) ввести у вену 0,9% розчин NaCl (у дозуванні 9 мг/мл). При виникненні симптоматичної артеріальної гіпотензії немає потреби відмовлятися від подальшого прийому ліків. Після того, як об'єм циркулюючої в організмі крові буде відновлено і вдасться нормалізувати показники тиску, прийом таблеток можна поновити.

У разі застійної СН (кров'яний тиск – нормальний або знижений) периндоприл здатен спровокувати додаткове його зниження. Слід врахувати можливу появу цієї небажаної побічної реакції та не відмовлятися від подальшого прийому таблеток. Якщо це призведе до розвитку транзиторної артеріальної гіпотензії, потрібно буде або знизити дозу лікарського засобу, або взагалі його відмінити.

Хворих з гіпертрофією серцевого м'яза або звуженням мітрального/аортального клапанів

При обструкції виходу з лівого шлуночка (гіпертрофії міокарда/звуженні аорти) або звуженні мітрального клапана блокатори ангіотензинперетворюючого ферменту (у т.ч. периндоприл) призначають з обережністю.

Пацієнтів з нирковою недостатністю

Якщо коефіцієнт очищення нирок у хворого становить менше 60 мл/хв., дозу периндоприлу на початку лікування йому призначають з урахуванням вищезгаданого показника (більше інформації на цю тему – у розділі "Спосіб застосування Амлесси. Підбір оптимальної дози"). Надалі необхідно орієнтуватися на те, як пацієнт реагує на запропоновану терапію. Стандартно проводиться регулярна перевірка вмісту калію і показника креатиніну у його крові (більше інформації на цю тему – у розділі "Небажані побічні реакції").

Якщо хворий страждає на симптоматичну СН, на початку лікування іАПФ у нього може розвинутися артеріальна гіпотензія, що може негативно вплинути на роботу нирок, а деколи – навіть спровокувати гостру ниркову недостатність, яка, щоправда, має зворотний характер.

При двобічному звуженні артерій нирок (або стенозі артерії однієї), особливо – при нирковій недостатності прийом блокаторів ангіотензинперетворюючого ферменту може викликати збільшення концентрації сечовини і креатиніну у плазмі крові. Після припинення терапії цими препаратами, показники, як правило, нормалізуються. У пацієнтів зі супутньою реноваскулярною гіпертензією частіше розвивається ниркова недостатність і артеріальна гіпотензія, що характеризується важким перебігом. Терапію у цієї категорії хворих розпочинають з малих доз, які у подальшому обережно титрують. Стан таких пацієнтів вимагає постійного моніторингу з боку лікаря-куратора. Якщо особа паралельно приймає сечогінні засоби, у неї з великою вірогідністю може розвинутися артеріальна гіпотензія, тому якщо є необхідність у терапії периндоприлом, прийом діуретиків відміняють та протягом перших кількох тижнів перевіряють, як функціонують нирки у такого хворого.

Раніше фіксувалися випадки, коли у пацієнтів з хронічно підвищеним кров'яним тиском, що не страждають на реноваскулярні патології, підвищувались рівні креатиніну/сечовини у плазмі крові (особливо якщо людина поєднувала периндоприл із сечогінним засобом, особливо при існуючій недостатності ниркової функції). Переважно, такі зміни були незначними і швидко минали, але іноді доводилося знижувати дозу і/чи відміняти сечогінний засіб або ж відмовлятися від подальшого застосування периндоприлу.

Хворих, що перебувають на гемодіалізі

Якщо процедура проводиться з використанням високопроточних поліакрилових мембран, а пацієнт паралельно приймає блокатори АФ, у нього можуть розвинутися анафілактичні реакції. Відтак доцільно або використовувати діалізні мембрани іншого типу, або ж обрати інший клас антигіпертензивних лікарських засобів.

Пацієнтів, яким пересадили нирку

Інформація про те, як реагують на лікування периндоприлом особи, яким нещодавно пересадили нирку, - відсутня (через відсутність досвіду застосування препарату у цієї категорії хворих).

Хворих на цукровий діабет

При прийомі цукрознижуючих таблетованих препаратів або ін'єкційному введенні інсуліну, у перший місяць лікування блокаторами ангіотензинперетворюючого ферменту необхідно постійно відстежувати показники глюкози у таких пацієнтів (більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій").

