Алопуринол : інструкція, застосування, ціна

Купити на Liki24 зі знижкою 30% Купити

Алопуринол – лікарський препарат, який застосовується при подагрі. Він ефективно пригнічує синтез сечової кислоти, а також її солей в людському організмі.

Склад і форма випуску

Алопуринол випускається у формі таблеток.

Діюча речовина: 1 таблетка містить алопуринолу (у перерахуванні на 100 % суху речовину) – 100 мг.

Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, гіпромелоза, магнію стеарат.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, білого або майже білого кольору, з плоскою поверхнею, фаскою і рискою.

Алопуринол здатний інгібувати фермент ксантиноксидази, який бере участь у перетворенні гіпоксантину в ксантин і потім ксантину в сечову кислоту. В результаті знижується вміст уратів у сироватці крові. Це запобігає їх можливому відкладанню в тканинах і нирках.

В організмі Алопуринол перетворюється в оксипуринол (алоксантин), ця речовина теж перешкоджає утворенню сечової кислоти, але за активністю все-таки поступається алопуринолу.

Фармакокінетика

Після прийому внутрішньо алопуринол оперативно всмоктується в повному обсязі. Ця речовина майже не абсорбується в шлунку, всмоктування здійснюється у дванадцятипалій кишці, а також у верхній частині тонкого кишківника. В результаті обміну речовин утворюється ключовий фармакологічно активний метаболіт – оксипуринол. Його максимальні рівні досягаються через 3-4 години, швидкість утворення залежить від ступеня і швидкості індивідуального пресистемного обміну речовин. Алопуринол і оксипуринол майже не зв'язуються з білками крові. Період напіввиведення діючої речовини препарату з плазми крові становить близько 40 хвилин, оксипуринолу – 17-21 години. 80% алопуринолу та оксипуринолу виводяться нирками, а решта 20% – через кишківник. У разі ниркової недостатності період напіввиведення оксипуринолу зростає.

Показання до застосування

Для дорослих пацієнтів Алопуринол використовують у разі:

гіперурикемії (з рівнем сечової кислоти в сироватці крові 500 мкмоль/л (8,5 мг/100 мл) і більше, яка вже не контролюється дієтою);
захворювань, викликаних підвищенням в крові сечової кислоти, особливо при подагрі, уратній нефропатії та уратній сечокам'яній хворобі;
вторинної гіперурикемії різного походження, в тому числі при псоріазі;
гіперурикемії (як первинної, так і вторинної) під час різних гемобластозів (при гострому лейкозі, мієлолейкозі в хронічній формі, лімфосаркомі);
цитотоксичного лікування неопластичних і мієлопроліферативних захворювань.

Алопуринол призначають для терапії дітей у разі:

уратної нефропатії, яка викликана лікуванням лейкемії;
вторинної гіперурикемії різного походження;
вродженої ферментативної недостатності, зокрема при синдромі Леша-Нієна (частковий або повний дефіцит гіпоксантин-гуанін-фосфорібозілтрансферази) та дефіциті аденін-фосфорібозілтрансферази, які мають вроджений характер.

Протипоказання

Протипоказаннями до лікування алопуринолом є:

гіперчутливість до діючої речовини або до інших компонентів препарату;
важкі порушення функцій печінки або нирок (кліренс креатиніну менше ніж 2 мл/хв.);
гострий напад подагри (лікування алопуринолом не слід починати до його повного усунення, оскільки можуть бути спровоковані подальші напади).

Таблетки Алопуринолу містять лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід приймати препарат.

Препарат не можна використовувати при рівні сечової кислоти нижче 500 мкмоль/л (відповідає 8,5 мг / 100 мл) при дотриманні рекомендацій по дієті та за відсутності тяжкого ураження нирок.

Передозування

Відомо, що прийом 22,5 г алопуринолу відбувається без подальших негативних реакцій. Однак у деяких пацієнтів після застосування 20 г алопуринолу спостерігалися такі симптоми передозування, як: нудота, блювання, діарея, запаморочення. Після тривалого прийому 200-400 мг на добу цього препарату пацієнтами з порушеннями функції нирок спостерігалися тяжкі симптоми інтоксикації. Серед них: шкірні реакції, пропасниця, гепатит, еозинофілія і загострення ниркової недостатності.

Абсорбція великої кількості алопуринолу загрожує суттєвим пригніченням активності ксантиноксидази, що не повинно викликати побічних реакцій. Але при одночасному використанні з аденином арабинозидом, 6-меркаптопурином або азатіоприном зростає токсичність цих речовин. У підсумку прийом Алопуринолу супроводжується сильною побічною дією. Найбільш часто такий стан супроводжується наступними симптомами: нудотою, блюванням, діареєю, запамороченням, головним болем, сонливістю, абдомінальним болем. У рідкісних випадках може спостерігатися ниркова недостатність і гепатит. В якості терапії призначається симптоматичне лікування і застосовуються різноманітні підтримуючі заходи. Адекватна гідратація з метою підтримки оптимального діурезу сприяє екскреції алопуринолу, а також його метаболітів. В разі необхідності призначається гемодіаліз.

Побічні ефекти

Найбільш поширені побічні реакції від лікування Алопуринолом – шкірні висипання. Причому частота побічних ефектів зростає, якщо у пацієнта є порушення функції нирок і/або печінки. Також їхня частота розвитку залежить від захворювання, отриманої дози, взаємодії з іншими ліками.

На початку лікування можуть виникати реактивні напади подагри внаслідок мобілізації сечової кислоти з подагричних вузликів та інших депо.

Можливі побічні ефекти від лікування Алопуринолом можуть спостерігатися з боку:

Системи крові та лімфи (особливо в зоні ризику пацієнти з порушенням функції нирок і/або печінки) – тяжке ушкодження кісткового мозку (наприклад, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія), лейкопенія, лейкоцитоз, гранулоцитоз, еозинофілія, гемолітична анемія, різні порушення згортання крові. Є дані щодо гострої істинної еритроцитарної аплазії, яка була пов'язана з лікуванням Алопуринолом.
Імунітету – реакції гіперчутливості (шкірні та інші реакції), лімфаденопатія (наприклад, ангіоімунобласна Т-клітинна лімфома, яка зазвичай зворотна при відміні препарату), анафілаксія (анафілактичний шок), артралгія. Серйозні генералізовані реакції гіперчутливості (асоційовані з ексфоліацією, лихоманкою, лімфаденопатією, артралгією та/або еозинофілією) виникають досить рідко. Асоційовані з ними васкуліти та реакція тканин можуть мати абсолютно різні прояви: гепатити, ураження нирок (інтерстиціальний нефрит) і вкрай рідко – судоми. Перераховані реакції можливі в будь-який момент терапії. Якщо вони виникли, то Алопуринол варто негайно відмінити. Є інформація щодо розвитку гиперсенситивного синдрому уповільненого типу (DRESS-синдрому) з лихоманкою, висипаннями, васкулітом, лімфаденопатією, псевдолімфомою, артралгією, лейкопенією, еозинофілією, гепато-спленомегалією, абнормальними тестами функції печінки і синдромом зникнення жовчних шляхів (руйнування і зникнення внутрішньопечінкових жовчних проток) в різних комбінаціях. Крім того, можуть пошкоджуватися інші органи (наприклад, печінка, легені, нирки, підшлункова залоза, міокард, товста кишка). Якщо виникли такі реакції, то застосування препарату слід відмінити негайно і назавжди. Фактори ризику серйозних генералізованих реакцій гіперчутливості: діуретична терапія, ниркова недостатність, носійство HLA-B*5801 гену.
Шкіри – свербіж, висипання (в т. ч. висівкоподібний, пурпуроподібний, макулопапульозний; ексфоліативний дерматит), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ангіоедема (виникає як без симптомів генералізованої реакції гіперчутливості, так і з ними), фіксована медикаментозна еритема, алопеція, знебарвлення або зміна кольору волосся, різні шкірні реакції, асоційовані з еозинофілією, кропив'янка. Це найпоширеніші побічні реакції, вони можуть виникнути в будь-який період терапії. Якщо таке трапилося – прийом Алопуринолу слід негайно припинити. Після того, як були зменшені симптоми, дозволяється призначати цей препарат у низьких дозах (50 мг/добу), за необхідності підвищуючи дозу, але поступово. При рецидиві шкірної висипки використання Алопуринолу слід припинити назавжди, оскільки можуть розвинутися тяжкі генералізовані реакції гіперчутливості.
Обміну речовин – цукровий діабет, гіперліпідемія; на початку лікування є ймовірність виникнення реактивних нападів подагри.
Психіки – депресія.
ЦНС – головний біль, атаксія, паралічі, сонливість, кома, нейропатії, судоми, периферичні неврити, парестезії, різні спотворення смакових відчуттів, запаморочення.
Органів зору – катаракта (в зоні ризику пацієнти літнього віку при тривалому використанні високих доз), макулопатія, порушення зору.
Органів слуху – вертиго.
Серцево-судинної системи – стенокардія, брадикардія, гіпертонія, васкуліти.
ШКТ – нудота, блювання (щоб уникнути – приймайте ліки після споживання їжі), зміна ритму дефекації, стоматит, стеаторея, гематемезис, діарея, біль в ділянці живота.
Гепатобіліарні порушення – підвищення печінкових функціональних тестів за відсутності симптомів, гепатит (включаючи гепатонекроз і гранулематозний гепатит), гострий холангіт. Можлива дисфункція печінки (зазвичай зворотна за умови відміни препарату), яка може виникати без явних ознак генералізованих реакцій гіперчутливості.
Сечовидільної системи – інтерстиціальний нефрит, гематурія, уремія, нефролітіаз.
Репродуктивної системи та молочних залоз – гінекомастія, імпотенція, чоловіче безпліддя, нічна полюція.