Ризик розвитку печінкової недостатності

Рідко, але при прийомі іАПФ може виникнути холестатична жовтяниця, наслідком чого може стати некроз печінки (з блискавичним перебігом), який у деяких випадках здатен призвести до смерті хворого. Детальний опис механізму розвитку цього синдрому відсутній. Якщо у хворого, який приймає блокатори ангіотензинперетворюючого ферменту виникли симптоми жовтяниці або лабораторні аналізи показують істотне відхилення від норми показників роботи печінки, слід припинити подальше застосування препарату. Такий пацієнт підлягає ретельному медичному огляду. Необхідно також провести відповідне лікування, яке дозволить відновити нормальну роботу печінки (більше інформації на цю тему – "Небажані побічні реакції").

Чинник раси   

У представників негроїдної раси, які хворіють на артеріальну гіпертензію і застосовують у терапії блокатори ангіотензинперетворюючого ферменту, частіше, ніж у представників з популяції інших рас, виникає ангіонабряк. Крім того, ці препарати (периндоприл зокрема) гірше знижують тиск у таких пацієнтів, що частково можна пояснити малою концентрацією реніну у їхній крові.      

Кашель як побічний ефект терапії периндоприлом

При прийомі іАПФ може виникнути стійкий, без виділення і відходження мокротиння кашель (про такі випадки повідомлялося раніше). Після припинення застосування лікарського засобу кашель припиняється. Цю інформацію слід взяти до уваги при проведенні диференційної діагностики у хворих із кашлем.

При проведенні оперативного втручання/знечулення

При проведенні оперативного втручання/знечулення лікарськими засобами, що викликають зниження артеріального тиску, як компенсація у хворих вивільняється ренін, у відповідь на що периндоприл може заблокувати додаткове утворення ангіотензину ІІ, тож приймати ці ліки за добу до оперативного втручання небажано. Якщо у пацієнта виникла артеріальна гіпотензія і є припущення, що її появу спровокував вищеописаний механізм, слід збільшити об'єм циркулюючої крові у такого хворого, що дозволить стабілізувати його стан.

Ризик збільшення рівня кальцію у плазмі крові

У деяких хворих, які приймають блокатори ангіотензинперетворюючого ферменту (периндоприл, зокрема) може виникнути гіперкаліємія. У групі ризику – пацієнти з нирковою недостатністю, порушеннями роботи нирок, особи віком 70+, хворі на цукровий діабет, а також з інтеркурентними станами (зневодненням організму, метаболічним ацидозом, гострою серцевою декомпенсацією), пацієнти, які паралельно застосовують у лікуванні калійзберігаючі сечогінні засоби (спіронолактон, тріамтерен, еплеренон чи амілорид), приймають БАДи, до складу яких входить калій, замінники солі з калієм, інші медикаменти, що підвищують вміст калію у плазмі крові (у т.ч. гепарин). Гіперкаліємія матиме більш виражений характер, якщо хворий застосовує БАДи, до складу яких входить калій, замінники солі з калієм або калійзберігаючі сечогінні засоби і водночас у нього порушена робота нирок. Суттєве підвищення концентрації калію у плазмі крові, своєю чергою, може призвести до розвитку важкої аритмії, що іноді може навіть допровадити до летальних наслідків. Якщо уникнути комбінації периндоприлу з будь-яким із вищеперелічених лікарських засобів/харчових добавок неможливо, приймати їх треба з обережністю, постійно відстежуючи вміст калію у плазмі крові такого пацієнта (більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій").

За необхідності одночасного прийому препаратів літію

Комбінація периндоприлу з літієм є небажаною (більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій").   

За потреби одночасного прийому калійзберігаючих сечогінних засобів, замінників солі з калієм або БАДів, до складу яких входить калій

Поєднання периндоприлу з вищепереліченими препаратами/харчовими добавками не рекомендоване (більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій"). 

Ризик подвійної блокади ренін-альдестерон-ангіотензинової системи

Раніше реєструвалися випадки, коли у хворих (особливо якщо особа одночасно приймала препарати, які виявляють вплив на ренін-альдестерон-ангіотензинову систему) розвивалася артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія, гостра ниркова недостатність (і загалом порушувалася робота нирок), людина втрачала свідомість або у неї виникало гостре порушення мозкового кровообігу. З огляду на ризик подвійної блокади РААС, поєднувати іАПФ з інгібіторами рецепторів ангіотензину ІІ небажано.

У разі цукрового діабету або недостатності ниркової функції, при якій ШКФ є меншою, ніж 60 мл/хв./1,73 м², поєднувати периндоприл з аліскіреном протипоказано (більше інформації на цю тему – у розділах "Небажані побічні реакції" та "Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій"). 

Амлодипін

Інформація, на яку слід звернути увагу

Хворим, в яких порушена робота печінки

У таких пацієнтів період напіввиведення інгібіторів кальцієвих каналів (амлодипіну у т.ч.) пролонгується. Тому прийом цього препарату у таких випадках допускається, але пацієнту необхідно регулярно здавати печінкові проби.

Пацієнтам із СН

При серцевій недостатності амлодипін у терапії застосовують, але з обережністю. Як показали дослідження, у разі СН, викликаної іншими факторами, тобто не ішемією серцевого м'яза (йдеться про ІІІ-ІV класи, визначені Нью-Йорською Асоціацією Кардіологів хронічної СН), серед таких хворих частіше фіксують випадки набряку легеневої тканини. Водночас дослідники не зауважили, що у таких пацієнтів перебіг захворювання ускладнюється, якщо порівнювати їх із піддослідними, які приймали плацебо (більше інформації на цю тему – у розділі "Фармакологічні властивості Амлесси", підрозділі "Фармакодинаміка").

Амлесса (поєднання амлодипіну з периндоприлом)

Інформація, на яку слід звернути увагу

Особливості взаємодії з іншими препаратами/БАДами

Препарати літію, харчові добавки, до складу яких входить калій, калійзберігаючі сечогінні засоби або дантролен поєднувати з Амлессою небажано.

Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій

Застережлива інформація стосується як периндоприлу, так і амлодипіну – діючих речовин Амлесси.

Периндоприл

Небажано комбінувати з:

Аліскіреном (більше інформації на цю тему – у розділі "Протипоказання")

Якщо людина хворіє на цукровий діабет або у неї порушена робота нирок, одночасний прийом периндоприлу і аліскірену їй протипоказаний (для інших хворих – небажаний), оскільки така комбінація може призвести до погіршення ниркової функції, підвищення концентрації калію у плазмі крові, кардіоваскулярних патологій та навіть летальних наслідків (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Амлесси").

Інгібіторами рецепторів ангіотензину

У хворих на атеросклероз, цукровий діабет, при якому уражені органи-мішені або СН, поєднання блокаторів ангіотензинперетворюючого ферменту з інгібіторами рецепторів ангіотензину може підвищувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії, синкопе та гіперкаліємії, порушуватися робота нирок (у т.ч. розвинутися гостра ниркова недостатність). Такі випадки трапляються частіше, ніж при монотерапії лікарськими засобами, які виявляють вплив на РААС. В окремих випадках може застосовуватися подвійна блокада (поєднання антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ з іАПФ). Такі пацієнти вимагають постійного моніторингу роботи їхніх нирок, контролю за вмістом калію у плазмі їхньої крові та показниками кров'яного тиску.

Естрамустином

Така комбінація підвищує ризик розвитку ангіоедеми.

Солями калію, амілоридом, тріамтереном та іншими калійзберігаючими сечогінними засобами

Таке поєднання може викликати гіперкаліємію, яка здатна допровадити навіть до летальних наслідків, особливо якщо хворий страждає на ниркову недостатність. З огляду на ризик розвитку адитивного гіперкаліємічного ефекту, одночасно застосовувати вищеперелічені лікарські засоби з периндоприлом не рекомендується (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Амлесси"). Але якщо у такій комбінації є гостра необхідність, приймати ці препарати слід, виявляючи максимальну обережність і регулярно перевіряючи концентрацію калію у сироватці крові такого хворого.