Також можливі загальні порушення, серед яких: астенія, лихоманка, відчуття нездужання, набряки, міопатія/міалгія, ксантинові відкладення в тканинах, в т. ч. в м'язах. Лихоманка може виникати як з симптомами генералізованих реакцій гіперчутливості, так і без них. Крім того, є ймовірність появи фурункульозу.

Особливості застосування

Безсимптомна гіперурикемія – не є показанням для прийому Алопуринолу, оскільки зазвичай пацієнту вистачає дотримання відповідної дієти, а також адекватного питного режиму. Однак не слід вживати при лікуванні продукти з високим вмістом пуринів (субпродукти, м'ясні навари та алкоголь, особливо пиво).

При прийомі Алопуринолу у пацієнта можуть спостерігатися реакції гіперчутливості, які можуть проявлятися по-різному: макулопапульозним висипом, небезпечними реакціями (синдром Стівенса-Джонсона (SJS), токсичним епидермальним некролізом (TEN), гіперсенситивним синдромом, відомим як DRESS-синдром (медикаментозна висипка з еозинофілією та системними проявами)). Тому важливо негайно припинити прийом Алопуринолу при перших проявах шкірного висипу або будь-яких інших ознаках гіперчутливості. Серед них: ураження слизових оболонок очей, порожнини рота або статевих органів, лихоманка, лімфаденопатія, ерозії шкіри. Тільки відміна препарату допоможе запобігти розвитку більш серйозних реакцій гіперчутливості. Якщо під час терапії розвивається DRESS-синдром або SJS/TEN, то Алопуринол скасовують назавжди. Винятків немає. Можливе використання кортикостероїдів для лікування вже наявних реакцій гіперчутливості.

Максимальний ризик виникнення SJS/TEN характерний для перших тижнів лікування.