Препаратами літію

При поєднанні препаратів літію з блокаторами ангіотензинперетворюючого ферменту може зворотно підвищуватися вміст літію у сироватці крові, що, своєю чергою, посилює його токсичний вплив на організм хворого, тому така комбінація є небажаною. Якщо немає можливості уникнути комбінованого лікування цими лікарськими засобами, потрібно постійно відстежувати рівні літію у сироватці крові пацієнта (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Амлесси").

Поєднувати можна, але з обережністю з:

Препаратами, які викликають підвищення рівня калію у крові

При прийомі аліскірену, калійзберігаючих сечогінних засобів, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, гепарину, триметоприму, солей калію, іАПФ, нестероїдних протизапальних препаратів, імуносупресорів (зокрема такролімусу або циклоспорину), у хворого може виникнути гіперкаліємія. При комбінації з периндоприлом цей ризик зростає.

Цукрознижуючими таблетованими препаратами/інсуліном

Як було доведено у ході епідеміологічних досліджень, поєднання таких препаратів з блокаторами ангіотензинперетворюючого ферменту може посилити їхній гіпоглікемічний ефект і призвести до гіпоглікемії. Як правило, така ситуація спостерігається у перші кілька тижнів комбінованої терапії і переважно у хворих, в яких діагностовано ниркову недостатність.

Баклофеном

Таке поєднання призводить до ще більшого зниження артеріального тиску. Якщо уникнути його неможливо, необхідно регулярно моніторити показники тиску у такого пацієнта та відповідно коригувати дозу антигіпертензивних препаратів.

У разі артеріальної гіпертензії

Якщо сечогінний засіб, який попередньо був призначений хворому, викликав зневоднення організму (дефіцит електролітів), перед тим, як приступити до терапії іАПФ, прийом діуретика слід тимчасово припинити або почати з низької дози блокатора ангіотензинперетворюючого ферменту, поступово її підвищуючи. 

У разі застійної СН

Якщо особа приймає сечогінні засоби, прийом іАПФ рекомендується розпочати з мінімально можливої його дози, яка здатна забезпечити очікуваний терапевтичний ефект. Водночас дозу сечогінного засобу потрібно знизити. Паралельно у перші тижні терапії блокаторами ангіотензинперетворюючого ферменту слід відстежувати, як функціонують нирки у такого пацієнта (за рівнем креатиніну у плазмі його крові).

Спіронолактоном і еплереноном (калійзберігаючими сечогінними засобами)

Якщо хворий одночасно приймає діуретики у дозі 12,5-50 мг на добу та низькі дози іАПФ:

• не дотримуючись рекомендацій щодо такого поєднання, у нього зростає ризик розвитку гіперкаліємії, яка може становити загрозу для життя пацієнта. Йдеться про хворих з СН ІІ-ІV класу (згідно з класифікацією Нью-Йорської Асоціаціації Кардіологів хронічної СН) та у разі, якщо фракція викиду становить менше 40%, які попередньо застосовували у терапії петльові сечогінні засоби та блокатори ангіотензинперетворюючого ферменту;
• перед тим, як приступити до комбінованого лікування, пацієнт мусить переконатися, що його нирки повноцінно функціонують, а рівень калію – не перевищує нормальні показники;
• у перший місяць терапії кожного тижня (надалі – раз на місяць) повинен перевіряти рівень креатиніну/калію у крові.

Ацетилсаліциловою кислотою та іншими нестероїдними протизапальними засобами (у дозі понад 3 г у розрахунку на добу прийому)

При одночасному прийомі іАПФ та нестероїдних протизапальних агентів (ацетилсаліцилової кислоти, зокрема), у т.ч. неселективних у дозах, необхідних для виявлення протизапального ефекту або блокаторів циклооксигенази-2 може гірше знижуватися артеріальний тиск. Комбінація блокаторів ангіотензинперетворюючого ферменту з нестероїдними протизапальними препаратами може спровокувати погіршення роботи нирок, зокрема, гостру ниркову недостатність і гіперкаліємію, особливо якщо у минулому у пацієнта діагностували порушення роботи нирок. Якщо хворий – похилого віку, таке поєднання ліків йому призначити можна, але приймати їх мусить з обережністю. Також йому необхідно поповнити запаси рідини в організмі, а після початку лікування – регулярно відстежувати роботу нирок.      