У ретроспективних фармакогенетичних дослідженнях випадок-контроль наявність HLA-B*5801 алелі ідентифікували як генетичний фактор ризику для алопуринол-асоційованих SJS/TEN (і для інших серйозних реакцій гіперчутливості) для китайців хань, тайців, корейців, японців і пацієнтів європейського походження. Водночас частота присутності такого генетичного маркера в різних етнічних групах істотно відрізняється (20-30% зустрічається серед китайців хань, африканців, індійців; до 12% – в популяції корейців; до 1-2% – в осіб європеоїдної раси, японців). Якщо відомо, що пацієнт – носій алелі HLA-B*5801, то застосування Алопуринолу не слід починати. Якщо немає інших прийнятних терапевтичних можливостей, тоді питання щодо призначення цього препарату може розглядатися, якщо очікувана користь перевищує можливі ризики.

Пацієнти, які страждають на хронічні порушення функції нирок, а також застосовують діуретики (тіазиди), можуть мати підвищений ризик розвитку алопуринол-асоційованих реакцій гіперчутливості, у т. ч. SJS/TEN.

Важлива особлива пильність щодо появи ознак DRESS-синдрому або SJS/TEN. Пацієнта слід поінформувати про необхідність негайного та остаточного припинення терапії цим препаратом за перших проявів симптомів гіперчутливості.

З підвищеною обережністю пацієнти повинні застосовувати алопуринол, якщо:

є порушення функції нирок і печінки – важливе постійне спостереження лікаря, дозування Алопуринолу слід знижувати, враховуючи рекомендації;
раніше були встановлені порушення гемопоезу;
є гіпертонія або серцева недостатність;
пацієнти отримують інгібітори АПФ та/або діуретики з причини можливого супутнього порушення функції нирок.

Під час лікування Алопуринолом потрібно підтримувати діурез на рівні мінімум 2 л/добу, водночас реакція сечі повинна бути нейтральною або слаболужною. Адже саме це запобігає преципітації уратів, подальшому утворенню конкрементів. Для цього можуть призначати Алопуринол приймати разом з ліками, які олужнюють сечу.

На початку лікування Алопуринолом можливі гострі напади подагри внаслідок мобілізації великої кількості сечової кислоти. Тому протягом принаймні перших 4 тижнів для профілактики нападів подагри бажано одночасно застосовувати нестероїдні протизапальні засоби (виняток – Аспірин або саліцилати) або Колхіцин. Якщо гострий напад подагри все ж виник у пацієнтів, які вже приймають Алопуринол, то терапію слід продовжувати в тій же дозі, а гострий напад лікувати протизапальними засобами.

Рекомендується перевіряти рівень сечової кислоти в сироватці крові через регулярні проміжки часу.

Ксантинові депозити: коли швидкість утворення уратних формувань помітно зростає (наприклад, при радіотерапії або хіміотерапії онкологічних захворювань, при синдромі Леша-Нієна), то абсолютна концентрація ксантину в сечі рідко може істотно збільшуватися і викликати його відкладення в сечовивідних шляхах. Такий ризик можна звести до мінімуму за допомогою адекватної гідратації для підтримання достатнього діурезу, досягнення оптимального розведення сечі та за допомогою олужнювання сечі.

Щоб запобігти гіперурикемії, пацієнтам з неопластичними захворюваннями, синдромом Леша-Нієна варто призначати Алопуринол ще до початку радіотерапії або хіміотерапії. Рекомендується застосовувати мінімальну ефективну дозу.

Варто враховувати, що терапія Алопуринолом може викликати розчинення великих уратних каменів в нирках і подальше їх потрапляння безпосередньо в сечовивідні шляхи (ниркова коліка) з можливою закупоркою цих шляхів.

Спосіб застосування та дози

Приймати Алопуринол бажано після споживання їжі. Препарат не можна розжовувати.