Вазодилататорами та антигіпертензивними препаратами

При поєднанні з антигіпертензивними препаратами, нітрогліцерином, іншими нітратами чи вазодилататорами периндоприл сприяє додатковому зниженню артеріального тиску.

Лінагліптином, ситагліптином, саксагліптином і вільдагліптином

При комбінації іАПФ з гліптинами за рахунок зниження активності ДПП-ІV (дипептилпептидази-ІV), яку провокують гліптини, зростає ймовірність розвитку ангіоневрологічного набряку.

Деякими анестетиками, нейролептиками або трициклічними антидепресантами

При одночасному прийомі з блокаторами ангіотензинперетворюючого ферменту можуть посилювати їхній антигіпертензивний ефект (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Амлесси").

Сечогінними засобами

При поєднанні діуретиків з іАПФ (особливо, якщо у пацієнта порушений обмін води та електролітів) їхня антигіпертензивна дія може посилюватися. Цього можна уникнути, відмінивши перед початком лікування периндоприлом прийом сечогінного засобу, збільшивши об'єм циркулюючої в організмі крові і споживання солі. Терапію розпочинають з низьких доз периндоприлу, поступово їх збільшуючи.

Симпатоміметиками

Ці препарати можуть знижувати антигіпертензивний ефект блокаторів ангіотензинперетворюючого ферменту.

Препаратами золота

Комбінація Sodium aurothiomalate (препаратів золота, призначених для ін'єкційного введення) з іАПФ (у т.ч. периндоприлом) може супроводжуватися нітратоподібною реакцією: почервонінням обличчя, нудотою/блюванням, симптоматичним зниженням кров'яного тиску.   

Амлодипін

Застереження при поєднанні з деякими препаратами

Блокаторами цитохрому  P450 3A4

При поєднанні амлодипіну з блокаторами цитохрому  P450 3A4 помірної/потужної дії (блокаторами протеаз, кларитроміцином, еритроміцином та іншими макролідами, дилтіаземом або верапамілом, азольними протигрибковими препаратами), експозиція амлодипіну суттєво підвищується, що може спровокувати розвиток артеріальної гіпотензії, яка є клінічно значимою у хворих похилого віку. Така категорія пацієнтів може потребувати клінічного моніторингу і відповідної корекції дози ліків.

Небажано запивати амлодипін грейпфрутовим соком або поєднувати прийом препарату із вживанням цього фрукту, оскільки це може призвести до підвищення біодоступності амлодипіну, у результаті чого посилиться гіпотензивний ефект препарату.

Індукторами цитохрому  P450 3A4

Дані про те, як амлодипін взаємодіє з індукторами цитохрому  P450 3A4 (приміром, звіробоєм або рифампіцином) – відсутні. При поєднанні цих препаратів концентрація амлодипіну у сироватці крові може знижуватися, тому одночасне застосування цих ліків допускається, але з обережністю.

Дантроленом, призначеним для вливань

Дослідження, які проводилися на тваринах показали, що поєднання верапамілу з дантроленом, який вводився у вену, викликає гіперкаліємію, що може супроводжуватися шлуночковими фібриляціями і призвести до серцево-судинного колапсу та смерті. З огляду на цей ризик, застосування амлодипіну та інших інгібіторів кальцієвих каналів у пацієнтів, в яких потенційно може розвинутися гіпертермія зі злоякісним перебігом або які вже проходять лікування з цього приводу, є небажаним. 

Вплив амлодипіну на інші препарати

При поєднанні з іншими антигіпертензивними препаратами гіпотензивна дія амлодипіну посилюється.

Взаємодія з такролімусом

При одночасному прийомі амлодипіну, концентрація такролімусу у крові (і, відповідно, його токсичний вплив на організм хворого) може зростати, однак фармакокінетика взаємного впливу цих препаратів детально не вивчалася. Щоб звести до мінімуму цей ризик, рекомендується постійно моніторити концентрацію такролімусу у плазмі крові та (якщо виникне така потреба) коригувати його дозу.

Взаємодія з циклоспорином

Дослідження впливу циклоспорину на амлодипін і навпаки на здорових добровольцях/представниках інших груп не проводилися, крім групи хворих, які перенесли операцію з пересадки нирки. У таких пацієнтів залишкова концентрація циклоспорину підвищувалася від 0% до 40%. Тому, якщо хворому трансплантували нирку і є необхідність у проведенні терапії амлодипіном, слід регулярно відстежувати рівні циклоспорину у плазмі його крові та (якщо виникне така потреба) коригувати дозу цього препарату у бік зменшення.

Симвастатином

Якщо пацієнт неоднократно приймає амлодипін у дозі 10 мг і симваститин у дозі 80 мг, експозиція останнього збільшується на 77% (якщо порівнювати з пацієнтами, які застосовують у лікуванні лише симвастатин, без амлодипіну). Якщо є необхідність у паралельному прийомі цих ліків, бажано протягом доби не приймати більше 20 мг симвастатину.

Як було доведено у ході клінічних досліджень впливу амлодипіну на аторвастатин, варфарин і дигоксин та навпаки, фармакокінетика цих препаратів залишається незмінною.    

Застосування вагітними пацієнтками/пацієнтками, що годують грудьми

Прийом препарату у період вагітності

Вагітним жінкам забороняється приймати іАПФ (більше інформації на цю тему – у розділах "Протипоказання" та "Особливості застосування Амлесси").

Висновки, які були отримані у ході епіддосліджень, під час яких вивчалася ймовірність тератогенного впливу блокаторів ангіотензинперетворюючого ферменту, які пацієнтка приймала у І триместрі, тобто з 1-ого по 3-ій місяць вагітності не можна вважати однозначними, тому доцільно вважати, що такий ризик є, хоч він і незначний. Якщо жінка планує вагітність, Амлессу доцільно замінити іншими препаратами, що володіють антигіпертензивним ефектом із доведеним профілем безпеки для цієї категорії хворих. Якщо під час терапії іАПФ буде встановлено факт вагітності, прийом цих ліків слід припинити і приступити до альтернативного лікування.

При прийомі блокаторів ангіотензинперетворюючого ферменту у ІІ і ІІІ триместрі вагітності (з 4-ого по 9-ий місяць) ці препарати можуть виявляти фетотоксичну дію, що проявиться погіршенням роботи нирок, ретардацією окостеніння кісток черепа і маловоддям, а також токсичний вплив на немовля, симптомами чого є ниркова недостатність, гіперкаліємія і артеріальна гіпотензія.

Якщо жінка приймала іАПФ у ІІ триместрі, бажано провести УЗ-обстеження черепа і нирок зародку.

Новонароджених, матері яких під час вагітності застосовували у терапії блокатори ангіотензинперетворюючого ферменту, необхідно детально обстежити, аби виключити у них артеріальну гіпотензію, гіперкаліємію та олігурію (більше інформації на цю тему – у розділах "Протипоказання" та "Особливості застосування Амлесси").

Прийом Амлесси у період лактації

Дані про те, як реагує організм дитини, яка перебуває у такої пацієнтки на грудному вигодовуванні – відсутні, тому застосовувати цей лікарський засіб вказаній категорії пацієнток протипоказано. Слід надати перевагу альтернативним препаратам з доведеним профілем безпеки для жінок, які годують грудьми і немовлят (особливо тих, які народилися на 37-38 тижні вагітності або раніше).

Діти

Оскільки дослідження на тему безпеки та ефективності застосування Амлесси у хворих, віком до 18-ти років, не проводилися, призначати їх вказаній категорії пацієнтів протипоказано.

Вплив на реакції при управлінні автомобілем

Прийом лікарського засобу може супроводжуватися слабкістю і запамороченням, тому у разі терапії Амлессою сідати за кермо і працювати з механізмами, які при неправильній експлуатації можуть становити небезпеку як для самого пацієнта, так і людей, що його оточують, небажано.

Ціна

Від 83 до 104 гривень за Амлессу у дозуванні 4 мг периндоприлу/5 мг амлодипіну №30 (по 10 таблеток у трьох блістерах).

Умови та термін зберігання

Амлессу рекомендується зберігати у заводській упаковці, за температури, яка не перевищує +30ºС, подалі від води, у місцях, захищених від потрапляння прямих сонячних променів і до яких не мають доступу діти, не довше трьох років від дати виготовлення.

Категорія відпуску

Відпуск лікарського засобу провізором/фармацевтом передбачає наявність рецепту від лікаря.