Дорослим і дітям старше 10 років лікар призначає добову дозу індивідуально, залежно від рівня сечової кислоти в сироватці крові. У середньому вона становить 100-300 мг/добу. З метою зменшення ризику побічних реакцій терапію слід починати з прийому 100 мг Алопуринолу 1 раз на добу. Якщо є необхідність, то початкову дозу можна поступово збільшувати на 100 мг кожні 1-3 тижні до отримання максимального ефекту. Підтримуюча доза Алопуринолу – 200-600 мг/добу. В окремих випадках дозу дозволяється підвищити до 600-800 мг/добу.

Максимальна разова доза – 300 мг, а максимальна добова доза – 800 мг. Коли добова доза перевищує 300 мг, то її рекомендується розділити на 2-4 рівних прийоми.

При підвищенні дози важливо проводити контроль рівня оксипуринолу в сироватці крові, він не повинен перевищувати 15 мкг/мл (100 мкмоль).

Ниркова недостатність. Терапію починають з добової дози 100 мг і збільшують лише у разі недостатньої ефективності Алопуринолу. При підборі дози слід керуватися тим, який показник кліренсу креатиніну у конкретного пацієнта:

Кліренс креатиніну	Добова доза Алопуринолу
Більше ніж 20 мл/хв.	Стандартна доза 100-300 мг
10-20 мл/хв.	100-200 мг
Менше ніж 10 мл/хв.	100 мг або більш високі дози з великими інтервалами між прийомами (через 1-2 і більше днів залежно від стану хворого та функціональної здатності нирок)

Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, повинні після кожного сеансу цієї процедури (2-3 рази на тиждень) отримувати 300-400 мг Алопуринолу.

Тривалість прийому Алопуринолу безпосередньо залежить від перебігу основного захворювання.

З метою профілактики гіперурикемії при цитотоксичній терапії неопластичних і мієлопроліферативних захворювань препарат застосовують у дозі 400 мг/добу. Алопуринол рекомендується приймати за 2-3 дні до початку або одночасно з антибластомною терапією. Важливо продовжувати прийом ще кілька днів після закінчення специфічного лікування.

Варто приділити належну увагу адекватній гідратації для підтримки оптимального діурезу, також необхідно олужнювати сечу з метою збільшення розчинності уратів в сечі.

Пацієнти літнього віку. Рекомендується використовувати мінімальні ефективні дози.

Печінкова недостатність. При порушенні функції печінки дозу Алопуринолу варто знижувати до мінімально ефективної.

Діти

Алопуринол не можна застосовувати дітям до 3 років.

Дітям з 3 до 6 років призначають у добовій дозі 5 мг/кг маси тіла, від 6 до 10 років – по 10 мг/кг маси тіла. Дітям старше 10 років призначається дозування таке ж, як дорослим. Кратність прийому – тричі на добу, максимальна добова доза становить 400 мг.

Застосування під час вагітності та годування груддю

Відсутні достатні дані щодо лікування Алопуринолом в період вагітності. Оскільки цей препарат впливає на метаболізм пурину, а потенційний ризик для людини невідомий, то Аллопуринол протипоказано застосовувати вагітним жінкам.

Діюча речовина цього фармакологічного засобу може проникати в грудне молоко, тому Аллопуринол не варто приймати в період годування грудьми або ж потрібно припинити грудне вигодовування.

Здатність впливати на швидкість реакції

До того, як точно буде з'ясована індивідуальна реакція на Аллопуринол, необхідно утриматися від керування транспортом та іншими механізмами через можливе виникнення запаморочення або сонливості, атаксії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Антикоагулянти кумаринового типу – посилюється ефект варфарину та інших кумаринів. Тому потрібен більш частий контроль всіх показників коагуляції. Може знадобитися зменшення дозування антикоагулянтів.

Азатіоприн, меркаптопурин – Алопуринол інгібує ксантиноксидазу, тому метаболізм похідних пурину сповільнюється. У підсумку терапевтичні ефекти пролонгуються, збільшуючи токсичність препаратів. Рекомендується звичайну дозу зменшити хоча б на 50-75 % (тобто до чверті від звичайної дози).

Відарабін (аденіну арабінозид) – подовжується період напіввиведення цієї речовини, з'являється ризик підвищення його токсичності. Тому комбінацію Відабірину з Алопуринолом слід застосовувати з підвищеною обережністю.

Саліцилати (великі дози), урикозуричні препарати (наприклад, сульфінпіразон, пробенецид, бензбромарон) – може зменшуватися терапевтична ефективність Алопуринолу, оскільки його основний метаболіт (оксипуринол) починає виводитися прискореними темпами. Плюс Алопуринол уповільнює виведення пробеніциду, тому дози першого препарату повинні підлягати корекції.

Хлорпропамід – якщо у пацієнта порушені функції нирок, то істотно підвищується ризик тривалої гіпоглікемії, оскільки алопуринол і хлорпропамід часом конкурують за екскрецію в ниркових канальцях. Важливо врахувати: може знадобитися зниження дози хлорпропаміду.

Фенітоїн – в печінці Алопуринол здатний пригнічувати метаболізм фенітоїну, водночас клінічна значущість такої взаємодії поки залишається невідомою.

Теофілін, кофеїн – Алопуринол, застосовуваний у високих дозах, здатний пригнічувати метаболізм і одночасно підвищувати плазмову концентрацію теофіліну, кофеїну. Тому перед лікуванням за допомогою Алопуринолу або у разі рішення підвищити його дози, варто провести контроль рівня теофіліну в плазмі крові.

Ампіцилін, амоксицилін – зростає частота виникнення алергій (особливо шкірних висипань) у тих пацієнтів, які отримують одночасно Алопуринол. Рекомендується застосовувати інші антибіотики.

Циклоспорин – є ймовірність збільшення концентрації циклоспорину в плазмі крові та підвищення його токсичності, особливо нефротоксичності.

Цитостатики (наприклад, циклофосфамід, доксорубіцин, блеоміцин, прокарбазин, мехлоретамін) – є вищий ризик мієлосупресії в осіб з неопластичними захворюваннями (виняток – лейкемія) при застосуванні з Алопуринолом, ніж при окремому застосуванні цих ліків. Тому рекомендується контролювати показники крові через короткі інтервали часу. Але добре контрольовані клінічні дослідження пацієнтів, які отримували ці цитостатики, не довели, що Алопуринол викликав підвищення токсичності цитостатиків.

Диданозин – Алопуринол підвищує ризик його токсичності; у здорових добровольців і ВІЛ-інфікованих осіб, які отримували диданозин, його Cmax в плазмі крові та значення АУК збільшувалися приблизно вдвічі при одночасному застосуванні з Алопуринолом (300 мг/добу). Водночас термінальний період напіввиведення не змінювався. Одночасне використання цих препаратів здебільшого не рекомендується. Якщо одночасний прийом є неминучим, то варто розглянути можливість зменшення дози диданозину. Водночас стан пацієнтів важливо ретельно контролювати за допомогою лабораторних досліджень.

Діуретики, в т. ч. тіазидні, і пов'язані з ними препарати – зростає ризик розвитку реакцій гіперчутливості, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок. Є дані про взаємодію між Алопуринолом і Фуросемідом, що призводило до підвищення концентрації уратів в сироватці крові, а також оксипуринолу в плазмі крові.

Капецитабін – виробник цього фармакологічного засобу рекомендує уникати одночасного використання його з Алопуринолом.

Інгібітори АПФ, в т. ч. Каптоприл – підвищується ризик розвитку гематотоксичних реакцій (наприклад, лейкопенії) і реакцій гіперчутливості, у т. ч. шкірних реакцій. У зоні ризику – пацієнти з хронічною нирковою недостатністю.

Антациди – рекомендується Алопуринол приймати мінімум за 3 години до використання гідроксиду алюмінію.

Умови та термін зберігання

Алопуринол можна зберігати протягом 5 років за кімнатної температури.

Ціна

50 таблеток Алопуринолу з дозуванням 100 мг можна придбати в різних аптеках за ціною 47-55 грн.